Про проявлене як не-істинне

Субгуті, якщо хтось наповнить незліченні, безмірні світи сімома коштовностями й використає їх для дарування, а якщо добрий чоловік чи добра жінка, що породили намір пробудження, триматимуть цю сутру — хоча б чотирирядкову ґатху — прийматимуть її, зберігатимуть, читатимуть уголос і пояснюватимуть іншим, то заслуга останніх буде більшою за попередню. Як слід пояснювати іншим? — не чіпляючись за ознаки, перебуваючи в таковості, непорушно. Чому так? Бо всі зумовлені явища — мов сон, ілюзія, бульбашка, тінь; мов роса і мов блискавка. Так слід на них дивитися. Коли Будда проголосив цю сутру, старійшина Субгуті, ченці й черниці, миряни й мирянки, а також увесь світ — боги, люди й асури — почувши слова Будди, всі щиро зраділи, з вірою прийняли їх і стали практикувати.