Розділ 11. Дослідження початку й кінця

«Чи пізнається початкова межа?» — Великий Мудрець відповів: «Ні», бо самсара безпочаткова-й-безконечна — немає в неї ні початку, ні кінця.

У того, хто не має ні початку, ні кінця, — звідки ж буде середина? Тому тут не мають сенсу послідовності «перше», «пізніше» й «одночасне».

Якби народження було першим, а старість і смерть — пізнішими, то народження було б без старості й смерті, і народжувався б безсмертний.

Якби народження було пізнішим, а старість і смерть — спочатку, то як могли б ненародженого спіткати старість і смерть — без причини?

І не випадає, щоб старість-і-смерть та народження були одночасні, бо той, хто народжується, тоді б помирав, і обидва були б без причини.

Там, де не мають сили ці послідовності — «перше», «пізніше» й «одночасне», — навіщо ж розгортають у словесних побудовах те народження й ту старість-і-смерть?

Наслідок і причина, ознаковане й ознака, відчуття й той, хто відчуває, — і які б не були ще речі —

не існує початкової межі — не тільки самсари, але й у всіх взагалі сущих не існує початкової межі.