← Назад до MN

Сутта про усвідомлення вдиху й видиху

MN 118Ānāpānassati Sutta

Так я чув.

Одного разу Благословенний перебував у Саваттхі, у Східному парку, в палаці матері Мігари, разом із багатьма відомими старшими учнями: шановним Саріпуттою, шановним Махамоггалланою, шановним Махакассапою, шановним Махакаччаяною, шановним Махакоттхікою, шановним Махакаппіною, шановним Махачундою, шановним Ануруддхою, шановним Реватою, шановним Анандою та іншими відомими старшими учнями.

У той час старші монахи наставляли й навчали нових монахів. Деякі старші монахи наставляли й навчали десятьох монахів, деякі — двадцятьох, деякі — тридцятьох, а деякі — сорок монахів. І нові монахи, яких старші монахи так наставляли й навчали, досягали дедалі вищих і визначніших ступенів поступу.

У той час, у пʼятнадцятий день упосатхи, в ніч повного місяця під час церемонії Паварани, Благословенний сидів просто неба, оточений громадою монахів.

Оглянувши мовчазну, мовчазну громаду монахів, Благословенний звернувся до них:

«Монахи, я задоволений цим шляхом практики. Я задоволений у серці цим шляхом практики.

Тому, монахи, докладайте ще більше зусиль, щоб досягти того, чого ще не досягнуто; здобути те, чого ще не здобуто; здійснити те, чого ще не здійснено.

Я залишуся тут, у Саваттхі, до повного місяця Комуді четвертого місяця».

Монахи з інших місцевостей почули:

«Кажуть, Благословенний залишиться в Саваттхі до повного місяця Комуді четвертого місяця».

І вони почали прибувати до Саваттхі, щоб побачити Благословенного.

А старші монахи ще старанніше наставляли й навчали нових монахів. Деякі старші монахи наставляли й навчали десятьох монахів, деякі — двадцятьох, деякі — тридцятьох, а деякі — сорок монахів. І нові монахи, яких старші монахи так наставляли й навчали, досягали дедалі вищих і визначніших ступенів поступу.

У пʼятнадцятий день упосатхи, в ніч повного місяця Комуді четвертого місяця, Благословенний сидів просто неба, оточений громадою монахів.

Оглянувши мовчазну, мовчазну громаду монахів, Благословенний звернувся до них:

«Монахи, ця громада позбавлена пустої балаканини; ця громада позбавлена марнослівʼя. Вона чиста й утверджена в сутності.

Такою є ця громада монахів, такою є ця спільнота, що вона гідна дарів, гідна гостинності, гідна підношень, гідна шанобливо складених долонь — незрівнянне поле заслуг для світу.

Такою є ця громада монахів, такою є ця спільнота, що навіть малий дар, піднесений їй, стає великим, а великий дар — ще більшим.

Такою є ця громада монахів, такою є ця спільнота, що побачити її у світі — рідкість.

Такою є ця громада монахів, такою є ця спільнота, що заради зустрічі з нею варто пройти багато йоджан, навіть несучи дорожню торбу.

Монахи, у цій громаді є монахи-араганти, чиї забруднення вичерпані, які завершили святе життя, зробили те, що належало зробити, скинули тягар, досягли справжньої мети, повністю зруйнували пута існування і, правильно пізнавши, звільнилися. Такі монахи є в цій громаді.

У цій громаді є монахи, які через повне знищення пʼяти нижчих пут народяться спонтанно й там досягнуть остаточної ніббани, більше не повертаючись із того світу. Такі монахи є в цій громаді.

У цій громаді є монахи, які через знищення трьох пут і послаблення жадоби, відрази та омани є тими, хто повернеться лише один раз. Повернувшись у цей світ лише ще один раз, вони покладуть край стражданню. Такі монахи є в цій громаді.

У цій громаді є монахи, які через знищення трьох пут стали тими, хто увійшов у потік, більше не приреченими на нижчі світи, впевнено спрямованими до пробудження. Такі монахи є в цій громаді.

У цій громаді є монахи, віддані розвитку чотирьох основ усвідомленості.

Є монахи, віддані розвитку чотирьох правильних зусиль;

чотирьох основ духовної сили;

пʼяти здібностей;

пʼяти сил;

семи факторів пробудження;

Благородного восьмеричного шляху.

Є монахи, віддані розвитку метти — доброзичливості;

розвитку співчуття;

розвитку співрадісності;

розвитку незворушності;

спогляданню непривабливості;

розвитку сприйняття непостійності.

І є в цій громаді монахи, віддані розвитку усвідомлення вдиху й видиху.

Усвідомлення дихання

Монахи, коли усвідомлення вдиху й видиху розвинене й багаторазово практикується, воно приносить великий плід і велику користь.

Коли усвідомлення вдиху й видиху розвинене й багаторазово практикується, воно приводить до повноти чотири основи усвідомленості.

Коли чотири основи усвідомленості розвинені й багаторазово практикуються, вони приводять до повноти сім факторів пробудження.

Коли сім факторів пробудження розвинені й багаторазово практикуються, вони приводять до повноти знання і звільнення.

А як, монахи, розвивається і багаторазово практикується усвідомлення вдиху й видиху так, що воно приносить великий плід і велику користь?

Монах іде до лісу, до підніжжя дерева або до порожнього помешкання.

Він сідає, схрестивши ноги, тримаючи тіло прямо, і встановлює усвідомленість перед собою.

Усвідомлено він вдихає. Усвідомлено він видихає.

Перші чотири — тіло

Вдихаючи довго, він розуміє: «Я вдихаю довго».

Видихаючи довго, він розуміє: «Я видихаю довго».

Вдихаючи коротко, він розуміє: «Я вдихаю коротко».

Видихаючи коротко, він розуміє: «Я видихаю коротко».

Він тренується: «Я вдихатиму, переживаючи все тіло».

Він тренується: «Я видихатиму, переживаючи все тіло».

Він тренується: «Я вдихатиму, заспокоюючи тілесну формацію».

Він тренується: «Я видихатиму, заспокоюючи тілесну формацію».

Другі чотири — відчуття

Він тренується: *«Я вдихатиму, переживаючи радість (pīti)».«Я видихатиму, переживаючи радість».*

Він тренується: *«Я вдихатиму, переживаючи приємність (sukha)».«Я видихатиму, переживаючи приємність».*

Він тренується: «Я вдихатиму, переживаючи ментальну формацію».«Я видихатиму, переживаючи ментальну формацію».

Він тренується: «Я вдихатиму, заспокоюючи ментальну формацію».«Я видихатиму, заспокоюючи ментальну формацію».

Треті чотири — ум

Він тренується: «Я вдихатиму, переживаючи ум».«Я видихатиму, переживаючи ум».

Він тренується: «Я вдихатиму, звеселяючи ум».«Я видихатиму, звеселяючи ум».

Він тренується: «Я вдихатиму, зосереджуючи ум».«Я видихатиму, зосереджуючи ум».

Він тренується: «Я вдихатиму, звільняючи ум».«Я видихатиму, звільняючи ум».

Четверті чотири — споглядання Дхамми

Він тренується: «Я вдихатиму, споглядаючи непостійність».«Я видихатиму, споглядаючи непостійність».

Він тренується: «Я вдихатиму, споглядаючи згасання пристрасті».«Я видихатиму, споглядаючи згасання пристрасті».

Він тренується: «Я вдихатиму, споглядаючи припинення».«Я видихатиму, споглядаючи припинення».

Він тренується: «Я вдихатиму, споглядаючи відпускання».«Я видихатиму, споглядаючи відпускання».

Ось як, монахи, усвідомлення вдиху й видиху, розвинене й багаторазово практиковане, приносить великий плід і велику користь.

Усвідомлення дихання і чотири основи усвідомленості

А як усвідомлення вдиху й видиху, розвинене й багаторазово практиковане, приводить до повноти чотири основи усвідомленості?

Коли монах, вдихаючи довго, розуміє: «Я вдихаю довго»; видихаючи довго, розуміє: «Я видихаю довго»; вдихаючи коротко, розуміє: «Я вдихаю коротко»; видихаючи коротко, розуміє: «Я видихаю коротко»;

коли він тренується: «Я вдихатиму, переживаючи все тіло»; «Я видихатиму, переживаючи все тіло»;

коли він тренується: «Я вдихатиму, заспокоюючи тілесну формацію»; «Я видихатиму, заспокоюючи тілесну формацію» —

тоді він перебуває, споглядаючи тіло як тіло, старанний, ясно усвідомлюючий і уважний, усунувши жадібність і смуток щодо світу.

Адже вдихи й видихи, кажу я, є одним із тілесних явищ.

Тому в цей час монах перебуває, споглядаючи тіло як тіло, старанний, ясно усвідомлюючий і уважний, усунувши жадібність і смуток щодо світу.

Коли монах тренується переживати радість, переживати приємність, переживати ментальну формацію та заспокоювати ментальну формацію під час вдиху й видиху —

тоді він перебуває, споглядаючи відчуття як відчуття, старанний, ясно усвідомлюючий і уважний, усунувши жадібність і смуток щодо світу.

Адже уважне спрямування уваги на вдихи й видихи, кажу я, є одним із відчуттів.

Тому в цей час монах перебуває, споглядаючи відчуття як відчуття.

Коли монах тренується переживати ум, звеселяти ум, зосереджувати ум і звільняти ум під час вдиху й видиху —

тоді він перебуває, споглядаючи ум як ум, старанний, ясно усвідомлюючий і уважний, усунувши жадібність і смуток щодо світу.

Монахи, я не кажу, що усвідомлення вдиху й видиху можливе для того, хто втратив усвідомленість і не має ясного розуміння.

Тому в цей час монах перебуває, споглядаючи ум як ум.

Коли монах тренується споглядати непостійність, згасання пристрасті, припинення та відпускання під час вдиху й видиху —

тоді він перебуває, споглядаючи дхамми як дхамми, старанний, ясно усвідомлюючий і уважний, усунувши жадібність і смуток щодо світу.

Побачивши мудрістю відкидання жадібності й смутку, він уважно споглядає це з незворушністю.

Ось як усвідомлення вдиху й видиху, розвинене й багаторазово практиковане, приводить до повноти чотири основи усвідомленості.

Чотири основи усвідомленості та сім факторів пробудження

А як чотири основи усвідомленості, розвинені й багаторазово практиковані, приводять до повноти сім факторів пробудження?

Коли монах перебуває, споглядаючи тіло як тіло, старанний, ясно усвідомлюючий і уважний, усунувши жадібність і смуток щодо світу, його усвідомленість у цей час установлена й не втрачена.

Коли його усвідомленість установлена й не втрачена, у ньому виникає фактор пробудження усвідомленості.

Він розвиває його, і цей фактор пробудження досягає повноти розвитку.

Перебуваючи таким чином усвідомленим, він досліджує цю дхамму мудрістю, розглядає її та ретельно вивчає.

Коли він так робить, у ньому виникає фактор пробудження дослідження дхамм.

Він розвиває його, і цей фактор пробудження досягає повноти розвитку.

Коли він мудрістю досліджує й розглядає цю дхамму, в ньому пробуджується невтомна енергія.

Тоді виникає фактор пробудження енергії.

Він розвиває його, і цей фактор пробудження досягає повноти розвитку.

У тому, хто пробудив енергію, виникає *неземна радість (pīti)*.

Тоді виникає фактор пробудження радості.

Він розвиває його, і цей фактор пробудження досягає повноти розвитку.

У того, чий ум сповнений радості, заспокоюється тіло й заспокоюється ум.

Тоді виникає фактор пробудження спокою.

Він розвиває його, і цей фактор пробудження досягає повноти розвитку.

Коли тіло заспокоєне і він переживає приємність, його ум стає зосередженим.

Тоді виникає *фактор пробудження зосередження (samādhi)*.

Він розвиває його, і цей фактор пробудження досягає повноти розвитку.

Він уважно й незворушно споглядає так зосереджений ум.

Тоді виникає *фактор пробудження незворушності (upekkhā)*.

Він розвиває його, і цей фактор пробудження досягає повноти розвитку.

Так само, коли монах перебуває, споглядаючи відчуття як відчуття, ум як ум або дхамми як дхамми, старанний, ясно усвідомлюючий і уважний, усунувши жадібність і смуток щодо світу, його усвідомленість установлена й не втрачена.

На цій основі послідовно розвиваються: усвідомленість → дослідження дхамм → енергія → радість → спокій → зосередження → незворушність.

Ось як чотири основи усвідомленості, розвинені й багаторазово практиковані, приводять до повноти сім факторів пробудження.

Сім факторів пробудження і звільнення

А як сім факторів пробудження, розвинені й багаторазово практиковані, приводять до повноти знання і звільнення?

Монах розвиває фактор пробудження усвідомленості, що ґрунтується на усамітненні, ґрунтується на згасанні пристрасті, ґрунтується на припиненні й дозріває у відпусканні.

Він розвиває фактор пробудження дослідження дхамм;

фактор пробудження енергії;

фактор пробудження радості;

фактор пробудження спокою;

фактор пробудження зосередження;

і фактор пробудження незворушності, що ґрунтується на усамітненні, ґрунтується на згасанні пристрасті, ґрунтується на припиненні й дозріває у відпусканні.

Ось як сім факторів пробудження, розвинені й багаторазово практиковані, приводять до повноти знання і звільнення».

Так сказав Благословенний.

Монахи були задоволені й зраділи словам Благословенного.

Так закінчується восьма сутта — «Сутта про усвідомлення вдиху й видиху».

Коментар перекладача

Анапанасаті (Pāli: ānāpānassati) — «усвідомлення вдиху й видиху». Ця сутта — головне джерело шістнадцяти кроків практики, згрупованих у чотири четвірки: тіло, відчуття, ум, дхамми. Кожна четвірка відповідає одній з чотирьох основ усвідомленості (satipaṭṭhāna), тож дихання тут не окрема техніка, а вісь, на яку нанизана вся практика.

Упосатха — дні нового й повного місяця, коли громада збирається для читання правил. Паварана — церемонія в кінці сезону дощів, коли монахи запрошують одне одного вказати на їхні провини. Комуді — повний місяць четвертого місяця за індійським календарем, ще один місяць після Паварани: Будда лишається в Саваттхі довше, ніж звичайно, і саме тому громада встигає зібратися така численна.

Палац матері Мігари (Migāramātupāsāda) — монастир у Східному парку Саваттхі, збудований мирянкою Візакхою, яку звали «матірʼю Мігари» на честь свекра, наверненого нею до Дхамми.

Йоджана — давньоіндійська міра відстані, приблизно 10–15 км.

Чотири ступені, перелічені у вступі, — це араганти, ті, хто не повертається, ті, хто повертається один раз, і ті, хто увійшов у потік. Будда називає їх, щоб показати: громада, до якої він говорить, — не початківці, і те, про що йтиметься далі, практикують люди на всіх щаблях шляху.

Тілесна формація (kāyasaṅkhāra) — саме дихання; ментальна формація (cittasaṅkhāra) — сприйняття й відчуття. «Заспокоювати формацію» означає давати їм самим втихати, а не придушувати їх зусиллям.

Сучасний покроковий виклад цієї практики простою мовою — «Уважність простими словами» Бганте Гунаратани.

Оригінал: suttacentral.net/mn118