Вступ

Так я чув. Одного разу Благословенний перебував у Раджаґрига, на горі Ґридгракута, разом із великою громадою ченців, із дванадцятьма сотнями ченців, і всі вони були архати, у яких вичерпані течії, які без скверн, які опанували себе, з добре звільненим розумом і добре звільненою мудрістю, шляхетні, немов великі наґи, які виконали своє, зробили те, що належало зробити, скинули тягар, досягли власної мети, у яких вичерпані пута буття, чий розум звільнений досконалим знанням, які здобули найвищу досконалість повного володіння думкою, — славетні з-поміж славетних, великі шраваки. А саме: з достойним Аджнятакаундіня, з достойним Ашваджіт, з достойним Башпа, з достойним Маганаман, з достойним Бгадріка, з достойним Магакашяпа, з достойним Урубілвакашяпа, з достойним Надікашяпа, з достойним Ґаякашяпа, з достойним Шаріпутра, з достойним Магамаудґаляяна, з достойним Магакатяяна, з достойним Аніруддга, з достойним Ревата, з достойним Каппхіна, з достойним Ґавампаті, з достойним Піліндаватса, з достойним Баккула, з достойним Магакауштхіла, з достойним Бгарадваджа, з достойним Магананда, з достойним Упананда, з достойним Сундарананда, з достойним Пурна Майтраяніпутра, з достойним Субгуті, з достойним Рагула. З цими й з іншими великими шраваками; і з достойним Ананда, який ще навчається. І ще з двома тисячами ченців, тих, хто ще навчається, і тих, хто вже поза навчанням. І з шістьма тисячами черниць на чолі з Магапраджапаті.

І з черницею Яшодгара, матір’ю Рагула, разом із її почтом. І з вісімдесятьма тисячами бодгісаттв, і всі вони були незворотні, приковані лише одним народженням до найвищого досконалого пробудження; вони здобули дгарані, утвердилися у великому красномовстві, обертають незворотне колесо Дгарми, вшанували багато сотень будд, зростили корені блага при багатьох сотнях тисяч будд, їх вихваляли сотні тисяч будд, їхні тіла й розум просякнуті любов’ю, вони вправні у введенні в знання Татхаґати, великомудрі, дійшли до досконалості мудрості, славні в багатьох сотнях тисяч світів, вони переправили багато сотень тисяч коті нают істот. А саме: з юним Манджушрі, бодгісаттвою-магасаттвою, з Авалокітешвара, з Магастхамапрапта, з Сарвартханаман, з Нітйодюкта, з Анікшіптадгура, з Ратнапані, з Бгайшаджяраджа, з Бгайшаджясамудґата, з Вюгараджа, з Праданашура, з Ратначандра, з Ратнапрабга, з Пурначандра, з Магавікрамін, з Анантавікрамін, з Трайлокявікрамін, з Магапратібгана, з Сататасамітабгіюкта, з Дгаранідгара, з Акшаяматі, з Падмашрі, з Накшатрараджа, з Майтрея, бодгісаттвою-магасаттвою, і з Сінга, бодгісаттвою-магасаттвою. І з шістнадцятьма доброчесними мужами на чолі з Бгадрапала. А саме: з Бгадрапала, з Ратнакара, з Сусартхавага, з Нарадатта, з Ґугяґупта, з Варунадатта, з Індрадатта, з Уттараматі, з Вішешаматі, з Вардгаманаматі, з Амоґгадаршін, з Сусампрастхіта, з Сувікрантавікрамін, з Анупамаматі, з Суряґарбга, з Дгараніндгара. З ними на чолі — і з вісімдесятьма тисячами бодгісаттв. І з Шакра, володарем девів, разом із почтом із двадцяти тисяч синів девів. А саме: із сином девів Чандра, із сином девів Суря, із сином девів Самантаґандга, із сином девів Ратнапрабга, із сином девів Авабгасапрабга. З ними на чолі — і з двадцятьма тисячами синів девів. І з чотирма великими царями разом із почтом із тридцяти тисяч синів девів. А саме: з великим царем Вірудгака, з великим царем Вірупакша, з великим царем Дгритараштра, з великим царем Вайшравана. І з сином девів Ішвара та сином девів Магешвара, кожен з почтом із тридцяти тисяч синів девів. І з Брагма Сагампаті разом із почтом із дванадцяти тисяч синів девів Брагминого сонму. А саме: з Брагма Шікхін і з Брагма Джйотішпрабга. З ними на чолі — і з дванадцятьма тисячами синів девів Брагминого сонму. І з вісьмома царями наґів разом із почтом із багатьох сотень тисяч коті наґів. А саме: з царем наґів Нанда, з царем наґів Упананда, з царями наґів Саґара, Васукі, Такшака, Манасвін, Анаватапта й Утпалака. І з чотирма царями кіннар разом із почтом із багатьох сотень тисяч коті кіннар. А саме: з царем кіннар Друма, з царем кіннар Магадгарма, з царем кіннар Судгарма, з царем кіннар Дгармадгара. І з чотирма синами девів із сонму ґандгарв разом із почтом із багатьох сотень тисяч ґандгарв. А саме: з ґандгарвами Маноджня, Маноджнясвара, Мадгура й Мадгурасвара. І з чотирма володарями асурів разом із почтом із багатьох сотень тисяч коті асурів. А саме: з володарем асурів Балі, з володарем асурів Кхараскандга, з володарем асурів Вемачітрі, з володарем асурів Рагу. І з чотирма володарями ґарудів разом із почтом із багатьох сотень тисяч коті ґарудів. А саме: з володарем ґарудів Магатеджас, з володарями ґарудів Магакая, Магапурна й Магарддгіпрапта. І з царем Аджаташатру, володарем Магадги, сином Вайдегі.

І ось тоді Благословенний, оточений чотирма зібраннями, якому виявляли шану, якого шанували, поважали, цінували, вшановували, якому робили підношення, якого величали й перед яким схилялися, виклав виклад Дгарми, званий «Великий виклад», розлогу сутру великої повноти, настанову для бодгісаттв, оберігану всіма буддами; а виклавши, на тому самому великому престолі Дгарми сів, схрестивши ноги, увійшов у самадгі, зване «Основа безмежних викладів», і перебував із непорушним тілом і з розумом, що досяг непорушності. А щойно Благословенний увійшов у це самадгі, пролився великий дощ небесних квітів — мандарав і великих мандарав, манджушак і великих манджушак, — і вкрив Благословенного й ті чотири зібрання. І все поле будди здригнулося шістьма способами: захиталося й сильно захиталося, затряслося й сильно затряслося, сколихнулося й сильно сколихнулося. І ось тоді в тому зібранні зійшлися й посідали ченці, черниці, миряни й мирянки, деви, наґи, якші, ґандгарви, асури, ґаруди, кіннари, магораґи, люди й нелюди, а також царі дрібних володінь, царі-можновладці й чакравартини чотирьох материків. І всі вони зі своїми почтами дивилися на Благословенного, охоплені подивом, охоплені зачудуванням, охоплені радісним піднесенням.

І ось тієї миті з пучка волосся між бровами Благословенного вийшов один промінь. Він розійшовся у східному напрямі на вісімнадцять тисяч полів будд. І всі ті поля будд ставали цілком видимими у світлі того променя — аж до великого пекла Авічі й аж до вершини буття. І всі істоти, що перебувають у тих полях будд на шістьох шляхах існування, — усі вони без остачі ставали видимі. І всі будди-Благословенні, що в тих полях будд стоять, тривають і живуть, — вони теж усі ставали видимі. І Дгарма, яку ті будди-Благословенні проповідують, — уся вона повністю була чути. І всі ченці, черниці, миряни й мирянки, йоґіни й ті, хто йде шляхом йоґи, ті, хто здобув плід, і ті, хто плоду ще не здобув, — вони теж усі ставали видимі. І всі бодгісаттви-магасаттви, що в тих полях будд чинять діяння бодгісаттви завдяки різноманітним слуханням, опорам, схильностям, підставам, причинам і вправностям у засобах, — вони теж усі ставали видимі. І всі будди-Благословенні, що в тих полях будд відійшли в парінірвану, — вони теж усі ставали видимі. І всі ступи з реліквіями будд-Благословенних, які відійшли в парінірвану, зроблені з коштовностей, — вони теж усі ставали видимі.

І ось тоді бодгісаттві-магасаттві Майтрея спало на думку таке: «Оце ж великий знак, диво, яке вчинив Татхаґата! Яка ж тут може бути причина, який привід, що Благословенний учинив такий великий знак, таке диво? А Благословенний увійшов у самадгі. І ці великі, дивовижні, незбагненні дива великої надприродної сили стали видимі. Кого ж мені запитати про цю річ? Хто тут був би здатен цю річ роз’яснити?» І спало йому на думку таке: «Оцей юний Манджушрі служив попереднім переможцям, зростив корені блага, вшанував багатьох будд. Мабуть, цей юний Манджушрі уже бачив раніше такі знаки в попередніх татхаґат, архатів, досконало пробуджених, і вже раніше зазнавав великих бесід про Дгарму. То запитаю ж я юного Манджушрі про цю річ».

А тим чотирьом зібранням — ченцям, черницям, мирянам і мирянкам — і багатьом девам, наґам, якшам, ґандгарвам, асурам, ґарудам, кіннарам, магораґам, людям і нелюдям, які, побачивши це сяйво великого знаку й дива Благословенного, були охоплені подивом, охоплені зачудуванням, охоплені цікавістю, спало на думку таке: «Кого ж нам запитати про це сяйво дива великої надприродної сили, вчинене Благословенним?»

І ось тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея в ту саму коротку мить, збагнувши думкою рух думок тих чотирьох зібрань, а й сам маючи сумнів щодо Дгарми, тієї миті сказав юному Манджушрі таке: «Яка ж тут, Манджушрі, причина, який привід, що Благословенний учинив таке дивовижне, чудесне сяйво надприродної сили і що ці вісімнадцять тисяч полів будд, розмаїті, гарні на вигляд, найпрекрасніші на вигляд, ведені татхаґатами й скеровувані татхаґатами, стали видимі?»

І ось тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея звернувся до юного Манджушрі такими ґатами:

Задля чого, Манджушрі, цей промінь випущений вождем людей, осяваючи все, — оцей єдиний промінь із пучка волосся між бровами?

І великий дощ мандарав — квіти розсипають деви, вельми втішені, і манджушаки, змішані з сандаловим порохом, небесні, запашні й звабливі серцю.

Від них ця земля сяє навсібіч, і чотири зібрання здобули радість, і все це поле здригнулося шістьма способами, страхітливе на вигляд.

І той промінь у східному напрямі повні вісімнадцять тисяч полів осяяв за одну мить — і всі ті поля стають наче золотої барви.

Аж до Авічі й до найвищої вершини буття — скільки в тих полях істот, що перебувають там на шістьох шляхах, і ті, хто відходить, і ті, хто там народжується, —

діяння їхні, розмаїті й багатоманітні, видно на тих шляхах — щасливі й нещасливі, ниці, піднесені й середні; стоячи тут, я побачив усе це.

І бачу я будд, левів серед людей, як вони являють і розкривають Дгарму, навчаючи багато коті істот, промовляючи солодкозвучне слово.

Глибокий гук, величний і дивовижний, вони видають кожен у своєму полі, коті нают прикладів і доводів являючи цю Дгарму будд.

А тим істотам, що змучені стражданням, чий розум пригнічений народженням і старістю, які не знають, — їм являють вони заспокоєну згаслість: «Ось кінець страждання, ченці».

А тим людям, що здобули велику міць, наділені заслугами й баченням будд, — їм вони проголошують колісницю пратьєкабудд, вихваляючи цей провід Дгарми.

А іншим синам Сугати, які шукають найвищого знання і повсякчас чинять розмаїті діяння, — і їм вони проголошують хвалу пробудженню.

Чую я і бачу, Манджуґгоша, стоячи тут, — таке саме й там, іще ж інших дивовиж тисячі коті; лише невелику частку з того я змалюю.

Бачу я і в багатьох полях бодгісаттв, численних, як піщинки Ґанґи, тисячі коті, і то немало, — розмаїтим завзяттям вони породжують пробудження.

Одні роздають дари: статки, злото, срібло й золото, перли й самоцвіти, мушлі, камені й корали, рабів і рабинь, вози, коней та овець.

А також ноші, оздоблені коштовностями, — роздають дари з радісним серцем, повертаючи це на найвище пробудження: «Хай же й ми станемо здобувачами цієї колісниці».

«Найкраща, найвищá з колісниць у трьох світах — та колісниця будд, яку вихваляли сугати; хай і я швидко стану її здобувачем», — і роздають отакі дари.

Дехто — вози, запряжені четвіркою коней, з поручнями, прикрашені квітами та стягами, з прапорцями, зроблені з коштовностей, — саме такі дари роздають одні.

Роздають синів, а також дочок, а дехто роздає й любу власну плоть, руки й ноги віддають на прохання, шукаючи цього найвищого пробудження.

Дехто віддає голови, дехто — очі, а дехто — найдорожче своє тіло; віддавши дари з прояснілим серцем, вони прагнуть знання татхаґат.

Бачу я, Манджушрі, як подекуди, покинувши квітучі царства, а також жіночі покої та всі свої володіння, полишивши всіх радників і рідних,

вони приходять до вождів світу й питають найкращої Дгарми задля спокою; вбираються в шафранові шати й зголюють волосся та бороду.

І декого з бодгісаттв я бачу: ставши ченцями, вони живуть у лісі, вдаючись до порожніх пущ, а декого — таких, що радо проказують і вивчають.

І декого з бодгісаттв я бачу: стійкі, вони заходять у гірські печери, розмірковуючи над цим знанням будд, і в роздумах його осягають.

Інші ж, відкинувши без остачі жадання, виплекавши себе, з чистим полем дії, здобувши тут п’ять надзнань, живуть у лісі — сини Сугати.

Дехто, стійкі, стоять тут рівними стопами, зі складеними долонями перед вождями, і, породивши радість, вихваляють тисячами ґат царя над переможцями.

Уважні, приборкані й безстрашні, дехто, пізнаючи тонке діяння, питають Дгарми в найвищих із двоногих; а почувши, стають носіями Дгарми.

І декого із синів царя переможців, що виплекали себе, бачу я тут і там, як вони проповідують Дгарму багатьом коті істот незліченними коті нают прикладів і доводів.

Сповнені радості, вони проповідують Дгарму, спонукаючи багатьох бодгісаттв; подолавши Мара з його військом і возами, вони б’ють у цей барабан Дгарми.

Бачу я декого у вченні Сугати: вшановані людьми, марутами, якшами й ракшасами, сини Сугати не пишаються, не підносяться, ходять у спокої й цілковитій тиші.

А інші, спираючись на лісові гаї, в іншій подобі, випускаючи сяйво зі своїх тіл, витягають істот із пекел і спонукають їх до пробудження.

Дехто із синів переможця перебуває в завзятті, а інші, відкинувши сон без остачі, віддані ходінню, живуть у лісі — завзяттям вони вирушили до найвищого пробудження.

А ті, хто повсякчас береже тут чисту, неушкоджену моральність, подібну до самоцвіту, і стають там досконалими в поведінці, — моральністю вони вирушили до найвищого пробудження.

Дехто із синів переможця сильний терпінням: вони зносять ченців, охоплених зарозумілістю, лайку, зневагу, а також погрози — терпінням вони вирушили до найвищого пробудження.

І декого з бодгісаттв я бачу: вони відкинули всі забави й утіхи, полишили нерозумних товаришів, радіють спілкуванню з благородними, зосереджені.

І, відкинувши розсіяність розуму, зосереджені на одному, у лісових печерах вони споглядають тисячі коті років — спогляданням вони вирушили до найвищого пробудження.

А дехто роздає дари переможцям разом із громадами їхніх учнів, просто перед ними: наїдки й страви, а також їжу та питво, ліки для недужих — багато, і то немало.

Сотні коті шат вони роздають, а дехто — і такі, що варті сотень тисяч коті, і безцінні шати роздають переможцям разом із громадами учнів, просто перед ними.

Спорудивши сотні коті обителей — із коштовностей, а також із сандалу, оздоблених щедрими ложами й сидіннями, — вони підносять їх сугатам.

Сади, чисті й звабливі серцю, багаті на плоди й розмаїті квіти, дехто дарує для денного перепочинку бикам серед людей разом із їхніми шраваками.

Отакі дари вони роздають, розмаїті й багатоманітні, сповнені радості; а роздавши, породжують завзяття до пробудження — даром вони вирушили до найвищого пробудження.

А дехто проповідує спокійну Дгарму незліченними коті нают прикладів і доводів, навчають вони тисячі коті істот — знанням вони вирушили до найвищого пробудження.

Позбавлені прагнень, пізнаючи дгарми, вони вийшли за межі двійності, подібні до птаха в небі, нічим не заплямовані сини Сугати — мудрістю вони вирушили до найвищого пробудження.

І ще бачу я, Манджуґгоша, як у вченні сугат, що відійшли в парінірвану, з’являються стійкі, численні бодгісаттви й виявляють шану реліквіям переможців.

Бачу я тисячі коті ступ, і то немало — як піщинок у Ґанзі, якими повсякчас прикрашені коті полів; спорудили їх ті сини переможців.

Із сімох коштовностей, піднесені височінню на повних п’ять тисяч йоджан, а завширшки — на дві тисячі; парасоль і стягів на них тисячі коті.

З прапорцями, вони сяють повсякчас, і безліч дзвіночків дзвенить невпинно; квітами й пахощами, а також музикою їх ушановують люди, маруди, якші й ракшаси.

Сини Сугати велять чинити тут таке вшанування реліквіям переможців, яким прикрашені всі десять сторін світу — наче рясно квітучими деревами паріджата.

І я, і ці численні коті істот, що стоять тут, побачили все це: цей світ разом із девами розквітлий; переможець випустив цей єдиний промінь.

О, яка ж могуть бика серед людей! О, яке ж його знання, розлоге й без течій, коли один його промінь, розійшовшись нині світом, показує багато тисяч полів!

Ми охоплені подивом, побачивши цей знак, такий дивовижний і незмірний. Скажи, Манджусвара, про цю річ — розвій же цікавість, сине будди.

Ці чотири зібрання з піднесеним серцем дивляться на тебе й на мене, о звитяжцю. Породи радість, розвій сумнів — сповісти нам, сине Сугати.

Задля чого сугата випустив нині таке сяйво? О, яка ж могуть бика серед людей! О, яке ж його знання, розлоге й цілком чисте,

коли один його промінь, розійшовшись нині світом, показує багато тисяч полів! Мабуть, отака буде тут річ, задля якої випущено цей розлогий промінь.

Ті найвищі дгарми, яких сугата, найвищий із людей, торкнувся тоді на престолі пробудження, — чи їх тут виявить владика світу, чи ж він провістить майбутнє цим бодгісаттвам?

Немала, певно, буде тут причина, коли явлено стільки тисяч полів, прекрасно розмаїтих, оздоблених коштовностями, і видно будд із безмежними очима.

Спитай, Майтрея, сине переможця: прагнуть цього люди, маруди, якші й ракшаси; ці чотири зібрання дивляться вгору — що ж бо тут виявить Манджусвара?

І ось тоді юний Манджушрі звернувся до бодгісаттви-магасаттви Майтрея й до всього того сонму бодгісаттв: «Сини доброго роду, Татхаґата має намір повести цю велику бесіду про слухання Дгарми; і нині, сини доброго роду, Татхаґата має намір пролити великий дощ Дгарми, і вдарити у великий барабан Дгарми, і підняти великий стяг Дгарми, і засвітити великий смолоскип Дгарми, і засурмити у велику мушлю Дгарми, і вдарити у великі литаври Дгарми, і викласти великий виклад Дгарми. Як мені видається, сини доброго роду, і як я бачив цей самий попередній знак у попередніх татхаґат, архатів, досконало пробуджених, — і в тих попередніх татхаґат, архатів, досконало пробуджених було таке саме сяйво від випущеного променя. Тому я так розумію: Татхаґата бажає повести велику бесіду про слухання Дгарми, бажає дати почути велике слухання Дгарми — тому й явив такий попередній знак. Чому ж так? Тому що Татхаґата, архат, досконало пробуджений, бажає дати почути виклад Дгарми, що суперечить усьому світові, — тому й показує як попередній знак таке велике диво й сяйво від випущеного променя».

Пригадую я, сини доброго роду: у минулі часи, за незліченні калпи — ще незліченніші, розлогі, незмірні, незбагненні, безмежні, безмірні, — далі й далі за те було ось що. У той час, тієї пори з’явився у світі Татхаґата на ім’я Чандрасуряпрадіпа, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний. І він проповідував Дгарму, добру на початку, добру всередині, добру наприкінці.

З добрим змістом і добрим словом він являв чисте життя — цілісне, повне, очищене, бездоганне. А саме: шравакам він проповідував Дгарму, пов’язану з чотирма благородними істинами, що йде через залежне виникнення, задля подолання народження, старості, хвороби, смерті, скорботи, плачу, страждання, смутку й розпачу, і що завершується нірваною. А бодгісаттвам-магасаттвам він проповідував Дгарму, пов’язану з шістьма досконалостями, що починається найвищим досконалим пробудженням і завершується знанням усезнавця.

А потім, сини доброго роду, після того Татхаґати Чандрасуряпрадіпа, архата, досконало пробудженого, ще далі з’явився у світі Татхаґата, архат, досконало пробуджений, знову ж таки на ім’я Чандрасуряпрадіпа. І так, Аджіта, за цим переказом одне по одному було двадцять тисяч татхаґат, архатів, досконало пробуджених на ім’я Чандрасуряпрадіпа, з одним і тим самим іменем, з одного роду й одного клану, а саме з роду Бгарадваджа. І серед тих двадцяти тисяч татхаґат, Аджіта, від найпершого татхаґати й аж до останнього — і той останній також був Татхаґатою на ім’я Чандрасуряпрадіпа, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним. І він також проповідував Дгарму, добру на початку, добру всередині, добру наприкінці. З добрим змістом і добрим словом він являв чисте життя — цілісне, повне, очищене, бездоганне. А саме: шравакам він проповідував Дгарму, пов’язану з чотирма благородними істинами, що йде через залежне виникнення, задля подолання народження, старості, хвороби, смерті, скорботи, плачу, страждання, смутку й розпачу, і що завершується нірваною. А бодгісаттвам-магасаттвам він проповідував Дгарму, пов’язану з шістьма досконалостями, що починається найвищим досконалим пробудженням і завершується знанням усезнавця.

А в того Благословенного Татхаґати Чандрасуряпрадіпа, архата, досконало пробудженого, Аджіта, ще раніше, коли він був юним княжичем і не пішов із дому, було вісім синів. А саме: був царевич на ім’я Маті; був царевич на ім’я Суматі;

а також на ім’я Анантаматі, на ім’я Ратнаматі, на ім’я Вішешаматі, на ім’я Віматісамудґгатін, на ім’я Ґгошаматі і царевич на ім’я Дгармаматі. А ті вісім царевичів, Аджіта, сини того Благословенного Татхаґати Чандрасуряпрадіпа, мали велику могутність. Кожен із них володів чотирма великими материками і правив у них царством. Дізнавшись, що той Благословенний пішов із дому, і почувши, що він досяг найвищого досконалого пробудження, вони покинули все своє царське володіння і слідом за тим Благословенним пішли в чернецтво. І всі вони вирушили до найвищого досконалого пробудження й стали проповідниками Дгарми. І ті царевичі повсякчас жили в чистоті й зростили корені блага при багатьох сотнях тисяч будд.

А в той час, Аджіта, той Благословенний Татхаґата Чандрасуряпрадіпа, архат, досконало пробуджений, виклавши виклад Дгарми, званий «Великий виклад», розлогу сутру великої повноти, настанову для бодгісаттв, оберігану всіма буддами, у ту саму коротку мить, у тому самому зібранні, на тому самому великому престолі Дгарми сів, схрестивши ноги, увійшов у самадгі, зване «Основа безмежних викладів», і перебував із непорушним тілом і непорушним розумом. А щойно той Благословенний увійшов у це самадгі, пролився великий дощ небесних квітів — мандарав і великих мандарав, манджушак і великих манджушак. Він укрив того Благословенного разом із його зібранням, і все те поле будди здригнулося шістьма способами: захиталося й сильно захиталося, затряслося й сильно затряслося, сколихнулося й сильно сколихнулося. А в той час, Аджіта, тієї пори ті, хто зійшовся й посідав у тому зібранні, — ченці, черниці, миряни й мирянки, деви, наґи, якші, ґандгарви, асури, ґаруди, кіннари, магораґи, люди й нелюди, а також царі дрібних володінь, царі-можновладці й чакравартини чотирьох материків, — усі вони зі своїми почтами дивилися на того Благословенного, охоплені подивом, охоплені зачудуванням, охоплені радісним піднесенням. І ось тоді з пучка волосся між бровами того Благословенного Татхаґати Чандрасуряпрадіпа вийшов один промінь. Він розійшовся у східному напрямі на вісімнадцять тисяч полів будд. І всі ті поля будд ставали цілком видимими у світлі того променя — так само, Аджіта, як нині стають видимі ці поля будд.

А в той час, Аджіта, за тим Благословенним ішли двадцять коті бодгісаттв. І ті в тому зібранні, хто слухав Дгарму, були охоплені подивом, охоплені зачудуванням, охоплені радісним піднесенням, і в них постала цікавість, коли вони побачили світ, осяяний цим сяйвом великого променя.

А в той час, Аджіта, у вченні того Благословенного був бодгісаттва на ім’я Варапрабга. І було в нього вісім сотень учнів. І той Благословенний, вийшовши з того самадгі, задля бодгісаттви Варапрабга явив виклад Дгарми, званий «Лотос Доброї Дгарми». Він промовляв його повних шістдесят антаркалп, сидячи на одному сидінні, з непохитним тілом і непорушним розумом. І все те зібрання, сидячи на одному місці, ті шістдесят антаркалп слухало Дгарму від того Благословенного. І в тому зібранні жодна істота не зазнала ні тілесної втоми, ні втоми розуму.

Тоді той Благословенний Татхаґата Чандрасуряпрадіпа, архат, досконало пробуджений, по спливі шістдесяти антаркалп, виклавши той виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми», розлогу сутру великої повноти, настанову для бодгісаттв, оберігану всіма буддами, у ту саму коротку мить сповістив про парінірвану перед світом із його девами, з Мара й Брагмою, перед людом із його шраманами й брагманами, з девами, людьми й асурами: «Нині, ченці, цієї ж ночі, у середню сторожу, Татхаґата відійде в парінірвану в стихії нірвани без залишку».

І тоді, Аджіта, той Благословенний Татхаґата Чандрасуряпрадіпа, архат, досконало пробуджений, провістивши бодгісаттві-магасаттві Шріґарбга найвище досконале пробудження, звернувся до всього того зібрання: «Ченці, цей бодгісаттва Шріґарбга одразу після мене досягне найвищого досконалого пробудження. Він стане Татхаґатою на ім’я Вімаланетра, архатом, досконало пробудженим».

І тоді, Аджіта, той Благословенний Татхаґата Чандрасуряпрадіпа, архат, досконало пробуджений, тієї ж ночі, у середню сторожу, відійшов у парінірвану в стихії нірвани без залишку. А той виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» зберіг бодгісаттва-магасаттва Варапрабга. І вісімдесят антаркалп по парінірвані того Благословенного бодгісаттва-магасаттва Варапрабга зберігав і являв його вчення. І ті вісім синів того Благословенного, Аджіта, на чолі з Маті, стали учнями того самого бодгісаттви Варапрабга. Ним вони й були доведені до зрілості в найвищому досконалому пробудженні. І згодом вони побачили й ушанували багато сотень тисяч коті нают будд. І всі вони досягли найвищого досконалого пробудження. А останнім із них був Татхаґата Діпанкара, архат, досконало пробуджений.

А з тих восьми сотень учнів один бодгісаттва надміру дбав про здобутки, дбав про шану, дбав про славу й жадав слави. Хоч скільки слів і складів він проказував, вони зникали, не втримувалися в ньому. Тому й мав він ім’я Яшаскама. Але й тим коренем блага він догодив багатьом сотням тисяч коті нают будд; а догодивши, шанував їх, поважав, цінував, вшановував, робив їм підношення, величав їх і схилявся перед ними. Може ж бути, Аджіта, що в тебе виникне сумнів, вагання чи недовіра: чи не був той бодгісаттва-магасаттва на ім’я Варапрабга, проповідник Дгарми, у той час, тієї пори кимось іншим? Не слід так дивитися. Чому ж? Бо це я був у той час, тієї пори бодгісаттвою-магасаттвою на ім’я Варапрабга, проповідником Дгарми. А той бодгісаттва на ім’я Яшаскама, що впав у лінощі, — це ти, Аджіта, був у той час, тієї пори бодгісаттвою на ім’я Яшаскама, що впав у лінощі. І так, Аджіта, за цим взірцем, побачивши цей попередній знак Благословенного, отак випущений промінь, я міркую: Благословенний теж бажає виголосити той виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми», розлогу сутру великої повноти, настанову для бодгісаттв, оберігану всіма буддами.

І ось тоді юний Манджушрі, показуючи цю саму річ іще повніше, тієї миті промовив такі ґати:

Пригадую я минулий час — у незбагненній, безмірній калпі, коли був переможець, найвищий серед людей, на ім’я Чандрасуряпрадіпа.

Добру Дгарму проповідує вождь людей, наставляє безмежні коті істот, спонукає багатьох бодгісаттв до незбагненного найвищого знання будди.

А ті вісім синів, що були тоді в того вождя, коли він був юним княжичем, побачивши, що великий мудрець пішов у чернецтво, покинули жадання й одразу всі стали ченцями.

І проповідує Дгарму той владика світу — сутру «Найкращий безмежний виклад», і зветься вона сутрою великої повноти; і являє він її тисячам коті істот.

І щойно проголосив це той вождь, він тієї ж миті сів, схрестивши ноги, у самадгі «Найкращий безмежний виклад» — найвищий мудрець, що споглядає, сидячи на престолі Дгарми.

І був небесний дощ мандарав, і самі собою залунали барабани, а деви і якші, стоячи в піднебессі, чинили вшанування найвищому з двоногих.

І все поле здригнулося тієї ж миті; сталося там надзвичайне диво, і вождь випустив один промінь із-поміж брів, вельми прекрасний на вигляд.

І, пішовши у східний бік, той промінь — повні вісімнадцять тисяч полів — осяває й освітлює весь світ, показуючи, як істоти відходять і народжуються.

Одні поля там із коштовностей, а інші — сяйні, наче вайдур’я; видно їх розмаїтими, вельми прекрасними на вигляд у світлі променя вождя.

Деви, люди, а також наґи, якші, ґандгарви, апсари й кіннари — усіх, хто ревно вшановує Сугату, видно, як вони чинять вшанування в тих світах.

І видно самих будд, самосущих, прекрасних, наче золоті стовпи, наче золоте зображення посеред вайдур’ї, — і посеред зібрання вони проповідують Дгарму.

Шравакам там немає ліку, і незліченні ті шраваки Сугати; у кожному полі вождів світло променя показує їх усіх.

Наділені завзяттям, із неушкодженою моральністю, з бездоганною моральністю, подібною до самоцвіту, видно синів вождів людей, що живуть у гірських печерах.

Роздаючи все своє без останку, сильні терпінням, стійкі, віддані спогляданню, — багатьох бодгісаттв, як піщинок у Ґанзі, усіх їх видно завдяки тому променю.

Непорушні й незворушні, утверджені в терпінні, віддані спогляданню, зосереджені, — видно рідних синів Сугати: спогляданням вони вирушили до найвищого пробудження.

Пізнаючи істинний стан, спокійний і без течій, вони являють його і проповідують Дгарму в багатьох світах — таке-от діяння завдяки величі сугат.

І, побачивши цю силу захисника Чандраркадіпа, ті чотири зібрання усі тієї ж миті сповнилися радості й питають одне одного: «Як же це так?»

І невдовзі той, кого шанують люди, маруди і якші, вождь світу, вийшов із самадгі і мовив тоді до сина свого Варапрабга, бодгісаттви, мудрого проповідника Дгарми:

«Ти — око світу й прихисток, ти мудрий, гідний довіри й носій моєї Дгарми; ти тут свідок моєї скарбниці Дгарми, того, як я проголошував її на благо істот».

Утвердивши багатьох бодгісаттв, звеселивши, вихваливши й підбадьоривши їх, той переможець проголошував найвищі дгарми повних шістдесят антаркалп.

І все, що проголошував той владика світу, сидячи на одному сидінні, — найвищу, найпершу Дгарму, — усе те зберіг той син переможця, Варапрабга, що був проповідником Дгарми.

І той переможець, проголосивши найвищу Дгарму й потішивши численний люд, того ж дня промовляє, той вождь, перед світом із його девами:

«Явлено мною цей провід Дгарми, сповіщено, яка є власна природа дгарм. Нині, ченці, настав час моєї нірвани — цієї ночі, у середню сторожу.

Будьте ж пильні, зробіть переконаність своєю опорою, докладайте зусиль у цьому моєму вченні: дуже рідко трапляються переможці, великі провидці, — раз на коті нают калп».

Багатьох синів будди пойняла туга, і гостре страждання охопило їх, коли почули вони голос найвищого з двоногих — оце слово про нірвану, таке раптове.

І, заспокоївши ті численні, незбагненні коті істот, цар над володарями людей мовив: «Не бійтеся, ченці, коли я відійду: після мене ви станете буддами.

Оцей мудрий бодгісаттва Шріґарбга, що дійшов до знання без течій, торкнеться найвищого, найпершого пробудження — стане переможцем на ім’я Вімалаґранетра».

Тієї ж ночі, у середню сторожу, він відійшов у парінірвану, наче світильник, коли вичерпалася причина; і реліквії його були розділені, і ступ постало коті нают, без кінця.

І ченці там, і черниці, що вирушили до найвищого, найпершого пробудження, були численні, як піщинки в Ґанзі, і ревно трудилися у вченні того Сугати.

А той чернець, тодішній проповідник Дгарми Варапрабга, яким збережена та Дгарма, повних вісімдесят антаркалп проголошував у тому вченні найвищі дгарми.

Було в нього вісім сотень учнів, і всіх їх він тоді довів до зрілості; і побачили вони багато коті будд, і вшанували тих великих провидців.

Пройшовши тоді відповідне діяння, вони стали буддами в багатьох світах.

І один по одному, безпосередньо, вони провіщали одне одному тоді найвище пробудження.

І в тій черзі будд останнім був Діпанкара, дева над девами, вшанований сонмом провидців, — він наставив тисячі коті істот.

А той, хто був учнем того сина Сугати, Варапрабга, коли той проповідував Дгарму, — учень лінивий і жадібний душею, що шукав здобутків і знання,

і надміру прагнув слави, і ходив від роду до роду, і усе його проказування та вивчення не трималося в ньому в той час.

І ім’я його було саме таке: під іменем Яшакама його знали в усіх сторонах світу. І він же тим неблагим діянням, заплямованим, яке нагромадив,

догодив тисячам коті будд і вчинив їм щедре вшанування; і пройшов найкраще відповідне діяння, і побачив цього будду, лева з роду Шакя.

І він буде тим останнім, і здобуде найвище, найперше пробудження: стане Благословенним із роду Майтрея й наставить тисячі коті істот.

Той, хто тоді впав у лінощі у вченні Сугати, що відійшов у парінірвану, — саме ти був такий, а я був тоді проповідником Дгарми.

З цієї-от причини й підстави я нині, побачивши цей знак, отакий на вигляд, — це ж уславлений знак того знання; кажу, що бачив я його там раніше.

Певно ж, і владика переможців, усевидюще око, цар над Шакя, що зрить найвищу істину, бажає проголосити те саме — той найвищий виклад, який я тоді чув.

Саме той знак сповнився нині — вправність вождів у засобах: лев із роду Шакя чинить утвердження, він проголосить печать власної природи дгарм.

Будьте ж уважні, з добрим серцем, зі складеними долонями — проголошуватиме той, хто зі співчуття діє на благо світу; він проллє нескінченний дощ Дгарми й наситить тих, хто стоїть заради пробудження.

А в кого тут є якийсь сумнів, які є вагання чи яка недовіра, — він розвіє їх у синів мудрого, у тих бодгісаттв, що тут вирушили до пробудження.

Так у благородному «Лотосі Доброї Дгарми», викладі Дгарми, — перший розділ, званий «Вступ».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)