Про заслуги від збереження Сутри

Субгуті, якщо є добрий чоловік чи добра жінка, які вранці жертвують своє тіло, численне, мов піски Гангу, опівдні знову жертвують тіла, численні, мов піски Гангу, і ввечері знову жертвують тіла, численні, мов піски Гангу, і так протягом незліченних сотень тисяч мільйонів кальп приносять у жертву власні тіла, — але якщо хтось інший почує цю Сутру і прийме її з вірою, не противлячись, то його заслуги перевершать заслуги тих. А що вже казати про того, хто переписує цю Сутру, приймає й зберігає її, читає й декламує та пояснює її іншим. Субгуті, кажучи коротко, ця Сутра має незбагненні, невимірні й безмежні заслуги. Татхагата проголошує її для тих, хто став на шлях Великої Колісниці, і для тих, хто став на шлях Найвищої Колісниці. Якщо хтось здатен приймати й зберігати, читати й декламувати цю Сутру та широко пояснювати її іншим, — Татхагата повністю знає таку людину й повністю бачить її, і всі вони досягають незліченних, невимірних, безмежних і незбагненних заслуг. Такі люди є тими, хто несе на собі неперевершене, досконале пробудження Татхагати. Чому так? Бо, Субгуті, той, хто тішиться малими вченнями й тримається уявлення про «я», уявлення про людину, уявлення про істот і уявлення про тривалість життя, — не здатен слухати, приймати, читати, декламувати й пояснювати цю Сутру іншим. Субгуті, де б не перебувала ця Сутра — в будь-якому місці — всі світи: боги, люди й асури мають приносити там шанування. Знай, що це місце є ступою: всі мають з пошаною вклонятися, обходити його та обсипати квітами й пахощами.