Дослідження Татхаґата

[Татхагата] не є скандгами і не є іншим від скандг; скандги не в ньому, і він не в них; Татхагата не володіє скандгами — який же тут Татхагата?

Якщо Будда, що привласнив скандги, не існує за самобутністю, то як він, що не існує за самобутністю, існував би за інобутністю?

Той, хто залежить від інобутності, є тим, що позбавлене самості; а те, що позбавлене самості, — як воно буде Татхагатою?

А якщо самобутності немає, як буде інобутність? Без самобутності та інобутності — хто той Татхагата?

Але й немає жодного Татхагати, що не привласнив скандги; а той, хто без привласнення не існує, — як він буде привласнювати?

Не буває жодного непривласненого привласнення; і ніяк не існує Татхагати без привласнення.

Той, кого шукають п’ятьма способами через тотожність і інакшість і хто [таким чином] не існує, — як він через привласнення проголошується Татхагатою?

І це привласнення теж не існує за самобутністю; а те, чого немає за самобутністю, — як воно [існуватиме] за інобутністю?

Таким чином, і привласнення, і той, хто привласнює, — у всіх сенсах порожні; як же проголошується порожнім Татхагата через порожнє?

Не слід казати «порожній», ні те, що він непорожній; «і те, і інше», «ні те, ні інше» — [це] говориться лише заради умовного позначення.

Звідки у втишеному чотириликість «вічного, не-вічного» тощо? І звідки у втишеному чотириликість «скінченного, нескінченного» тощо?

І в цьому, порожньому за самобутністю, роздум про те, чи Будда існує, чи не існує після припинення, не є можливим.

Ті, хто розгортає концептуально Будду, що є поза концептуальною розгорнутістю, незнищенного, — усі вони, уражені концептуальною розгорнутістю, не бачать Татхагату.

Якою є самобутність Татхагати, такою є самобутність цього світу; Татхагата позбавлений самобутності — позбавлений самобутності і цей світ.