ІІ.7 Нірв'юга Магешвара

Тоді Благословенний Шакямуні, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, сказав йому таке: «Чи здобув ти здобуток, сину доброго роду?» Той сказав: «Як відає те знання Благословенного». Тоді зійшлося сімдесят сім коті досконало пробуджених, і ті Татхаґати взялися виголошувати цю дгарані:

намах саптанан самяксамбуддгакотінам /

// + // 0 // ом чале чуле чунє свага // 0 // + //

Оце дгарані, виголошена сімдесятьма сімома коті досконало пробуджених.

Далі, зійшовши з тієї пори у волосинці, [є] пора у волосинці на ім'я Суряпрабга (Сяйво сонця). Там мешкають численні сотні тисяч коті нают бодгісаттв. У тій порі у волосинці Суряпрабга стоять дванадцять сотень тисяч золотих гір. На тій горі — тисяча двісті вершин. Схили тих гір укриті рубінами, а на схилі

інкрустовані небесними самоцвітами й коштовностями. [Там] сади, що сяють якнайкраще, пишно оздоблені, розмаїті, вельми звабливі; і звабливі небесними ставками сотні тисяч теремів із небесного золота й коштовностей, обвішані в'язками перлових гірлянд, і сотні тисяч підвішених перлових намист. Під тими теремами — самоцвіт чінтамані на ім'я Сарада, який прислуговує тим бодгісаттвам усіляким начинням. Тоді ті бодгісаттви входять у ті тереми, а ввійшовши, згадують шестискладову велику відью і бачать того Авалокітешвара. А побачивши, зроджують до нього ясну віру. Зродивши ж, ті бодгісаттви виходять із тих теремів. Вийшовши, одні походжають по місцях для походжання, одні [йдуть] у сади із самоцвітів і коштовностей, одні йдуть до ставків, одні йдуть на гори з рубінів. А прийшовши, схрещують ноги, випростують тіло й установлюють пам'ятливість перед собою. Отакі, сину доброго роду, ті бодгісаттви, що мешкають у тій порі у волосинці. Далі, сину доброго роду, зійшовши з тієї пори у волосинці, [є] пора у волосинці на ім'я Індрараджа (Цар Індра). Там мешкають численні сотні тисяч коті нают незворотних бодгісаттв. У тій порі у волосинці Індрараджа було вісімдесят тисяч гір із небесного золота й коштовностей. А посеред тих гір — самоцвіт чінтамані на ім'я Падмавабгаса (Сяйво лотоса): коли б ті бодгісаттви не подумали, тоді ж таки їхнє прагнення справджується. І перебувають ті бодгісаттви на тих царях гір. І немає в них самсарного страждання. І не заплямовуються вони самсарними сквернами. Повсякчас утверджена в них думка про нірвану. І жодної іншої думки в їхньому тілі не буває. Далі, сину доброго роду, зійшовши з тієї пори у волосинці, [є] пора у волосинці на ім'я Магаушадгі (Велике зілля). Там мешкають численні сотні тисяч коті нают бодгісаттв, що вперше зродили думку [про пробудження]. У тій порі у волосинці, сину доброго роду, дев'яносто дев'ять тисяч гір: одні з ваджри, одні зі срібла, одні із золота, одні із сапфіру, одні з рубіну, одні зі смарагду, одні з кришталю, одні зі срібла — отакі ті царі гір. На кожній горі вісімдесят тисяч вершин, укритих розмаїтими коштовностями, якнайкращих, розмаїто-барвистих, звабливих. На тих вершинах мешкають ґандгарви й повсякчас тримають музику, що лунає з пори у волосинці. А ті бодгісаттви, що вперше зродили думку, розмірковують про порожнечу й безознаковість: «О, страждання! Старість — страждання, смерть — страждання, розлука з любим і жаданим — страждання, страждання тих, хто народився в Авічі, страждання істот, що народилися в місті претів». Розміркувавши так про потрясіння в тілі, вони схрещують ноги, випростують тіло, установлюють пам'ятливість перед собою й перебувають на тих царях гір. Далі, сину доброго роду, зійшовши з тієї пори у волосинці, [є] пора у волосинці на ім'я Чіттараджа (Цар думки). Там мешкають численні сотні тисяч коті нают пратьєкабудд, які творять чудеса палахкотіння, жару, сяяння й дощу. У тій порі у волосинці — сотні тисяч гір, і всі ті царі гір із семи коштовностей. На тих царях гір розмаїті дерева бажань із золотими стовбурами й срібним листям, укриті численними коштовностями, обвішані розмаїтими оздобами, обвішані вінцями, сережками, вінками й гірляндами, обвішані наручнями, намистами й півнамистами, обвішані тканинами з Каші, із золотими й срібними дзвіночками, що видзвонюють. Серед таких дерев бажань на царях гір перебувають пратьєкабудди. Із численних членів [учення] — сутр, ґей, провіщень, ґат, удан, ітівриттак, джатак, вайпуль — чинять вони одне одному отаку розмову, повчання Дгарми. Тоді Сарваніваранавішкамбгін зійшов із тієї пори у волосинці, і остання з усіх — ця пора у волосинці на ім'я Дгваджаґра (Вершина стяга). Та пора у волосинці має вісімдесят тисяч йоджан. У тій порі у волосинці було вісімдесят тисяч гір, розмаїто вкритих різними коштовностями. На тих царях гір численні дерева бажань, численні сандалові дерева — сотні тисяч, і дерева аґуру — сотні тисяч. У тій порі у волосинці земля з ваджри. У тій порі у волосинці — дев'яносто дев'ять сотень тисяч теремів із небесного золота, обвішаних в'язками перлових намист і тканих гірлянд, обвішаних вервечками дзвіночків, осяяних коштовностями місячного сяйва. І в тих теремах сидять образи Татхаґат. Вони виголошують Дгарму людям Джамбудвіпа, а саме: проголошують виклад шести парамітів, проголошують виклад параміти даяння, проголошують виклад параміти моральності, проголошують виклад параміти терпіння, проголошують виклад параміти зусилля, проголошують виклад параміти дг'яни, проголошують виклад параміти мудрості. Учинивши таке розмаїте виголошення Дгарми, вони час від часу виголошують Дгарму людям Джамбудвіпа. Отак, сину доброго роду, оглядає він пори у волосинках бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара. А в тій-таки обителі Джетавана зійшлися деви, наґи, якші, ґандгарви, асури, ґаруди, кіннари, магораґи, люди й нелюди й дева-сини на чолі з Магешвара та Нараяна. Зійшлися численні сотні тисяч коті нают бодгісаттв.

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Що ж, Благословенний? Ті пори у волосинках — чи існують вони?» Благословенний сказав: «Далі, сину доброго роду, поминувши ту пору у волосинці, — правий великий палець ноги Авалокітешвара, де кружляють ті чотири великі океани й не знають, як його зглибити. Коли з правого великого пальця ноги виходить вода, тоді вона падає в Вадавамукха і обертається на купу попелу. Отак-от, сину доброго роду, існує утвердження бодгісаттви Авалокітешвара». Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Чи існує, Благословенний, і та пора у волосинці?» Благословенний сказав: «І вона, сину доброго роду, не існує».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Чи не прийде, Благословенний, Авалокітешвара?» Благословенний сказав: «Прийде, сину доброго роду, Авалокітешвара — у цю-таки велику обитель Джетавана, щоб побачити мене, вклонитися мені й прислужувати мені, а також щоб проголосити пророцтво дева-синові Магешвара у світовій сфері Сага».

Тоді бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара випустив промені — сині, жовті, червоні, білі, багряні, кришталеві й срібні барвою. І ті промені приходять у Джетавана. Прийшовши й тричі обійшовши Благословенного праворуч, вони знову виходять з обителі Джетавана й ідуть у велике пекло Авічі. Прийшовши туди, вони наводять на велике пекло Авічі прохолоду. Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Звідки, Благословенний, приходять ці промені й куди йдуть?» Благословенний сказав: «Отак, сину доброго роду: Авалокітешвара випустив розмаїті промені, і вони приходять у цю обитель Джетавана. А прийшовши й тричі обійшовши мене праворуч, ідуть у велике пекло Авічі. Прийшовши ж, чинять велике пекло Авічі прохолодним». І в тій обителі Джетавана з'явилися прекрасні знамення. З'явилися небесні дерева чампака. З'явилися небесні ставки. Там, в обителі Джетавана, видніє сяйво небесного золота. Отакою видніє обитель Джетавана.

Тоді Авалокітешвара, вийшовши зі світової сфери Сукхаваті, вирушив туди, де обитель Джетавана. Поступово дістався обителі Джетавана. Тоді, увійшовши в ту обитель Джетавана, вклонився головою до стіп Благословенного й став осторонь. Тоді Благословенний голосом, що лунав, наче спів калавінки, промовив: «Прийшов ти, сину доброго роду? Чи привів ти істот до дозрівання?» Тоді бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара сказав Благословенному таке: «Як звелів Благословенний, — отак і звершив я поле діянь». Тоді Благословенний виголосив похвалу: «Добре, добре, сину доброго роду, що ти звершив таке поле діянь». Тоді Авалокітешвара підносить Благословенному лотоси: «Оці, Благословенний, послані тобі Татхаґатою Амітабга. Він питає, чи мало в тебе недуги, чи мало прикрощів, чи легко тобі підводитися й чи перебуваєш ти у щасливому дотику». І Благословенний, узявши їх, поклав їх ліворуч від себе.

Тоді дева-син Магешвара підійшов туди, де був Благословенний; підійшовши й уклонившись головою до стіп Благословенного, сказав Благословенному таке: «Чи здобуду я, Благословенний, проголошення пророцтва?» Благословенний сказав: «Іди, сину доброго роду, бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара дасть тобі пророцтво». Тоді дева-син Магешвара, припавши до стіп Авалокітешвара, узявся творити виняткову хвалу:

Шана Авалокітешвара, великому владиці, тримачеві лотоса, тому, чиє сидіння — лотос, тому, хто любить лотос, тому, у чиїй руці прекрасний лотос, оточеному лотосовою пишнотою, тому, хто дає світові смак, тому, чиє око — найкраще на землі, тому, хто дарує втіху.

Отак дева-син Магешвара, підійшовши й учинивши Авалокітешвара виняткову хвалу, стояв мовчки. Тоді Авалокітешвара сказав йому таке: «З якої причини ти, сину доброго роду, стоїш мовчки?» Тоді дева-син Магешвара сказав йому таке: «Дай мені пророцтво про найвище досконале пробудження». Авалокітешвара сказав йому таке: «Станеш ти, сину доброго роду, у світовій сфері Віврита (Розкрита) Татхаґатою на ім'я Бгасмешвара, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним». Тоді підійшла Умадеві і, вклонившись головою до стіп Авалокітешвара, узялася виголошувати хвалу Авалокітешвара:

Шана Авалокітешвара, великому владиці, тому, хто дарує подих життя, тому, чиє око — найкраще на землі, оточеному пишнотою прекрасного лотоса, тому, хто вирушив на землю нірвани, тому, хто зроджує добру свідомість, тримачеві Дгарми.

Отак Умадеві, виголосивши хвалу, узялася звертатися до Авалокітешвара:

«Визволи мене від жіночого стану, гідного відрази. Від страждання перебування в лоні, повному нечистот і бруду, від невпинного посідання, що тримає мене, — звільни мене». Тоді Авалокітешвара сказав їй таке: «Станеш ти, сестро, Татхаґатою на ім'я Умешвара, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним. На південному схилі Гімават, царя гір, буде твоя світова сфера». І тоді Умадеві здобула пророцтво.

Благословенний сказав: «Дивись, Сарваніваранавішкамбгін. Умадеві отримала пророцтво від бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара — усі вони [дістали пророцтво] про найвище досконале пробудження».

Оце, сину доброго роду, зветься нірв'югою Магешвара.

Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)