Сутта про тих, хто стоїть за стінами

Вони стоять за стінами й біля огорож,
на перехрестях і роздоріжжях;
стоять біля дверних одвірків,
повернувшись до свого колишнього дому.

Коли вдосталь їжі й пиття,
коли приготовлено багато страв і наїдків,
ніхто не згадує про них —
через наслідки вчинків цих істот.

А ті, хто співчуває своїм родичам,
вчасно приносять для них
чисту, добру й належну
їжу та пиття.

«Нехай це буде для наших родичів.
Нехай наші родичі будуть щасливі».

І ті померлі родичі,
зібравшись там разом,
коли є вдосталь їжі та пиття,
з вдячністю схвалюють це:

«Нехай довго живуть наші родичі,
завдяки яким ми це отримуємо.
Нам було виявлено шану,
а ті, хто дав дар, не залишаться без плоду».

Адже там немає землеробства,
немає там догляду за худобою,
немає такої торгівлі
чи купівлі й продажу за гроші.

Тим, що дають звідси,
живуть там померлі.

Як дощова вода, що випала на височині,
стікає до низин,
так само те, що дане тут,
приносить користь померлим.

Як повноводні ріки
наповнюють океан,
так само те, що дане тут,
приносить користь померлим.

«Він давав мені.
Він робив для мене.
Він був моїм родичем, другом, товаришем».

Памʼятаючи добро, зроблене ними раніше,
слід давати дари на користь померлих.

Бо ні плач, ні скорбота,
ні будь-яке інше голосіння
не приносять померлим користі —
а родичі лише залишаються в печалі.

А цей дар,
добре принесений Сангсі,
відразу приносить їм користь
і служить їм на благо довгий час.

Так було показано обовʼязок щодо родичів,
померлим було виявлено велику шану,
монахам була надана підтримка,
а вами було накопичено немалу заслугу.

Тірокуттасуттан.

Коментар перекладача

Ті, хто стоїть за стінами (Палі: тірокутта) — померлі родичі, що народилися як пета (Палі: пета), «відійшлі». Вони приходять до дому, у якому жили, але не можуть ні увійти, ні бути почутими.

Через наслідки вчинків цих істот — забуття родичів тут показане не як випадковість, а як плід карми самих померлих.

Дар, добре принесений Сангсі — жертва на користь померлого приноситься не безпосередньо йому, а спільноті монахів; заслуга від цього дару присвячується померлому. Цей уривок — канонічна основа поминальної практики в тхераваді.

Не залишаться без плоду — той, хто дає дар на користь померлих, сам отримує заслугу від цього вчинку.

Остання строфа звернена до царя Бімбісари: за коментарем, Будда промовив цю сутту після того, як цар присвятив дар своїм давнім померлим родичам.

Оригінал: suttacentral.net/kp7