Вправний засіб

Того часу у великому місті Вайшалі був старійшина на ім'я Вімалакірті. Він уже вшанував пожертвами незліченних будд, глибоко насадив добрий корінь і здобув терпіння до незродження; красномовство його було безперешкодне, він грався надприродними силами й досяг усіх утримувань; він здобув безстрашність і впокорив Мара з його трудом і ворожнечею; увійшов у глибокі брами Дгарми, був вправний у довершеності мудрості, наскрізь знав вправні засоби і звершив великі обітниці;

він ясно бачив, куди хилиться серце живих істот, і вмів розрізнити, у кого корені гострі, а в кого тупі; він давно був на шляху будди, серце його вже чисте й лагідне, і він твердо став на Велику Колісницю; в усьому, що робив, умів добре зважити; тримався гідної постави будд, а серце його було велике, наче море; будди його хвалили, а учні, Шакра, Брагма й володарі світу його шанували. Бажаючи перевести людей, він добрим вправним засобом жив у Вайшалі; статки його були незліченні, і ними він прихиляв убогих; приписів дотримувався чисто і тим прихиляв тих, хто порушує заборони;

терпінням вивіряв свої вчинки і тим прихиляв гнівливих; великим завзяттям прихиляв лінивих; зосередженою тишею споглядання прихиляв тих, у кого розсіяний намір; рішучою мудрістю прихиляв нетямущих; хоч і носив білий одяг мирянина, тримався чистого чернечого життя за приписами; хоч і жив у домі, не чіплявся за три світи; показував, що має дружину й дітей, а сам завжди плекав чисте життя; являв себе з ріднею, а сам завжди тішився самотою; хоч і вдягав коштовні оздоби, тіло його оздоблювали знаки й прикмети; хоч і споживав їжу та питво, смаком йому була радість споглядання;

коли заходив туди, де грають у кості й шашки, то й тим переводив людей; приймав чужі вчення, а правої віри не руйнував; хоч і знав світські книги, завжди тішився Дгармою будди; усі, побачивши його, шанували, і серед тих, кому підносять пожертви, він був найперший; тримав Істинну Дгарму й тим прихиляв і старих, і молодих; у всякому промислі й товаристві, хоч і мав мирський зиск, не тішився з нього; проходячи чотирма роздоріжжями, давав користь живим істотам; входив у справи врядування й рятував та боронив усіх; входив туди, де ведуть бесіди, і провадив їх Великою Колісницею; входив до шкіл і навертав до світла дитячу нетямущість;

входив у доми розпусти й показував хибу жадання; входив до шинків і вмів утвердити там людську волю. Коли був серед старійшин, то був найшанованіший серед старійшин і проповідував їм найвищу Дгарму; коли був серед господарів дому, то був найшанованіший серед господарів і відтинав їхню жадобу й прихильність; коли був серед кшатріїв, то був найшанованіший серед кшатріїв і навчав їх терпіння; коли був серед брагманів, то був найшанованіший серед брагманів і усував їхню пиху; коли був серед великих достойників, то був найшанованіший серед них і навчав їх правої Дгарми;

коли був серед царевичів, то був найшанованіший серед царевичів і показував їм вірність та шану до батьків; коли був серед палацових урядників, то був найшанованіший серед них і навертав та впорядковував двірських жінок; коли був серед простолюду, то був найшанованіший серед простолюду і спонукав його підносити силу заслуги; коли був серед богів неба Брагма, то був найшанованіший серед них і напучував їх найвищою мудрістю; коли був серед Шакра, то був найшанованіший серед них і являв їм невічність; коли був серед охоронців світу, то був найшанованіший серед них і оберігав усіх живих істот. Отакими незліченними вправними засобами старійшина Вімалакірті давав користь живим істотам.

І ось вправним засобом він явив своє тіло недужим. Через його недугу царі, великі достойники, старійшини, господарі дому, брагмани, а також царевичі й решта урядників — незліченні тисячі людей — усі пішли провідати недужого. А тим, хто приходив, Вімалакірті, узявши за привід недугу свого тіла, широко проповідував Дгарму: «Шановні! Це тіло невічне, без міці, без сили, без твердості, воно за своєю природою швидко зотліває — на нього не можна покладатися! Воно — страждання, воно — мука, у ньому збираються всі недуги.

Шановні! На таке тіло мудра людина не спирається; це тіло, наче купа піни, — його не стиснеш у жмені; це тіло, наче бульбашка, — не встоїть довго; це тіло, наче марево, — постає зі спраглої жаги; це тіло, наче бананове дерево, — усередині в ньому немає твердого; це тіло, наче мана, — постає з перевернутості; це тіло, наче сон, — бачиться оманливо; це тіло, наче тінь, — являється з умов діяння; це тіло, наче відлуння, — залежить від причин і умов; це тіло, наче хмара, — за мить міняється й зникає;

це тіло, наче блискавка, — не стоїть ані миті; це тіло без володаря — воно наче земля; це тіло без я — воно наче вогонь; це тіло без тривання — воно наче вітер; це тіло без людини — воно наче вода; це тіло несправжнє — його домом є чотири великі стихії; це тіло порожнє — воно вільне від я і мого; це тіло без свідомості — воно наче трава, дерево, черепок чи камінець; це тіло не діє — його обертає сила вітру; це тіло нечисте — воно повне бруду й гидоти;

це тіло облудне — хоч і милять його, вдягають і годують, воно неминуче зотліє й розпадеться; це тіло — лихо, сто одна недуга й мука; це тіло, наче старий колодязь у кургані, — його тисне старість; це тіло не має сталості — воно неодмінно мусить померти; це тіло, наче отруйна змія, наче ворог-розбійник, наче порожнє селище, — воно складене разом зі скандг, стихій і входів.

«Шановні! Цим годиться гидувати, а тішитися годиться тілом будди. Чому? Бо тіло будди — це і є тіло Дгарми!

Воно постає з незліченних чеснот і мудрості; постає з приписів, зосередження, мудрості, визволення та знання-бачення визволення; постає з доброзичливості, співчуття, співрадості й рівності; постає з даяння, дотримання приписів, терпіння, лагідності, ревного завзяття, споглядального зосередження, визволення, самадгі, багатослухання й мудрості — з усіх довершеностей; постає з вправного засобу; постає з шести надприродних сил; постає з трьох знань; постає з тридцяти семи частин шляху; постає зі спокою й прозріння; постає з десяти сил, чотирьох безстрашностей і вісімнадцяти неспільних властивостей; постає з відсікання всіх недобрих дгарм і зібрання всіх добрих дгарм; постає з істинного; постає з несхибної пильності: з отаких незліченних чистих дгарм постає тіло Татхаґати.

Шановні! Хто хоче здобути тіло будди й відсікти недугу всіх живих істот, той хай зродить серце, спрямоване на найвище, рівне-незрівнянне цілковите пробудження».

Отак старійшина Вімалакірті для всіх, хто приходив провідати недужого, проповідував Дгарму, як кому належало, — і незліченні тисячі людей зродили серце, спрямоване на найвище, рівне-незрівнянне цілковите пробудження.