Сутта в Уккачелі

Одного разу Благословенний перебував серед ваджжів, в Уккачелі, на березі річки Ґанґи, разом із великою громадою монахів. Це було невдовзі після остаточної ніббани Саріпутти й Махамоггаллани. Тоді Благословенний сидів просто неба, оточений громадою монахів.

Оглянувши мовчазну громаду монахів, Благословенний звернувся до них:

— Монахи, тепер, коли Саріпутта й Махамоггаллана досягли остаточної ніббани, ця громада здається мені наче порожньою. Монахи, моя громада не здавалася мені порожньою, і я не мав жодної тривоги щодо того краю, де перебували Саріпутта й Махамоггаллана.

Монахи, всі ті араганти, досконало пробуджені, що були в минулому, також мали найвидатнішу пару учнів — так само, як у мене Саріпутта й Махамоггаллана. І всі ті араганти, досконало пробуджені, що будуть у майбутньому, також матимуть найвидатнішу пару учнів — так само, як у мене Саріпутта й Махамоггаллана.

Дивовижні, монахи, учні! Надзвичайні, монахи, учні! Вони виконують настанови Вчителя, дотримуються його порад і є любими, приємними, шанованими й поважаними чотирма зібраннями.

Дивовижний, монахи, Татхагата! Надзвичайний, монахи, Татхагата! Навіть коли така пара учнів досягла остаточної ніббани, у Татхагати немає ані скорботи, ані жалю.

Та як, монахи, могло б бути інакше? Неможливо, щоб про те, що народилося, постало, було зумовлене й за своєю природою підлягає руйнуванню, можна було сказати: «Нехай воно не руйнується».

Це так, монахи, наче у великого дерева, що стоїть міцним і має тверду серцевину, зламалися б найбільші гілки. Так само, монахи, у великій громаді монахів, що стоїть міцно й має тверду серцевину, Саріпутта й Махамоггаллана досягли остаточної ніббани.

Та як, монахи, могло б бути інакше? Неможливо, щоб про те, що народилося, постало, було зумовлене й за своєю природою підлягає руйнуванню, можна було сказати: «Нехай воно не руйнується».

Тому, монахи, перебувайте, будучи самі собі островом, самі собі прихистком, не маючи іншого прихистку; з Дгаммою як островом, з Дгаммою як прихистком, не маючи іншого прихистку.

І як, монахи, монах перебуває, будучи сам собі островом, сам собі прихистком, не маючи іншого прихистку; з Дгаммою як островом, з Дгаммою як прихистком, не маючи іншого прихистку?

Ось, монахи, монах перебуває, споглядаючи тіло як тіло — старанний, з ясним усвідомленням і памʼятанням, усунувши жадібність і невдоволення щодо світу.

Він перебуває, споглядаючи відчуття як відчуття …

розум як розум …

явища як явища — старанний, з ясним усвідомленням і памʼятанням, усунувши жадібність і невдоволення щодо світу.

Саме так, монахи, монах перебуває, будучи сам собі островом, сам собі прихистком, не маючи іншого прихистку; з Дгаммою як островом, з Дгаммою як прихистком, не маючи іншого прихистку.

Монахи, ті, хто нині або після моєї смерті перебуватимуть, будучи самі собі островом, самі собі прихистком, не маючи іншого прихистку; з Дгаммою як островом, з Дгаммою як прихистком, не маючи іншого прихистку, — саме вони будуть серед моїх найвидатніших монахів, якщо прагнутимуть навчання.

Четверта.

Коментар перекладача

Сутта належить до Сатіпаттханасанютта («Повʼязані повчання про основи уважності»), другий розділ — Наліандаваґґа; це четверта сутта розділу, звідси «Четверта» наприкінці.

Саріпутта (Палі: Саріпутта) і Махамоггаллана (Палі: Магамоґґаллана) — двоє найвидатніших учнів Будди, перший — у мудрості, другий — у надзвичайних здібностях. Обидва відійшли незадовго до самого Будди; див. також Мн 118, де вони ще серед громади.

Уккачела (Палі: Уккачела) — містечко в краю ваджжів на березі Ґанґи.

«Сам собі острів» (Палі: аттадіпа) — та сама настанова, яку Будда дає перед власною париніббаною в Дн 16. Слово діпа палійською означає і «острів», і «світильник», тож у частині традицій цей образ читають як «будьте самі собі світильником».

Чотири зібрання — монахи, монахині, миряни й мирянки.

Чотири основи уважності (тіло, відчуття, розум, явища) докладно розгорнуті в Мн 118; там, де стоїть …, в оригіналі читалася повна формула.

Оригінал: suttacentral.net/sn47.14