Вправність у засобах

І ось Благословенний, уважний і свідомий, вийшов із того самадгі. Вийшовши, він звернувся до достойного Шаріпутра: «Глибоке, важко зриме, важко осяжне те знання будди, до якого пробудилися Татхаґати, архати, досконало пробуджені, — важко пізнаване для всіх шравак і пратьєкабудд. Чому ж так? Бо, Шаріпутра, Татхаґати, архати, досконало пробуджені шанобливо служили сотням тисяч коті нают будд, під сотнями тисяч коті нают будд звершували подвижництво, далеко просунулися до найвищого досконалого пробудження, доклали мужності, наділені дивовижними й чудесними дгармами, наділені важко пізнаваними дгармами, утверджені у важко пізнаваних дгармах.

Важко пізнаване, Шаріпутра, приховане мовлення Татхаґат, архатів, досконало пробуджених. Чому ж так? Бо вони являють дгарми, осягнуті ними самими, через різноманітні вправні засоби, через знання і бачення, через причини й підстави, через настанови, опори, витлумачення й позначення, — щоб тими вправними засобами визволити істот, прив'язаних до того чи того. Найвищої досконалості знання й бачення великої вправності в засобах досягли, Шаріпутра, Татхаґати, архати, досконало пробуджені. Наділені незачепленим і незупинним знанням і баченням, силами, безстрашністю, окремішніми властивостями, здібностями, потугами, ланками пробудження, споглядальними станами, визволеннями, самадгі й досягненнями зосередження, наділені дивовижними дгармами, вони являють розмаїті дгарми. Найвищого дива й чуда досягли, Шаріпутра, Татхаґати, архати, досконало пробуджені. Досить, Шаріпутра, хай сказаного буде стільки: найвищого дива досягли, Шаріпутра, Татхаґати, архати, досконало пробуджені. Лише Татхаґата, Шаріпутра, може навчати дгармам Татхаґати — тим дгармам, які Татхаґата знає. І всі дгарми, Шаріпутра, навчає лише Татхаґата. І всі дгарми знає лише Татхаґата: які вони, як вони, які на вигляд, які їхні ознаки, яка їхня самосущність, — які, і як, і які на вигляд, і з якими ознаками, і з якою самосущністю ці дгарми. У тих дгармах лише Татхаґата бачить безпосередньо, а не опосередковано».

І ось Благословенний, іще повніше являючи цей самий зміст, тієї миті проказав такі ґати:

Незмірні великі звитяжці у світі з девами й людьми; не здатні всіма способами пізнати усі істоти цих провідників.

Які їхні сили й визволення, і які їхні безстрашності, і які дгарми будди — не здатен пізнати цього ніхто.

Колись звершене подвижництво перед сотнями коті будд — глибоке й витончене, важко пізнаване, вельми важко зриме.

Коли те подвижництво було звершене коті калп, незбагненних розумом, плід його на престолі пробудження я побачив — саме такий, який він є.

І я те знаю, і інші провідники світу — так само: як воно, що воно і яке воно, і яка його ознака.

Того неможливо показати, мови для нього немає; і немає такої істоти у світі, щоб її знайти,

кому б навчали цієї Дгарми і хто б, навчений, її збагнув, — окрім бодгісаттв, що стоять у довірливій відданості.

А ті шраваки Знавця світу, які звершили належне й були вихвалені Сугатою, у яких вичерпані течії, що несуть останнє тіло, — немає й для них доступу до знання Переможців.

Якби весь цей світ був повен таких, як син Шарі, і вони, зійшовшись докупи, розмірковували б — знання Сугати годі пізнати.

Якби такими мудрецями, як ти, були повні всі десять сторін світу, і якби ними ж були повні інші мої шраваки — так само,

і якби вони всі нині, зійшовшись докупи, розмірковували про знання Сугати — не здатні всі вкупі пізнати незмірне моє знання будди.

Якби пратьєкабуддами, вільними від течій, з гострими здібностями, що несуть останнє тіло, десять сторін світу були геть повні, мов очеретом чи бамбуком у гаю,

і якби вони, ставши одним, розмірковували хоч про частку моїх найвищих дгарм коті нают калп без кінця — не збагнули б істинного його змісту.

Бодгісаттви, що щойно ступили на колісницю, звершили належне під сотнями коті будд, добре зважили зміст, багато проповідують Дгарму, — хай і ними будуть повні десять сторін світу;

мов очеретом чи бамбуком, повсякчас без просвіту хай буде повен увесь світ, і, ставши одним, хай розмірковують про ту Дгарму, яку Сугата зрів наочно;

хай розмірковують багато коті калп, незмірних, мов піщинки Ґанґи, з нерозсіяним розумом, витонченою мудрістю — і для них тут немає доступу.

Ті бодгісаттви, що не відступають, численні, мов піщинки Ґанґи, хай розмірковують із нерозсіяним розумом — і для них тут немає доступу.

Глибокі дгарми, витончені, будд, недосяжні для розмислу, і всі — вільні від течій; і я знаю тут, які вони, і знають їх Переможці світу в десятьох сторонах.

Шаріпутра, у тому, що проказує Сугата, сповнися довірливої відданості: не говорить інакшого Переможець, великий провидець, — бо ж він довго мовчав, а нині мовить найвищий зміст.

Звертаюся до всіх цих шравак і до тих, хто вирушив до пратьєка-пробудження, — до тих, кого я утвердив у згасанні, кого визволив від низки страждань.

Вправність у засобах — оце моє найвище; нею я багато навчаю Дгарми у світі: там і там прив'язаних визволяю і три колісниці показую.

І ось ті, що були на тому зібранні: великі шраваки на чолі з Аджнятакаундіня, архати, у яких вичерпані течії, дванадцять сотень тих, хто здобув владу над собою, і інші, що йшли колісницею шравак, — ченці, черниці, миряни й мирянки, — і ті, що вирушили колісницею пратьєкабудд, — усім їм спало на думку: «Яка ж причина, яка підстава того, що Благословенний надміру вихваляє вправність у засобах Татхаґат? Що він вихваляє: „Глибока ця Дгарма, до якої я пробудився“? Що він вихваляє: „Важко пізнавана вона для всіх шравак і пратьєкабудд“? Адже Благословенний проголосив одне-єдине визволення, і ми теж здобули дгарми будди й досягли нірвани. Але змісту цих слів Благословенного ми не розуміємо».

І ось достойний Шаріпутра, дізнавшись про сумнів і вагання тих чотирьох зібрань, своїм розумом збагнувши перебіг їхніх думок, та й сам маючи сумнів щодо Дгарми, тієї миті сказав Благословенному: «Яка, Благословенний, причина, яка підстава того, що Благословенний знову й знову надміру вихваляє навчання Дгарми — знання й бачення вправності в засобах Татхаґат: „Глибока Дгарма, до якої я пробудився“? І знову й знову вихваляє: „Важко пізнаване приховане мовлення“? Ніколи раніше я не чув від Благословенного такого викладу Дгарми. І ці чотири зібрання, Благословенний, охоплені сумнівом і ваганням. Тож нехай Благословенний зволить пояснити, задля чого Татхаґата знову й знову вихваляє глибоку дгарму Татхаґати».

І ось достойний Шаріпутра тієї миті проказав такі ґати:

Уперше за довгий час нині Сонце-серед-людей виголошує таку мову: «Сили, визволення й споглядання незмірні мною зазнані».

І про престол пробудження ти згадуєш — а питальника в тебе немає; і про приховане мовлення згадуєш — а ніхто тебе не питає.

Незапитаний, ти говориш, вихваляєш власне подвижництво, згадуєш здобуття знання і проказуєш глибоке.

Нині охоплені сумнівом оці — ті, що здобули владу над собою, вільні від течій, і ті, що вирушили до нірвани: що ж це проказує Переможець?

Ті, що прагнуть пратьєка-пробудження, — черниці й ченці так само, деви, і наґи, і якші, і ґандгарви, і магораґи, —

перемовляючись між собою, дивляться на Найвищого серед двоногих; сповнені вагань, розмірковують: «Розтлумач, великий мовчальнику!»

Скільки б не було шравак у Сугати тут — усіх їх я тут названий Найвищим провидцем тим, хто досяг досконалості.

І в мене самого тут сумнів щодо власного становища, Найвищий серед людей: чи нірвана моя — то кінець, чи ще подвижництво мені показано?

Виголоси свій голос, що звучить, мов найкращий барабан, проголоси, яка ця Дгарма; оці стоять сини Переможця, народжені з грудей його, дивлячись на Переможця зі складеними долонями.

І деви, і наґи, з якшами й ракшасами, тисячі коті, мов піщинки Ґанґи; і ті, що прагнуть цілковитого пробудження, — повних вісімдесят тисяч їх стоїть.

І царі, володарі землі, обертачі колеса, що прийшли з тисяч коті полів, — усі стоять зі складеними долонями, у пошані: «Як же нам сповна звершити подвижництво?»

На це Благословенний сказав достойному Шаріпутра: «Досить, Шаріпутра. Навіщо це говорити? Чому ж так? Бо злякається, Шаріпутра, цей світ разом із девами, коли цей зміст буде розтлумачено». І вдруге достойний Шаріпутра попросив Благословенного: «Хай говорить Благословенний, хай говорить Сугата саме про цей зміст! Чому ж так? Бо є, Благословенний, у цьому зібранні багато сотень істот, багато тисяч істот, багато сотень тисяч істот, багато сотень тисяч коті нают істот, які бачили колишніх будд і мають мудрість, — вони повірять сказаному Благословенним, приймуть його і засвоять».

І ось достойний Шаріпутра звернувся до Благословенного такою ґатою:

Говори виразно, Найвищий з-поміж Переможців: є тут у зібранні тисячі істот, повні віри, ясні, шанобливі до Сугати, — вони пізнають Дгарму, проголошену тобою.

І ось Благословенний удруге сказав достойному Шаріпутра: «Досить, Шаріпутра, з проголошенням цього змісту. Злякається, Шаріпутра, цей світ разом із девами, коли цей зміст буде розтлумачено. І ченці, охоплені пихою, впадуть у велику прірву».

І ось Благословенний тієї миті проказав таку ґату:

Досить-бо тут говорити про Дгарму: витончене це знання і недосяжне для розмислу; багато є нетямущих, охоплених пихою, — вони, не знаючи, зневажать проголошену Дгарму.

І втретє достойний Шаріпутра попросив Благословенного: «Хай говорить Благословенний, хай говорить Сугата саме про цей зміст! Таких, як я, Благословенний, у цьому зібранні є багато сотень істот, і ще, Благословенний, багато сотень істот, багато тисяч істот, багато сотень тисяч істот, багато сотень тисяч коті нают істот, яких Благословенний плекав до зрілості в колишніх існуваннях, — вони повірять сказаному Благословенним, приймуть його і засвоять. І буде це їм надовго на користь, на благо, на щастя».

І ось достойний Шаріпутра тієї миті проказав такі ґати:

Говори Дгарму, Найвищий з-поміж двоногих; я прошу тебе — я, найстарший син. Є тут тисячі коті істот, які повірять проголошеній Дгармі.

І ті, кого ти в колишніх існуваннях повсякчас плекав до зрілості дуже довгий час, — усі вони теж стоять тут зі складеними долонями, і вони повірять цій твоїй Дгармі.

І оці дванадцять сотень, таких, як ми, і ті, що вирушили до найвищого пробудження, — дивлячись на них, хай Сугата проказує і хай породить у них найвищу радість.

І ось Благословенний, дізнавшись про третє прохання достойного Шаріпутра, сказав достойному Шаріпутра: «Якщо ти, Шаріпутра, вже втретє просиш Татхаґату, — що ж я скажу тобі, коли ти так просиш? Тож слухай, Шаріпутра, добре й пильно тримай в умі. Я говоритиму тобі».

І щойно Благословенний вимовив ці слова, як із того зібрання п'ять тисяч ченців, черниць, мирян і мирянок, охоплених пихою, підвелися зі своїх сидінь, схилили голови до стіп Благословенного й пішли геть із того зібрання, — бо через недобрий корінь пихи вони гадали, що здобули нездобуте, і гадали, що осягнули неосягнуте. Усвідомивши власну ваду, вони пішли геть із того зібрання. А Благословенний змовчав і дозволив це.

І ось Благословенний звернувся до достойного Шаріпутра: «Без полови стало моє зібрання, Шаріпутра, полова відійшла, і воно утвердилося в осерді віри. Добре, Шаріпутра, що ці пихаті звідси пішли. Тож, Шаріпутра, я говоритиму про цей зміст». «Добре, Благословенний», — відповів достойний Шаріпутра Благословенному.

Благословенний сказав: «Хіба коли-небудь, хіба вряди-годи, Шаріпутра, Татхаґата виголошує таке навчання Дгарми. Як ото, Шаріпутра, квітка удумбари видніє хіба коли-небудь, хіба вряди-годи, — так само, Шаріпутра, і Татхаґата хіба коли-небудь, хіба вряди-годи, виголошує таке навчання Дгарми. Вірте мені, Шаріпутра: я мовлю істинне, я мовлю відповідне, я не мовлю інакшого. Важко збагненне, Шаріпутра, приховане мовлення Татхаґати. Чому ж так? Бо розмаїтими витлумаченнями, настановами, висловами й поясненнями, сотнями тисяч різних вправних засобів я, Шаріпутра, проголосив Дгарму. Недосяжна для розмислу, за межами обширу розмислу, пізнавана лише Татхаґатою, Шаріпутра, Добра Дгарма. Чому ж так? Бо задля однієї справи, Шаріпутра, задля одного діяння Татхаґата, архат, досконало пробуджений з'являється у світі — задля великої справи, задля великого діяння. Яка ж це, Шаріпутра, одна справа Татхаґати, одне діяння, велика справа, велике діяння, задля якого Татхаґата, архат, досконало пробуджений з'являється у світі? Задля того, щоб спонукати істот до знання й бачення Татхаґати, — з такої причини, з такого приводу Татхаґата, архат, досконало пробуджений з'являється у світі. Задля того, щоб показати істотам знання й бачення Татхаґати, — з такої причини, з такого приводу Татхаґата, архат, досконало пробуджений з'являється у світі. Задля того, щоб увести істот у знання й бачення Татхаґати, — з такої причини, з такого приводу Татхаґата, архат, досконало пробуджений з'являється у світі. Задля того, щоб пробудити істот до знання Татхаґати, — з такої причини, з такого приводу Татхаґата, архат, досконало пробуджений з'являється у світі. Задля того, щоб увести істот на шлях знання й бачення Татхаґати, — з такої причини, з такого приводу Татхаґата, архат, досконало пробуджений з'являється у світі. Ось вона, Шаріпутра, одна справа Татхаґати, одне діяння, велика справа, велике діяння, єдина мета його появи у світі. Отож, Шаріпутра, ту одну справу Татхаґати, те одне діяння, ту велику справу, те велике діяння Татхаґата й звершує. Чому ж так? Бо я, Шаріпутра, і є той, хто спонукає до знання й бачення Татхаґати; я, Шаріпутра, і є той, хто показує знання й бачення Татхаґати; я, Шаріпутра, і є той, хто вводить у знання й бачення Татхаґати; я, Шаріпутра, і є той, хто пробуджує до знання й бачення Татхаґати; я, Шаріпутра, і є той, хто вводить на шлях знання й бачення Татхаґати. Лише про одну колісницю, Шаріпутра, я навчаю істот Дгарми — про колісницю будди. Немає, Шаріпутра, ані другої, ані третьої колісниці. Така природа Дгарми повсюди, Шаріпутра, у світі десятьох сторін. Чому ж так? Бо й ті, Шаріпутра, що в минулому часі були в незмірних, незліченних світах десятьох сторін Татхаґатами, архатами, досконало пробудженими — на користь багатьом людям, на щастя багатьом людям, із співчуття до світу, задля добра, користі й щастя великої громади людей, і девів, і людей, — і які, знаючи наміри істот, розмаїтих у довірливій відданості, розмаїтих за стихіями й нахилами, навчали Дгарми через різні викладення, настанови, розмаїті причини й підстави, приклади, опори, витлумачення й вправні засоби, — усі ті будди-благословенні, Шаріпутра, навчали істот Дгарми лише про одну колісницю, а саме про колісницю будди, що завершується всезнанням; а саме — лише спонукали істот до знання й бачення Татхаґати, лише показували знання й бачення Татхаґати, лише вводили в знання й бачення Татхаґати, лише пробуджували до знання й бачення Татхаґати, лише вводили на шлях знання й бачення Татхаґати — так навчали вони істот Дгарми. І ті істоти, Шаріпутра, які почули Добру Дгарму від тих минулих Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, — усі вони теж здобули найвище досконале пробудження.

І ті, Шаріпутра, що в майбутньому часі будуть у незмірних, незліченних світах десятьох сторін Татхаґатами, архатами, досконало пробудженими — на користь багатьом людям, на щастя багатьом людям, із співчуття до світу, задля добра, користі й щастя великої громади людей, і девів, і людей, — і які, знаючи наміри істот, розмаїтих у довірливій відданості, розмаїтих за стихіями й нахилами, навчатимуть Дгарми через різні викладення, настанови, розмаїті причини й підстави, приклади, опори, витлумачення й вправні засоби, — усі ті будди-благословенні, Шаріпутра, навчатимуть істот Дгарми лише про одну колісницю, а саме про колісницю будди, що завершується всезнанням; а саме — лише спонукатимуть істот до знання й бачення Татхаґати, лише показуватимуть знання й бачення Татхаґати, лише вводитимуть у знання й бачення Татхаґати, лише пробуджуватимуть до знання й бачення Татхаґати, лише вводитимуть на шлях знання й бачення Татхаґати — так навчатимуть вони істот Дгарми. І ті істоти, Шаріпутра, які почують ту Дгарму від тих майбутніх Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, — усі вони теж здобудуть найвище досконале пробудження.

І ті, Шаріпутра, що нині, у теперішньому часі, у незмірних, незліченних світах десятьох сторін перебувають, тривають і живуть як Татхаґати, архати, досконало пробуджені й навчають Дгарми на користь багатьом людям, на користь багатьом людям, із співчуття до світу, задля добра, користі й щастя великої громади людей, і девів, і людей, — і які, знаючи наміри істот, розмаїтих у довірливій відданості, розмаїтих за стихіями й нахилами, навчають Дгарми через різні викладення, настанови, розмаїті причини й підстави, приклади, опори, витлумачення й вправні засоби, — усі ті будди-благословенні, Шаріпутра, навчають істот Дгарми лише про одну колісницю, а саме про колісницю будди, що завершується всезнанням; а саме — лише спонукають істот до знання й бачення Татхаґати, лише показують знання й бачення Татхаґати, лише вводять у знання й бачення Татхаґати, лише пробуджують до знання й бачення Татхаґати, лише вводять на шлях знання й бачення Татхаґати — так навчають вони істот Дгарми. І ті істоти, Шаріпутра, які чують ту Дгарму від тих теперішніх Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, — усі вони теж здобудуть найвище досконале пробудження.

І я також, Шаріпутра, нині — Татхаґата, архат, досконало пробуджений — на користь багатьом людям, на щастя багатьом людям, із співчуття до світу, задля добра, користі й щастя великої громади людей, і девів, і людей, знаючи наміри істот, розмаїтих у довірливій відданості, розмаїтих за стихіями й нахилами, навчаю Дгарми через різні викладення, настанови, розмаїті причини й підстави, приклади, опори, витлумачення й вправні засоби. І я також, Шаріпутра, навчаю істот Дгарми лише про одну колісницю, а саме про колісницю будди, що завершується всезнанням; а саме — лише спонукаю істот до знання й бачення Татхаґати, лише показую знання й бачення Татхаґати, лише вводжу в знання й бачення Татхаґати, лише пробуджую до знання й бачення Татхаґати, лише вводжу на шлях знання й бачення Татхаґати — так навчаю я істот Дгарми. І ті істоти, Шаріпутра, які нині чують цю мою Дгарму, — усі вони теж здобудуть найвище досконале пробудження. Отож і з цього викладу, Шаріпутра, слід зрозуміти, що ніде у світі десятьох сторін немає позначення другої колісниці — то звідки ж узятися третій?

А втім, Шаріпутра, коли Татхаґати, архати, досконало пробуджені з'являються в замутненні калпи, чи в замутненні істот, чи в замутненні скверн, чи в замутненні поглядів, чи в замутненні тривання життя, — коли з'являються серед таких, Шаріпутра, замутнень і струсів калпи, серед багатьох істот, охоплених жадобою, з мізерним коренем блага, — тоді, Шаріпутра, Татхаґати, архати, досконало пробуджені вправністю в засобах виказують ту саму одну колісницю будди як настанову про три колісниці. І якщо, Шаріпутра, шраваки, архати чи пратьєкабудди не чують, не входять і не осягають цього діяння Татхаґати — цього спонукання до колісниці будди, — то не слід їх вважати, Шаріпутра, ані шраваками Татхаґати, ані архатами, ані пратьєкабуддами. А втім, Шаріпутра, коли якийсь чернець чи черниця проголошує себе архатом і, не прийнявши обітниці найвищого досконалого пробудження, каже: «Я відсічений від колісниці будди», каже: «Оце й усе, оце остання парінірвана мого тіла», — знай, Шаріпутра, що він охоплений пихою. Чому ж так? Бо немає, Шаріпутра, такого місця й такої нагоди, щоб чернець-архат, у якого вичерпані течії, почувши цю Дгарму в присутності Татхаґати, не повірив їй, — окрім як після парінірвани Татхаґати. Чому ж так? Бо шраваки в той час, у ту пору, коли Татхаґата вже відійшов у парінірвану, не будуть ані охоронцями, ані проповідниками таких сутр. Але поряд з іншими Татхаґатами, архатами, досконало пробудженими вони позбудуться сумніву. Тож вірте, Шаріпутра, цим дгармам будди, покладайтеся на мене, приймайте. Бо немає, Шаріпутра, у Татхаґат оманливого слова. Одна лише ця колісниця, Шаріпутра, а саме колісниця будди.

І ось Благословенний, іще повніше являючи цей самий зміст, тієї миті проказав такі ґати:

І ось охоплені пихою ченці, черниці, миряни й мирянки, позбавлені віри, — майже п'ять тисяч їх, —

не бачачи цієї вади, з ущербним дотриманням настанов, оберігаючи свої болячки, відійшли, нетямущі розумом.

Знаючи замутненість зібрання, Владика світу це дозволив: «Немає в них добра на те, щоб слухати цю Дгарму».

Чисте й без полови, добре утверджене зібрання моє: полова вся відійшла, і стоїть саме осердя.

Слухай мене, сине Шарі, як цю Дгарму осягнули досконало пробуджені, найвищі з-поміж людей, і як проповідують будди-провідники багатьма сотнями вправних засобів.

Знаючи наміри й поведінку їхню — коті істот, розмаїтих у відданості, — відавши їхні строкаті вчинки й те добро, яке вони колись учинили,

розмаїтими витлумаченнями й підставами я веду цих істот до мети; причинами й сотнями прикладів я так і так тішу всіх істот.

Проказую сутри й так само ґати, оповіді про минуле, оповіді про народження й чудесне, вступні оповідки й сотні строкатих порівнянь, і співи проказую, і настанови.

Тим, хто втішається нижчим, хто без знання, хто не звершував подвижництва під сотнями коті будд, хто прив'язаний до самсари й тяжко страждає, — їм я показую нірвану.

Цей засіб чинить Самосущий задля пробудження до знання будди; і ніколи не кажу їм: «Ви теж станете буддами тут, у світі».

З якої причини? Заступник, зваживши час і побачивши мить, лише потому промовляє. Ось ця мить нині якось настала — тож і кажу тут про істинну певність.

Дев'ятичленне це моє вчення, проголошене за силою й неміччю істот; це засіб Щедродайного, показаний мною задля входження в знання.

А тим, хто тут завжди чистий, ясний, непорочний, лагідний — синам будди, що звершили належне під сотнями коті будд, — їм я проказую розлогі сутри.

Бо вони наділені досконалістю намірів і чистою подобою; їм я кажу: «Ви станете буддами в майбутньому часі, милосердні добродійники».

І, почувши, всі вони сповнюються радості: «Ми станемо буддами, першими у світі!» І знову ж, знаючи їхнє подвижництво, я проголошую розлогі сутри.

І оці шраваки Провідника, що почули це найвище вчення, — хоч би й одну ґату почули чи затримали, — усі вони йдуть до пробудження, немає сумніву.

Одна-бо колісниця, другої немає, а третьої ніколи й не буває у світі — хіба як засіб найвищих з-поміж людей, коли вони показують розмаїття колісниць.

Задля проголошення знання будди з'являється у світі Владика світу; одна-бо справа, другої немає: не ведуть будди нижчою колісницею.

У чому сам Самосущий утвердився, і яке пробудження, і яке воно на вигляд, і які сили, споглядання, визволення, здібності, — у тому самому він утверджує й істот.

Була б-бо в мене вада скнарості, коли б я, торкнувшись пробудження, безпилого й найвищого, утвердив у нижчій колісниці хоч одну істоту, — не годиться це мені.

Скнарості в мене немає ніде, ні заздрості, ні жаги бажань; відсічені лихі мої дгарми — усі, тому я й будда, бо пробудився для світу.

Бо як я, прикрашений ознаками, осяваю весь цей світ, ушанований багатьма сотнями істот, — так і являю цю печать самосущності дгарм.

І так я міркую, Шаріпутра: «Як же так стануть усі істоти тими, хто несе подобу з тридцятьма двома ознаками, самосяйними знавцями світу, самосущими?»

І як я бачу, і як міркую, і яким був давніше мій намір, — сповнилася ця моя обітниця: я проголошую і будд, і пробудження.

Якби я, сине Шарі, сказав істотам: «Породіть у собі волю до пробудження», — усі вони, не знаючи, заблукали б у цьому й ніколи не прийняли б доброго мого слова.

І знаю я їх — саме таких: не звершували вони подвижництва в колишніх народженнях, прив'язані й прикуті до втіх чуттєвих, затьмарені жагою, з розумом у засліпленні.

Через жагу вони падають у лихі уділи, виснажуючись у шістьох уділах; вони знову й знову побільшують кладовища, стиснені стражданням, мізерні на заслуги.

Повсякчас заплутані в хащах поглядів: «є», «немає», «є й немає», спираючись на шістдесят два погляди, вони стоять, ухопившись за неіснуюче буття.

Їх важко очистити, вони пихаті й облудні, криві, лукаві, малознаючі, нетямущі; вони й не чують голосу пробудженого ніколи, за тисячі коті народжень.

Їм я, сине Шарі, як засіб кажу: «Покладіть край стражданню». Бачачи істот, стиснених стражданням, я й нірвану їм показую.

І так проказую: «Повсякчас згаслі, віддавна втишені всі ці дгарми»; а коли син будди сповнить подвижництво, в майбутньому часі стане він Переможцем.

Ось яка моя вправність у засобах — те, що я показую три колісниці; а колісниця ж одна, і шлях один, і одне це навчання провідників.

Відкинь вагання й сумнів так само, і хто б тут ще не мав вагання, — не мовлять інакшого провідники світу: одна ця колісниця, другої немає.

І ті, що були колись Татхаґатами, тисячі будд, які відійшли в парінірвану, в минулому часі, в незліченні калпи, — ліку їм ніколи не знайдеться.

Усіма тими найвищими з-поміж людей було проголошено численні чисті дгарми — через приклади, підстави й причини, через багато сотень вправних засобів.

І всі вони показували одну колісницю й уводили в одну колісницю; в одній колісниці вони плекали до зрілості незбагненні тисячі коті істот.

Інші розмаїті засоби Переможців, якими вони проголошують цю найвищу Дгарму, пізнавши відданість, а так само й наміри, — Татхаґати у світі разом із девами.

І ті істоти, що там перед ними слухають Дгарму або вже чули її, і давали дар, і чинили доброчесність, і терпінням сповняли всі подвижництва,

звершували належне завзяттям і спогляданням, або ж мудрістю обмірковували ці дгарми, хто чинив розмаїті заслуги, — усі вони здобули пробудження.

І ті істоти, що були у вченні тих Переможців, які відійшли в парінірвану, терплячі, приборкані, виховані в ньому, — усі вони здобули пробудження.

І ті, що чинять шану реліквіям тих Переможців, які відійшли в парінірвану, ставлячи багато тисяч ступ із самоцвітів, із золота, срібла й кришталю,

і ті, що ставлять ступи з каменю, а дехто — з каркетани й перлів, із добірного берилу й сапфіру, — усі вони здобули пробудження.

І ті, що ставлять ступи з гірського каменю, а дехто — із сандалу й аґуру, і ті, що ставлять ступи з девадару, а дехто — зі складеного дерева;

і ті, що з радістю ставлять ступи Переможцям із цегли або зліплені з глини, і ті, що навіть купи пороху зводять їм на честь у лісах і нетрях;

і ті, що, насипавши горбок із піску, ставлять його на честь Переможців, — діти, які так бавляться там і там, — усі вони здобули пробудження.

І ті, що на честь їхню звеліли зробити статуї із самоцвітів так само, що несуть подобу з тридцятьма двома ознаками, — усі вони здобули пробудження.

І ті, що там веліли зробити статуї Сугат із сімох самоцвітів, чи мідні, чи з бронзи, — усі вони здобули пробудження.

І ті, що веліли зробити подоби Сугат зі свинцю, заліза чи глини, чи гарні на вигляд із виліпленої маси, — усі вони здобули пробудження.

І ті, що творять подоби на мальованих стінах — із довершеними членами, зі стома ознаками заслуги, — чи сам малює, чи велить намалювати, — усі вони здобули пробудження.

І ті, хто там навчаючись чи тішачись у грі й забаві, нігтем або тріскою робили подоби на стінах — чи то дорослі, чи то діти, —

усі вони стали милосердними, усі вони перевезли коті істот; спонукаючи багатьох бодгісаттв, усі вони здобули пробудження.

І ті, ким реліквіям Татхаґат, чи ступам, чи глиняним подобам, чи мальованим стінам, чи ступі з пороху були піднесені квіти й пахощі,

і ті, ким там була справлена музика, хто велів бити в барабани, сурмити в мушлі, у гучні тулумбаси, хто змушував гриміти литаври на взірець шани найвищим пробудженим,

і ті, ким виграно на лютнях, цимбалах і бубнах, на мридангах, флейтах і любих слухові сопілках, — чи то на святі, чи то малими дітьми, — усі вони здобули пробудження.

І ті, ким велено грати на джалларі, на водяних чи на плескатих бубонцях, і хто на честь Сугат задля шани співав спів — солодкий і любий слухові, —

усі вони стали буддами у світі, учинивши ту многовиду шану реліквіям, — хай навіть дрібницю перед реліквіями Сугат, хай навіть одним інструментом заграли.

І хто вшанував хоч однією квіткою подоби Сугат на мальованій стіні, — хай навіть із розсіяним розумом ушанував, — той поступово побачить коті будд.

І ті, ким там складено долоні перед ступою — хоч би повністю обидві, хоч би одну долоню, — хто на мить підвів голову чи бодай раз схилив тіло,

хто бодай раз мовив: «Поклін Будді» — тоді, перед тими вмістилищами реліквій, хай навіть із розсіяним розумом, бодай раз, — усі вони досягли цього найвищого пробудження.

Ті істоти, що в той час і в ту пору почули хоч би саму назву Дгарми тих Сугат — чи вже відійшлих, чи ще сущих, — усі вони здобули пробудження.

І майбутні численні коті будд, незбагненні, яким немає ліку, — ці Переможці, найвищі владики світу, теж проголошуватимуть цей засіб.

Безмежна буде вправність у засобах у тих провідників світу, якою вони приборкають тут коті істот у знанні будди, вільному від течій.

Жодна істота ніколи, почувши від них Дгарму, не лишиться небуддою, — бо ось обітниця Татхаґат: «Ідучи до пробудження, хай і інших я поведу».

Численні тисячі коті брам Дгарми вони проголошуватимуть у майбутньому часі; показуючи цю одну колісницю, вони проповідуватимуть Дгарму в стані Татхаґати.

Бо сталий цей провід Дгарми повсякчас, і природа дгарм повсякчас сяє; пізнавши це, будди, найвищі з-поміж двоногих, проголошуватимуть цю мою одну колісницю.

Тривкість Дгарми й непорушність Дгарми, цю повсякчас сущу, непохитну у світі, і пробудження на престолі землі, і вправність у засобах — будди проголошуватимуть.

У десятьох сторонах, ушановані людьми й девами, перебувають будди, мов піщинки Ґанґи; задля втішення всіх тутешніх істот вони теж проказують це найвище пробудження.

Вправність у засобах вони проголошують, розмаїті колісниці показують, а осявають одну колісницю — цей найвищий утишений щабель будд.

І, знаючи поведінку всіх тілесних істот, їхні наміри й те, чого вони раніше трималися, відавши їхнє завзяття й потугу, пізнавши їхню відданість, вони проголошують.

Багато прикладів і причин показують провідники, багато підстав силою знання; і, відавши істот, розмаїтих у відданості, показують розмаїті шляхи звершення.

І я також нині, провідник-владика Переможців, з'явився задля втішення істот; являю це пробудження будди тисячами коті розмаїтих звершень.

Навчаю Дгарми на багато ладів, пізнавши відданість і глибокі наміри істот; тішу їх розмаїтими засобами — оце моя власна сила знання.

І я бачу вбогих істот, позбавлених мудрості й заслуг, що впали в самсару, замкнені в нетрях, занурені знову й знову в низку страждань.

Прикуті до жаги, мов яки до свого хвоста, нетямущі, повсякчас осліплені тут жаданнями, вони не шукають будди, великого могуттям, не шукають Дгарми, що веде до кінця страждання.

У шістьох уділах з ув'язненим розумом, непохитно застряглі у хибних поглядах, від страждання до страждання біжать вони, — сильне моє співчуття до них.

І я, пізнавши це, там, на престолі пробудження, пробув повних три седмиці, міркуючи саме про цей зміст і дивлячись на те дерево;

дивлюся на того владику дерев, не змигуючи, і під ним же походжаю: «Дивовижне це знання й найвище, а істоти ці засліплені мороком і без знання».

І Брагма просить мене в ту пору, і Шакра, і четверо хранителів світу, і Магешвара, і Ішвара також, і тисячі коті сонмів марутів.

Усі стоять зі складеними долонями, у пошані; а я міркую про суть: як мені вчинити? Бо якщо я проказуватиму хвалу пробудженню, а істоти ці подолані стражданнями, —

вони зневажать мою Дгарму, назвавши її мовою нетями, і, зневаживши, підуть у щабель злиденних уділів. Краще мені було б не говорити ніколи: хай нині ж настане мені втишене згасання.

І, згадуючи колишніх будд і те, яка була їхня вправність у засобах, — «А що, коли я теж це пробудження будди проголошу тут, розділивши натроє?»

І щойно я так подумав про цю Дгарму, як інші будди в десятьох сторонах явили мені тоді свою власну постать і підняли голос: «Добре!»

«Добре, мовчальнику, найперший провіднику світу, що, здобувши тут найвище знання, і, обмірковуючи вправність у засобах, ти наслідуєш провідників світу.

Ми теж, коли здобули те найвище становище будди, проголошували його, розділивши натроє; бо люди, віддані нижчому, без знання, не повірили б: «Ви станете буддами».

Тому й ми, добираючи підстави, вдаючись до вправності в засобах і вихваляючи прагнення плоду, спонукали багатьох бодгісаттв».

І я тоді підніс духом, почувши любий слухові голос тих мужів-биків; з піднесеним розумом я мовив тим заступникам: «Не мовлять оманливого найкращі великі провидці.

І я так само чинитиму, як кажуть мудрі провідники світу. Я теж, народившись серед замутнень, серед істот у цю люту пору, зазнав струсу».

І тоді, Шаріпутра, збагнувши це, я вирушив у ту пору до Варанасі і там п'ятьом ченцям проказав Дгарму — засобом, як утишений щабель.

Відтоді закрутилося моє колесо Дгарми, і постало у світі слово «нірвана», і слово «архат», і слово «Дгарма», і слово «сангга» постало там.

Багато років я проказував і показував щабель нірвани: «Ось кінець страждання самсари», — так я говорив повсякчас.

І в ту пору, Шаріпутра, коли я бачу синів найвищих з-поміж двоногих, що вирушили до найвищого пробудження, — численні тисячі коті їх, —

і що, підійшовши до мене самого, усі стоять зі складеними долонями, у пошані, і що вони чули Дгарму Переможців, багатовиду вправність у засобах, —

тоді мені тієї миті спало на думку: «Настала мені пора проказати найвищу Дгарму. Те, задля чого я народився тут, у світі, — це найвище пробудження я нині проголошу.

Важко буде повірити в це нині тим, хто тут гадає за ознаками, нетямущим розумом, охопленим пихою, без знання, — а ці бодгісаттви почують».

І я, безстрашний, тоді зрадів і, відкинувши всяку скутість, проказую серед синів Сугати і саме їх спонукаю до пробудження.

Побачивши таких синів будди, і в тебе сумнів буде розвіяно: оці дванадцять сотень, вільні від течій, — усі вони стануть буддами в цьому світі.

Яка природа Дгарми в тих колишніх заступників і в майбутніх Переможців — така ж вона, вільна від розрізнень, і в мене, і саме так я нині навчаю тебе.

Хіба коли-небудь, хіба десь, хіба якось у світі з'являються мужі-бики, і, з'явившись у світі, безмежноокі хіба коли-небудь навчають такої Дгарми.

Вельми рідкісна така найвища Дгарма — хай і за коті нают калп; і вельми рідкісні такі істоти, що, почувши найвищу Дгарму, повірять їй.

Як ото квітка удумбари, що її важко здибати, видніє хіба коли-небудь, хіба десь, хіба якось, і люба на вигляд людям, — диво для світу разом із девами;

але ще дивовижнішим я називаю те, коли хто, почувши цю добре проказану Дгарму, зрадіє й мовить хоч одне слово, — той учинить шану всім буддам.

Відкинь тут вагання й сумнів: я, цар Дгарми, звіщаю, я спонукаю до найвищого пробудження, — жодних шравак у мене тут немає.

Хай це, Шаріпутра, буде таїною для тебе і для всіх моїх шравак, і хай ці бодгісаттви, найперші, зберігають цю мою таїну.

З якої причини? У добу п'ятьох замутнень істоти стають мізерними й зіпсутими, осліплені тут жаданнями, нетямущі розумом, — ніколи розум їхній не звернеться до пробудження.

І, почувши, що ця моя одна колісниця була проголошена тим Переможцем, істоти в майбутньому часі заблукають: зневаживши сутру, підуть до пекла.

А тим істотам, що будуть соромливі й чисті, що вирушили до найвищого пробудження, — їм я, ставши безстрашним, проказую безмежні хвали одній колісниці.

Отаке навчання провідників, оце найвища вправність у засобах; багатьма прихованими словами воно сказане, і важко збагненне воно для невишколених.

Тож пізнавайте приховане слово будд, наставників світу, заступників; відкинувши вагання, полишивши сумнів, ви станете буддами — породіть же радість!

Такий у шляхетному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» другий розділ, що зветься «Вправність у засобах».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)