ІІ.6 Опис мандали великої відьї

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Куди мені, Благословенний, піти, щоб здобути шестискладову велику царицю відій?» Благословенний сказав: «Є, сину доброго роду, у великому місті Варанасі проповідник Дгарми, який тримає цю шестискладову велику відью, виголошує її і належно спрямовує на неї увагу». Той сказав: «Піду я, Благословенний, до великого міста Варанасі, щоб побачити того проповідника Дгарми, вклонитися йому й прислужувати йому». Благословенний сказав: «Добре, добре, сину доброго роду, так і вчини. Рідкісний він, сину доброго роду, той проповідник Дгарми: на нього слід дивитися як на рівного Татхаґаті, слід дивитися як на гору заслуги, слід дивитися як на Ґанґу з усіма святими бродами, слід дивитися як на того, хто говорить неоманливо, слід дивитися як на того, хто говорить істинно, слід дивитися як на купу коштовностей, слід дивитися як на самоцвіт чінтамані, що дарує бажане, слід дивитися як на царя Дгарми, слід дивитися як на того, хто переправляє світ. І не годиться тобі, сину доброго роду, побачивши проповідника Дгарми, зродити в думці ваганину. Не спади, сину доброго роду, зі щабля бодгісаттви в лихий уділ. А той проповідник Дгарми занепалий у моральності, занепалий у поведінці, оточений дружиною, синами й дочками, шафранова шата його повна нечистот і сечі, спосіб поведінки його невпорядкований».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Як звелів Благословенний». І тоді бодгісаттва-магасаттва Сарваніваранавішкамбгін вирушив із численним почтом бодгісаттв — домогосподарів і тих, що відреклися від дому, з хлопчиками й дівчатками та іншими. Задля вшанування того проповідника Дгарми [узяв він] небесні парасолі, небесне взуття, вінці, сережки, вінки, гірлянди, наручні оздоби, намиста, півнамиста, коштовні намиста, наплічні накидки й наспинні верхні шати, персні на великий палець, та інші розмаїті тканини, придатні на чернечі шати, надіслані відьядгарами, тканини з Каші й тканини, що очищуються вогнем, та інші розмаїті тканини й квіти. А саме: утпала, падма, кумуда, пундаріка, мандарава й магамандарава, манджушака й магаманджушака, удумбара та інші розмаїті деревні квіти — чампака, каравіра, патала, муктака й варшіка, обсілі птахами; сумана й навамалліка, оздоблені чакраваками; шаліка-каутсук'я, стопелюсткові, барвою сині, жовті, червоні, білі, багряні, кришталеві й срібні; та інші розмаїті квіти, що ростуть на суходолі й у воді, — узявши все це, він рушив туди, де велике місто Варанасі. Поступово дістався він великого міста Варанасі. Підійшов туди, де був той проповідник Дгарми. Підійшовши, вклонився головою до його стіп, і побачив його — занепалого в моральності, занепалого в поведінці, з невпорядкованим способом поведінки. І підніс він ті парасолі, взуття, тканини й прикраси, пахощі, вінки й мазі. І, вчинивши тими тканинами, прикрасами, пахощами й вінками велике вшанування, склавши долоні перед тим проповідником Дгарми, сказав тому мудрому таке: «О, ти, що куштуєш скарбницю Дгарми! Ти наче схов амріти, нагромадження незглибиме; ти наче океан, ти став посудиною [Дгарми]: серед усіх, що народилися людьми, — саме ти. Коли ти виголошуєш Дгарму, до тебе сходяться деви, наґи, якші, ґандгарви, асури, ґаруди, кіннари, магораґи, люди й нелюди — усі вони сходяться. У час слухання Дгарми від тебе, у велику ваджрну пору, ти проголошуєш виклад Дгарми і звільняєш багатьох істот, що зв'язані путами в самсарі. Заслужені ті істоти, що живуть у цьому великому місті Варанасі й бачать тебе, — а ти повсякчас береш їх під опіку. Самим лише поглядом ти спалюєш усі гріхи. Як вогонь спалює лісові хащі, так ти поглядом спалюєш усі гріхи. Знають тебе Татхаґати, архати, досконало пробуджені. І інші — численні сотні тисяч коті нают бодгісаттв — приходять учинити тобі вшанування, і Брагма, Вішну, Магешвара, Чандра, Адітя, Ваю, Варуна й Аґні, і Яма, цар Дгарми, і ще четверо великих царів».

Тоді той проповідник Дгарми сказав йому таке: «Не зроджуй, сину доброго роду, каяття. Чого варті скверни, яких зазнають у вжитку, що є причиною самсари й породжують коло народжень? А ті сини доброго роду, що знають шестискладову велику царицю відій, — тих не заплямовує ні жага, ні ненависть, ні омана. Як до золота з ріки Джамбу не пристає бруд, так само, сину доброго роду, у кого шестискладова велика відья ввійшла в тіло, того ані тілом, ані жагою, ані ненавистю, ані оманою не заплямовує».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін, міцно обійнявши його стопи, сказав йому таке: «Стань оком тому, чиї чуття ушкоджені. Стань дороговказом тому, хто згубив шлях. Наситься мене, спраглого Дгарми, смаком Дгарми. Дай мені, позбавленому найвищого досконалого пробудження, зерно пробудження. Дай простір дгармам. Дай тілесну чистоту тим, чиї образи добре втверджені. «Здобуття нерушимого блага» — так кажуть усі люди слово, солодощами примножене. Отак, наставнику, дай мені шестискладову велику царицю відій, щоб я скоро пробудився до найвищого досконалого пробудження, щоб обертав дванадцятичленне колесо Дгарми, щоб звільнив усіх істот від самсарного страждання, щоб став тим, хто здобув здобуток — шестискладову велику царицю відій. Дай мені шестискладову велику царицю відій. Стань рятівником, притулком, останнім пристановищем. Стань островом тим, у кого немає острова».

Тоді той проповідник Дгарми сказав йому таке: «Рідкісне воно — незрівнянне ваджрне слово шестискладової великої цариці відій; нерушиме ваджрне слово; слово найвищого знання й бачення; слово невичерпного знання; слово, вище за яке немає; слово, що вводить у звільнення; слово чистоти знання Татхаґат; слово, що відкидає жагу, ненависть, оману й страждання самсари; слово всілякої вправності в засобах; слово сповнення дг'ян, звільнень і самадгі; слово, що входить в усі дгарми; слово, якого повсякчас прагнуть божества. А ті сини доброго роду, що приймають посвяту в різних місцях, приймають посвяту заради звільнення в різні шати: у шати Індри, у білі шати, у зношені шати. Ті, що видивляються дня, приймають посвяту серед шанувальників Магешвара, і серед байлмів, веґів і рудр, і серед голих шраманів — у цих місцях приймають вони посвяту, і немає для них звільнення; і навіть тим, чий шлях безначальний, немає кінця. А всі сонми девів — Брагма, Вішну, Магешвара, і Шакра, владар девів, і Чандра з Адітя, і Ваю, Варуна та інші, і Яма, цар Дгарми, і четверо великих царів — усі вони повсякчас прагнуть шестискладової великої цариці відій».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав йому: «Як же нам здобути шестискладову велику царицю відій, щоб ми скоро стали найкращими?» Проповідник Дгарми сказав йому: «Ось як, Сарваніваранавішкамбгін: усі Татхаґати народжені з параміти мудрості, і та параміта мудрості зветься проводом усіх Татхаґат. Але й вона схиляється перед шестискладовою великою царицею відій, склавши долоні, — а тим паче Татхаґати, архати, досконало пробуджені й сонми бодгісаттв. Оце, сину доброго роду, — щирий рис Магаяни. Чого варті ті численні сутри Магаяни, ґеї, провіщення, ґати, нідани, ітівриттаки, джатаки, вайпульї, дивовижні дгарми й повчання? Самим лише проказуванням, сину доброго роду, здобувають благе звільнення, — що вже казати про інше благо. А як [люди] беруть серцевину, що в ній схована: так беруть вони серцевину рису, — занісши до власної оселі, наповнивши посуд і поставивши його, висушивши належну кількість днів на сонячній спеці, розбивають ударами товкача, а тоді відкидають лушпиння. Що ж лишається як серцевина? Серцевина рису. Так само й інші йоґи — наче полова. А ця шестискладова велика цариця відій серед усіх йоґ має розглядатися як щирий рис. Її-бо причиною, сину доброго роду, мандрують бодгісаттви, виголошуючи [її], — ті, що прагнуть параміти даяння, прагнуть параміти моральності, прагнуть параміти терпіння, прагнуть параміти зусилля, прагнуть параміти дг'яни, прагнуть параміти мудрості. Одним-єдиним проказуванням, сину доброго роду, вони сповнюють шість парамітів. А хто хоч би доторкнеться до одежі [того, хто її тримає], здобуває щабель незворотності. Отака вона, ця шестискладова велика цариця відій: рідкісне навіть саме взяття її імені на уста. Одним лише взяттям імені на уста всі Татхаґати стають прислужниками, прислуговуючи шатами, жебрацькою чашею, ложем і сидінням, ліками на випадок хвороби та начинням — усіляким прислуговуванням».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав проповідникові Дгарми таке: «Дай мені шестискладову велику царицю відій». Тоді той проповідник Дгарми стояв, роздумуючи й роздумуючи. Аж ось із простору залунав голос: «Дай, шляхетний, шестискладову велику царицю відій. Цей — бодгісаттва, що взявся до багатьох тяжких подвигів». Знову той проповідник Дгарми роздумував: «Звідки лунає цей голос?» Тоді знову з простору залунав голос: «Дай задля [нього] шестискладову велику царицю відій. Цей бодгісаттва взявся до багатьох тяжких подвигів».

Тоді той проповідник Дгарми поглянув у простір. І побачив він [образ] світлий барвою, наче осіннє стебло, із косами, зібраними у вінець, із [подобою] Всезнаючого на голові, з прекрасним лотосом у руці, з тілом, оздобленим лотосовою пишнотою. Побачивши такий образ, він сказав бодгісаттві Сарваніваранавішкамбгін таке: «Дозволена тобі, сину доброго роду, бодгісаттвою Авалокітешвара шестискладова велика цариця відій».

І він, зворушений, склавши долоні, узявся приймати її:

// * // 0 // + // ом маніпадме гун // + // 0 // * //

І щойно її було дано, земля затряслася шістьма способами. І оці самадгі здобув Сарваніваранавішкамбгін. А саме, сину доброго роду: самадгі на ім'я «Тонке знання», самадгі на ім'я «Любов, співчуття й радість», самадгі на ім'я «Життя в йозі», самадгі на ім'я «Утвердження входу у звільнення», самадгі на ім'я «Той, що все освітлює», самадгі на ім'я «Цар оздоб», самадгі на ім'я «Тримач Дгарми». Оці самадгі він здобув. І щойно прийнявши [її], бодгісаттва Сарваніваранавішкамбгін узявся підносити тому наставникові дар — чотири материки, повні семи коштовностей.

Тоді той проповідник Дгарми сказав йому таке: «Немає дару навіть за один склад, а тим паче за шестискладову велику відью. І не беру я, сину доброго роду, від тебе. Ти ж бодгісаттва, ти шляхетний, а не нешляхетний, і не тобі, сину доброго роду, бути тим, кого належить наставляти». Тоді той підніс йому перлове намисто вартістю в сто тисяч. Той каже: «Сину доброго роду, піднеси його моїм словом Шакямуні, Татхаґаті, архатові, досконало пробудженому».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін, уклонившись головою до стіп того проповідника Дгарми, пішов геть — зі сповненим здобутком, із виконаним бажанням серця. Він рушив туди, де обитель Джетавана. Підійшовши й уклонившись головою до стіп Благословенного, став він осторонь.

Такий шостий розділ, названий «Опис мандали шестискладової великої відьї».

Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)