Доручення

Тоді Будда сказав бодгісаттві Майтрея: «Майтрея! Я нині ввіряю тобі Дгарму найвищого, рівного-незрівнянного цілковитого пробудження, зібрану впродовж незліченних мільйонів асанкхєя кальп. Такі сутри, як ця, ви після згасання будди, в останні часи, маєте божественною силою широко проголосити й розповсюдити в Джамбудвіпа й не дати їм урватися. Чому ж так?

У прийдешні часи будуть добрі мужі й добрі жони, а також боги, наґи, духи, ґандгарва, ракшаса та інші, які зродять серце, спрямоване на найвище, рівне-незрівнянне цілковите пробудження, і полюблять велику Дгарму; якщо ж вони не почують таких сутр, то втратять добру користь. А такі люди, почувши ці сутри, неодмінно багато віритимуть і радітимуть, зродять серце, відкрите до рідкісного, приймуть їх на маківку голови й широко проповідуватимуть їх відповідно до того, яку користь мають дістати живі істоти.

«Майтрея! Знай, що в бодгісаттв є дві прикмети. Які ж ці дві? Перша — любов до розмаїтих висловів і оздобленої мови; друга — не боятися глибокого змісту й уміти справді в нього ввійти. Хто любить розмаїті вислови й оздоби, того знай як новонавченого бодгісаттву; а хто в цих незаплямованих і неприв'язаних, вельми глибоких сутрах не має страху й уміє в них увійти, а почувши — має чисте серце, тримає їх, читає й проказує та чинить так, як у них сказано, того знай як того, хто давно вправляється в діянні шляху.

«Майтрея! Є ще дві речі, за якими пізнають новонавченого, що не може утвердитися у вельми глибокій Дгармі. Які ж ці дві? Перша — почувши глибоку сутру, якої досі не чув, він жахається, зроджує сумнів, не може йти за нею, ганить її і не вірить, а каже так: „Я зроду такого не чув — звідки воно взялося?“ Друга — якщо є хтось, хто береже й тлумачить таку глибоку сутру, він не хоче до нього наближатися, робити йому пожертви й виявляти шану, а часом ще й розповідає про його хиби та провини.

Хто має ці дві речі, того знай як новонавченого бодгісаттву, що сам себе нівечить і не може впокорити своє серце в глибокій Дгармі.

«Майтрея! Є ще дві речі, через які бодгісаттва, хоч і вірить у глибоку Дгарму й розуміє її, усе ж сам себе нівечить і не може здобути терпіння до незродження дгарм. Які ж ці дві? Перша — зневажати новонавчених бодгісаттв і не навчати їх; друга — хоч і розуміти глибоку Дгарму, а проте хапатися за ознаки й розрізняти. Ось ці дві речі».

Почувши це, бодгісаттва Майтрея сказав Будді: «Шанований! Такого ще не бувало! Як сказав Будда, так я й триматимуся далеко від такого лиха й шанобливо берегтиму Дгарму найвищого, рівного-незрівнянного цілковитого пробудження, зібрану Татхаґатою впродовж незліченних асанкхєя кальп. А якщо в прийдешні часи будуть добрі мужі й добрі жони, що шукають Великої Колісниці, я вкладу їм у руки такі сутри й дам їм силу пам'ятання, щоб вони тримали їх, читали й проказували та широко проповідували іншим. Шанований!

Якщо в останні часи хтось зможе тримати цю сутру, читати й проказувати її та проповідувати іншим, знай, що все те встановлено божественною силою Майтрея».

Будда сказав: «Добре, добре, Майтрея! Як ти сказав — так воно і є; Будда тішиться разом із тобою».

Тоді всі бодгісаттви склали долоні й сказали Будді: «Ми теж, після згасання Татхаґати, широко проголосимо й розповсюдимо в землях десяти сторін Дгарму найвищого, рівного-незрівнянного цілковитого пробудження, а ще наставлятимемо тих, хто проповідує Дгарму, щоб вони здобули цю сутру».

Тоді чотири небесні царі сказали Будді: «Шанований! Скрізь і всюди — у містах і селах, у горах, лісах і пустищах, — де є сувій цієї сутри й той, хто читає, проказує й тлумачить його, ми поведемо своїх урядників і почет, щоб слухати Дгарму, прийдемо в те місце й боронитимемо ту людину на сто йоджана навкруги, щоб не було нікого, хто вистежить і знайде нагоду їй нашкодити».

Тоді Будда сказав Ананда: «Тримай цю сутру й широко проголошуй і розповсюджуй її».

Ананда сказав: «Так, Шанований! Я вже прийняв і тримаю найголовніше. Шанований! Як же назвати цю сутру?»

Будда сказав: «Ананда! Ця сутра зветься „Виголошена Вімалакірті“, а ще зветься „Брама Дгарми незбагненного визволення“; так її й тримай».

Коли Будда проказав цю сутру, старійшина Вімалакірті, Манджушрі, Шаріпутра, Ананда та інші, а також боги, люди, асура — усе велике зібрання, почувши те, що сказав Будда, вельми зраділи.