І.12 Утішення якшів та інших

Тоді бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара випустив промені. Численні, різнобарвні — сині, жовті, червоні, білі, барви марени, кришталю та срібла. І, вийшовши, вони стали перед Татхаґатою Вішвабгу. Тоді зібралися деви, наґи, якші, ракшаси, асури, ґаруди, кіннари, магораґи й люди. Зібралися численні сотні бодгісаттв.

Тоді серед тих бодгісаттв бодгісаттва на ім'я Ґаґанаґанджа підвівся з сидіння, накинув верхню шату на одне плече, поставив праве коліно на землю, склав долоні до Благословенного і сказав Благословенному таке: «Звідки, Благословенний, приходять ці промені?» Благословенний сказав: «Це, сину доброго роду, бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара перебуває в оселі Балі, владаря асурів; вийшовши звідти, він і випустив ці промені. Звідти приходять ці промені й знову вертаються до нього».

Тоді бодгісаттва-магасаттва Ґаґанаґанджа сказав Благословенному таке: «Яким способом я побачив би бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара?» Благословенний сказав: «Він, сину доброго роду, ось сюди й приходить, Авалокітешвара. Коли бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара вийде з оселі Балі, владаря асурів, тоді у великій обителі Джетавана спадуть небесні дощі квітів, з'являться сотні небесних дерев бажань, щонайпрекрасніших, звисатимуть сотні тисяч коштовних оздоб, звисатимуть сотні тисяч перлових намист, звисатимуть тканини з Каші та добрі чернечі шати, з червоними стовбурами й золотим та срібним листям, і з'являться численні сотні квітучих дерев, численні сотні ставків, повних квітів, щонайпрекрасніших».

Тоді бодгісаттва-магасаттва Ґаґанаґанджа сказав Благословенному таке: «Чи не приходить, Благословенний, бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара?» Благословенний сказав: «Він, сину доброго роду, вийшовши звідти, з оселі Балі, владаря асурів, іде до щонайстрашнішої земної місцини на ім'я Тамондгакара (Морок і темрява), до країни якшів і ракшасів, до обширу, де ходять нелюди, до місцини, що й землею не є. Там, сину доброго роду, не знати ні місяця, ні сонця; а є в тій земній місцині цар самоцвітів чінтамані на ім'я Варада. Він і чинить там світло. Численні сотні тисяч якшів і ракшасів мешкають на тому острові. Коли бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара там перебуває, тоді від самого лише погляду на нього всі якші та ракшаси стають украй утішені й задоволені, з радісним серцем. Тоді вони біжать перед Авалокітешвара, вибігають назустріч і, прибігши, припадають до стіп та мовлять: „Хай не будеш ти, Благословенний, потомлений і знеможений, — тебе ж бо давно не бачено, а ти перебуваєш у цій землі Мороку й темряви“. Він каже: „Багато в мене справ. І не задля однієї істоти довершив я своє буття; а щодо всіх істот я маю зроджувати серце великого співчуття“».

Тоді всі ті якші та ракшаси приготували задля того Авалокітешвара лев'ячий трон із небесного золота й коштовностей, укритий розмаїтими квітами, на якому Благословенний, сівши, викладає Дгарму. Ті якші й ракшаси відвели його туди і посадили спочити на тому лев'ячому троні з небесного золота й коштовностей. Тоді Авалокітешвара виклав тим якшам і ракшасам Дгарму: «Слухайте, шановні! Ті, хто почує з шляхетного Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни, бодай чотирипадову ґату, а почувши, триматиме, засвоїть, поширюватиме і належно спрямує на неї увагу, — тим це стане спонукою до скупчення заслуги. Ось як, сини доброго роду: я годен обчислити міру порошинок, але не годен я, сини доброго роду, злічити скупчення заслуги Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни. Ось як, сини доброго роду: я годен злічити кожну краплю води великого океану, але не годен я, сини доброго роду, злічити скупчення заслуги бодай чотирипадової ґати з Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни. Ось як, сини доброго роду: якби татхаґат, архатів, досконало пробуджених, числом рівних піщинкам дванадцяти рік Ґанґи, дванадцять калп утримували в одному місці шатами, жебрацькими чашами, ложами й сидіннями, ліками й припасами на час недуги, квітами, куріннями, пахощами, вінками, мазями, порошками, шатами, парасолями, стягами, дзвониками й корогвами, — то й ті татхаґати, зійшовшись усі разом, не змогли б злічити скупчення заслуги бодай чотирипадової ґати з Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни, а тим паче я, що самотою перебуваю в землі Мороку й темряви».

Ось як, сини доброго роду: коли б хтось на чотирьох великих материках спорудив дім чи обитель завбільшки з кожен материк, із небесного золота й коштовностей, і в тому домі чи обителі звів тисячу ступ, і за один день уклав у них мощі, — то яке скупчення заслуги буде від того вкладення мощей і від поклоніння їм, більше за нього — скупчення заслуги бодай чотирипадової ґати з Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни. Ось як, сини доброго роду: як п'ять великих рік із тисячею рік у почті йдуть до великого океану, — достоту так, сини доброго роду, до тих, хто слухає бодай чотирипадову ґату цього Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни, притікає повінь потоку заслуги.

Тоді ті якші й ракшаси сказали Авалокітешвара таке: «Ті істоти, що спонукатимуть переписувати Кошик Чеснот, коштовний цар сутр Магаяни, — яке в них буде скупчення заслуги?» Він сказав: «Незмірне, сини доброго роду, постає в них скупчення заслуги. Тими, хто спонукає переписувати Кошик Чеснот, коштовний цар сутр Магаяни, переписано вісімдесят чотири тисячі скупчень Дгарми. Стають вони царями, стають обертачами колеса, владарями чотирьох материків. Вони плодять тисячу синів — звитяжних, доблесних, прегарних тілом, нищителів ворожого війська. Ті, хто повсякчас тримає при собі й пам'ятає ім'я Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни, звільняються від такого самсарного страждання. Вони цілком звільнені від народження, старості, недуги, смерті, скорботи, лементу, страждання, смутку й розпачу. Хоч би де вони народилися, там, у кожному народженні, вони пам'ятають свої народження. І від тіл їхніх ітиме пах сандалу ґошірша. Уста їхні пахнутимуть синім лотосом утпала. І тіла їхні будуть повні. І стануть ті доброчесні мужі великими звитяжцями, наділеними незмірною силою заслуги. Ніколи не зазнають вони ані стану якші, ані стану ракшаса, ані стану прети, ані стану пішачі, ані стану путани, ані стану катапутани, ані людських злиднів. Вони будуть наділені скупченням заслуги від служіння буддам-благословенним, числом рівним піщинкам ріки Ґанґи. І ті істоти, сини доброго роду, що з цього Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни, спонукають переписати бодай одну літеру, бодай саму назву, бодай чотирипадову ґату, — у тих п'ять діянь із негайним наслідком без останку вичерпаються. І стануть вони гарними. І стануть милими. І стануть приємними на вигляд. І стануть вони своїм виглядом любі й приємні багатьом людям. Жодна недуга не постане в їхньому тілі: ні хвороба ока, ні хвороба вуха, ні хвороба носа, ні хвороба язика, ні хвороба тіла. Не будуть вони з ущербними членами. Не народяться вони в окрайніх краях. Не народяться ані серед млеччгів, ані в лихих родах, ані серед вівчарів, ані серед птахівників, ані серед джат'їв. І будуть ті доброчесні мужі з украй чистим тілом».

Тоді шляхетний Авалокітешвара, бодгісаттва-магасаттва, отак виклав суголосний виклад Дгарми тим якшам і ракшасам, мешканцям Мороку й темряви, і всім іншим. І ті якші та ракшаси, почувши той благий виклад Дгарми, — дехто утвердився в плоді входження в потік, дехто — у плоді того, хто вертається один раз, дехто — у плоді того, хто не вертається, дехто — в архатстві, а дехто утвердився у владному пробудженні.

Тоді, підійшовши туди, де був шляхетний Авалокітешвара, бодгісаттва-магасаттва, і припавши до стіп, вони мовили так: «Тут-таки, Благословенний, перебувай, не йди нікуди в інше місце; ми чинитимемо тобі прислугу й догляд, і ми біля тебе, у цій самій землі Мороку й темряви, задля тебе спорудимо небесні золоті місця для походжання. Не йди, Благословенний, в інші краї, — як же нам жити, не бачачи тебе?» Тоді шляхетний Авалокітешвара, бодгісаттва-магасаттва, сказав тим якшам і ракшасам таке: «Численних істот, сини доброго роду, маю я скерувати на шлях пробудження». Тоді всі ті якші й ракшаси, підперши щоку рукою, поринули в задуму. І мовили вони одне до одного: «Піде цей наш бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара в іншу земну місцину, і зостанемося ми без бесіди про Дгарму. Що ж нам робити?» Тоді шляхетний Авалокітешвара, бодгісаттва-магасаттва, вирушив із тієї землі Мороку й темряви. Тоді ті якші й ракшаси, мешканці Мороку й темряви, ішли слідом за тим благословенним бодгісаттвою-магасаттвою Авалокітешвара, не відступаючи ні на крок. Тоді бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара сказав їм таке: «Вертайтеся назад. Це надто далеко».

Ті якші й ракшаси, схиливши голови до стіп і тричі обійшовши його з правого боку, там-таки й відійшли.

Такий дванадцятий розділ, названий «Утішення якшів та інших».

Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)