Повчання про ознаку не-Я
SN 22.59 — Анатталаккханасутта
Одного разу Благословенний перебував у Баранасі, в Ісіпатані, в Оленячому парку. Там Благословенний звернувся до пʼятьох монахів:
— Монахи!
— Шановний! — відповіли вони Благословенному.
Благословенний сказав:
— Монахи, форма — не-Я.
Якби, монахи, форма була Я, тоді форма не вела б до страждання, і щодо форми можна було б сказати:
«Нехай моя форма буде такою; нехай моя форма не буде такою».
Але оскільки форма — не-Я, форма веде до страждання, і щодо форми не можна сказати:
«Нехай моя форма буде такою; нехай моя форма не буде такою».
Відчуття — не-Я.
Якби, монахи, відчуття було Я, тоді відчуття не вело б до страждання, і щодо відчуття можна було б сказати:
«Нехай моє відчуття буде таким; нехай моє відчуття не буде таким».
Але оскільки відчуття — не-Я, відчуття веде до страждання, і щодо відчуття не можна сказати:
«Нехай моє відчуття буде таким; нехай моє відчуття не буде таким».
Сприйняття — не-Я.
Якби сприйняття було Я, воно не вело б до страждання, і щодо нього можна було б сказати:
«Нехай моє сприйняття буде таким; нехай моє сприйняття не буде таким».
Але оскільки сприйняття — не-Я, воно веде до страждання, і щодо нього не можна сказати:
«Нехай моє сприйняття буде таким; нехай моє сприйняття не буде таким».
Формації — не-Я.
Якби, монахи, формації були Я, тоді формації не вели б до страждання, і щодо формацій можна було б сказати:
«Нехай мої формації будуть такими; нехай мої формації не будуть такими».
Але оскільки формації — не-Я, формації ведуть до страждання, і щодо них не можна сказати:
«Нехай мої формації будуть такими; нехай мої формації не будуть такими».
Свідомість — не-Я.
Якби, монахи, свідомість була Я, тоді свідомість не вела б до страждання, і щодо свідомості можна було б сказати:
«Нехай моя свідомість буде такою; нехай моя свідомість не буде такою».
Але оскільки свідомість — не-Я, свідомість веде до страждання, і щодо неї не можна сказати:
«Нехай моя свідомість буде такою; нехай моя свідомість не буде такою».
— Як ви вважаєте, монахи: форма постійна чи непостійна?
— Непостійна, шановний.
— А те, що непостійне, — дуккга чи щастя?
— Дуккга, шановний.
— А те, що непостійне, є дуккгою і за своєю природою підлягає зміні, — чи правильно було б розглядати його так:
«Це моє. Це — я. Це моє Я»?
— Ні, шановний.
— Відчуття постійне чи непостійне?
— Непостійне, шановний.
— А те, що непостійне, — дуккга чи щастя?
— Дуккга, шановний.
— А те, що непостійне, є дуккгою і за своєю природою підлягає зміні, — чи правильно було б розглядати його так:
«Це моє. Це — я. Це моє Я»?
— Ні, шановний.
Так само — сприйняття.
Так само — формації.
— Свідомість постійна чи непостійна?
— Непостійна, шановний.
— А те, що непостійне, — дуккга чи щастя?
— Дуккга, шановний.
— А те, що непостійне, є дуккгою і за своєю природою підлягає зміні, — чи правильно було б розглядати його так:
«Це моє. Це — я. Це моє Я»?
— Ні, шановний.
— Тому, монахи, будь-яку форму — минулу, майбутню чи теперішню; внутрішню чи зовнішню; грубу чи тонку; нижчу чи вищу; далеку чи близьку — всю форму слід бачити такою, якою вона є, правильною мудрістю:
«Це не моє. Це — не я. Це не моє Я».
Будь-яке відчуття — минуле, майбутнє чи теперішнє; внутрішнє чи зовнішнє; грубе чи тонке; нижче чи вище; далеке чи близьке — все відчуття слід бачити таким, яким воно є, правильною мудрістю:
«Це не моє. Це — не я. Це не моє Я».
Будь-яке сприйняття — минуле, майбутнє чи теперішнє; внутрішнє чи зовнішнє; грубе чи тонке; нижче чи вище; далеке чи близьке — все сприйняття слід бачити таким, яким воно є, правильною мудрістю:
«Це не моє. Це — не я. Це не моє Я».
Будь-які формації — минулі, майбутні чи теперішні; внутрішні чи зовнішні; грубі чи тонкі; нижчі чи вищі; далекі чи близькі — усі формації слід бачити такими, якими вони є, правильною мудрістю:
«Це не моє. Це — не я. Це не моє Я».
Будь-яку свідомість — минулу, майбутню чи теперішню; внутрішню чи зовнішню; грубу чи тонку; нижчу чи вищу; далеку чи близьку — всю свідомість слід бачити такою, якою вона є, правильною мудрістю:
«Це не моє. Це — не я. Це не моє Я».
Бачачи так, монахи, навчений благородний учень розчаровується у формі, розчаровується у відчутті, розчаровується у сприйнятті, розчаровується у формаціях, розчаровується у свідомості.
Розчарувавшись, він стає безпристрасним.
Через безпристрасність він звільняється.
Коли він звільнений, виникає знання:
«Звільнений».
Він розуміє:
«Народження вичерпане. Святе життя прожите. Те, що належало зробити, зроблено. Більше немає повернення до такого стану буття».
Так сказав Благословенний.
Пʼятеро монахів були задоволені й зраділи словам Благословенного.
І поки виголошувалося це повчання, уми пʼятьох монахів звільнилися від потоків-забруднень через відсутність чіпляння.
Сьома.
Коментар перекладача
Друга проповідь Будди, виголошена невдовзі після Сн 56.11 тим самим пʼятьом учням; саме після неї всі пʼятеро стали арагантами.
Формула «це не моє, це не я, це не моє Я» — канонічне зняття привласнення (аганкара-маманкара), на яке спирається Нагарджуна в ММК 18.3.
Формації (Палі: санкхара) — вольові конструювання, четверта з пʼяти сукупностей; дуккга (Палі: дуккха) — страждання, незадовільність.
Баранасі (Палі: Баранасі) — сучасний Варанасі; Ісіпатана — Сарнатх.
Оригінал: suttacentral.net/sn22.59