← Назад до текстів

祭姪文稿

Чернетка поминального слова племіннику

Jì zhí wéngǎo

Yán Zhēnqīng (顏真卿, 709–785) — один із найбільших каліграфів в історії Китаю, чиновник, воєначальник і вірний підданий династії Táng. Його статутне письмо kǎishū (楷書) стало класичним зразком, який копіюють уже понад дванадцять століть. Помер він так само, як і жив: 783 року вже старим його послали вмовляти бунтівного генерала Lǐ Xīliè (李希烈); майже два роки в полоні він відмовлявся зрадити престол і 785 року був страчений.

Цей текст він написав 758 року — це чернетка поминального слова племіннику Yán Jìmíng (顏季明). На початку повстання Ān Lùshān батько Jìmíng, Yán Gāoqīng (顏杲卿), боронив місто Chángshān майже без підтримки сусідніх командирів. 756 року місто впало, батька полонили й стратили, сина вбили. Коли через два роки родині вдалося повернути для поховання лише голову юнака, Yán Zhēnqīng сів писати поминальне слово.

На папері видно живу руку: закреслення, виправлення, місця, де він поспішав, де натиск пензля змінюється разом з емоцією. Перші рядки рівні й формульні, але далі, коли мова заходить про загибель брата й племінника, письмо ніби зривається: рядки густішають, знаки летять, з’являються гарячкові правки.

Саме тому 祭姪文稿 називають «другим найкращим напівскорописом (xíngshū, 行書) у Піднебесній» (天下第二行書) — одразу після «Передмови до збірки з Альтанки орхідей» (蘭亭集序) Wáng Xīzhī.

Закреслене отак — викреслене автором; 〈 〉 — вставки, □ — пошкоджені знаки.

祭姪文稿 — Чернетка поминального слова племіннику
Yán Zhēnqīng (顏真卿), «祭姪文稿», 758 р. · Wikisource
維乾元元年歲次戊戌九月庚У перший рік Qiányuán, рік wùxū, дев’ятий місяць, день gēng-
午朔三日壬申〈從父〉第十三𠦑銀青光祿wǔ — перший день місяця; третій день, день rénshēn﹡. Я, двоюрідний по батькові тринадцятий дядько﹡, срібно-блакитний guānglù-
夫使持節蒲州諸軍事蒲州fū﹡, уповноважений із жезлом﹡ у військових справах Púzhōu﹡, Púzhōu
刺史上輕車都尉丹陽縣開國губернатор, вищий qīngchē dūwèi﹡, hóu повіту Dānyáng﹡,
侯真卿以清酌庶羞祭于Zhēnqīng, чистим вином та численними жертвами приношу жертву духові
亡姪贈贊善大夫季明之靈曰покійного племінника, посмертно наділеного званням zànshàn dàfū﹡, Jìmíng, і промовляю:﹡
惟尔挺生夙標幼德宗廟瑚璉Лише ти, народившись﹡, рано виявив юну чесноту; посудина предківського храму﹡,
階庭蘭玉〈方憑積善〉每慰орхідея й нефрит домашнього двору﹡. Саме покладався на накопичене добро; завжди втішав
人心方期戩穀何圖逆賊閒людські серця. Саме очікували щастя й благополуччя﹡. Як можна було уявити, що бунтівні розбійники, скориставшись
釁稱兵犯順  尔父〈□制 被脅〉竭誠常розладом, піднімуть війська проти законного порядку﹡? Твій батько за наказом, під примусом усією щирістю правив Cháng-
山作郡余時受 命亦在平shān. Я тоді, отримавши наказ, також перебував у Píng-
原  仁兄愛我〈恐〉俾尔傳言尔既yuán. Добрий старший брат любив мене, мабуть доручив тобі передати слова. Коли ти
歸止爰開土門土門既開凶威повернувся, тоді було відкрито Tǔmén﹡. Коли Tǔmén було відкрито, ворожа сила
大蹙〈賊臣擁眾不救〉賊臣〈擁〉不救сильно ослабла. Зрадницькі сановники, маючи багато людей, не прийшли на допомогу. Зрадницькі сановники маючи людей не допомогли﹡.
孤城圍逼父〈擒〉陷子死巢Самотнє місто було оточене. Батька схоплено полонено, син загинув. Гніздо
傾卵覆  天不悔禍誰為перекинулося, яйця розбилися﹡. Небо не відвернуло лиха. Хто спричинив
荼毒念尔遘殘百身何贖цю отруту й муку? Думаючи про те, як тебе спіткало лихо, навіть сотнею життів як це спокутувати?
嗚呼哀哉吾承О горе, о сум! Я отримав
天澤移牧〈河東近〉河關〈尔之〉泉明небесну милість і був переведений керувати Hédōng, поблизу﹡ річковою заставою﹡. Твій Quánmíng﹡
比者再陷常山〈提〉攜尔нещодавно знову побував у Chángshān, несучи супроводжуючи твою
首櫬〈亦自常山〉及茲同還撫念摧切труну з головою﹡. Також із Chángshān до цього місця повернулися разом. Думаючи про тебе — біль розриває.
震悼心顏方俟〈□□〉遠日〈□〉卜尔Жалоба стрясає серце й обличчя. Лише чекаю закреслено два ієрогліфа віддаленого дня, невідомий ієрогліф щоб обрати для тебе
幽宅〈撫〉魂而有知無嗟поховання. Втішаючи душу твою, якщо вона має свідомість, не сумуй
久客嗚呼哀哉尚饗через довге перебування на чужині. О горе, о сум! Прийми ці жертви﹡.