Розділ 23. Дослідження хибних уявлень

Кажуть, що пристрасть, відраза і омана походять з уявлювання; адже вони виникають у залежності від викривлень [стосовно] благого і неблагого.

Ті, що виникають у залежності від викривлень [стосовно] благого і неблагого, не існують за самобутністю; тому клеші не є істинно [сущими].

Існування і неіснування «я» ніяк не встановлюються; без нього — як встановлюються існування і неіснування клеш?

Адже ці клеші належать комусь — але цей [хтось] не встановлюється; без когось клеші ні в кого не існують.

Клеші, як і погляд на власне тіло, не існують у тому, хто охоплений клешами, п’ятьма способами; і той, хто охоплений клешами, як і погляд на власне тіло, не [існує] у клешах п’ятьма способами.

Викривлення [стосовно] благого і неблагого не існують за самобутністю; у залежності від яких же викривлень [виникають] клеші?

Форма, звук, смак, дотик, запах і дгарми — шість видів основи для пристрасті, відрази та омани уявлюються.

Форма, звук, смак, дотик, запах і дгарми самі по собі мають вигляд міста ґандгарвів, подібні до міражу і сну.

Звідки в них, подібних до ілюзорної людини і рівних відображенню, буде благе чи неблаге?

Не опираючись на благе, ми не могли б проголосити неблаге; оскільки благе [встановлюється] у залежності [від неблагого], тому благе не є можливим.

Не опираючись на неблаге, ми не могли б проголосити благе; оскільки неблаге [встановлюється] у залежності [від благого], тому неблагого не існує.

А за відсутності благого — звідки буде пристрасть? І за відсутності неблагого — звідки буде відраза?

Якщо чіпляння «у непостійному [бачити] постійне» є викривленням, то у порожньому не існує непостійного — звідки ж чіпляння-викривлення?

Якщо чіпляння «у непостійному [бачити] постійне» є викривленням, то чому чіпляння «у порожньому [бачити] непостійне» не є викривленням?

Те, чим схоплюють, те, що є схопленням, той, хто схоплює, і те, що схоплюється — все це втишене; тому схоплення не існує.

А за відсутності схоплення — чи то хибного, чи то правильного — у кого було б викривлення? У кого було б не-викривлення?

Викривлення не виникають у того, хто викривлений; і у того, хто не викривлений, викривлення не виникають.

Викривлення не виникають у того, хто [саме] викривлюється; досліди сам — у кого виникають викривлення?

Як взагалі будуть виникати викривлення, якщо вони не виникають? Якщо викривлення не народжені, звідки той, хто перебуває у викривленні?

Буття не народжується ні із себе, ні з іншого, ні з себе-й-іншого — звідки ж той, хто перебуває у викривленні?

Якщо «я», чистота, постійність і щастя існують, то «я», чистота, постійність і щастя не є викривленням.

А якщо «я», чистота, постійність і щастя не існують, то й не-я, нечистота, непостійність і страждання не існують.

Так припиняється невідання через припинення викривлень; коли припинене невідання, припиняються складені речі тощо.

Якщо якісь клеші в когось існують за самобутністю, як взагалі вони могли би бути усунуті? Хто усунув би самобутність?

Якщо якісь клеші в когось не існують за самобутністю, як взагалі вони могли би бути усунуті? Хто усунув би не-існування?