І.11 Утішення Балі

Тоді цар Балі, владар асурів, побачив здалеку бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара, що надходив. І, побачивши, разом із жінками з жіночих покоїв та зі своїм почтом, разом із багатьма сотнями тисяч асурів, з горбанями, карликами й іншими, з тисячним почтом, він пішов і, впавши до ніг бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, виголосив таке натхненне слово:

Нині плідне моє народження, і життя, і сама заслуга, нині ж отак сповна справдилося бажання серця мого.

Нині сповнилися наміри мої й очистилися від страждання, бо достеменно узрів я, побачивши, єдиного родича світу.

Тоді всяке щастя моє знову постає в бажанні, і щасливими стають ті істоти, позбавлені всіх страждань.

Звільнені з пут самсари, вони перебувають у щасті й радості; так і від погляду мого в усіх розриваються пута, і щодалі далі відходять вони, як змії від Ґаруди.

Тоді цар Балі, вклонившись до ніг того благословенного Авалокітешвара, подарував йому коштовне сидіння і, склавши долоні з десятьма нігтями, промовив так:

Тоді Балі, владар асурів, співрадіючи всьому тому, що виклав перед ним благословенний Авалокітешвара — про благо жебрацької чаші, про те, що вона є посудиною для насіння, посіяного на доброму полі, — з обличчям, захмареним від сліз, зі здавленим горлом, повен сліз, тяжко зітхаючи, промовив бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара таке: «Яке ж діяння вчинив я, Балі, Благословенний, який дар дав, що вже в цьому народженні здобув пута? Разом із жінками з жіночих покоїв та з почтом я дав дар на лихому полі. Саме того діяння плід я й зазнаю. А втім, на полі всезнання навіть кинута жменя попелу визріває на амриту. Я ж через незнання справляв жертву. Коли я, Благословенний, охоплений поглядами тіртгіків, із розумом, захопленим пихою, справляючи жертву, взявся спорудити велике даяння, тоді на ту мою жертву в подобі карлика прийшов згубний прохач. Були в мене там діадеми, сережки, вінки й гірлянди, коштовні оздоби — не кажучи вже про коней, колісниці й таке інше, — коштовні панцирі, обвішані смарагдами, обвішані опахалами, перлові намиста, обвішані сітками з перлів і вкриті сітками з перлів, персні з плетивом перлових низок, оздоблені золотими дзвіночками в срібній оправі, що дзвеніли й видзвонювали; а ще тисячі рудих корів зі срібними ратицями й золотими рогами, обвішані сітками з перлів, укриті сітками з перлів, споряджені посудинами для почесного дару, споряджені розмаїтими дзвіночками й самоцвітами, — отакі тисячі рудих корів; а ще сотні тисяч дівчат, наділених найвищою пишною зорею вроди, розмаїтих, оздоблених прикметами дівоцтва, осяйних найвищою красою, суперниць навіть апсарам, прибраних небесними оздобами, обвитих діадемами, сережками, вінками й гірляндами, у наручнях, браслетах, ножних кільцях і поясах на стані, з накидками на руках і накидками за вухами, з перснями на пальцях, у шелестких гірляндах, зодягнених у тканини, забарвлені в різні кольори; а ще поставлено було багато сотень тисяч коштовних сидінь, купи золота, купи срібла, купи самоцвітів; і багато одеж та оздоб поставлено; і багато сотень черед наготовано разом із пастухами; і багато сотень наїдків та напоїв поставлено; і наготовано страв, наділених небесним смаком, найкращим із усіх смаків; і багато жезлів із золота й срібла, оздоблених самоцвітами, повсюди розставлено; і багато тронів із золота й срібла, оздоблених самоцвітами; і небесні держална опахал, парасолі й сандалії, обсипані самоцвітами; і багато тисяч діадем, сережок, вінків і гірлянд із золота й срібла, укритих самоцвітами. Там я, цар, зібрав сотні тисяч; зібрано було сотню тисяч брагманів; зібрано було багато сотень тисяч кшатріїв. І тоді, Благословенний, побачивши їх, що стояли отак кожен на своєму місці, як зібралися, я сповнився подиву. Тричі я звів землю під одну парасолю. І там я взявся давати цей дар тим, кого мав за гідних дарів. Ось у якому давньому гріху я сповідаюся: вагітним дружинам кшатріїв розтинали груди аж до серця, і хлопчиків та дівчаток позбавляли життя. А потім усіх тих великих кшатріїв я закував у колодки, кайдани й пута. Привівши їх до мідяної печери, багато сотень тисяч кшатріїв — з п'ятьма Пандава на чолі — я звелів зв'язати п'ятьма путами й тримати там. У тій самій печері якшів були забиті кілки з ланцюгами, і руки й ноги тих кшатріїв поприв'язувано до них. Тоді всі мої брами були розчинені навстіж. Перша брама — дерев'яна, друга брама — з кгадири, третя брама — залізна, четверта брама — мідяна, п'ята брама — срібна, шоста брама — золота, сьома брама — самоцвітна. Оце сім брам. На кожній брамі — по п'ятсот стулок із засувами. На тій золотій брамі одна над одною було поставлено сім гір; на кожній брамі одна над одною було поставлено по горі. А потім я вирушив шукати сина Дашаратха. Одного дня — у подобі мухи, іншого дня — у подобі джмеля, іншого дня — у подобі вепра, іншого дня — у подобі людини; день у день прибираючи подоби, у подобах різних істот — звірів, птахів та інших. Та не побачив я його віч-на-віч. Тоді, поміркувавши, я розпочав жертву.

Тоді сюди прийшов син Дашаратха, що виглядав лазівки, і вивернув ті сім гір, поставлених на брамі. Вивернувши їх і легко відкинувши в інше місце, він гучним голосом оповістив тих кшатріїв — Юдгіштхіра, Накула, Сагадева, Бгімасена, Арджуна, Каурава та інших. Інші царі, почувши той голос, утішилися і, оправившись тілом, стали на ноги. І він сказав їм так: «Живі ви чи мертві?» Вони кажуть: «Живі ми, Благословенний». Той муж великої звитяги розтрощив усі ті брами. І коли він зазирнув у мідяну печеру — усі ті царі були зв'язані путами. А побачивши Нараяна, усі вони почали міркувати між собою: «Чи то Балі, владар асурів, помер і відійшов? Чи то знову настав нам час смерті?» І кажуть вони: «Ліпше нам смерть на полі битви, ніж смерть у путах. Коли ми сконаємо зв'язані путами, тоді загине наша кшатрійська Дгарма; а коли сконаємо на полі битви, тоді підемо на небеса.»

Тоді всі ті царі розійшлися кожен до свого дому. І кожен наготував собі коней, придатних до колісниці. А коли вони споряджали колісниці й вельми дорогу зброю, тоді син Дашаратха, витворивши подобу карлика, накинувши оленячу шкуру, взявши бамбукову палицю й узявши сидінце, вирушив до мене. Він підійшов до брами. Брамники затримали його: «Не входь, карлику-брагмане!» Він каже: «Я прийшов здалеку». Тоді той брамник сказав йому: «Брагмане, з якого краю ти прийшов?» Той відповів йому: «Я царський провидець, прийшов із Чандрадвіпа». Тоді той брамник пішов і оповістив Балі: «Владарю, прийшов до тебе карлик-брагман». Тоді Балі сказав йому: «Якої речі він просить?» Тоді брамник відповів йому: «Владарю, я його не знаю». Тоді Балі сказав йому: «Ідіть, добродії, нехай приведуть брагмана». Ті брамники покликали його й сказали: «Заходь, великий брагмане». Він увійшов, і йому піднесли коштовне сидіння. Шукра перебував там-таки; його знали як наставника того царя. Він сказав Балі так: «Це увійшов муж смерті; неминуче спіткає тебе загибель». Балі сказав йому: «Звідки ти знаєш, Благословенний?» Шукра мовив: «Я знаю, бо побачив його ознаки й прикмети». Балі сказав: «Що ж нам діяти?» А Нараяна подумав: неодмінно буде каяття за даяння. І він поклав мені в уста Сарасваті. І тоді той каже: «Підійди, брагмане. Яке твоє прагнення?» Той, увійшовши, сказав: «Прошу землі на два кроки». Балі мовив: «Якщо ти, брагмане, просиш два кроки, я дарую тобі три кроки». Той прийняв від нього дар і, проказавши благословення, узяв його разом із сезамом, водою й золотом. Тоді він зробив, що подоба карлика зникла. Тоді Шукра сказав Балі: «Царю, я ж казав тобі, що це увійшов муж смерті. Та ти не взяв мого слова за міру. Зазнай же плоду того діяння». А той зробив себе величезним на зріст. На плечах його стали місяць і сонце. І, взявши кайдани, диск, лук, спис і дротик, він приготувався до бою.

Тоді Балі, владар асурів, упав ниць, позбувся пам'ятливості й стояв, тремтячи. «Що ж я вчинив? Власною рукою я з'їв отруту. Два кроки сповнилися, а третього кроку ніде взяти». Тоді той каже: «Третього кроку ніде взяти. Він випросив у мене дар — який же гріх я чиню?» Тоді Нараяна сказав йому: «Де я тебе поставлю, там ти й маєш стояти». Тоді Балі, владар асурів, сказав йому: «Як ти звелів, так я і вчиню». — «Чи правду мовиш?» Той каже: «Правда, правда, так і вчиню». І той зв'язав його путами правди. І те місце жертви було знищене, і той посуд опоганено недоїдками. І тих дівчат Пандава й Каурава збезчестили. І ті золоті трони, і небесні парасолі та сандалії, обсипані самоцвітами, і одежі та оздоби, і золоті дзвіночки, і золоті браслети, самоцвітами всипані, і рудих корів — усе те Каурава й Пандава знищили. І те місце жертви було знищене.

Тоді Балі, владар асурів, вийшов із місця жертви й запав у роздуми про своє тіло: «Жертводавець Балі справив щедру жертву. За дар, даний у злу годину, він здобув самі лише пута. Хвала деві!» І як він чинив, так із ним і сталося: його відвели й оселили в Патала разом із жінками з жіночих покоїв та з почтом. Отож я й оповів, Благословенний: колись давно на Курукшетра я дав дар — і ось плід того діяння я зазнаю. Тож будь мені захисником, Благословенний владико, щоб не спіткало мене страждання знову.»

Тоді Балі взявся вихваляти того благословенного шляхетного Авалокітешвара, бодгісаттву-магасаттву, добірними хвалами: «Будь захистом, о ти, що тримаєш у руці ясний лотос! О ти, чиє чисте тіло оздоблене красою лотоса! О ти, чий образ — Амітабга, схиляю перед тобою голову. Тому, хто носить посеред заплетених кіс вінець із самоцвітом, що сповнює бажання; тому, хто тримає в руці ясний лотос; тому, хто оздоблений красою лотоса; тому, хто носить вінець із кіс; тому, хто підкорив собі всезнання; тому, хто дарує втіху багатьом істотам; тому, хто милосердний до низьких і вбогих; тому, хто творить найкраще сяйво сонця; тому, хто творить найкраще сяйво землі; найвищому цареві лікування; тому, чия сутність цілком чиста; тому, хто досягнув найвищого поєднання; найпершому у звільненні, тому, кому любе звільнення; тому, хто подібний до самоцвіта, що сповнює бажання; тому, хто оберігає скарбницю Дгарми; тому, хто вказує шість параміт; тому, хто дарує добру свідомість. Оцю хвалу склав я для Авалокітешвара. Щасливі ті істоти, що згадують твоє ім'я. Звільняються ті, хто народився в пеклі Каласутра, хто народився в Раурава, хто народився в Авічі, хто народився в місті претів, — ті, що згадують твоє ім'я. Звільняються вони, численні, від страждання гріха. Ясні розумом ті істоти, що згадують твоє ім'я. Ідуть вони до світової сфери Сукхаваті, згадують і слухають Дгарму Татхаґати Амітабга.»

Тоді шляхетний Авалокітешвара дав Балі, владареві асурів, пророцтво: «Станеш ти, владарю асурів, Татхаґатою на ім'я Шрі, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним. Усі ті асури стануть тими, кого належить наставляти. І в тому твоєму полі будди не буде ані слова про пристрасть, ані слова про ненависть, ані слова про оману. Шестискладову велику відью буде здобуто». Тоді той підніс йому дар за Дгарму: підніс перлове намисто вартістю в сотню тисяч, а ще підніс діадему й сережку, укладені з розмаїтих самоцвітів.

Тоді шляхетний Авалокітешвара взявся виголошувати Дгарму: «Слухай, великий царю. Ті, хто гадає, ніби людське життя постійне, тривке й вічне, хто раз у раз думає про безнастанне надбання, про великі багатства, про рабинь, рабів, робітників і челядь, про вельми дорогі одежі, ложа й сидіння, про вельми дорогі скарби, статки, збіжжя, скарбниці й комори, — нетямущі ті істоти, що раз у раз думають про синів, про жінок і дочок, про дружину, про матір і батька. Ті, хто прив'язаний до цих речей, — самі вони видаються не чим іншим, як сном. У годину смерті ніхто їм не стане захисником. Коли надходить розлука з диханням, тоді бачить він Джамбудвіпа перевернутим. І бачать вони велику Вайтарані, повну гною й крові. І ті вельми розкішні дерева бачать вони охопленими вогнем, палахкими, обернутими на одне полум'я, — а побачивши, непритомніють. Тоді слуги Яма в'яжуть їх путами смерті й ведуть. Хутко-хутко, на великій дорозі, всипаній лезами бритв, розпадаються їхні ноги. А коли ногу піднімають, з'являються інші ноги, і їх пожирає безліч ворон, шулік, псів та інших. Зазнають вони великого пекельного відчуття. Потім, зійшовши з великої дороги, всипаної лезами бритв, його ведуть туди, де шпичаки завдовжки в шістнадцять пальців, і там у кожну ногу входить по п'ятсот шпичаків. І він голосить: «Це діяння вчинила істота, прихильна до чуттєвих предметів і до гріха».

Тоді ті слуги Яма кажуть так: «Шановний, ти не підносив Татхаґаті жебрацької чаші. І не слухав ти, як б'ють у калатало Дгарми. І не брав ти на уста ім'я будди. І ніде не співрадів ти, побачивши, як роздають дари. І в жодному місці не обходив ти праворуч ступ і образів». Він каже: «Був я невіруючий, прихильний до гріха, відкинув будду, Дгарму й санггу, узятий у полон лихими друзями й позбавлений добрих друзів». Вони кажуть: «Ось плід того діяння ти й зазнаєш». І слуги Яма ведуть його, щоб показати йому землю його діянь.

Тоді ті слуги Яма ведуть його й кидають у велике пекло Каласутра. І сотню списів вганяють йому в тіло — а він і тоді живий; другу сотню списів вганяють у тіло — а він і тоді живий; третю сотню списів вганяють у тіло — а він і тоді живий. А коли вони не конають, тоді їх кидають у вогняну яму. Та й там вони не конають. Тоді розтулюють їм рота розжареною залізною кулею, і вони горять. Розсипаються в них зуби, репається піднебіння, і горло, і піднебіння, і серце — усе те тіло горить, скуте, наче в лещатах. Отак-от, о царю: ніхто не стане захисником у тому світі. Тому, великий царю, слід ревно творити заслугу». Виголосивши такий доладний виклад Дгарми, він сказав цареві Балі, владареві асурів, так: «Треба бути пильним і ніколи більше не жити в недбальстві. Отак зіпсуте численними вадами це домашнє життя, що скидає в щонайлютішу пекельну землю. Тому, великий царю, треба бути пильним і боятися гріха. Той світ тобі показано. І ще, великий царю: у того, хто слухає виклад Дгарми від мене, скупчення гріхів без останку цілком очищуються. Ти звільнений від найтугіших пут усіх страждань. Дорога твоя до світової сфери Сукхаваті очищена. І там з'явиться для тебе лотосове сидіння із семи коштовностей. І, сівши на той коштовний лотос, ти почуєш від благословенного Амітабга, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, цей Кошик Чеснот, коштовний цар сутр Магаяни, що втишує скупчення усіх страждань і гріхів, утихомирює гріх, дає раду всім лихим уділам і виявляє велику заслугу нескінченного самоцвіта. А почувши, ти там-таки здобудеш пророцтво про найвище досконале пробудження і здобудеш народження бодгісаттвою на ім'я Супарішуддгабодгічітталанкара, аж доки не пробудишся до найвищого досконалого пробудження.»

Тоді бодгісаттва-магасаттва шляхетний Авалокітешвара, виклавши тому Балі, владареві асурів, це світло Дгарми на ім'я Кошик Чеснот, оздоба бодгісаттви, що цілком очищує від усіх лихих уділів, і втішивши царя Балі, владаря асурів, сказав таке: «Я піду. Нині у великій обителі Джетавана великі збори».

Такий одинадцятий розділ, названий «Утішення Балі».

Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)