Діамантова сутра

Так я почув. Одного разу Благословенний перебував у Шравасті, в гаю Джети, у саду Анатхапіндади, разом із великою спільнотою ченців — тисячею двомастами п’ятдесятьма монахами, а також із численними бодгісаттвами, великими істотами. Тоді ж Благословенний, у час перед полуднем, одягнув монаший одяг, узяв чашу і ввійшов до великого міста Шравасті за подаянням. Після того як Благословенний обходив велике місто Шравасті, збираючи подаяння, виконавши те, що належить після прийняття їжі, повернувся з обходу за подаянням. Він прибрав чашу й одяг, обмив ноги, сів на приготоване сидіння, схрестив ноги, випростав тіло та встановив уважність перед собою. Тоді ж численні монахи підійшли до Благословенного. Підійшовши, вони вклонилися, торкнувшись його ніг головами, обійшли Благословенного тричі справа наліво й сіли осторонь.

Тоді ж, у той самий час, шанований Субгуті перебував у тій самій громаді, зібраний разом з іншими й сидів там. Тоді шанований Субгуті підвівся зі свого місця, оголив праве плече, поставив праве коліно на землю, склав долоні в анджалі й, звернувшись у бік Благословенного, мовив до нього таке: «Дивовижно, о Благословенний! Надзвичайно дивовижно, о Добре-Перейшовший! Наскільки ж Татхагата — архат, цілковито й досконало пробуджений — опікується бодгісаттвами, великими істотами, наділяючи їх найвищою милістю! Дивовижно, о Благословенний, наскільки ж Татхагата — архат, цілковито й досконало пробуджений — наставляє бодгісаттв, великих істот, найвищим наставленням! Отже, як же, о Благословенний, має перебувати той син шляхетного роду або донька шляхетного роду, що вступили на шлях бодгісаттви? Як їм слід діяти? І як слід утримувати й спрямовувати свій ум?» Коли так було сказано, Благословенний звернувся до шанованого Субгуті й мовив: «Добре, добре, Субгуті! Так воно є, Субгуті, саме так, як ти сказав. Бодгісаттви-махасаттви дійсно перебувають під опікою Татхагати через найвище співчуття; бодгісаттви-махасаттви дійсно наставляються Татхагатою через найвище наставляння. Тож, Субгуті, слухай уважно, добре й ґрунтовно тримай це в розумі — Я поясню тобі: як тому, хто вступив на шлях бодгісаттви, слід перебувати, як слід діяти, і як слід спрямовувати свій ум». Тоді шанований Субгуті відповів Благословенному: «Так, Благословенний», — і почав уважно слухати Благословенного.

Тоді Благословенний сказав таке: «Тут, Субгуті, той, хто вступив на шлях бодгісаттви, повинен так породжувати свій ум: усі істоти, Субгуті, які охоплені у сфері істот і зібрані в сукупності істот — чи народжені з яйця, чи з утроби, чи з вологи, чи шляхом спонтанного виникнення; чи ті, що мають форму, чи ті, що не мають форми; чи ті, що мають сприйняття, чи ті, що не мають сприйняття; чи ті, що не є ані тими, що мають сприйняття, ані тими, що не мають сприйняття — усіх їх Я маю привести до нірвани без залишку в елементі нірвани. І хоча так Я приводжу до остаточної нірвани навіть безмірну кількість істот, насправді жодна істота не була приведена до остаточної нірвани. Чому так, Субгуті? Бо якщо в бодгісаттви виникає уявлення про істоту, — про нього не слід говорити, що він є бодгісаттвою. Чому так? Бо, Субгуті, не слід називати бодгісаттвою того, в кого виникає уявлення про істоту, або уявлення про живе, або уявлення про особу».

І ще, Субгуті, бодгісаттва не повинен чинити щедрість, перебуваючи в чомусь, і не повинен чинити щедрість, перебуваючи будь-де. Не слід чинити щедрість, перебуваючи у формі; не слід чинити щедрість, перебуваючи у звуках, запахах, смаках, дотиках чи дгармах. Так, Субгуті, бодгісаттва-магачаттва повинен чинити щедрість так, щоб навіть у свідомості ознак не перебувати. Чому так? Бо той, Субгуті, бодгісаттва, який, не перебуваючи, чинить щедрість, для того, Субгуті, сукупність заслуги неможливо легко виміряти. Як ти вважаєш, Субгуті, чи легко виміряти простір у східному напрямку? Субгуті відповів: — Ні, Світлошанований. Благословенний сказав: — А так само на півдні, заході, півночі, внизу й вгорі, у проміжних напрямах, усюди в десяти напрямах — чи легко виміряти простір? Субгуті відповів: — Ні, Світлошанований. Благословенний сказав: — Так само, Субгуті, той бодгісаттва, який, не перебуваючи, чинить щедрість, має сукупність заслуги, яку неможливо легко виміряти. Так, Субгуті, той, хто вступив на шлях бодгісаттви, повинен чинити щедрість саме так — щоб навіть у свідомості ознак не перебувати.

Як ти вважаєш, Субгуті: чи можна пізнати Татхагату через досконалість ознак? Субгуті відповів: — Ні, Всечесний. Неможливо пізнати Татхагату через досконалість ознак. — Чому? Бо та досконалість ознак, про яку говорить Татхагата, насправді не є досконалістю ознак. Коли це було сказано, Благословенний промовив до шановного Субгуті: У тій мірі, в якій є досконалість ознак, — у тій мірі це хибне; у тій мірі, в якій є відсутність досконалості ознак, — у тій мірі це не хибне. Саме через ознаки й не-ознаки слід бачити Татхагату.

Коли це було сказано, шановний Субгуті звернувся до Благословенного й промовив: — Є, Благословенний, істоти, які з’являться в майбутньому, у пізні часи, у пізню епоху, в останні п’ятсот років, у час занепаду істинної Дгарми, і які, почувши такі слова й такі розділи сутр, зродять у собі уявлення про істинну реальність. — Але також, Субгуті, в майбутньому з’являться бодгісаттви-магасттви — у пізні часи, у пізню епоху, в останні п’ятсот років, у час занепаду істинної Дгарми — наділені чеснотами, дотриманням моральної дисципліни та мудрістю; і вони, почувши такі слова й такі розділи сутр, зродять у собі уявлення про істинну реальність. — Ці бодгісаттви-магасттви, Субгуті, не служили лише одному Будді й не посадили коріння заслуг лише перед одним Буддою. Навпаки, Субгуті, вони служили сотням тисяч Будд і посадили коріння заслуг перед сотнями тисяч Будд. Саме такі бодгісаттви-магасттви, почувши такі слова й такі розділи сутр, здобудуть хоча б одну мить чистої ясності розуму. — Відомі вони, Субгуті, Татхагаті через Буддівське знання; побачені вони, Субгуті, Татхагаті Буддівським оком; пізнані вони, Субгуті, Татхагаті. Усі вони, Субгуті, породять і здобудуть безмірну й незліченну сукупність заслуг. — Чому так? Бо в цих бодгісаттв-магасттв, Субгуті, не виникає уявлення про «я», не виникає уявлення про істоту, не виникає уявлення про живу істоту, не виникає уявлення про особу. Так само, Субгуті, в цих бодгісаттв-магасттв не виникає уявлення про дгарму, і не виникає уявлення про недгарму. І також, Субгуті, в них не виникає ані уявлення, ані не-уявлення. — Чому так? Бо якби, Субгуті, в цих бодгісаттв-магасттв виникало уявлення про дгарму, то це було б чіпляння за «я», чіпляння за істоту, чіпляння за живу істоту, чіпляння за особу. І якби виникало уявлення про недгарму, то це також було б чіплянням за «я», істоту, живу істоту й особу. — Тому, Субгуті, бодгісаттва-магасттва не повинен схоплюватися ні за дгарму, ні за недгарму. Саме з цього прихованого сенсу Татхагата промовив такі слова: «Ті, хто зрозумів моє вчення як подібне до плота, мають відпустити навіть дгарми — тим більше недгарми».

Тоді знову Благословенний звернувся до шанованого Субгуті й сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті, чи існує якась Дгарма, яку Татхагата осягнув як ануттара-самʼяк-самбодгі? Або чи існує якась Дгарма, яку Татхагата проголошує? Після цих слів шанований Субгуті сказав Благословенному: — Як я, Благословенний, розумію сенс сказаного Тобою, не існує жодної Дгарми, яку Татхагата осягнув би як ануттара-самʼяк-самбодгі, і не існує Дгарми, яку Татхагата проголошує. Чому так? Бо та Дгарма, яку Татхагата осягнув або проголосив, є несхоплюваною і невисловлюваною; це не є дгарма і не є недгарма. З якої причини? Тому що всі благородні особи діють і проявляються завдяки некондиційованому.

Благословенний сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті: якщо якийсь син доброї родини або донька доброї родини наповнить цей три-тисячний великий тисячосвіт сімома коштовностями і подарує їх Татхагатам — архатам, досконало й повністю пробудженим, чи здобуде він або вона через це велику сукупність заслуг? Субгуті відповів: — Велику, Благословенний, велику, Сугато. Такий син або донька доброї родини через це справді здобуде велику сукупність заслуг. Чому так? Тому що та сукупність заслуг, про яку говорить Татхагата, не є сукупністю. Саме тому Татхагата говорить: «сукупність заслуг, сукупність заслуг». Благословенний сказав: — Але якщо, Субгуті, якийсь син або донька доброї родини наповнить цей три-тисячний великий тисячосвіт сімома коштовностями і подарує їх Татхагатам — архатам, досконало й повністю пробудженим, а інший із цього вчення Дгарми візьме хоча б одну чотирирядкову гату й докладно пояснить та роз’яснить її іншим, то саме він через це здобуде набагато більшу сукупність заслуг — неосяжну й незліченну. Чому так? Тому що з цього, Субгуті, народжується ануттара-самʼяк-самбодгі Татхагатів — архатів, досконало й повністю пробуджених; і з цього народжуються Будди, Благословенні. Чому так? Тому що те, що зветься «Будда-дгарми», Субгуті, є не-Будда-дгармами, як це проголошено Татхагатою; і саме тому вони й звуться Будда-дгармами.

Субгуті, як ти вважаєш: чи може у того, хто ввійшов у потік, виникнути така думка: «Я здобув плід входження в потік»? Субгуті відповів: — Ні, Світлопросвітлений. У того, хто ввійшов у потік, не виникає такої думки: «Я здобув плід входження в потік». Чому так? Тому що, Світлопросвітлений, він не ввійшов у жодну дгарму — саме тому його й називають тим, хто ввійшов у потік. Він не ввійшов ані у форму, ані у звуки, ані у запахи, ані у смаки, ані у дотики, ані у дгарми. Саме тому його й називають тим, хто ввійшов у потік. Якби ж, Світлопросвітлений, у того, хто ввійшов у потік, виникла думка: «Я здобув плід входження в потік», то це означало б, що в нього виникло б чіпляння за «я», чіпляння за істоту, чіпляння за життя, чіпляння за особу. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті: чи може сакрідагамін думати так: «Я здобув плід сакрідагаміна»? Субгуті відповів: — Ні, Світлопросвітлений. Сакрідагамін не думає так: «Я здобув плід сакрідагаміна». Чому так? Тому що не існує жодної дгарми, яка б була «досягнута» як сакрідагамін. Саме через це його й називають сакрідагаміном. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті: чи може анагамін думати так: «Я здобув плід анагаміна»? Субгуті відповів: — Ні, Світлопросвітлений. Анагамін не думає так: «Я здобув плід анагаміна». Чому так? Тому що, о Світлопросвітлений, не існує жодної дгарми, яка б була «досягнута» як стан анагаміна. Саме тому його й називають анагаміном. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті: чи може архат думати так: «Я досяг архатства»? Субгуті відповів: — Ні, Світлопросвітлений. Архат не думає так: «Я досяг архатства». Чому так? Тому що, о Світлопросвітлений, не існує жодної дгарми, яку можна було б назвати «архатом». Саме тому його й називають архатом. Якби ж, о Світлопросвітлений, архат думав так: «Я досяг архатства», то це означало б, що він тримається за уявлення про «я», про істоту, про життя, про особу. Чому так? Бо я, о Світлопросвітлений, був названий Татхагатою — архатом, досконало пробудженим — найпершим серед тих, хто перебуває в усамітненні, архатом, вільним від пристрастей. Але, о Світлопросвітлений, у мене немає такої думки: «Я — архат, вільний від пристрастей». Якби ж у мене, о Світлопросвітлений, була думка: «Я досяг архатства», то Татхагата не проголосив би мене найпершим серед тих, хто перебуває в усамітненні, бо Субгуті, син шляхетного роду, насправді ніде не перебуває. Саме тому й говориться: «той, хто перебуває в усамітненні».

Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті: чи існує якась дгарма, яку Татхагата здобув від Татхагати Діпанкари — архата, досконало й повністю пробудженого? Субгуті відповів: — Ні, Світлопросвітлений. Не існує жодної дгарми, яку Татхагата здобув від Татхагати Діпанкари — архата, досконало й повністю пробудженого. Будда сказав: — Субгуті, якщо якийсь бодгісаттва скаже: «Я створю впорядковані й прикрашені буддійські землі», — він говорить неправдиво. Чому так? Бо те, що Татхагата називає «впорядкованими землями», насправді не є жодним упорядкуванням. Тому вони й називаються «впорядкованими землями». Отже, Субгуті, бодгісаттва-махасаттва повинен породжувати такий ум, який ніде не спирається. Він не повинен породжувати ум, що спирається на форму, не повинен породжувати ум, що спирається на звук, запах, смак, дотик чи на дгарми. Уяви, Субгуті, що існує людина з величезним тілом, з надзвичайно великим тілом — таким, ніби це гора Сумеру, цар гір. Як ти вважаєш, Субгуті, чи було б це тіло великим? Субгуті відповів: — Так, Світлопросвітлений, так, Блаженний, це тіло було б великим. Чому так? Бо те, що Татхагата називає «тілом», насправді не є тілом. Тому воно й називається тілом. Адже, Світлопросвітлений, воно не є ні буттям, ні небуттям. Саме тому воно називається тілом.

Будда сказав: — Що ти думаєш, Субгуті: якщо в ріці Ганг — великій ріці — є стільки піщинок, і стільки ж було б рік Ганг, то чи були б піщинки в них численними? Субгуті відповів: — Вже самі ті ріки Ганг, Світлопросвітлений, були б надзвичайно численними, не кажучи вже про піщинки в тих ріках. Будда сказав: — Я сповіщаю тобі, Субгуті, я ясно кажу тобі: якщо б якась жінка або чоловік наповнили сімома коштовностями стільки світових сфер, скільки є піщинок у тих ріках Ганг, і піднесли це як дар Татхагатам — архатам, досконало пробудженим, то як ти думаєш, Субгуті, чи були б заслуги цієї жінки або цього чоловіка великими? Субгуті відповів: — Великими, Світлопросвітлений, дуже великими, О Добре-Пішовший: заслуги були б безмірні й незліченні. Будда сказав: — Але якщо, Субгуті, жінка або чоловік наповнили б сімома коштовностями стільки світових сфер і піднесли це як дар Татхагатам — архатам, досконало пробудженим, і якщо ж син благородного роду або донька благородного роду взяли б із цього викладу Дгарми хоча б чотирирядкову ґатху та навчали й пояснювали її іншим, то саме вони здобули б набагато більші заслуги — безмірні й незліченні.

І ще, Субгуті: у будь-якому місці на землі, де з цього вчення проголошують або пояснюють хоча б одну ґатху з чотирьох рядків, це місце стає святинею для світу богів, людей і асурів. То що вже казати про тих, хто здатен утримувати це вчення повністю, читати його, вивчати, проникати в його сенс і докладно пояснювати іншим. Такі, Субгуті, будуть наділені найвищим і воістину дивовижним достоїнством. І в тому місці, Субгуті, перебуває Вчитель — або сам Будда, або один з мудрих учителів, які посідають його місце.

Тоді шановний Субгуті звернувся до Будди й сказав: — Світлошановний, як зветься цей виклад Дгарми і як нам його зберігати? Коли це було сказано, Будда відповів шановному Субгуті: — Цей виклад Дгарми, Субгуті, зветься Праджня-параміта. Саме так його й слід зберігати. Чому так? Бо та Праджня-параміта, про яку говорить Татхагата, насправді не є парамітою — тому вона й зветься Праджня-парамітою. — Як ти вважаєш, Субгуті: чи існує якась Дгарма, яку Татхагата проголошує? Субгуті відповів: — Ні, Світлошановний. Не існує жодної Дгарми, яку Татхагата проголошує. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті: чи багато пилу землі у тритисячному великотисячному світі? Субгуті відповів: — Дуже багато, Світлошановний, дуже багато. — Чому так? Бо той пил землі, про який говорить Татхагата, насправді не є пилом — тому він і зветься пилом землі. А світ, про який говорить Татхагата, насправді не є світом — тому він і зветься світом. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті: чи можна побачити Татхагату — архата, досконало пробудженого — за тридцятьма двома ознаками великої людини? Субгуті відповів: — Ні, Світлошановний. Неможливо побачити Татхагату — архата, досконало пробудженого — за тридцятьма двома ознаками великої людини. Чому так? Бо ті тридцять дві ознаки великої людини, про які говорить Татхагата, насправді не є ознаками — тому вони й зветься тридцятьма двома ознаками великої людини. Будда сказав: — Субгуті, якщо жінка або чоловік день у день віддаватимуть свої тіла стільки разів, скільки піщинок у річці Ганг, і, віддаючи так, продовжуватимуть віддавати свої тіла протягом кальп, численних, як піщинки Гангу; а інша людина прийме з цього викладу Дгарми хоча б одну чотиривіршову ґатху і пояснюватиме її іншим, — то заслуга цієї людини буде незрівнянно більшою, безмірною й невимовною.

Тоді шанований Субгуті, зворушений силою Дгарми, пролив сльози. Витерши їх, він сказав Будді: «Дивовижно, о Благословенний, надзвичайно дивовижно, о Сугато, що цей виклад Дгарми був проголошений Татхагатою заради істот, які вступили на шлях найвищої колісниці, заради істот, які вступили на шлях найвеличнішої колісниці. Бо від цього, о Благословенний, у мене виникло знання. Ніколи раніше, о Благословенний, я не чув такого викладу Дгарми. Надзвичайно дивовижними, о Благословенний, будуть ті бодгісаттви, які, почувши тут, у цій сутрі, викладене, породять уявлення про дійсне. Чому так? Бо це уявлення про дійсне, о Благословенний, є саме уявленням про недійсне. Тому Татхагата і говорить: “уявлення про дійсне, уявлення про дійсне”.» «Для мене, о Благословенний, немає нічого дивного в тому, що я розумію й приймаю цей виклад Дгарми, коли він проголошується. Але ті істоти, о Благословенний, які з’являться в майбутньому, в останній час, у пізню епоху, в останні п’ятсот років, у період занепаду істинної Дгарми, — якщо вони приймуть, утримуватимуть, читатимуть, осягатимуть цей виклад Дгарми й широко пояснюватимуть його іншим, — ті істоти будуть наділені надзвичайним дивом. Адже в них не виникатиме уявлення про “я”, не виникатиме уявлення про істоту, про живу істоту чи про особу; і не виникатиме жодне уявлення й навіть не-уявлення. Чому так? Бо уявлення про “я”, о Благословенний, є саме не-уявленням; так само уявлення про істоту, живу істоту чи особу — це також не-уявлення. Чому так? Бо всі Будди, о Благословенний, вільні від будь-яких уявлень.» Коли це було сказано, Благословенний звернувся до шанованого Субгуті: «Саме так, Субгуті, саме так. Надзвичайно дивовижними будуть ті істоти, які, почувши в цій сутрі викладене, не злякаються, не здригнуться й не впадуть у страх. Чому так? Бо це, Субгуті, є найвища параміта, проголошена Татхагатою, — тобто неперевершена параміта. І ту найвищу параміту, яку проголошує Татхагата, проголошують також безліч Будд. Тому її й називають найвищою парамітою.» І ще, Субгуті: та параміта терпіння Татхагати — насправді є не-парамітою. Чому так? Коли, Субгуті, цар Калі розчленовував моє тіло, відтинаючи частину за частиною, в той час у мене не було уявлення про «я», не було уявлення про істоту, не було уявлення про живу істоту, не було уявлення про особу; і не було в мене ані будь-якого уявлення, ані не-уявлення. Чому так? Бо якби, Субгуті, в той час у мене було уявлення про «я», тоді виникло б і уявлення про гнів; і якби виникло уявлення про істоту, живу істоту чи особу, тоді також виникло б уявлення про гнів. Чому так? Бо я пам’ятаю, Субгуті, що в минулі часи протягом п’ятисот народжень я був ріші, який навчав терпінню, і навіть тоді в мене не було уявлення про «я», не було уявлення про істоту, не було уявлення про живу істоту, не було уявлення про особу. Тому, Субгуті, бодгісаттва-махасаттва, відкинувши всі уявлення, має породити ум, спрямований до неперевершеного, досконалого пробудження. Не слід породжувати ум, що спирається на форму; не слід породжувати ум, що спирається на звук, запах, смак, дотик чи дгарми; не слід породжувати ум, що спирається на дгарму; не слід породжувати ум, що спирається на не-дгарму; не слід породжувати ум, що десь утверджується. Чому так? Бо те, що має опору, насправді є без опори. Саме тому Татхагата говорить: бодгісаттва має давати дари з умом, що не має опори; не слід давати дари, спираючись на форму, звук, запах, смак, дотик чи дгарми. І ще, Субгуті: бодгісаттва повинен здійснювати таке відречення в даруванні заради блага всіх істот. Чому так? Бо це уявлення про істот, Субгуті, є насправді не-уявленням. А всі істоти, про яких говорить Татхагата, — насправді не є істотами. Чому так? Бо Татхагата є тим, хто говорить про дійсне; тим, хто говорить істину; тим, хто говорить так, як є; тим, хто не говорить інакше; Татхагата не є тим, хто говорить неправду. І ще, Субгуті: та дгарма, яку Татхагата осягнув, проголосив і роз’яснив, — у ній немає ні істини, ні неправди. Це подібно до того, Субгуті, як людина, що ввійшла в темряву, не бачить нічого: так слід розуміти бодгісаттву, який дає дари, спираючись на щось. А подібно до того, Субгуті, як зряча людина на світанку, коли сходить сонце, бачить різноманітні форми, — так слід розуміти бодгісаттву, який дає дари, не спираючись ні на що. І ще, Субгуті: ті шляхетні сини чи шляхетні дочки, які приймуть цей виклад Дгарми, зберігатимуть його, читатимуть, осягатимуть і широко пояснюватимуть іншим, — вони будуть відомі Татхагаті через знання Будди, побачені Татхагатою через око Будди, повністю пізнані Татхагатою. Усі ці істоти, Субгуті, породять і приймуть безмірну, незліченну сукупність заслуг.

Якщо, Субгуті, чоловік чи жінка вранці жертвували б стільки тіл, скільки піску в річці Ганг, опівдні знову жертвували б стільки ж тіл, і ввечері знову жертвували б стільки ж тіл, і таким чином протягом багатьох сотень тисяч мільйонів міріад кальп жертвували б незліченні тіла, — але якщо хтось, почувши це вчення, не відкине його, то саме ця людина через це породить незрівнянно більшу, незмірну й незліченну сукупність заслуг. А що вже казати про того, хто запише це вчення, вивчить його, збереже, читатиме, опановуватиме й широко пояснюватиме іншим. І ще, Субгуті: це вчення є незбагненним і незрівнянним. Це вчення було проголошене Татхагатою для істот, що стали на шлях Найвищої Колісниці, і для істот, що стали на шлях Найдосконалішої Колісниці. Ті, хто приймуть це вчення, збережуть його, читатимуть, опановуватимуть і широко пояснюватимуть іншим, — відомі Татхагаті завдяки знанню Будди, побачені Татхагатою оком Будди, цілком пізнані Татхагатою. Усі ці істоти, Субгуті, будуть наділені незмірною сукупністю заслуг — незбагненною, незрівнянною, безмежною і без міри. Усі ці істоти, Субгуті, зможуть утримувати, промовляти й опановувати пробудження в повній мірі. Чому так? Тому що, Субгуті, це вчення неможливо почути істотам з низькими прагненнями, тим, хто тримається уявлення про «я», уявлення про істот, уявлення про живе чи уявлення про особу. Істоти, які не дали обітниці бодгісаттви, не здатні ні почути це вчення, ні прийняти його, ні зберігати, ні читати, ні опановувати. Такого не буває. І ще, Субгуті: в будь-якому місці на землі, де це сутра буде проголошене, це місце стане гідним шанування для всього світу богів, людей і асурів. Воно стане місцем поклоніння, обходу й шанобливого вшанування — місцем, подібним до ступи.

А ще, Субгуті, якщо якісь благородні сини або благородні доньки прийматимуть такі сутри, утримуватимуть їх, читатимуть, заучуватимуть, правильно осмислюватимуть і докладно пояснюватимуть іншим, то вони зазнаватимуть зневаги, навіть великої зневаги. Чому так? Тому що, Субгуті, ті неблагі кармічні вчинки, які ці істоти вчинили в минулих народженнях і які мали б привести їх до поганих шляхів переродження, у цьому самому житті знищуються завдяки зневазі, і вони досягнуть пробудження Будди. ⸻ Я знаю, Субгуті, що в безмежно минулі часи, протягом незліченних і ще більш незліченних кальп, після Будди Діпанкари було вісімдесят чотири сотні тисяч мільйонів коті Будд, яких я шанував, поважав і не відвертався від них. Але, Субгуті, порівняно з тією заслугою, якщо в останній час, у пізню добу, в останні п’ятсот років хтось прийматиме такі сутри, утримуватиме їх, читатиме, заучуватиме і докладно пояснюватиме іншим, то попередня заслуга не досягне й сотої частки, ані тисячної, ані стотисячної, ані мільйонної, ані мільярдної частки цієї заслуги — її неможливо виміряти числом, часткою, підрахунком, порівнянням чи будь-якою аналогією. ⸻ І якщо б, Субгуті, я повністю описав ту сукупність заслуг, яку в той час породять і приймуть ці благородні сини й доньки, істоти могли б збожеволіти або впасти в розумове сум’яття. Тому, Субгуті, знай: цей виклад Дгарми, проголошений Татхагатою, є неймовірний і незрівнянний, і таким самим неймовірним і незрівнянним слід очікувати його плоду.

Тоді шанований Субгуті звернувся до Будди й сказав: — Як, о Бгаване, тому, хто вступив на шлях бодгісаттви, слід перебувати, як практикувати, і як утримувати свідомість? Будда відповів: — Тут, Субгуті, той, хто вступив на шлях бодгісаттви, повинен породити таку свідомість: «Усіх живих істот я приведу до остаточної нірвани без залишку». І хоча він так приводить істот до остаточної нірвани, жодна істота насправді не була приведена до нірвани. Чому так? Якщо, Субгуті, у бодгісаттви виникає уявлення про істоту, або уявлення про живу істоту, або уявлення про особу, або уявлення про індивіда, — то його не слід називати бодгісаттвою. Чому так? Бо, Субгуті, не існує жодної дгарми, яку можна було б назвати «той, хто вступив на шлях бодгісаттви». Як ти вважаєш, Субгуті, чи існує якась дгарма, яку Татхагата осягнув у присутності Будди Діпанкари як найвище досконале пробудження? Субгуті відповів: — Як я розумію значення сказаного Буддою, не існує, о Бгаване, жодної дгарми, яку Татхагата осягнув у присутності Будди Діпанкари як найвище досконале пробудження. Будда сказав: — Саме так, Субгуті, саме так. Не існує, Субгуті, жодної дгарми, яку Татхагата осягнув у присутності Будди Діпанкари як найвище досконале пробудження. Якби, Субгуті, існувала хоч якась дгарма, яку Татхагата осягнув, тоді Будда Діпанкара не передрік би мені: «У майбутньому ти станеш Буддою на ім’я Шак’ямуні, Татхагатою, Архатом, Повністю Пробудженим». Саме тому, Субгуті, що Татхагата, Архат, Повністю Пробуджений не осягнув жодної дгарми як найвище досконале пробудження, Будда Діпанкара й передрік мені: «У майбутньому ти станеш Буддою на ім’я Шак’ямуні, Татхагатою, Архатом, Повністю Пробудженим». Чому так? «Татхагата», Субгуті, — це назва таковості реальності. «Татхагата», Субгуті, — це назва ненародженості дгарм. «Татхагата», Субгуті, — це назва відсутності припинення дгарм. «Татхагата», Субгуті, — це назва абсолютної ненародженості. Чому так? Бо ця ненародженість, Субгуті, є остаточною істиною. Якщо хтось, Субгуті, скаже: «Татхагата, Архат, Повністю Пробуджений осягнув найвище досконале пробудження», — той говорить неправду і зводить на мене наклеп, хапаючись за те, чого не існує. Чому так? Бо, Субгуті, не існує жодної дгарми, яку Татхагата осягнув як найвище досконале пробудження. А та дгарма, яку Татхагата осягнув і проголосив, у ній немає ані істинного, ані хибного. Тому Татхагата говорить: «Усі дгарми — це дгарми Будди». Чому так? Бо «всі дгарми», Субгуті, — це недгарми, проголошені Татхагатою. Тому їх і називають «усі дгарми — дгарми Будди». Як, Субгуті, якщо б існував чоловік із величезним тілом? Субгуті відповів: — Те, що Бгаван називає «людиною з великим тілом», — це насправді безтілесне; тому й називається «людина з великим тілом». Будда сказав: — Саме так, Субгуті. Якщо бодгісаттва каже: «Я приведу істот до остаточної нірвани», — його не слід називати бодгісаттвою. Чому так? Чи існує, Субгуті, якась дгарма, яку можна назвати «бодгісаттва»? Субгуті відповів: — Ні, Бгаване, не існує жодної дгарми, яку можна було б назвати «бодгісаттва». Будда сказав: — «Істоти, істоти», Субгуті, — це насправді не-істоти, як проголосив Татхагата; тому їх і називають істотами. Тому Татхагата говорить: «Усі дгарми — без-я, без-життя, без-живої істоти, без-особи». Якщо, Субгуті, бодгісаттва каже: «Я створю впорядковані буддійські землі», — він говорить неправду. Чому так? Бо «впорядковані землі», Субгуті, — це насправді не-впорядковані, як проголосив Татхагата; тому їх і називають впорядкованими землями. А той бодгісаттва, Субгуті, хто глибоко прийняв вчення про без-я дгарм, — того Татхагата, Архат, Повністю Пробуджений називає великим бодгісаттвою.

Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті, чи має Татхагата тілесне око? Субгуті відповів: — Саме так, Світлопросвітлений, Татхагата має тілесне око. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті, чи має Татхагата божественне око? Субгуті відповів: — Саме так, Світлопросвітлений, Татхагата має божественне око. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті, чи має Татхагата око мудрості? Субгуті відповів: — Саме так, Світлопросвітлений, Татхагата має око мудрості. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті, чи має Татхагата дгармічне око? Субгуті відповів: — Саме так, Світлопросвітлений, Татхагата має дгармічне око. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті, чи має Татхагата око Будди? Субгуті відповів: — Саме так, Світлопросвітлений, Татхагата має око Будди. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті, чи всі піщинки в великій ріці Ґанґі були названі Татхагатою піщинками? Субгуті відповів: — Саме так, Світлопросвітлений, саме так, О Суґато. Татхагата назвав їх піщинками. Будда сказав: — Як ти вважаєш, Субгуті, якщо скільки є піщинок у великій ріці Ґанґі, стільки ж було б рік Ґанґ, і в кожній з них були б піщинки, і стільки ж було б світових сфер — чи були б ті світові сфери численними? Субгуті відповів: — Саме так, Світлопросвітлений, саме так, О Суґато. Ті світові сфери були б дуже численними. Будда сказав: — Скільки б, Субгуті, не було істот у тих світових сферах, усі їхні різноманітні потоки свідомості я пізнаю. Чому так? Те, що називається «потік свідомості», Субгуті, Татхагатою назване непотоком; тому його й називають потоком свідомості. Чому так? Минула свідомість, Субгуті, не може бути осягнута. Майбутня свідомість не може бути осягнута. Теперішня свідомість не може бути осягнута.

Субгуті, як ти вважаєш: якщо якийсь шляхетний син або шляхетна донька наповнили б цей тритисячно-великий-тисячний світовий всесвіт сімома коштовностями й піднесли їх у дар Татхагатам — архатам, досконало пробудженим, — чи здобули б вони з цього приводу велику сукупність заслуг? Субгуті відповів: — Велику, о Благословенний, велику, о Сугато. Будда сказав: — Саме так, Субгуті, саме так. Такий шляхетний син або шляхетна донька з цього приводу здобули б велику сукупність заслуг — незмірну й незліченну. Чому так? Субгуті, те, що зветься «сукупністю заслуг», Татхагата назвав не-сукупністю; тому її й називають «сукупністю заслуг». Якби ж, Субгуті, сукупність заслуг була справжньою сукупністю, Татхагата не говорив би: «сукупність заслуг, сукупність заслуг».

Субгуті, як ти вважаєш: чи можна бачити Татхагату через довершене здійснення тілесної форми? Субгуті відповів: Ні, о Всечесний. Татхагату не можна бачити через довершене здійснення тілесної форми. Чому так? Те, що Татхагата назвав «довершеним здійсненням тілесної форми», насправді є не-здійсненням; тому й називається «довершеним здійсненням тілесної форми». Будда сказав: Субгуті, як ти вважаєш: чи можна бачити Татхагату через досконалість ознак? Субгуті відповів: Ні, о Всечесний. Татхагату не можна бачити через досконалість ознак. Чому так? Те, що Татхагата назвав «досконалістю ознак», є недосконалістю ознак; тому й називається «досконалістю ознак».

Благословенний сказав: «Як ти вважаєш, Субгуті, чи виникає у Татхагати така думка: “Я проповідував Дгарму”?» Субгуті відповів: «Ні, Благословенний. У Татхагати не виникає такої думки: “Я проповідував Дгарму”.» Благословенний сказав: «Той, Субгуті, хто говорить: “Татхагата проповідував Дгарму”, — говорить неправду. Він обмовляє мене, хапаючись за те, чого не існує. Чому так? Бо “проповідування Дгарми”, Субгуті, — це не є якась окрема дгарма, яку можна було б схопити як “проповідування Дгарми”.» Коли це було сказано, шановний Субгуті звернувся до Благословенного так: «Чи будуть, Благословенний, у майбутньому, в останні часи, в останню п’ятисотлітку занепаду Правдивої Дгарми, істоти, які, почувши такі дгарми, повірять у них?» Благословенний сказав: «Вони, Субгуті, не є ні істотами, ні не-істотами. Чому так? Бо “істоти, істоти”, Субгуті, — усі вони Татхагатою проголошені як не-істоти; тому їх і називають істотами.»

Чи як ти гадаєш, Субгуті: чи існує бодай якась дгарма, яку Татхагата осягнув як неперевершене, досконале, повне пробудження? Шанований Субгуті сказав: Ні, Світлодарний. Не існує, Світлодарний, жодної дгарми, яку Татхагата осягнув як неперевершене, досконале, повне пробудження. Будда сказав: Саме так, Субгуті, саме так. Навіть найдрібнішої дгарми там не виявляється і не знаходиться. Тому й говориться: «неперевершене, досконале, повне пробудження».

Але знову ж таки, Субгуті, ця дгарма є рівною, і в ній немає нічого нерівного. Тому вона й називається ануттара-сам’як-самбодгі — найвище, досконале пробудження. Через безя-самості, без-істотності, без-живості, без-особи ця ануттара-сам’як-самбодгі є рівною й осягається всіма благими дгармами. З якої причини? Бо «благі дгарми, благі дгарми», — як сказав Татхагата, Субгуті, — насправді є недгармами. Саме тому вони й називаються благими дгармами.

І ще, Субгуті: якщо якась жінка чи чоловік, зібравши сім коштовностей у такій кількості, скільки є царів гір Сумеру в тритисячному великому тисячному світі, піднесли б це як дар Татхагатам, архатам, досконало пробудженим, а якщо якийсь благородний син чи благородна дочка, взявши з цього викладу дгарми праджняпараміти хоча б одну чотиривіршову ґатху, підхопили б її й проповідували іншим, то, Субгуті, той попередній накопичений скарб заслуг не досяг би й сотої частки цього скарбу заслуг — аж навіть до порівняння чи найменшої міри він не наблизився б.

Субгуті, як ти думаєш — чи виникає в Татхагати така думка: «Я визволив істот»? Ні, Субгуті, так не слід це розуміти. Чому? Тому що, Субгуті, не існує жодної істоти, яку Татхагата визволив. Якби ж, Субгуті, існувала хоч одна істота, яку Татхагата визволив, то в Татхагати виникло б схоплення за «я», схоплення за істоту, за живу істоту, за особу. «Схоплення за я», Субгуті, — Татхагата говорить, що це є несхоплення. Але звичайні, неосвічені люди чіпляються за нього. «Звичайні, неосвічені люди», Субгуті, — Татхагата говорить, що це насправді не-люди; тому їх і називають «звичайними, неосвіченими людьми».

Субгуті, як ти вважаєш — чи можна побачити Татхагату через досконалість ознак? Субгуті відповів: Ні, Благословенний. Згідно з тим, як я розумію сенс сказаного Благословенним, Татхагату не можна побачити через досконалість ознак. Будда сказав: Добре, добре, Субгуті. Саме так, Субгуті, саме так, як ти кажеш. Татхагату не можна побачити через досконалість ознак. Чому? Бо якби, Субгуті, Татхагату можна було побачити через досконалість ознак, то й цар-чакравартін був би Татхагатою. Тому Татхагату не можна побачити через досконалість ознак. Тоді вельмишановний Субгуті знову звернувся до Благословенного: Згідно з тим, як я розумію сенс сказаного Благословенним, Татхагату не можна побачити через досконалість ознак. Тоді ж Благословенний у той час промовив такі гатхи: Ті, хто бачили мене у формі, і ті, хто слідували за мною через звук, йдучи хибним шляхом, ті люди мене не побачать. Будду слід бачити через Дгарму, бо провідники мають Дгармакаю. Але сама дгарматність не є пізнаваною — її неможливо осягнути знанням.

Як ти вважаєш, Субгуті, — чи була Татхагатою осягнута найвища, досконала пробудженість завдяки досконалості ознак? Ні, Субгуті, так не слід це бачити. Чому так? Бо, Субгуті, не через досконалість ознак Татхагата осягнув найвищу, досконалу пробудженість. Також, Субгуті, не слід нікому говорити таке: «Тими, хто вступив на шлях бодгісаттви, проголошено знищення якогось дгарма, або ж його повне припинення». Не слід, Субгуті, так це бачити. Чому так? Бо тими, хто вступив на шлях бодгісаттви, не проголошується ні знищення, ні припинення будь-якого дгарма.

Субгуті, якщо якийсь благородний син або благородна донька, наповнивши сімома коштовностями стільки світових систем, скільки піщинок у річці Ґанґ, пожертвує це Татхагатам — архатам, досконало пробудженим, і якщо якийсь бодгісаттва осягне терпіння щодо дгарм без-я та невиниклих, то саме цей чин породить значно більший збір заслуг — незмірний і незліченний. Однак, Субгуті, бодгісаттва, великий істинний герой, не повинен привласнювати збір заслуг. Субгуті сказав: — Хіба ж, о Вчителю, бодгісаттва не повинен приймати збір заслуг? Будда відповів: — Приймати — так, Субгуті, але не хапатися. Саме тому й говориться: «приймати».

Субгуті, якщо хтось скаже таке: «Татхагата приходить, або відходить, або стоїть, або сидить, або лягає», — той, Субгуті, не розуміє сенсу того, що я сказав. Чому так? Тому що «Татхагата», Субгуті, означає: той, хто нікуди не приходив і нізвідки не відходив. Саме тому й говориться: Татхагата — архат, досконало пробуджений.

Якщо ж, Субгуті, якийсь син доброї родини або дочка доброї родини взяли б усі порошинки землі, що є у тритисячному великотисячному світі, і з них зробили б чорнило, а з тим незліченним зусиллям — так, ніби це було нагромадження атомів, — то як ти думаєш, Субгуті: чи було б те нагромадження атомів великим? Субгуті відповів: Так воно є, Благословенний, так воно є, Суґато. Було б воно великим. З якої причини? Якби, Благословенний, існувало справді велике нагромадження атомів, Татхагата не називав би його «нагромадженням атомів». Чому так? Те, що Татхагата назвав «нагромадженням атомів», насправді є ненагромадженням — саме тому воно й називається «нагромадженням атомів». І те, що Татхагата назвав «тритисячним великотисячним світом», насправді є «не-світом» — саме тому він і називається тритисячним великотисячним світом. Чому так? Якби, Благословенний, світ справді існував, то це було б схопленням цілого. А те, що Татхагата назвав «схопленням цілого», є несхопленням — саме тому воно й називається «схопленням цілого». Благословенний сказав: «Схоплення цілого», Субгуті, — це невимовне, непредставиме у звичайному вжитку. Воно не є ні дгармою, ні не-дгармою. І все ж звичайні, неосвічені люди за нього чіпляються.

Бо з якої причини? Якщо хтось, Субгуті, сказав би так: «Татхагата навчає бачення я, бачення істоти, бачення живого, бачення особи», чи говорив би він, Субгуті, правильно? Субгуті відповів: Ні, Світлосте. Ні, Благословенний. Він не говорив би правильно. Чому так? Те, що, Світлосте, Татхагата називає «баченням я», насправді є небаченням — тому й називається «баченням я». Будда сказав: Так, Субгуті. Той, хто вступив на шлях бодгісаттви, повинен так пізнавати, так бачити й так приймати всі дгарми, щоб не утвердитися навіть у уявленні «дгарма» і не утвердитися в уявленні «не-дгарма». З якої причини? Те, що називається «уявленням дгарми», Субгуті, є насправді не-уявленням — тому й називається «уявленням дгарми».

І якщо, Субгуті, бодгісаттва-махасаттва, наповнивши незмірну й незліченну кількість світових систем сімома коштовностями, піднесе їх у дар Татхагатам, архатам, досконало пробудженим; а якщо ж син доброго роду чи донька доброго роду з цього вчення Праджняпараміти хоча б одну чотирирядкову ґатху прийме, утримуватиме, викладатиме, читатиме, осягатиме і докладно роз’яснюватиме іншим, — то саме цей, з цієї причини, народить набагато більшу сукупність заслуг — незмірну й незліченну. А як слід роз’яснювати? Так, як у просторі: Як зорю, як затемнення зору, як світильник, як ілюзію, як росу чи бульбашку, як сон, як спалах блискавки, як хмару — так слід бачити все зумовлене. Так слід роз’яснювати; тому й сказано: «роз’яснювати». Так промовив Благословенний. Радісний був старший Субгуті, і ті ченці та черниці, миряни й мирянки, і ті бодгісаттви, і світ богів, людей, асурів та гандгарв — усі зраділи словам Благословенного.