Прийняття і збереження згідно з Дгармою

Тоді Субгуті звернувся до Будди й сказав: — Світлошановний, як слід назвати цю сутру? І як нам її приймати та зберігати? Будда сказав Субгуті: — Ця сутра зветься «Алмазна Праджня-параміта». Саме під цим ім’ям ти маєш її приймати й зберігати. Чому так? Бо, Субгуті, те, що Будда називає Праджня-парамітою, насправді не є Праджня-парамітою — тому вона й зветься Праджня-парамітою. — Субгуті, як ти вважаєш: чи має Татхагата якусь Дгарму, яку він проголошує? Субгуті відповів Будді: — Світлошановний, Татхагата нічого не проголошує. — Субгуті, як ти вважаєш: чи багато дрібних частинок у тритисячному великотисячному світі? Субгуті відповів: — Дуже багато, Світлошановний. — Субгуті, ці дрібні частинки, які Татхагата називає дрібними частинками, насправді не є дрібними частинками — тому вони й зветься дрібними частинками. А те, що Татхагата називає світом, насправді не є світом — тому воно й зветься світом. — Субгуті, як ти вважаєш: чи можна побачити Татхагату за тридцятьма двома ознаками? — Ні, Світлошановний. Неможливо побачити Татхагату за тридцятьма двома ознаками. Чому так? Бо те, що Татхагата називає тридцятьма двома ознаками, насправді не є ознаками — тому вони й зветься тридцятьма двома ознаками. — Субгуті, якщо добрий чоловік або добра жінка віддасть у жертву своє життя стільки разів, скільки піщинок у річці Ганг, а інша людина прийме й зберігатиме цю сутру хоча б у вигляді чотиривіршової ґатхи та пояснюватиме її іншим — то заслуга цієї людини буде незмірно більшою.