Розбір елементів

Так я чув.

Одного разу Благословенний мандрував країною Маґадга й прибув до Раджаґаги. Він підійшов до гончаря Бгаґґави й сказав йому:

— Бгаґґаво, якщо ти не заперечуєш, ми переночували б одну ніч у твоїй майстерні.

— Я не заперечую, шановний. Але там уже зупинився один відлюдник. Якщо він дозволить, залишайтеся, шановний, скільки забажаєте.

У той час юнак на імʼя Пуккусаті, сповнений віри в Благословенного, залишив домашнє життя заради бездомного, присвятивши себе Благословенному. Саме він першим оселився на ніч у гончарній майстерні.

Тоді Благословенний підійшов до шановного Пуккусаті й сказав:

— Монаху, якщо ти не заперечуєш, ми переночували б одну ніч у цій майстерні.

— Тут просторо, друже. Нехай шановний залишається, скільки забажає.

Тоді Благословенний увійшов до гончарної майстерні, розстелив трохи трави в одному місці й сів, схрестивши ноги, випроставши тіло та встановивши уважність перед собою. Благословенний провів більшу частину ночі сидячи. І шановний Пуккусаті також провів більшу частину ночі сидячи.

Тоді Благословенний подумав:

«Цей юнак поводиться гідно. Чому б мені не розпитати його?»

І Благословенний запитав шановного Пуккусаті:

— Монаху, заради кого ти залишив домашнє життя? Хто твій учитель? Чию Дгамму ти визнаєш?

— Друже, є відлюдник Ґотама, син сакʼїв, який залишив рід Сакʼїв і став відлюдником. Про цього Благословенного Ґотаму шириться добра слава: «Він — Благословенний, гідний, цілковито самопробуджений, досконалий у знанні й поведінці, Щасливий, знавець світу, незрівнянний наставник тих, кого слід приборкати, учитель богів і людей, Будда, Благословенний». Саме заради цього Благословенного я залишив домашнє життя. Він — мій учитель, і його Дгамму я визнаю.

— А де зараз перебуває цей Благословенний, гідний, цілковито самопробуджений?

— Друже, у північних краях є місто Саваттхі. Там зараз перебуває Благословенний, гідний, цілковито самопробуджений.

— А ти коли-небудь бачив Благословенного? Якби побачив його, то впізнав би?

— Ні, друже. Я ніколи не бачив Благословенного й, побачивши, не впізнав би його.

Тоді Благословенний подумав:

«Цей юнак залишив домашнє життя, присвятивши себе мені. Чому б мені не навчити його Дгамми?»

І Благословенний сказав шановному Пуккусаті:

— Монаху, я навчу тебе Дгамми. Слухай і добре зосередь увагу. Я говоритиму.

— Так, друже, — відповів Пуккусаті.

Благословенний сказав:

— Монаху, людина складається із шести елементів, має шість сфер контакту, вісімнадцять способів дослідження розумом і чотири основи.

Коли вона утверджена так, що потоки уявного конструювання більше не течуть, і коли вони більше не течуть, її називають умиротвореним мудрецем.

Не слід нехтувати мудрістю; слід берегти істину; слід розвивати відпускання; слід навчатися саме спокою.

Це короткий виклад розбору елементів.

Шість елементів

Було сказано: «Людина складається із шести елементів». Стосовно чого це було сказано?

Є ці шість елементів:

• елемент землі;
• елемент води;
• елемент вогню;
• елемент повітря;
• елемент простору;
• елемент свідомості.

Саме стосовно цього було сказано: «Людина складається із шести елементів».

Шість сфер контакту

Було сказано: «Людина має шість сфер контакту». Стосовно чого це було сказано?

Це:

• сфера контакту ока;
• сфера контакту вуха;
• сфера контакту носа;
• сфера контакту язика;
• сфера контакту тіла;
• сфера контакту розуму.

Саме стосовно цього було сказано: «Людина має шість сфер контакту».

Вісімнадцять способів дослідження розумом

Було сказано: «Людина має вісімнадцять способів дослідження розумом». Стосовно чого це було сказано?

Побачивши форму оком, людина досліджує форму, що є основою для радості, форму, що є основою для смутку, і форму, що є основою для незворушності.

Почувши звук вухом … відчувши запах носом … скуштувавши смак язиком … відчувши дотик тілом … пізнавши явище розумом, вона досліджує явище, що є основою для радості, явище, що є основою для смутку, і явище, що є основою для незворушності.

Отже, є шість досліджень, повʼязаних із радістю, шість — зі смутком і шість — із незворушністю.

Саме стосовно цього було сказано: «Людина має вісімнадцять способів дослідження розумом».

Чотири основи

Було сказано: «Людина має чотири основи». Стосовно чого це було сказано?

Це:

• основа мудрості;
• основа істини;
• основа відпускання;
• основа спокою.

Саме стосовно цього було сказано: «Людина має чотири основи».

Було сказано: «Не слід нехтувати мудрістю; слід берегти істину; слід розвивати відпускання; слід навчатися саме спокою». Стосовно чого це було сказано?

Елемент землі

А як, монаху, не нехтують мудрістю?

Є шість елементів: земля, вода, вогонь, повітря, простір і свідомість.

Що таке елемент землі?

Елемент землі може бути внутрішнім або зовнішнім.

А що таке внутрішній елемент землі?

Усе внутрішнє, що є твердим, грубим і привласненим: волосся на голові, волосся на тілі, нігті, зуби, шкіра, мʼязи, сухожилля, кістки, кістковий мозок, нирки, серце, печінка, оболонки, селезінка, легені, кишківник, брижа, вміст шлунка, кал — і все інше внутрішнє, що є твердим, грубим і привласненим. Це називається внутрішнім елементом землі.

Але і внутрішній елемент землі, і зовнішній елемент землі — це просто елемент землі.

Його слід бачити таким, яким він є, правильною мудрістю:

«Це не моє. Я не є цим. Це не моє Я».

Побачивши його таким, яким він є, правильною мудрістю, людина відчуває відразу до елемента землі й позбавляє розум пристрасті до нього.

Елемент води

Що таке елемент води?

Елемент води може бути внутрішнім або зовнішнім.

Внутрішній елемент води — це все внутрішнє рідке й привласнене: жовч, слиз, гній, кров, піт, жир, сльози, сало, слина, носовий слиз, суглобова рідина, сеча — і все інше внутрішнє, що має природу води.

Це називається внутрішнім елементом води.

Але і внутрішній, і зовнішній елемент води — це просто елемент води.

Його слід бачити таким, яким він є, правильною мудрістю:

«Це не моє. Я не є цим. Це не моє Я».

Побачивши його таким, людина відчуває відразу до елемента води й позбавляє розум пристрасті до нього.

Елемент вогню

Що таке елемент вогню?

Елемент вогню може бути внутрішнім або зовнішнім.

Внутрішній елемент вогню — це те, завдяки чому тіло зігрівається, старіє, палає від жару, а зʼїдене, випите, пережоване й скуштоване належним чином перетравлюється, — і все інше внутрішнє, що має природу вогню.

Це називається внутрішнім елементом вогню.

Але і внутрішній, і зовнішній елемент вогню — це просто елемент вогню.

Його слід бачити таким, яким він є, правильною мудрістю:

«Це не моє. Я не є цим. Це не моє Я».

Побачивши його таким, людина відчуває відразу до елемента вогню й позбавляє розум пристрасті до нього.

Елемент повітря

Що таке елемент повітря?

Елемент повітря може бути внутрішнім або зовнішнім.

Внутрішній елемент повітря — це висхідні вітри, низхідні вітри, вітри в животі, вітри в кишківнику, вітри, що рухаються частинами тіла, вдих і видих — і все інше внутрішнє, що має природу повітря.

Це називається внутрішнім елементом повітря.

Але і внутрішній, і зовнішній елемент повітря — це просто елемент повітря.

Його слід бачити таким, яким він є, правильною мудрістю:

«Це не моє. Я не є цим. Це не моє Я».

Побачивши його таким, людина відчуває відразу до елемента повітря й позбавляє розум пристрасті до нього.

Елемент простору

Що таке елемент простору?

Елемент простору може бути внутрішнім або зовнішнім.

Внутрішній елемент простору — це отвори вух, ніздрі, рот; простір, через який їжа й питво проковтуються, де вони перебувають і через який виходять униз; а також будь-яка інша внутрішня порожнина чи відкритий простір, не зайнятий плоттю та кровʼю.

Це називається внутрішнім елементом простору.

Але і внутрішній, і зовнішній елемент простору — це просто елемент простору.

Його слід бачити таким, яким він є, правильною мудрістю:

«Це не моє. Я не є цим. Це не моє Я».

Побачивши його таким, людина відчуває відразу до елемента простору й позбавляє розум пристрасті до нього.

Свідомість і відчуття

Тоді залишається сама свідомість — очищена й ясна.

І що пізнається цією свідомістю?

Вона пізнає: «приємне»; пізнає: «болісне»; пізнає: «ані болісне, ані приємне».

Залежно від контакту, здатного породити приємне відчуття, виникає приємне відчуття. Відчуваючи приємне відчуття, людина розуміє:

«Я відчуваю приємне відчуття».

І вона розуміє: «Коли припиниться цей контакт, що породжує приємне відчуття, припиниться й відповідне відчуття, яке виникло залежно від цього контакту; воно вщухне».

Залежно від контакту, здатного породити болісне відчуття, виникає болісне відчуття. Вона розуміє:

«Я відчуваю болісне відчуття».

І розуміє, що з припиненням відповідного контакту припиниться й це відчуття та вщухне.

Залежно від контакту, здатного породити ані-болісне-ані-приємне відчуття, виникає ані-болісне-ані-приємне відчуття. Вона розуміє:

«Я відчуваю ані болісне, ані приємне відчуття».

І розуміє, що з припиненням відповідного контакту припиниться й це відчуття та вщухне.

Монаху, подібно до того, як від зіткнення й тертя двох шматків дерева виникає тепло й зʼявляється вогонь, а коли ці два шматки дерева розʼєднати й відкласти один від одного, породжене ними тепло припиняється й вщухає, — так само залежно від контакту виникає відчуття, а з припиненням цього контакту відповідне відчуття припиняється й вщухає.

Очищена незворушність

Тоді залишається сама незворушність — чиста, ясна, мʼяка, придатна до роботи й сяйлива.

Уяви, монаху, вправного золотаря або його учня. Він розпалює горн, бере щипцями золото й кладе його в горн. Час від часу він роздмухує вогонь, час від часу збризкує золото водою, час від часу просто спостерігає за ним.

Золото стає добре виплавленим, очищеним, позбавленим домішок, мʼяким, придатним до роботи й сяйливим. І яку б прикрасу золотар не захотів із нього зробити — браслет, сережки, намисто чи золотий ланцюг — золото придатне для цього.

Так само, монаху, залишається сама незворушність — чиста, ясна, мʼяка, придатна до роботи й сяйлива.

Тоді він розуміє:

«Якби я спрямував цю чисту й ясну незворушність до сфери безмежного простору й розвинув розум відповідно до неї, ця моя незворушність, спираючись на неї й тримаючись за неї, могла б зберігатися дуже довго.

Якби я спрямував її до сфери безмежної свідомості … до сфери нічого-немає … до сфери ані-сприйняття-ані-не-сприйняття … вона могла б зберігатися дуже довго».

Але тоді він розуміє:

«Якби я спрямував цю чисту й ясну незворушність до сфери безмежного простору й відповідно розвинув розум — це було б зумовленим.

Якби я спрямував її до сфери безмежної свідомості — це було б зумовленим.

Якби я спрямував її до сфери нічого-немає — це було б зумовленим.

Якби я спрямував її до сфери ані-сприйняття-ані-не-сприйняття — це було б зумовленим».

Тому він нічого такого не конструює й не спрямовує намір ані до буття, ані до небуття.

Не конструюючи й не спрямовуючи намір ані до буття, ані до небуття, він не чіпляється ні за що у світі.

Не чіпляючись, він не тривожиться.

Не тривожачись, він сам у собі досягає остаточного згасання.

Він розуміє:

«Народження вичерпане. Святе життя прожите. Зроблено те, що належало зробити. Більше немає повернення до такого стану буття».

Якщо він відчуває приємне відчуття, то розуміє:

«Воно непостійне. Я не тримаюся за нього. Я не насолоджуюся ним».

Якщо він відчуває болісне відчуття, то розуміє:

«Воно непостійне. Я не тримаюся за нього. Я не насолоджуюся ним».

Якщо він відчуває ані-болісне-ані-приємне відчуття, то розуміє:

«Воно непостійне. Я не тримаюся за нього. Я не насолоджуюся ним».

Відчуваючи приємне, він відчуває його непривʼязаним. Відчуваючи болісне, він відчуває його непривʼязаним. Відчуваючи ані болісне, ані приємне, він відчуває його непривʼязаним.

Коли він відчуває відчуття, обмежене існуванням тіла, він розуміє:

«Я відчуваю відчуття, обмежене існуванням тіла».

Коли він відчуває відчуття, обмежене існуванням життя, він розуміє:

«Я відчуваю відчуття, обмежене існуванням життя».

І він розуміє:

«Після розпаду тіла, після смерті, із завершенням життя всі відчуття, якими не насолоджувалися, охолонуть прямо тут».

Монаху, подібно до того, як олійна лампа горить залежно від олії та ґнота, а коли олія й ґніт вичерпуються і нового палива не додають, вона, не маючи поживи, згасає, — так само він розуміє, що після розпаду тіла й завершення життя всі відчуття, якими не насолоджувалися, охолонуть прямо тут.

Найвища мудрість, істина, відпускання і спокій

Тому монах, наділений цим, володіє найвищою основою мудрості.

Бо це, монаху, найвища благородна мудрість: знання знищення всього страждання.

Його звільнення, утверджене в істині, є непохитним.

Бо те, що має оманливу природу, — хибне; а те, що має неоманливу природу, — істинне: ніббана.

Тому монах, наділений цим, володіє найвищою основою істини.

Бо це, монаху, найвища благородна істина: ніббана, що має неоманливу природу.

Раніше, коли він не знав, він приймав і накопичував основи привласнення. Тепер вони відкинуті, вирвані з коренем, немов пальма зі зрубаною верхівкою, знищені й нездатні виникнути знову в майбутньому.

Тому монах, наділений цим, володіє найвищою основою відпускання.

Бо це, монаху, найвище благородне відпускання: відкидання всіх основ привласнення.

Раніше, коли він не знав, у ньому були жадібність, бажання й пристрасть. Тепер вони відкинуті, вирвані з коренем, знищені й нездатні виникнути знову.

Раніше в ньому були ворожість, злоба й ненависть. Тепер вони відкинуті, вирвані з коренем, знищені й нездатні виникнути знову.

Раніше в ньому були невідання й омана. Тепер вони відкинуті, вирвані з коренем, знищені й нездатні виникнути знову.

Тому монах, наділений цим, володіє найвищою основою спокою.

Бо це, монаху, найвищий благородний спокій: втихомирення пристрасті, ненависті й омани.

Саме стосовно цього було сказано:

«Не слід нехтувати мудрістю; слід берегти істину; слід розвивати відпускання; слід навчатися саме спокою».

Про всі уявлення про «я»

Було сказано:

«Коли людина утверджена так, що потоки уявного конструювання більше не течуть, і коли вони більше не течуть, її називають умиротвореним мудрецем».

Стосовно чого це було сказано?

Монаху:

«Я є» — це уявне конструювання.
«Я є ось цим» — це уявне конструювання.
«Я буду» — це уявне конструювання.
«Я не буду» — це уявне конструювання.
«Я буду тілесним» — це уявне конструювання.
«Я буду безтілесним» — це уявне конструювання.
«Я буду таким, що сприймає» — це уявне конструювання.
«Я буду таким, що не сприймає» — це уявне конструювання.
«Я буду ані таким, що сприймає, ані таким, що не сприймає» — це уявне конструювання.

Уявне конструювання, монаху, — це хвороба; уявне конструювання — це пухлина; уявне конструювання — це стріла.

Саме через цілковите подолання всіх уявних конструювань людину називають умиротвореним мудрецем.

А умиротворений мудрець, монаху, не народжується, не старіє, не помирає, не тривожиться й не прагне.

Бо в ньому немає того, через що він міг би народитися.

Якщо він не народжується — як він старітиме?

Якщо не старіє — як помре?

Якщо не помирає — через що тривожитиметься?

Якщо не тривожиться — чого прагнутиме?

Саме стосовно цього було сказано:

«Коли людина утверджена так, що потоки уявного конструювання більше не течуть, і коли вони більше не течуть, її називають умиротвореним мудрецем».

Монаху, запамʼятай цей стислий розбір шести елементів.

Пуккусаті впізнає Будду

Тоді шановний Пуккусаті подумав:

«Отже, мій Учитель прийшов до мене!
Щасливий прийшов до мене!
Цілковито самопробуджений прийшов до мене!»

Він підвівся зі свого місця, перекинув верхню частину вбрання через одне плече, припав головою до ніг Благословенного й сказав:

— Шановний, я припустився помилки — як дурень, як нерозумний, як невмілий, — коли гадав, що можу звертатися до Благословенного словом «друже». Нехай Благословенний прийме моє визнання цієї помилки, щоб надалі я був стриманішим.

— Справді, монаху, ти припустився помилки — як дурень, як нерозумний, як невмілий, — коли гадав, що можеш звертатися до мене словом «друже».

Але оскільки ти побачив свою помилку як помилку й виправляєш її відповідно до Дгамми, ми приймаємо твоє визнання.

Бо це є зростанням у дисципліні Благородних: побачити помилку як помилку, виправити її відповідно до Дгамми й надалі дотримуватися стриманості.

Тоді Пуккусаті сказав:

— Шановний, чи можу я отримати від Благословенного повне посвячення?

— Монаху, чи маєш ти повний комплект чаші та вбрання?

— Ні, шановний.

— Монаху, Татгаґати не дають повного посвячення тому, хто не має повного комплекту чаші та вбрання.

Тоді шановний Пуккусаті, зрадівши словам Благословенного й схваливши їх, підвівся, вклонився Благословенному, обійшов його праворуч і вирушив шукати чашу та вбрання.

Коли шановний Пуккусаті шукав чашу та вбрання, його вбила корова, що збожеволіла й кинулася на нього.

Пізніше кілька монахів підійшли до Благословенного, вклонилися й сіли збоку. Вони сказали:

— Шановний, той юнак на імʼя Пуккусаті, якого Благословенний наставив коротким повчанням, помер. Яка його доля? Яке його майбутнє?

— Монахи, Пуккусаті був мудрим юнаком. Він практикував Дгамму відповідно до Дгамми й не завдавав мені клопоту через Дгамму.

Зі знищенням пʼяти нижчих пут Пуккусаті спонтанно народився там, де досягне остаточної ніббани, не повертаючись більше з того світу.

Так сказав Благословенний.

Задоволені, ті монахи зраділи словам Благословенного.

Завершено Дгатувібганґа-сутту, десяту.

Коментар перекладача

Коментарі під окремими абзацами належать англійському перекладачеві — Бгіккху Суджато (Бгіккху Суджато); вони не є частиною сутти. Показати їх усі разом можна чіпом угорі.

Шість елементів (Палі: дгату) — земля, вода, вогонь, повітря, простір і свідомість; на цей розклад спирається Нагарджуна в ММК 13.1.

Джгана (Палі: джгана) — стан зосередженого медитативного заглиблення; чотири «формні» джгани передують безформним сферам.

Араґант (Палі: арагант) — той, хто повністю звільнився; згасання (Палі: ніббана) — припинення жадібності, ненависті та омани.

Оригінал: suttacentral.net/mn140