ІІ.8 Обітниця навчання

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Прийшов, Благословенний, Авалокітешвара! Як сліпий здобуває очі, так, Благословенний, прибув Авалокітешвара. Нині плідне моє народження. Нині сповнилася моя надія. Нині очищено мій шлях пробудження. Він — той, хто являє істотам, наділеним свідомістю, Добру Дгарму, тіло Дгарми й нірвану».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін знову сказав Благословенному таке: «Нині, Благословенний, повідай нам про виняткові чесноти Авалокітешвара».

Благословенний мовив: «Ось як воно, Сарваніваранавішкамбгін: є царі гір Чакравала й Магачакравала; царі гір Мучілінда й Магамучілінда; царі гір Кала й Магакала; царі гір Сансришта й Магасансришта; цар гір Праламбодара; цар гір Анадаршака; цар гір Критсраґата; цар гір Джалінімукха; цар гір Шаташринґа; цар гір Бгавана; цар гір Магаманіратна; цар гір Сударшана; цар гір Акаладаршана. З-поміж цих царів гір кожен-єдиний, що в світових сферах, — спроможен я полічити пали царів гір, чи сотні пал, чи тисячі пал, чи сотні тисяч коті нают пал: і число їхнє, і частку, і лічбу — спроможен я, сину доброго роду, полічити. А от нагромадження заслуги Авалокітешвара, сину доброго роду, полічити неспроможно. Ось як воно, сину доброго роду: спроможен я взяти міру порошинок, а от нагромадження заслуги Авалокітешвара, сину доброго роду, полічити неспроможно. Ось як воно, сину доброго роду: спроможен я полічити кожну-єдину краплю великого океану, а от нагромадження заслуги Авалокітешвара, сину доброго роду, полічити мені неспроможно. Ось як воно, сину доброго роду: спроможен я полічити кожен-єдиний листок лісу шірша, а от нагромадження заслуги Авалокітешвара, сину доброго роду, полічити неспроможно.

Ось як воно, сину доброго роду: нехай би Сумеру, цар гір, став купою березової кори; нехай би великий океан став чорнильницею; нехай би всі мешканці чотирьох материків — жінки, чоловіки, хлопці, дівчата й усі інші — стали писарями; і нехай би того Сумеру, царя гір, списали без кінця, — спроможен я полічити кожен-єдиний склад, а от нагромадження заслуги Авалокітешвара полічити неспроможно. Ось як воно, Сарваніваранавішкамбгін: нехай би Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, числом у дванадцять разів більше за піщинки ріки Ґанґи, обслуговували шатами, жебрацькими чашами, ложем і сидінням, ліками на випадок хвороби й усіляким припасом, усім потрібним; і хоч би яке скупчення заслуги було в служінні тим Татхаґатам, — більше за нього, сину доброго роду, скупчення заслуги в одному-єдиному кінчику волосини Авалокітешвара. Ось як воно, Сарваніваранавішкамбгін: Авалокітешвара наділений численними сотнями самадгі. А саме: самадгі, назване «Буревій»; самадгі, назване «Оздоблення»; самадгі, назване «Позбавлення оздоб»; самадгі, назване «Блискавичне око»; самадгі, назване «Винищення»; самадгі, назване «Великодушний»; самадгі, назване «Творення образів»; самадгі, назване «Ґірлянда ваджр»; самадгі, назване «Дарувальник благ»; самадгі, назване «Сто звитяг»; самадгі, назване «Оздоба сліпих»; самадгі, назване «Вершина красномовності»; самадгі, назване «Владар царів»; самадгі, назване «Ваджровий мур»; самадгі, назване «Ваджрове лице»; самадгі, назване «Той, що завжди дарує блага»; самадгі, назване «Визволення чуттів»; самадгі, назване «Визволення від ненависті»; самадгі, назване «Прекрасне око місяця»; самадгі, назване «Прекрасне око сонця»; самадгі, назване «Обернений до Дгарми»; самадгі, назване «Ваджрове лоно»; самадгі, назване «Прекрасний на вигляд»; самадгі, назване «Творення нірвани»; самадгі, назване «Творення безмежного проміння»; самадгі, назване «Творення поєднання»; самадгі, назване «Розсіювач»; самадгі, назване «Прекрасне око Джамбудвіпа»; самадгі, назване «Прекрасне око полів будд»; самадгі, назване «Обернений до любові»; самадгі, назване «Осяяний мудрістю»; самадгі, назване «Добре приборканий»; самадгі, назване «Склад над складами»; самадгі, назване «Висушення Авічі»; самадгі, назване «Глибина океану»; самадгі, назване «Сотенний почет»; самадгі, назване «Показування шляху». Оцими, сину доброго роду, наділений Авалокітешвара.

Ось як воно, Сарваніваранавішкамбгін: колись давно, сину доброго роду, з’явився у світі Татхаґата на ім’я Кракуччханда, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний. За того часу, тієї пори я був бодгісаттвою на ім’я Данашура. І тоді, стоячи перед тим Татхаґатою, я побачив отаке змагання в самадгі між Авалокітешвара й Самантабгадра. І Бгадра та інші бодгісаттви-магасаттви бачили те змагання в самадгі. Коли бодгісаттва Самантабгадра входив у самадгі, назване «Зринання ваджри», тоді бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара входив у самадгі, назване «Розмаїття». Коли Самантабгадра входив у самадгі, назване «Прекрасне око місяця», тоді Авалокітешвара входив у самадгі, назване «Прекрасне око сонця». Коли Самантабгадра входив у самадгі, назване «Всипаний», тоді Авалокітешвара входив у самадгі, назване «Скарбниця небес». Коли Самантабгадра входив у самадгі, назване «Творення образів», тоді Авалокітешвара входив у самадгі, назване «Розум Індра». Коли Самантабгадра входив у самадгі, назване «Цар благості», тоді Авалокітешвара входив у самадгі, назване «Глибина океану». Коли Самантабгадра входив у самадгі, назване «Лев’яча твердь», тоді Авалокітешвара входив у самадгі, назване «Лев’яча гра». Коли Самантабгадра входив у самадгі, назване «Дарувальник благ», тоді Авалокітешвара входив у самадгі, назване «Висушення Авічі». Коли Самантабгадра розкривав усі пори у своїх волосинках, тоді Авалокітешвара відкривав усі пори у своїх волосинках. Тоді Самантабгадра сказав йому таке: «Чудово, чудово, Авалокітешвара, що ти маєш отаку красномовність». Тоді Татхаґата Кракуччханда сказав йому таке: «Мало, сину доброго роду, бачив ти красномовності Авалокітешвара. Такої красномовності, яка є в Авалокітешвара, не знайти й у Татхаґат». Отаке, сину доброго роду, почув я від Татхаґати Кракуччханда.

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Хай повідає мені Благословенний Карандавюга, коштовного царя сутр Магаяни, щоб ми, сповнюючись смаком Дгарми, наситилися». Благословенний мовив: «Ті, сину доброго роду, хто почує саме лише ім’я Карандавюга, коштовного царя сутр Магаяни, — у тих не знайдеться колишніх перепон діяння. Ті, хто вдається до чужих жінок, хто береться до ремесла різника овець, хто вбиває матір і батька, хто руйнує ступи з мощами архатів, хто зі злобливим серцем проливає кров Татхаґати, — і таким істотам, відданим злу, цей Карандавюга, коштовний цар сутр Магаяни, чинить визволення від усіх зол».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Як же дізнаюся я, Благословенний, що Карандавюга, коштовний цар сутр Магаяни, чинить визволення від усіх зол?» Благословенний мовив: «Є, сину доброго роду, на південному схилі Сумеру, царя гір, два броди, замутнений і чистий, витворені сімома досконало пробудженими. Нині ж я їх розрізнив. Як біла тканина береться синявою, так слід бачити скупчення зла. Достеменно так, сину доброго роду, цей Карандавюга, коштовний цар сутр Магаяни, спалює всі зла і робить білим-білісіньким. Ось як воно, Сарваніваранавішкамбгін: у пору дощів усі трави, кущі, зілля й дерева стають синюваті на вигляд; а тоді цар наґів на ім’я Шатамукха, зійшовши зі своєї оселі, спалює всі ті трави, кущі, зілля й дерева. Достеменно так, сину доброго роду, цей Карандавюга, коштовний цар сутр Магаяни, спалює всі зла і робить білим. Щасливі будуть ті істоти, які почують цей Карандавюга, сутру Магаяни, коштовного царя. Не годиться, сину доброго роду, називати їх простими людьми. Їх слід бачити як бодгісаттв, що не вертаються назад. І в пору, коли надійде їхня смерть, дванадцять Татхаґат приступлять і потішать їх: «Не бійся, сину доброго роду. Ти чув Карандавюга, коштовного царя сутр Магаяни. Не доведеться тобі знову блукати самсарою». І не буде в них знову народження, старості й смерті. І не буде розлуки з любим і бажаним та злуки з нелюбим. «Підеш ти, сину доброго роду, до світової сфери Сукхаваті. Від Татхаґати Амітабга слухатимеш Дгарму». Отак, сину доброго роду, буде в тих істот щаслива смерть». Тоді Авалокітешвара, схиливши голову до стіп Благословенного, відійшов набік. А Сарваніваранавішкамбгін перебував у мовчанні. І ті деви, наґи, якші, ґандгарви, асури, ґаруди, кіннари, магораґи, люди й нелюди відійшли.

Коли ж вони відійшли, тоді достойний Ананда сказав Благословенному таке: «Хай повідає мені Благословенний про нашу обітницю навчання». Благословенний мовив: «Ті ченці, що прагнуть стану висвяти, мусять найперше піти й належно оглянути оселю. Оглянувши, хай сповістять ченцеві: «Чиста, о шановний, ця оселя, і немає в тій оселі кісток, і місця для нечистот не знаходять; вона очищена». Отак, шановний, така оселя годиться для висвяти ченців».

Благословенний мовив: «Розпусному ченцеві не слід висвячувати. І не слід давати йому оголошення. А що вже казати більше? Ченці, розпусному ченцеві не слід улаштовувати оселі, а тим паче обряду, де оголошення четверте. Бо це ті, хто плюндрує вчення. Розпусним ченцям не слід давати оселі посеред доброчесних, гідних дарів. Оселю їм слід давати поза обителлю. Так само не слід допускати їх до бесіди з санггою. І не належить їм земля сангги. І немає в них жодного чернецтва».

Тоді достойний Ананда сказав Благословенному таке: «Якого ж часу, Благословенний, з’являться отакі негідні дарів?» Благословенний мовив: «Коли мине третє століття від моєї, Татхаґати, парінірвани, з’являться отакі негідні дарів — ті, що в обителі триматимуться домогосподарського мислення. Вони будуть оточені хлопцями й дівчатами. Вони неналежно вживатимуть санггове ліжко й лаву, бамбукове ложе з підголів’ям, постіль і сидіння. А ті, що справляють нечистоти й сечу в сангговому обійсті, народжуються живими створіннями в нечистотах і сечі, у нутрі прихованої твані великого міста Варанасі. Ті, що неналежно вживають санггову зубочистку, народжуються серед черепах, макар і риб. Ті, що неналежно вживають санггове сім’я кунжуту, рис, кодраву, кулаттху, збіжжя й таке інше, народжуються в містах претів — з ущербними чуттями, з подобою обгорілих пеньків, здійняті, наче кістки й листя, вкриті власним волоссям і шерстю, схожі на гірські нутрощі, з ротами, наче вушко голки; отаке страждання зазнають вони в тілі. Ті, що неправедно вживають санггову їжу, питво й таке інше, народжуються в родинах малознаних. І народжуються вони з ущербними чуттями. І народжуються кульгавими, горбатими, одноокими й карликами. І стають тими, хто випрошує в чужих устах. А понад те народжуються недужими. Гній і кров носять вони в тілі. Встають вони з тілами, зсудомленими власною шерстю, і тоді грудки м’яса падають на землю. Видно кістки. Отак багато сотень років зазнають вони тілесного страждання. Ті, що неналежно вживають санггову землю, народжуються на дванадцять калп у великому пеклі Раурава. Розжарені залізні прогоничі впихають їм у рот, і ті печуть. Уста, а й зуби розсипаються. Піднебіння репають і горять. І горло, і піднебіння, і серце. І все інше, геть чисто все, горить і йде на попіл. Тоді, ченці, повівають вітри діяння, від яких ті мертві мужі знову оживають. І тоді знову хапають їх мужі, сторожі Яма. І тоді в тих, що йдуть за своїм діянням і підвладні діянню, з’являється величезний язик. І по тому язику тягнуть сто тисяч плугів. Отак багато сотень років, багато тисяч років, багато сотень тисяч років зазнають вони пекельного страждання. Відійшовши звідти, вони народжуються у великому пеклі Аґніґгата. Там сторожі Яма, схопивши їх, устромляють їм у язик сто тисяч голок. І навіть тоді силою діяння вони живуть; а тоді, підхопивши, кидають їх посеред вогняної ями. Підхопивши їх у тій вогняній ямі, кидають їх у велику Вайтарані, і навіть тоді вони не вмирають, а народжуються в інших пеклах. Отак, поки вони кружляють, минають три калпи. Відійшовши звідти, вони народжуються в Джамбудвіпа вбогими, сліпими від народження. Тому й слід оберігати ці бездоганні, найвищі санггові добра».

«Ті ченці, що приборкані обітницею навчання, мусять носити ці три шати. Одна шата — для довіри сангги, для вжитку сангги; так само друга шата — щоб іти до брам царського дому; третя шата — для сіл, міст, торговиць, осель і городів. Ці три шати, ченці, слід носити. Ті, що доброчесні, наділені чеснотами й наділені мудрістю, — ті, ченці, мусять триматися цих настанов навчання, що їх я приписав. Неналежним ужитком, ченці, не слід уживати санггового добра: воно — наче вогняний глек; санггове добро — наче отрута; санггове добро — наче ваджра; санггове добро — наче тягар. Проти отрути можна вдіяти ліки, а проти санггового добра ліків удіяти неможливо».

Тоді достойний Ананда сказав Благословенному таке: «Приписані Благословенним настанови навчання; ті ченці, що їх тримаються, стають приборкані обітницею пратімокші. Вони стають оберненими до Виправи. Вони стають оберненими до скарбниці. Вони стають умілими в навчанні. І це — настанови навчання Благословенного».

Достойний Ананда, схиливши голову до стіп Благословенного, відійшов. Тоді ті великі шраваки відійшли кожен до свого поля будди. І ті деви, наґи, якші, ґандгарви, асури, ґаруди, кіннари, магораґи, люди — усі вони відійшли.

Такий дванадцятий розділ, названий «Обітниця навчання».

Так мовив Благословенний, і ті бодгісаттви, і все те зібрання, і світ разом із девами, людьми, асурами й ґандгарвами зраділи мовленому Благословенним.

Так завершено оздобу дгарані, названу Магешвара, коштовного царя сутр Магаяни Карандавюга.

Завершено шляхетний Карандавюга, коштовний цар сутр Магаяни.

Ті дгарми, що постають із причини, — причину їх повідав Татхаґата, а також те, що є їхнім спиненням; так навчає великий шраман.

Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)