Мала бесіда з Малункʼяпуттою

Так я чув. Одного разу Благословенний перебував у Саваттхі, в гаю Джети, в монастирі Анатхапіндіки.

І ось, коли шановний Малункʼяпутта перебував на самоті, усамітнившись, у його свідомості виникла така думка:

«Є ці погляди, які Благословенний залишив непоясненими, відклав убік і відкинув:

“Світ вічний”;

“світ не вічний”;

“світ має межі”;

“світ безмежний”;

“життєвий принцип і тіло — одне й те саме”;

“життєвий принцип — одне, а тіло — інше”;

“Татхагата існує після смерті”;

“Татхагата не існує після смерті”;

“Татхагата і існує, і не існує після смерті”;

“Татхагата ані існує, ані не існує після смерті”.

Благословенний не пояснює мені цього. Те, що Благословенний не пояснює мені цього, мені не подобається, мене це не задовольняє.

Я піду до Благословенного й запитаю його про це. Якщо Благословенний пояснить мені: “світ вічний” або “світ не вічний”… або “Татхагата ані існує, ані не існує після смерті”, — тоді я продовжуватиму вести святе життя під проводом Благословенного.

А якщо Благословенний цього мені не пояснить, я відмовлюся від навчання й повернуся до нижчого, мирського життя».

Тоді ввечері шановний Малункʼяпутта вийшов з усамітнення й пішов до Благословенного. Підійшовши, він вклонився Благословенному й сів збоку. Сидячи збоку, він сказав:

«Шановний, коли я перебував на самоті, усамітнившись, у моїй свідомості виникла така думка:

“Є ці погляди, які Благословенний залишив непоясненими, відклав убік і відкинув: ‘світ вічний’, ‘світ не вічний’… ‘Татхагата ані існує, ані не існує після смерті’.

Благословенний не пояснює мені цього. Це мені не подобається, мене це не задовольняє.

Тому я піду до Благословенного й запитаю його. Якщо Благословенний пояснить мені ці речі, я продовжуватиму вести святе життя під його проводом. Якщо ж не пояснить — я відмовлюся від навчання й повернуся до мирського життя”.

Якщо Благословенний знає: “світ вічний”, нехай Благословенний скаже мені: “світ вічний”.

Якщо Благословенний знає: “світ не вічний”, нехай скаже: “світ не вічний”.

А якщо Благословенний не знає, вічний світ чи не вічний, тоді тому, хто не знає й не бачить, було б чесно прямо сказати: “Я не знаю, я не бачу”.

Якщо Благословенний знає: “світ має межі”, нехай скаже це; якщо знає, що світ безмежний, нехай скаже, що він безмежний. Якщо ж не знає й не бачить, нехай прямо скаже: “Я не знаю, я не бачу”.

Якщо Благословенний знає, що життєвий принцип і тіло — одне й те саме, нехай скаже це. Якщо знає, що життєвий принцип — одне, а тіло — інше, нехай скаже це. Якщо ж не знає й не бачить, нехай прямо скаже: “Я не знаю, я не бачу”.

Якщо Благословенний знає, що Татхагата існує після смерті, нехай скаже це. Якщо знає, що Татхагата не існує після смерті, нехай скаже це. Якщо ж не знає й не бачить, нехай прямо скаже: “Я не знаю, я не бачу”.

Якщо Благословенний знає, що Татхагата і існує, і не існує після смерті, нехай скаже це. Якщо знає, що Татхагата ані існує, ані не існує після смерті, нехай скаже це. Якщо ж не знає й не бачить, нехай прямо скаже: “Я не знаю, я не бачу”».

Благословенний сказав:

«Малункʼяпутто, хіба я коли-небудь говорив тобі:

“Приходь, Малункʼяпутто, веди під моїм проводом святе життя, а я поясню тобі:

‘світ вічний’ або ‘світ не вічний’;

‘світ має межі’ або ‘світ безмежний’;

‘життєвий принцип і тіло — одне й те саме’ або ‘життєвий принцип — одне, а тіло — інше’;

‘Татхагата існує після смерті’;

‘Татхагата не існує після смерті’;

‘Татхагата і існує, і не існує після смерті’;

‘Татхагата ані існує, ані не існує після смерті’?”

— Ні, шановний.

— А ти коли-небудь говорив мені:

“Шановний, я вестиму святе життя під проводом Благословенного за умови, що Благословенний пояснить мені ці питання”?

— Ні, шановний.

— Отже, Малункʼяпутто, я не казав тобі: “Веди під моїм проводом святе життя, і я дам тобі відповіді на ці питання”. І ти не казав мені: “Я вестиму під твоїм проводом святе життя за умови, що ти даси мені на них відповіді”.

Якщо так, нерозумний чоловіче, то хто ж ти такий і від чого ти тепер відмовляєшся?

Малункʼяпутто, якщо хтось скаже:

“Я не вестиму святого життя під проводом Благословенного, доки Благословенний не пояснить мені, чи світ вічний або не вічний… чи Татхагата ані існує, ані не існує після смерті”,

то ця людина помре раніше, ніж Татхагата дасть їй відповідь на ці питання.

Уяви, Малункʼяпутто, людину, в яку влучила стріла, густо змащена отрутою.

Її друзі, товариші, родичі й близькі привели б лікаря-хірурга.

Але ця людина сказала б:

“Я не дозволю витягнути цю стрілу, доки не дізнаюся, хто саме в мене вистрілив: кшатрій він, брахман, вайшʼя чи шудра.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся імʼя та рід того, хто в мене вистрілив.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, був він високий, низький чи середнього зросту.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, був він темношкірий, смаглявий чи світлошкірий.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, з якого він села, містечка чи міста.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, з якого саме лука в мене стріляли — простого чи складного.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, з чого була зроблена тятива лука — з рослинного волокна, очерету, сухожиль, конопель чи кори.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, яким було древко стріли — дикорослим чи спеціально вирощеним.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, чиїми перами вона була оперена — грифа, чаплі, яструба, павича чи іншого птаха.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, сухожиллям якої тварини було обвʼязане її древко — корови, буйвола чи іншої тварини.

Я не дозволю витягнути стрілу, доки не дізнаюся, якого саме типу був її наконечник”.

Малункʼяпутто, ця людина померла б, так і не дізнавшись усього цього.

Так само, Малункʼяпутто, якщо хтось скаже:

“Я не вестиму святого життя під проводом Благословенного, доки Благословенний не пояснить мені, чи світ вічний або не вічний… чи Татхагата ані існує, ані не існує після смерті”,

— ця людина помре, а ці питання так і залишаться непоясненими Татхагатою.

Малункʼяпутто, якщо дотримуватися погляду “світ вічний”, це саме по собі не означає, що можна вести святе життя.

Якщо дотримуватися погляду “світ не вічний”, це також саме по собі не означає, що можна вести святе життя.

Незалежно від того, чи дотримуєшся ти погляду “світ вічний”, чи погляду “світ не вічний”, — є народження, є старіння, є смерть, є смуток, плач, біль, горе й відчай. І я навчаю, як покласти їм край уже в цьому житті.

Так само, якщо дотримуватися погляду “світ має межі” або “світ безмежний”, — усе одно є народження, старіння, смерть, смуток, плач, біль, горе й відчай, яким я навчаю покласти край уже в цьому житті.

Якщо дотримуватися погляду “життєвий принцип і тіло — одне й те саме” або “життєвий принцип — одне, а тіло — інше”, — усе одно є народження, старіння, смерть, смуток, плач, біль, горе й відчай, яким я навчаю покласти край уже в цьому житті.

Якщо дотримуватися погляду “Татхагата існує після смерті” або “Татхагата не існує після смерті”, — усе одно є народження, старіння, смерть, смуток, плач, біль, горе й відчай, яким я навчаю покласти край уже в цьому житті.

Якщо дотримуватися погляду “Татхагата і існує, і не існує після смерті” або “Татхагата ані існує, ані не існує після смерті”, — усе одно є народження, старіння, смерть, смуток, плач, біль, горе й відчай, яким я навчаю покласти край уже в цьому житті.

Тому, Малункʼяпутто, те, що я залишив непоясненим, вважай непоясненим; а те, що я пояснив, вважай поясненим.

І що ж, Малункʼяпутто, я залишив непоясненим?

“Світ вічний” — я залишив непоясненим.

“Світ не вічний” — я залишив непоясненим.

“Світ має межі” — я залишив непоясненим.

“Світ безмежний” — я залишив непоясненим.

“Життєвий принцип і тіло — одне й те саме” — я залишив непоясненим.

“Життєвий принцип — одне, а тіло — інше” — я залишив непоясненим.

“Татхагата існує після смерті” — я залишив непоясненим.

“Татхагата не існує після смерті” — я залишив непоясненим.

“Татхагата і існує, і не існує після смерті” — я залишив непоясненим.

“Татхагата ані існує, ані не існує після смерті” — я залишив непоясненим.

І чому, Малункʼяпутто, я залишив це непоясненим?

Тому що це не повʼязане з користю, не належить до основ святого життя, не веде до розчарування у привʼязаності, до безпристрасності, припинення, спокою, прямого знання, пробудження та ніббани.

Тому я залишив це непоясненим.

А що, Малункʼяпутто, я пояснив?

“Ось страждання” — це я пояснив.

“Ось походження страждання” — це я пояснив.

“Ось припинення страждання” — це я пояснив.

“Ось шлях, що веде до припинення страждання” — це я пояснив.

І чому, Малункʼяпутто, я це пояснив?

Тому що це повʼязане з користю, належить до основ святого життя, веде до розчарування у привʼязаності, до безпристрасності, припинення, спокою, прямого знання, пробудження та ніббани.

Тому я це пояснив.

Отже, Малункʼяпутто, те, що я залишив непоясненим, вважай непоясненим; а те, що я пояснив, вважай поясненим».

Так сказав Благословенний.

Шановний Малункʼяпутта був задоволений і зрадів словам Благословенного.

Кінець Чула-Малункʼя-сутти, третьої.

Коментар перекладача

Десять питань, які Будда «залишає непоясненими» (Палі: авяката), — класичний перелік спекулятивних поглядів індійської думки його часу: вічність і межі світу, тожсамість душі й тіла, доля пробудженого після смерті. Будда не називає їх хибними — він показує, що жодна відповідь не змінює того, що людина страждає тут і тепер.

Малункʼяпутта (Палі: Малункяпутта) — монах, чиє імʼя постає ще в Сн 35.95, де він отримує коротку настанову про стриманість чуттів. «Мала» бесіда названа так на противагу довшій Мага-Малункʼя-сутті (Мн 64), що йде за нею.

Життєвий принцип (Палі: джіва) — те, що в тодішніх ученнях відповідало «душі»: незмінна сутність живої істоти. Питання, чи вона тожсамна тілу, — суперечка між матеріалістами та тими, хто вчив про вічне «я».

Татхагата (Палі: татхаґата) — «той, хто так пішов», звичне самопозначення Будди. У цьому переліку слово вживається радше в широкому сенсі: будь-яка звільнена істота.

Порівняння з отруєною стрілою — найвідоміший образ цієї сутти й, мабуть, найточніша метафора буддійської практичності: рана вимагає лікаря, а не зʼясування родоводу стрільця.

Чотири останні твердження, які Будда таки пояснив, — це Чотири благородні істини. Уся сутта вибудована як контраст: десять питань без відповіді проти чотирьох з відповіддю.

Ніббана (Палі: ніббана, санскр. нірвана) — «згасання»: припинення жадоби, відрази й омани, а з ними й страждання.

Оригінал: suttacentral.net/mn63