← Назад до змісту
Дослідження самості
Розділ 18 — атмапарікша
18.1
Якщо «я» було б скандгами, воно мало б частку у виникненні й зникненні; а якщо було б іншим від скандг, воно мало б ознаку, що не належить скандгам.
Скандга санскритом буквально означає «купа», «оберемок», «стовбур (дерева з гілками)», «плече» (на яке щось накладають). Вибір слова невипадковий: ідея в тому, що це не одна цільна річ, а зібрання, накопичення різнорідних елементів, які звично сприймаються разом як одне ціле — але це «ціле» суто умовне, як купа листя чи в’язка хмизу.
В український буддологічний обіг входять переклади: «агрегати» (з англ. аґґреґатес), «сукупності», «купи», «складники», «групи». Жоден ідеально не лягає, тому часто залишають «скандги» без перекладу. «Агрегати» — найпоширеніший варіант у академічних текстах; «сукупності» — частіше в перекладах сутр.
18.2
За відсутності «я» — звідки ж візьметься «моє»? Через втишення «я» і «мого» немає ні «моє», ні «я-творення».
18.3
Той, хто без «мого» і без «я-творення», — і його також не існує; хто бачить когось без «мого» і без «я-творення», той не бачить.
18.4
Коли вичерпані «моє» і «я» — як зовні, так і всередині, — припиняється привласнення; через його вичерпання — вичерпання народження.
18.5
Звільнення — від вичерпання карми і клеш; карма і клеші — від концептуального розрізнення; вони — від концептуальної розгорнутості; а концептуальна розгорнутість припиняється в порожнечі.
18.6
«Я» було умовно проголошено, і «не-я» було проповідано; буддами також було проповідано, що немає ні «я», ні якогось «не-я».
18.7
Те, що має бути сказано, припинилося; припинилася і сфера розуму; адже невиникла й неприпинена природа дгарм — як нірвана.
18.8
Усе є істинним, або не є істинним; є і істинним, і не-істинним; ні не-істинним, ні істинним — це є наставлення Будди.
18.9
Незалежне від іншого, втишене, не розгорнуте концептуальною розгорнутістю, без концептуального розрізнення, без множинності змісту — така ознака істини.
18.10
Те, що виникає у залежності від чогось, не є тим самим, що те; але й не є іншим від того; тому воно ні перерване, ні вічне.
18.11
Не як одне, не як множинне; ні перерване, ні вічне — таким є нектар учення будд, владик світу.
18.12
За невиникнення повністю просвітлених і за вичерпання шравак знання пратьєкабудд розгортається завдяки відсутності з’єднання.
Ця строфа — фінал 18 розділу, і вона раптово вводить тему, що здається трохи відсторонено стосовно попереднього аналізу «я» і скандг. Але якщо подивитися уважно, вона логічно завершує розділ і дає підказку про різні шляхи розгортання звільняючого знання. Розгорнімо.
Три типи пробуджених у буддизмі
Спершу треба пояснити термінологію, бо без неї строфа малозрозуміла.
Самяксамбуддга («повністю просвітлений», «досконалий будда») — це Будда в найповнішому сенсі: той, хто самостійно, без учителя, відкриває Дгарму в епоху, коли її вже забуто, і проголошує її іншим, засновуючи вчення й сангху. Шак’ямуні — самбудда. Вони з’являються рідко, лише в певні космічні епохи.
Шравака («слухач») — учень, який досягає звільнення (стає архатом), слухаючи вчення вже існуючого Будди. Це шлях, що передбачає наявність учителя, традиції, спільноти. Шравака не відкриває істину сам — він її засвоює через настанови.
Пратєкабуддга («самітній будда», буквально «той, хто пробудився сам по собі для себе») — третій, проміжний тип. Пратьєкабудда досягає звільнення самостійно, без учителя, через власне споглядання — але, на відміну від самбудди, не засновує вчення й не проповідує широко. Він пробуджується для себе, у самотності, в епохах, коли Дгарма забута, але умови для повного самяксамбуддга не визріли.
Що говорить строфа
«За невиникнення повністю просвітлених і за вичерпання шравак» — описується конкретна космічна ситуація: епоха, в якій уже немає живого Будди (самяксамбуддга не з’являється) і вже зникла лінія його учнів (шравак, які отримали б передачу від нього, більше немає — їхня традиція вичерпалася).
У такій епосі ні нове вчення не виникає згори, ні старе не зберігається знизу через спадкоємність. Здавалося б, шлях звільнення повністю закритий — немає ні джерела, ні носіїв.
«Знання пратьєкабудд розгортається» — і саме в цьому інтервалі активується третій модус. Пробудження все одно можливе, але не через слухання й не через нову проповідь, а через самостійне споглядання окремих практикуючих, які власною силою прозрівають у природу залежного виникнення.
«Завдяки відсутності з’єднання» (асансарґат) — це ключова фраза. Асансарґа буквально «не-з’єднання», «не-змішування», «не-контакт». У контексті пратьєкабуддства це зазвичай означає духовну усамітненість: пратьєкабудди живуть у відлюдді, без спільноти, без передачі, без контакту з іншими шукачами чи носіями вчення. Їхнє знання визріває саме завдяки цьому усамітненню — у відсутності зовнішніх опор, у самотньому спогляданні.
Санскритський оригінал: GRETIL, Nāgārjuna: Mūlamadhyamakakārikā (введення Douglas Bachman, ред. Richard Mahoney)