Дослідження виникнення й зникання

Ні окремо, ні разом немає припиненості з виникненням; ні окремо, ні разом немає виникнення з припиненістю.

Як взагалі буде припиненість без виникнення? Немає смерті без народження; немає припиненості без виникнення.

Як припиненість буде разом із виникненням? Адже народження і смерть не існують одночасно.

Як взагалі буде виникнення без припиненості? Адже непостійність у буттях ніколи не є невідсутньою.

Як виникнення буде разом із припиненістю? Адже народження і смерть не існують одночасно.

Встановлення яких [двох не існує] ні разом одне з одним, ні окремо одне від одного — як же тоді встановлення цих двох існує?

У того, що вичерпується, немає виникнення; у того, що не вичерпується, немає виникнення; у того, що вичерпується, немає припиненості; і у того, що не вичерпується, немає припиненості.

Виникнення і припиненість не існують без буття; буття не існує без виникнення і припиненості.

Виникнення і припиненість не є можливими для порожнього; виникнення і припиненість не є можливими для непорожнього.

Виникнення і припиненість не є можливими як одне; виникнення і припиненість не є можливими як різне.

«Виникнення видно, і припиненість видно» — це могло би бути твоїм [твердженням]; та виникнення і припиненість видно [лише] через оману.

Буття не народжується з буття; буття не народжується з небуття; небуття не народжується з небуття; небуття не народжується з буття.

Буття не народжується із себе; не народжується й з іншого; ні з себе, ні з іншого — звідки ж воно народжується?

У того, хто визнає буття, виникає погляд вічності або знищення; адже це буття має бути або вічним, або не-вічним.

У того, хто визнає буття, немає ні знищення, ні вічності; адже буттям є безперервний потік виникнення і зникнення плоду й причини.

Якщо буттям є безперервний потік виникнення і зникнення плоду й причини, то через невідновлюваність зниклого виникає знищення причини.

Для сущого за самобутністю небуття не є можливим; і в час нірвани — знищення через втишення потоку буття.

Коли останнє не припинене, перше буття не є можливим; і коли останнє не не-припинене, перше буття не є можливим.

Якщо перше народжується тоді, коли останнє припиняється, то одне було б припиненим, а інше — таким, що народжується.

А якщо припинюване і народжуване не є можливими [одночасно], то в тих скандгах, у яких помирає, — у них і народжується.

Отже, і в усіх трьох часах безперервний потік буття не є логічним; як може існувати той потік буття, якого немає у трьох часах?