Поле будди

Так я чув.

Одного разу Будда перебував у Вайшалі, у гаю Амрапалі, разом із великою громадою ченців — вісьмома тисячами — і з тридцятьма двома тисячами бодгісаттв, яких знало все зібрання. Усі вони звершили основні діяння великої мудрості; їх утвердила велич і сила будд; вони боронили місто Дгарми й тримали Істинну Дгарму; вміли видати лев'ячий рик, і слава їхня чулася в десяти сторонах; вони не чекали, доки їх попросять, — самі ставали людям друзями й давали їм спокій; вони підносили Три Коштовності й не давали їм урватися;

вони впокорили Мара з його ворожнечею, приборкали чужі вчення, були цілком чисті, назавжди вільні від покровів і пут; серце їхнє завжди спочивало в безперешкодному визволенні; пам'ятування, зосередження, утримування Дгарми та красномовство в них не уривались; даяння, приписи, терпіння, завзяття, споглядальне зосередження, мудрість і сила вправного засобу — усе було в них сповна; вони досягли терпіння до незродження дгарм, яке нічого не здобуває; вони вже вміли йти за Дгармою і обертати колесо, що не вертає назад; добре розуміли ознаки дгарм і знали корені живих істот;

вони покривали собою всі зібрання, здобули безстрашність, чесноти й мудрість і ними виправляли своє серце; тіло їхнє оздоблене знаками й прикметами, образ їхній — найперший, а всі оздоби цього світу вони відкинули; ім'я їхнє сягало високо й далеко, вище за Сумеру; віра їхня глибока й тверда, наче ваджра; коштовність Дгарми світила всім, і вони проливали дощ амріти; серед усіх голосів їхній — найтонший і найперший; вони глибоко ввійшли у взаємозалежне постання, відсікли хибні погляди — обидва краї, буття й небуття, — і не лишилось у них жодного залишку звичок;

вони проповідували Дгарму безстрашно, наче лев'ячим риком, і мова їхня гриміла, як грім; вона не має міри — вона перейшла всяку міру; вони зібрали коштовності Дгарми, наче проводирі, що ведуть через море, і збагнули глибокий і дивний зміст усіх дгарм; добре знали, звідки й куди йдуть живі істоти і що чинить їхнє серце; вони наблизилися до незрівнянної вільної мудрості будд — десяти сил, безстрашностей, вісімнадцяти неспільних властивостей; вони зачинили брами всіх лихих доль, а проте народжувалися в п'яти шляхах, щоб явити там своє тіло;

вони — великі царі-лікарі, що добре зцілюють усі недуги: до хвороби дають ліки й дають їх випити; незліченні чесноти в них звершені, незліченні поля будд ними оздоблені й очищені; хто їх бачив чи чув — не лишався без користі, і ніщо зроблене ними не пропадало марно. Отакими чеснотами всі вони були наділені сповна.

Ось їхні імена: бодгісаттва Рівне Споглядання, бодгісаттва Нерівне Споглядання, бодгісаттва Рівне-і-Нерівне Споглядання, бодгісаттва Цар, Вільний у Зосередженні, бодгісаттва Цар, Вільний у Дгармі, бодгісаттва Ознака Дгарми, бодгісаттва Ознака Світла, бодгісаттва Осяйна Велич, бодгісаттва Велика Велич, бодгісаттва Скупчення Коштовностей (Ратнакара), бодгісаттва Скупчення Красномовства, бодгісаттва Коштовна Рука, бодгісаттва Рука з Коштовною Печаттю, бодгісаттва Завжди Піднята Рука, бодгісаттва Завжди Опущена Рука, бодгісаттва Завжди Печальний, бодгісаттва Корінь Радості, бодгісаттва Цар Радості, бодгісаттва Голос Красномовства, бодгісаттва Скарбниця Простору (Акашаґарбга), бодгісаттва Той, що Тримає Коштовний Смолоскип, бодгісаттва Коштовна Мужність, бодгісаттва Коштовне Бачення, бодгісаттва Сіть Індра, бодгісаттва Сіть Світла, бодгісаттва Споглядання без Опертя, бодгісаттва Скупчення Мудрості, бодгісаттва Коштовна Перемога, бодгісаттва Цар Богів, бодгісаттва Той, що Руйнує Мара, бодгісаттва Чеснота Блискавки, бодгісаттва Вільний Цар, бодгісаттва Оздоблений Знаками Чеснот, бодгісаттва Лев'ячий Рик, бодгісаттва Голос Грому, бодгісаттва Голос Гір, що Б'ються, бодгісаттва Запашний Слон, бодгісаттва Білий Запашний Слон, бодгісаттва Завжди Завзятий, бодгісаттва Невтомний, бодгісаттва Дивне Народження, бодгісаттва Квіткова Велич, бодгісаттва Той, що Дослухається до Голосів Світу (Авалокітешвара), бодгісаттва Той, що Здобув Велику Силу (Магастхамапрапта), бодгісаттва Сіть Брагма, бодгісаттва Коштовний Жезл, бодгісаттва Неподоланний, бодгісаттва Той, що Оздоблює Землю, бодгісаттва Золотий Вузол Волосся, бодгісаттва Перлинний Вузол Волосся, бодгісаттва Майтрея, бодгісаттва Манджушрі, син Царя Дгарми, — і таких було тридцять дві тисячі.

Були там ще десять тисяч царів-Брагм на чолі з Шікхін, що прийшли до Будди з інших чотирьох материків слухати Дгарму; були й дванадцять тисяч Шакра, що теж прийшли з інших чотирьох материків і сіли на зібранні; а ще всі інші боги великої сили, наґи, духи, якша, ґандгарва, асура, ґаруда, кіннара, магораґа — усі прийшли й сіли на зібранні; і ченці, черниці, миряни й миряночки прийшли й сіли на зібранні.

Тоді Будда, оточений з пошаною незліченними сотнями тисяч, проповідував їм Дгарму — наче цар-гора Сумеру, що височіє над великим морем; він спочивав на лев'ячому престолі з усіх коштовностей і затьмарював собою все зібрання, що зійшлося.

Того часу в місті Вайшалі був син старійшини на ім'я Ратнакара. Він разом із п'ятьмастами синами старійшин, несучи балдахіни із семи коштовностей, прийшов до Будди, вклонився йому до ніг і кожен підніс свій балдахін Будді в пожертву. Велич і сила Будди злили всі ті коштовні балдахіни в один, і той укрив собою три тисячі великих тисяч світів; і вся широчінь і довжина цього світу явилася в ньому;

і всі гори цих трьох тисяч великих тисяч світів — Сумеру, Сніжні гори, гора Мучілінда й гора Магамучілінда, Гора Пахощів, Коштовна гора, Золота гора, Чорна гора, Залізне Кільце й Велике Залізне Кільце, — а також моря, ріки, потоки, джерела, сонце, місяць і зорі, палаци богів, палаци наґів і палаци всіх шанованих духів — усе явилося в тому коштовному балдахіні; а ще будди десяти сторін і Дгарма, яку вони проповідують, теж явились у ньому.

Тоді все велике зібрання, побачивши божественну силу Будди, дивувалося з нечуваного; вони склали долоні, вклонилися Будді й дивилися на шановане обличчя, не відводячи очей. І син старійшини Ратнакара просто перед Буддою проказав такі ґати:

«Очі чисті, довгі й широкі, наче синій лотос; серце чисте, вже перейшло всі зосередження, давно зібране чисте діяння, і слава його незмірна; ти ведеш зібрання спокоєм — тому вклоняюсь тобі. Ми бачили, як Великий Мудрець божественною зміною явив усюди незліченні землі десяти сторін, і будд у них, що проповідують Дгарму, — і все те ми побачили й почули. Сила Дгарми Царя Дгарми перевищує все живе; він завжди роздає всім багатство Дгарми, добре розрізняє ознаки всіх дгарм і не хитається в найпершому сенсі, він уже вільний в усіх дгармах — тому вклоняюсь цьому Царю Дгарми. Він проповідує: ані буття, ані небуття; з причин і умов постають усі дгарми, немає ні я, ні того, хто чинить, ні того, хто зазнає, — а проте добре й лихе діяння не пропадає. Спершу під деревом пробудження він силою впокорив Мара, здобув безсмертне згасання й звершив шлях пробудження; у нім уже немає ні розуму, ні наміру, ні зазнавання-діяння — а проте він здолав усі чужі вчення. Тричі обернув він колесо Дгарми в трьох тисячах світів; це колесо споконвіку завжди чисте, боги й люди здобули шлях — ось йому свідчення; і Три Коштовності явилися світові. Цією дивною Дгармою він рятує все живе: хто раз її прийняв — не вертає назад і завжди спокійний; великий цар-лікар, що переводить через старість, хворобу й смерть, — вклонімося морю Дгарми, чия чеснота безмежна. Хула й хвала не хитають його, як Сумеру; до доброго й недоброго він однаково добросердий; рух його серця рівний, наче простір; хто, почувши про цю людину-коштовність, не вшанує її? Нині ми підносимо Шанованому цей малий балдахін — а в ньому явилися наші три тисячі світів: палаци, де живуть боги, наґи й духи, ґандгарва й якша. Ми побачили все, що є у світі; Той, у кого десять сил, зі співчуття явив цю зміну, зібрання побачило нечуване й славило Будду — і нині я вклоняюсь Шанованому трьох світів. Великий Мудрець, Цар Дгарми, до якого сходяться всі; хто чистим серцем дивиться на Будду — не може не радіти, і кожен бачить Шанованого просто перед собою — це божественна сила, неспільна властивість; Будда одним голосом проповідує Дгарму, а живі істоти, кожна за своїм родом, розуміють її, і кожній здається, що Шанований говорить її ж мовою, — це божественна сила, неспільна властивість; Будда одним голосом проповідує Дгарму, а живі істоти розуміють її кожна по-своєму і всі приймають її, чинять за нею й мають із неї користь, — це божественна сила, неспільна властивість; Будда одним голосом проповідує Дгарму — і одні лякаються, інші радіють, в одних постає відраза до світу, в інших уриваються сумніви, — це божественна сила, неспільна властивість. Вклоняюсь Тому, хто має десять сил і велике завзяття; вклоняюсь Тому, хто здобув безстрашність; вклоняюсь Тому, хто перебуває в неспільних властивостях; вклоняюсь Великому Проводиреві всіх; вклоняюсь Тому, хто вміє розтяти всі вузли й пута; вклоняюсь Тому, хто вже дійшов на той берег; вклоняюсь Тому, хто вміє перевести через усі світи; вклоняюсь Тому, хто назавжди полишив дорогу народження й смерті. Він знає всі знаки приходу й відходу живих істот, у всіх дгармах добре здобуває визволення, не чіпляється за світ, наче лотос, завжди добре входить у діяння порожнечі й спокою, наскрізь бачить ознаки всіх дгарм без жодної перешкоди — вклоняюсь Тому, хто, наче простір, ні на що не спирається.»

Коли син старійшини Ратнакара проказав ці ґати, він сказав Будді: «Шанований! Оці п'ятсот синів старійшин уже зродили серце, спрямоване на найвище, рівне-незрівнянне цілковите пробудження, і хочуть почути про чистоту землі будди. Нехай же Шанований розповість про діяння бодгісаттв, що очищує землю!»

Будда сказав: «Добре, Ратнакара! Ти вмієш запитати Татхаґату про діяння, що очищує землю, задля всіх бодгісаттв. Слухай же, слухай! Добре обміркуй це — і я тобі розповім». І Ратнакара з п'ятьмастами синами старійшин прийняли настанову й слухали.

Будда сказав: «Ратнакара! Рід живих істот — ось земля будди для бодгісаттви. Чому? Бодгісаттва бере ту землю будди, які істоти він навертає; бере ту землю будди, які істоти він упокорює; бере ту землю будди, у якій країні ті чи ті істоти мають увійти в мудрість будди; бере ту землю будди, у якій країні в тих чи тих істот має зродитися корінь бодгісаттви. Чому? Бо бодгісаттва бере собі чисту країну лише задля користі живих істот.

Це наче людина, яка хоче звести палац на вільній землі: вона будує його, як хоче, і ніщо їй не заважає; а в порожньому просторі вона його ніколи не зведе. Так само й бодгісаттва: він бажає взяти землю будди задля того, щоб довершити живих істот, — а бажати взяти землю будди означає не будувати її в порожнечі.

«Ратнакара, знай: пряме серце — ось чиста земля бодгісаттви; коли бодгісаттва стане буддою, у його країні народяться істоти без лукавства. Глибоке серце — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, повні чеснот. Серце пробудження — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти Великої Колісниці. Даяння — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, здатні віддати все.

Дотримання приписів — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, що йдуть десятьма добрими шляхами й мають сповнені бажання. Терпіння — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, оздоблені тридцятьма двома знаками. Завзяття — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, що ревно плекають усі чесноти. Споглядальне зосередження — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти зі зібраним, нерозсіяним серцем.

Мудрість — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, утверджені в правильному зосередженні. Чотири безмірні стани серця — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, у яких звершені доброзичливість, співчуття, співрадість і рівність. Чотири способи прихиляти до себе — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, прихилені визволенням.

Вправний засіб — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, вправні й безперешкодні в усіх дгармах. Тридцять сім частин шляху — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, що мають опори пам'ятування, правильні зусилля, основи надприродної сили, здібності, сили, частини пробудження і шлях. Серце, що звертає заслугу на інших, — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, він здобуде країну, у якій сповна всі чесноти.

Проповідь про усунення восьми лихих станів — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні не буде ні трьох лихих доль, ані восьми лихих станів. Самому триматися приписів і не вичитувати іншим їхніх хиб — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні й імені не буде для порушення заборон.

Десять добрих діянь — ось чиста земля бодгісаттви; коли він стане буддою, у його країні народяться істоти, що не вмирають передчасно, багаті, чистого життя, правдиві в слові, завжди лагідні в мові, не розлучені з рідними, здатні залагодити сварку, у яких кожне слово корисне, які не заздрять, не гніваються і мають правильний погляд.

«Отак, Ратнакара: за прямим серцем бодгісаттва здатен рушити в діяння; за діянням — здобуває глибоке серце; за глибоким серцем — упокорює свій намір; за впокореним наміром — чинить так, як говорить; за тим, що чинить, як говорить, — здатен звертати заслугу на інших; за зверненням заслуги — має вправний засіб; за вправним засобом — довершує живих істот; за довершенням живих істот — чистою стає земля будди; за чистотою землі будди — чистою стає проповідь Дгарми;

за чистотою проповіді — чистою стає мудрість; за чистотою мудрості — чистим стає серце; за чистотою серця — чистими стають усі чесноти. Тому, Ратнакара, якщо бодгісаттва хоче здобути чисту землю, хай очистить своє серце: за чистотою серця чистою стає й земля будди».

Тоді Шаріпутра, підтриманий величчю Будди, подумав так: «Якщо земля будди чиста тоді, коли чисте серце бодгісаттви, то невже, коли наш Шанований був бодгісаттвою, намір його не був чистий — а земля будди ось така нечиста?»

Будда знав його думку й одразу сказав йому: «Як гадаєш? Хіба сонце й місяць нечисті, коли сліпий їх не бачить?»

Той відповів: «Ні, Шанований! Це хиба сліпого, а не провина сонця й місяця».

«Шаріпутра! Це через провини живих істот вони не бачать землю будди Татхаґати оздобленою і чистою — не через провину Татхаґати. Шаріпутра! Ця моя земля чиста, а ти її не бачиш».

Тоді Брагма з мушлеподібним вузлом волосся сказав Шаріпутра: «Не думай так, не називай цю землю будди нечистою. Чому? Я бачу землю будди Шакямуні чистою — наче палац бога, вільного у своїх бажаннях».

Шаріпутра сказав: «Я бачу цю землю в пагорбах і ямах, у тернах, піску й камінні, у кам'яних горах, повну нечистого й лихого».

Брагма з мушлеподібним вузлом волосся сказав: «Це у вашого серця є верх і низ, шановний, і воно не спирається на мудрість будди — тому ви й бачите цю землю нечистою. Шаріпутра! Бодгісаттва до всіх живих істот однаковий, серце його глибоко чисте, він спирається на мудрість будди — тому й здатен побачити цю землю будди чистою».

Тоді Будда торкнувся землі пальцем ноги — і тієї ж миті три тисячі великих тисяч світів оздобилися сотнями тисяч коштовностей, наче земля будди Ратнавюга, оздоблена коштовностями незліченних чеснот; і все велике зібрання дивувалося з нечуваного, і кожен побачив себе на коштовному лотосі. Будда сказав Шаріпутра: «Поглянь-но на оздобу й чистоту цієї землі будди».

Шаріпутра сказав: «Так, Шанований! Того, чого я досі не бачив і про що не чув, — оздоба й чистота землі будди — усе тепер явилося».

Будда сказав Шаріпутра: «Моя земля будди завжди чиста — отака; і лише щоб перевести цих слабких і низьких людей, я показую її повною лихого й нечистого. Це наче боги, що їдять із того самого коштовного посуду: за їхньою заслугою колір їжі в кожного інакший. Отак, Шаріпутра: якщо серце людини чисте, вона бачить чесноти й оздобу цієї землі».

Коли Будда явив оздобу й чистоту цієї країни, усі п'ятсот синів старійшин, приведених Ратнакара, здобули терпіння до незродження дгарм, а вісімдесят чотири тисячі людей зродили серце, спрямоване на найвище, рівне-незрівнянне цілковите пробудження. Будда прибрав свою надприродну силу — і світ повернувся до того, чим був. Тридцять дві тисячі богів і людей, що шукали колісниці слухачів, зрозуміли: усе складене — невічне, віддалилися від пороху, покинули бруд і здобули чисте око Дгарми; а вісім тисяч ченців, більше нічого не приймаючи в дгармах, вичерпали течії, і розум їхній визволився.