← Назад до змісту
Розділ 7
Одна ясна перлина
Ікка Мьодзю · 一顆明珠
Про розділ
Розділ виголошено перед громадою монастиря Косьохорін-дзі в Удзі навесні 1238 року. У його центрі — вислів китайського чаньського наставника Сюаньша Шібея (835–908): «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина», і його розмова з ченцем, який спитав, як це зрозуміти.
Доґен спершу переказує життя Сюаньша — колишнього рибалки, що став учнем Сюефена Іцуня, — а тоді наводить діалог і розбирає його фразу за фразою.
У світі Саха, в державі Сун,1 у монастирі на горі Сюаньша у Фучжоу жив великий наставник Цзунʼї; чернече імʼя його — Шібей, мирське прізвище — Се. Ще мирянином він любив рибалити: спускав човна на ріку Наньтай і жив так, як усі тамтешні рибалки. Можливо, він уже тоді не чекав золотої луски, що сама виринає, хоч її й не ловлять.2 На початку ери Сяньтун за династії Тан його раптом пойняло бажання покинути мирський порох. Він кинув човна й пішов у гори; було йому тоді тридцять років.3 Він збагнув, яке хистке це плинне життя, і пізнав, який високий і шляхетний Шлях Будди. Зрештою він піднявся на гору Сюефен, став учнем великого наставника Чженьцзюе4 і вдень і вночі віддавався Шляху.
Одного разу, щоб обійти всі краї й навчатися в наставників, він узяв торбу й рушив з гори, та дорогою вдарився пальцем ноги об камінь. Потекла кров, стало страшенно боляче — і раптом, глибоко схаменувшись, він сказав: «Цього тіла нема — то звідки ж береться біль?»
І він одразу повернувся до Сюефена.
Сюефен спитав: «Котрий же з них аскет Бей?»5
Сюаньша відповів: «Я нізащо не посмію дурити людей».
Сюефен особливо полюбив ці слова й сказав: «У кого нема цих слів? І хто здатен ці слова висловити?»6
Згодом Сюефен знову спитав: «Аскете Бею, чому ж ти не йдеш навчатися по всіх краях?»
Наставник відповів: «Бодгідгарма не приходив у Східну землю, Другий патріарх не ходив у Західний край».7 І Сюефен дуже його похвалив.
Він усе життя був рибалкою, тож різних сутр і книжок ніколи навіть уві сні не бачив. Але понад усе він ставив глибину свого наміру, і в ньому виявилася сила духу, що перевершувала інших. Сюефен теж вважав його найкращим у громаді й хвалив як того, хто вирізняється серед учнів, наче ріг. Ряса в нього була з грубого полотна, і, оскільки іншої на зміну він не мав, вона вся була в сотнях латок. На тіло він вдягав паперову одежу, носив на собі й полин. Окрім Сюефена, він не ходив до жодних інших наставників. І все ж він здобув силу справді успадкувати Дгарму свого вчителя.
Зрештою, здобувши Шлях, він навчав людей так: «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина».
Тоді чернець спитав: «Я чув, наставнику, ви казали: „Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина“. Як мені, учневі, це зрозуміти?»
Наставник відповів: «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина. Навіщо розуміння?»8
Наступного дня наставник сам спитав того ченця: «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина. Як ти це розумієш?»
Чернець відповів: «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина. Навіщо розуміння?»
Наставник сказав: «Тепер я знаю: ти влаштувався жити в печері демонів у Чорних горах».9
Мовлене тут «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина» вперше прозвучало в Сюаньша. Суть його в тому, що ввесь світ десяти сторін не безмежно великий і не дрібний, не квадратний і не круглий, не серединний і не прямий, не жвавий, як риба, що бʼється, і не відкритий звідусіль, як на долоні. Ба більше, саме тому, що він не є народженням і смертю, відходом і приходом, він є народженням і смертю, відходом і приходом. А що він отакий,10 то «колись, у минулі дні, звідси пішов» і «тепер звідси приходить». Коли дослідити це до кінця, хто ж побачить його наскрізь як розрізнені клапті? Хто ж підніме його як нерухому брилу?
«Усі десять сторін» — це невпинне «женучись за речами, робити їх собою; женучись за собою, робити себе речами».11 Назвати розділенням те, про що кажуть: «Постають почуття — і мудрість відгороджено»,12 — це повернути голову й змінити обличчя, це розгорнути справу й відгукнутися на нагоду. Через те, що «женучись за собою, робити себе речами», це невпинні всі десять сторін. А що це закономірність, яка передує будь-якому порухові, в ній є те, що переростає владу навіть найвирішальнішого поруху.
«Це одна перлина» — ще не імʼя, але вже вислів; і бувало, що його сприймали як імʼя. Одна перлина — це «просто мусить тривати десять тисяч років».13 Вона охоплює минуле, яке ще не скінчилося, і охоплює теперішнє, яке надходить. Хоч є тепер тіло й є тепер розум, — це ясна перлина. Вона не трави й дерева тут і там, не гори й ріки між небом і землею — вона ясна перлина.
«Як мені, учневі, це зрозуміти?» Хоч цей вислів, може, і схожий на те, що чернець бавиться своєю кармічною свідомістю, він — «прояв великої дії, а це і є великий закон».14 Слід іти далі й дати чі води, чі хвилі стрімко здійнятися вгору.15 Тобто: перлина в чжан — сяйво в чжан.
Коли мовити про цей вислів, то вислів Сюаньша такий: «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина. Навіщо розуміння?» Це вислів, яким будда успадковує будду, патріарх успадковує патріарха, Сюаньша успадковує Сюаньша. Якщо, не бажаючи успадковувати, спробувати ухилитися, — не те щоб ухилитися не було куди; але навіть коли на якийсь час явно ухиляєшся, саме те, що вислів оживає, — це мить теперішнього, яка накриває все.
Наступного дня Сюаньша спитав того ченця: «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина. Як ти це розумієш?»
Ось що це висловлює: вчора він проповідував усталену Дгарму, а сьогодні, позичивши дві штуки, переводить подих.16 Сьогодні він проповідує неусталену Дгарму — перекидає вчорашнє кивання головою й усмішку.
Чернець відповів: «Увесь світ десяти сторін — це одна ясна перлина. Навіщо розуміння?»
Слід сказати: це «сісти на коня розбійника й гнатися за розбійником».17
Коли давній будда проповідує для тебе, це «ходити серед інших родів».18 Оберни на мить світло назад і поглянь у себе: скільки ж їх, штук отих «навіщо розуміння?»? Якщо спробувати сказати, — хоч би це було сім молочних рисових пирогів і пʼять овочевих рисових пирогів, — усе це вчення й практика «на південь від Сян, на північ від Тань».19
Сюаньша сказав: «Тепер я знаю: ти влаштувався жити в печері демонів у Чорних горах».
Знай: обличчя сонця й обличчя місяця від давніх давен ніколи не мінялися місцями.20 Обличчя сонця виходить разом з обличчям сонця, обличчя місяця виходить разом з обличчям місяця, і тому: «Хоч би й сказав у шостому місяці: „Саме час“, — не кажи: „Моє прізвище — Спека“».21
Отже, чи має ця ясна перлина початок, чи не має, — це безкрає. Це «увесь світ десяти сторін одна ясна перлина»;22 не кажуть «дві перлини» чи «три перлини». Усе тіло — це одне око істинної Дгарми; усе тіло — це справжнє тіло; усе тіло — це одна фраза; усе тіло — це сяйво; усе тіло — це увесь розум. Коли є все тіло, нема перешкод усьому тілу. Воно кругле-кругленьке, котиться-перекочується. Оскільки чесноти ясної перлини отак явлено, тепер є Авалокітешвара й Майтрея, що бачать форми й чують звуки; є давні будди й нові будди, що являють тіло й проповідують Дгарму.
Саме в отаку мить вона чи то висить у порожнечі, чи висить у підкладці одягу, чи схована під підборіддям, чи схована у вузлі волосся,23 — усе це «увесь світ десяти сторін одна ясна перлина». Її спосіб — висіти з виворітного боку одягу; не кажи, що її треба почепити зверху. Її спосіб — бути у вузлі волосся й під підборіддям; не намагайся бавитися нею поверх вузла чи поверх підборіддя. Є близький друг, що дає перлину, коли ти пʼяний; близькому другові неодмінно слід дати перлину. Коли на тебе чіпляють перлину, ти неодмінно пʼяний.
«Коли вже воно отаке»24 — це одна ясна перлина, що є всім світом десяти сторін. Тож хоч і здається, ніби вона міняє обличчя — то обертаючись, то не обертаючись, — це і є ясна перлина. Знати: «Ось яка вона, перлина», — це і є ясна перлина. Ясна перлина має звуки й форми, що чутні отак. Коли вже здобуто отаке, то хоч би ти й блукав навпомацки, думаючи: «Я, певно, не ясна перлина», — не слід сумніватися, ніби це не перлина. Блукання навпомацки й сумніви, хапання й відкидання, дія й недія — усе це лише тимчасові погляди малої міри; вони лише уподібнюють її до малої міри.
Як же її не любити! Барвисте сяйво ясної перлини отаке безмежне. Кожен клапоть і кожна смужка всіх барв і всього сяйва — це чесноти всього світу десяти сторін. Хто ж міг би це вихопити? Нема на базарі такого, хто кидав би черепицю.25 Не журися, чи «впадеш», чи «не впадеш» у причини й наслідки шести шляхів.26 Споконвічне «не затьмарювати» правильне від голови до хвоста: ясна перлина — це обличчя, ясна перлина — це очі.
Однак хоч сотні думок і сотні не-думок — твоїх і моїх, що не знають, що таке ясна перлина і що таке не ясна перлина, — досі вʼязали в снопи «ясний-ясний» фураж,27 та коли ми завдяки слову Дгарми від Сюаньша почули й збагнули, яким є тіло й розум, що були ясною перлиною, то розум — це не «я». Чиїм же тоді вважати постання й зникнення, щоб журитися вибором: «це ясна перлина», «це не ясна перлина»? Навіть якщо блукаєш навпомацки й журишся, — це не те, що не ясна перлина. Оскільки нема такої дії чи думки, яку спричинило б щось, що не є ясною перлиною, то просто ці кроки вперед і кроки назад у печері демонів у Чорних горах — це не що інше, як одна ясна перлина.
Виголошено перед громадою в монастирі Косьохорін-дзі, повіт Удзі, провінція Йосю, 18 дня 4 місяця 4 року ери Катей (1238).
Переписав у покоях настоятеля монастиря Кіппо-дзі, маєток Сібі, повіт Йосіда, провінція Етідзен, 23 дня додаткового 7 місяця 1 року ери Канґен, року Водяного Кролика (1243), помічник, бгікшу Ейдзьо.
Примітки
1. Тут 大宋國, «велика держава Сун»: Доґен називає Китай за династією свого часу (Сун, 960–1279), хоча Сюаньша жив за Тан. Сюаньша Шібей (玄沙師備, 835–908) — чаньський наставник із Фучжоу (нині провінція Фуцзянь), спадкоємець Сюефена Іцуня; Цзунʼї (宗一大師) — його почесне імʼя. Світ Саха (娑婆) — наш світ, світ, у якому треба терпіти.
2. Тут 金鱗, «золота луска», тобто золота риба — чаньський образ видатної людини. «Не ловлять, а сама піднімається» (不釣自上) — така риба йде не на гачок.
3. Ера Сяньтун (咸通) — 860–874 роки. За чаньськими хроніками, Сюаньша прийняв постриг у наставника Фужун Лінсюня (芙蓉靈訓), а вже потім прийшов до Сюефена.
4. Чженьцзюе (眞覺大師) — почесне імʼя Сюефена Іцуня (雪峰義存, 822–908), наставника Сюаньша; Сюефен — назва гори у Фучжоу, де стояв його монастир.
5. Тут 頭陀 (санскр. дгута) — аскет, той, хто дотримується суворих аскетичних правил. «Аскет Бей» (備頭陀) — прізвисько, яке Сюефен дав Сюаньша за його суворе життя. Питання 那箇是備頭陀 можна прочитати й як «Котрий же з вас справжній аскет Бей?»
6. Тут 道得, «висловити», «вислів». У Доґена це наскрізне поняття: вислів, яким Шлях справді висловлено (得 — «здобути», «спромогтися»). Близьке 道取 перекладаємо «мовити», «мовлене».
7. Східна земля (東土) — Китай, Західний край (西天) — Індія. Другий патріарх — Хуейке (487–593), учень Бодгідгарми. За переказом, Бодгідгарма прийшов з Індії до Китаю, а Хуейке до Індії не ходив.
8. Тут 用會作麼. Звичайне китайське значення — «навіщо розуміти?», «до чого тут розуміння?». Японське прочитання, яке подає Доґен (會を用ゐて作麼), можна прочитати й буквальніше: «вживши розуміння — що?» Далі Доґен поводиться з цією фразою як з окремою річчю, яку можна лічити «штуками».
9. 黒山鬼窟, «печера демонів у Чорних горах», — чаньський образ темного глухого кута, де думка застигла. 作活計 — «влаштувати собі прожиток», осісти й жити.
10. Тут 恁麼, «отак», «отакий», «таке», — одне з ключових слів Доґена. Далі «колись, у минулі дні, звідси пішов» (昔日曾此去) і «тепер звідси приходить» (而今從此來) наведено китайською, як цитату; джерело ми не встановили.
11. Пор. «Шурангама-сутру»: «Від безпочаткових часів усі живі істоти, заблукавши, вважають себе речами, втрачають первісний розум, і ними вертять речі» (迷己爲物、失於本心、爲物所轉).
12. Тут 情生智隔, «постають почуття — і мудрість відгороджено», — поширений у чаньських текстах вислів (друга його половина — 想變體殊, «змінюються уявлення — і різниться суть»). 情 — почуття, пристрасні уявлення. 囘頭換面, «повернути голову й змінити обличчя», і 展事投機, «розгорнути справу й відгукнутися на нагоду», — усталені чаньські звороти.
13. Тут 直須萬年, «просто мусить (тривати) десять тисяч років», — чаньський зворот про практику, якій нема кінця.
14. Доґен переробляє відомий чаньський вислів 大用現前、不存軌則, «коли постає велика дія, вона не тримається правил». У нього — 大用現、是大軌則, «прояв великої дії — це і є великий закон». 弄業識, «бавитися кармічною свідомістю», — докір тому, хто грається порухами власного розуму.
15. Чі (尺) — китайська міра довжини, за Сун близько 31 см; чжан (丈) — десять чі. Звична приказка — «з чі води зробити хвилю в чжан» (一尺水、一丈波), тобто роздувати з дрібниці велику справу; Доґен зрівнює обидві частини.
16. Тут 二枚, «дві штуки». 枚 — лічильне слово для пласких речей, зокрема й пирогів (далі: «сім молочних рисових пирогів»). Точний зміст неясний; найімовірніше, ідеться про те, що ту саму фразу вжито вдруге, «другою штукою». 出氣 — «видихнути», а також «дати волю голосу». 定法 — «усталена Дгарма», 不定法 — «неусталена».
17. Тут 騎賊馬逐賊 — чаньська приказка: обернути проти суперника його ж зброю.
18. Тут 異類中行, «ходити серед інших родів», тобто серед істот інших видів, зокрема тварин, — вислів наставника Наньцюань Пуюаня (南泉普願, 748–835).
19. Тут 餠 — рисовий пиріг; 乳餠 — пиріг на молоці, 菜餠 — пиріг з овочами. «На південь від Сян, на північ від Тань» (湘之南、潭之北) — рядок вірша Даньюань Їнчженя (耽源應眞), учня Наньян Хуейчжуна, з коану про «безшовну ступу» («Записи Блакитної скелі», 18): «На південь від Сян, на північ від Тань є золото, що наповнює цілу країну».
20. Відсилання до останніх слів Мацзу Даоі (709–788): «Будда Обличчя Сонця, будда Обличчя Місяця» (日面佛、月面佛; «Записи Блакитної скелі», 3). Це імена будд із «Сутри імен будд»: будда Обличчя Сонця живе тисячу вісімсот років, будда Обличчя Місяця — одну добу.
21. У тексті оригіналу стоїть 不可道我性熱, «не кажи: моя природа гаряча», але японське прочитання, яке подає видання, — 我が姓は熱, «моє прізвище — Спека» (姓, «прізвище», замість 性, «природа»). Ми йдемо за прочитанням. Шостий місяць місячного календаря — розпал літа. Джерело вислову ми не встановили.
22. Тут Доґен пише 盡十方世界一顆明珠 без 是, «це», — як одне суцільне імʼя; тому й у перекладі тут нема тире.
23. Образи перлини: 衣裏, «у підкладці одягу», — притча із «Сутри Лотоса» (розд. 8): друг зашиває безцінну перлину в одяг пʼяного товариша, а той, не знаючи про неї, бідує; 頷下, «під підборіддям», — перлина під підборіддям чорного дракона з «Чжуан-цзи» (розд. 32); 髻中, «у вузлі волосся», — перлина у вузлі волосся царя-миродержця, яку він віддає лише найдостойнішому («Сутра Лотоса», розд. 14).
24. Тут 既是恁麼, «коли вже воно отаке», і нижче 既得恁麼, «коли вже здобуто отаке», — відгомін вислову Юньцзюй Даоїна (雲居道膺, пом. 902): «Хочеш отакої справи — мусиш бути отакою людиною. Коли вже ти отака людина, навіщо журитися отакою справою?»
25. Тут 行市に塼をなぐる人あらず. Зміст неясний. 塼 — цеглина, черепиця; можливо, це відгомін приказки 拋塼引玉, «кинути цеглину, щоб приманити нефрит».
26. «Не впасти» (不落) і «не затьмарювати» (不昧) причину й наслідок — слова з коану «Лисиця Байчжана». Шість шляхів — шість світів перероджень: пекла, голодні духи, тварини, асури, люди, небожителі.
27. Тут 明明の草料, «ясний-ясний фураж», — відгомін слів Лінчжао, доньки мирянина Пан Юня: «Ясні-ясні верхівки сотні трав, ясна-ясна думка патріархів» (明明百草頭、明明祖師意).
Переклад з японської. Текст оригіналу — «正法眼藏» (75 і 12 сувоїв).