Біла мушля

Біла мушля (санскр. śaṅkha, тибетською དུང་དཀར་, dung dkar) — один із восьми сприятливих символів тибетського буддизму, які називають Аштамангала.

Біла мушля символізує голос Будди, поширення Дгарми та пробудження живих істот від невідання.

Подібно до того, як глибокий звук мушлі розноситься далеко навколо, вчення Будди поширюється світом, допомагаючи істотам долати затьмарення розуму та знаходити шлях до звільнення від страждання.

Особливо сприятливою вважається біла мушля, закручена праворуч. Такі мушлі трапляються рідко; їхня спіраль повторює рух сонця, місяця й планет небом — той самий напрямок, у якому обертають молитовний барабан. Вона символізує чистоту, могутність і благотворний вплив Дгарми, яка звертається до всіх істот незалежно від їхнього становища.

У Стародавній Індії в мушлю сурмили воїни й герої, сповіщаючи про перемогу; у буддизмі цей звук став образом безстрашного проголошення істини. На зображеннях будд три вигнуті лінії на шиї, схожі на завитки мушлі, теж вказують на глибокий і милозвучний голос Будди.

У тибетському буддизмі мушлі також використовують як ритуальні духові інструменти під час релігійних церемоній, закликаючи до практики та символічно проголошуючи Вчення.