Сутра Серця Праджняпараміти

Шана Всезнаючому!

Шляхетний Авалокітешвара, бодгісаттва, чинячи глибоку практику праджняпараміти, оглянув: п’ять скандг — і побачив, що вони порожні від самосущої природи.

Тут, Шаріпутра, форма — це порожнеча, і сама порожнеча — це форма. Порожнеча не окремо від форми, форма не окремо від порожнечі. Що є форма — те є порожнеча; що є порожнеча — те є форма.

Так само й відчуття, сприйняття, спонуки, свідомості.

Тут, Шаріпутра, усі дгарми мають ознаку порожнечі: вони не виникли й не спинилися, не забруднені й не чисті, не убувають і не повняться. Тому, Шаріпутра, у порожнечі немає форми, немає відчуття, немає сприйняття, немає спонук, немає свідомостей. Немає ні ока, ні вуха, ні носа, ні язика, ні тіла, ні розуму; немає ні форми, ні звуку, ні запаху, ні смаку, ні дотикального, ні дгарм. Немає дгату ока — і так аж до дгату розуму.

Немає ні відання, ні невідання, ні вичерпання відання, ні вичерпання невідання — і так аж до старості й смерті: немає ні старості й смерті, ні вичерпання старості й смерті. Немає ні страждання, ні його виникнення, ні припинення, ні шляху. Немає ні пізнання, ні здобуття.

Оце й є та відповідь, по яку сюди приходять: перелічено рівно те, чого навчається шравака — п’ять скандг, дванадцять аятан, вісімнадцять дгату, дванадцять ланок, чотири шляхетні істини, — і кожна ланка знята. Не спростована як хибна, а показана порожньою від самосущої природи.

Бодгісаттва, спираючись на праджняпараміту, перебуває без завад у розумі. А що завад у розумі немає — він без страху, він переступив хибне бачення, він у остаточній нірвані. Усі будди, що стоять у трьох часах, спираючись на праджняпараміту, пробудилися до найвищого досконалого пробудження.

У виданні Вайдя тут стоїть чіттаваранах — «із завадою в розумі», — хоча зміст вимагає ачіттаваранах, як і читають інші редакції. Найпевніше, при переписуванні випало початкове а-: наступне ж речення прямо каже, що завад у розумі немає. Перекладено за змістом.

Тож знай: праджняпараміта — велика мантра, мантра великого відання, найвища мантра, мантра, рівної якій немає, що втишує всяке страждання. Вона істинна, бо не хибна. У праджняпараміті проголошено мантру, а саме: ґате ґате параґате парасанґате бодгі свага.

Мантру не перекладають — вона діє звучанням, а не значенням. Якщо все ж розібрати: «пішла, пішла, за межу пішла, цілком за межу пішла — пробудження, слава». Форма жіночого роду: звернення до самої праджняпараміти.

Так завершується Сутра Серця Праджняпараміти.

Санскритський оригінал: GRETIL, Prajñāpāramitāhṛdayasūtra [saṃkṣiptamātṛkā] (вид. P. L. Vaidya, 1961)