ІІ.2 Опис пор у волосинках

Ось як, Сарваніваранавішкамбгін: є пора у волосинці на ім'я Суварна (Золота). Там мешкають численні сотні тисяч коті нают ґандгарв. І не гнітить їх те самсарне страждання. Вони насичені найвищим щастям. З'являються там небесні речі. І не гнітить їх пристрасть, і не гнітить омана, і не гнітить ненависть. І не зроджують вони серця злоби, і не постає в них серце шкодження. Їм постійно й безнастанно вказано шляхетний восьмичленний шлях. Повсякчас вони прагнуть Дгарми. Ось як, Сарваніваранавішкамбгін: у порі у волосинці на ім'я Суварна є самоцвіт чінтамані на ім'я Авабгаса (Сяйво). Коли ті ґандгарви помислять якийсь намір, тоді намір їхній збувається. Далі, поминувши золоту пору у волосинці, є пора у волосинці на ім'я Кришна (Чорна). Там мешкають численні сотні тисяч коті нают провидців. Дехто з одним надзнанням, дехто з двома надзнаннями, дехто з трьома надзнаннями, дехто з чотирма надзнаннями, дехто з п'ятьма надзнаннями, дехто з шістьма надзнаннями. І в тій порі у волосинці — земля зі срібла, гори із золота, вершини зі срібла, гори, вкриті рубінами; таких гір сімдесят сім. На кожній горі мешкає вісімдесят тисяч провидців. І видно в тих провидців отакі листяні хижі та дерева бажань. Із червоними стовбурами, із золотим і срібним листям, осяяні коштовностями. З кожного боку в тій порі у волосинці — по чотири ставки. Одні повні води, наділеної вісьмома якостями, інші повні квітів. Поблизу того подвір'я видніють небесні дерева аґуру, запашні сандалові дерева, пишно оздоблені дерева бажань. Обвішані небесними оздобами, обвішані вінцями й сережками, обвішані намистами й півнамистами, обвішані наручнями, ножними браслетами, вінками й гірляндами, із золотим листям. На кожному дереві бажань там спочиває сотня ґандгарв. Коли вони заводять суголосся своїх інструментів, тоді звірі, птахи та інші впадають у зворушення: «Оце воно, щастя й страждання самсарних істот. Як же в Джамбудвіпа зазнають страждання? Чи бачать вони народження, старість і смерть? Чи бачать розлуку з любим і жаданим та поєднання з немилим? Чи зазнають вони багатьох людських страждань?» І коли ті звірі та птахи, отак поміркувавши у зворушенні, згадують ім'я Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни, тоді з'являються в них страви, наділені найвищим із небесних смаків. І з'являються небесні пахучі речі. І з'являються небесні шати. І коли вони помислять якийсь намір, тоді наміри збуваються.

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Найвищий подив і зачудування огорнули мене, Благословенний». Благословенний сказав: «З якої причини, сину доброго роду, найвищий подив тебе огорнув?» Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Коли, Благословенний, згадують ім'я Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни, тоді наміри збуваються. Якщо від самої лише назви з'являються такі речі, — щасливі ті істоти, що слухатимуть Кошик Чеснот, коштовний цар сутр Магаяни, спонукатимуть його переписувати, триматимуть, читатимуть, засвоюватимуть і належно спрямовуватимуть на нього увагу. Ті, хто спонукає переписати з Кошика Чеснот, коштовного царя сутр Магаяни, бодай одну літеру, ті не бачать цього самсарного страждання. І не народжуються вони в родах чандалів і псарів. І не бувають вони з ущербними чуттями. І не бувають ті істоти кульгаві, горбаті, кирпаті, з набряклими щоками й одвислими губами, ані прокаженими. І недуга не переходить у їхнє тіло. І стають вони здорові, сильні, з утішеними чуттями». Тоді Благословенний вигукнув хвалу: «Добре, добре, Сарваніваранавішкамбгін, що ти виявляєш отаку красномовність. Зібралися тут численні тисячі девів, наґів, якшів, ґандгарв, асурів, ґарудів, кіннар, магораґів, людей і нелюдей, мирян і мирянок, — а ти повів отаку бесіду про Дгарму. Через те ти явив отаку розлогу красномовність».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Коли, Благословенний, це питання ще не було з'ясоване, тоді в дева-синів зродилася нездоланна віра». Тоді Благословенний вигукнув хвалу: «Добре, добре, сину доброго роду, що ти отак знову й знову спонукаєш Татхаґату. Ось як, Сарваніваранавішкамбгін: зійшовши з пори у волосинці на ім'я Кришна, є пора у волосинці на ім'я Ратнакундала (Коштовна сережка). Там мешкають численні сотні тисяч коті нают ґандгарвських дів. І ті ґандгарвські діви прегарні, милі на вигляд, наділені найвищою пишнотою доброї барви, з тілами, оздобленими небесними прикрасами, — такі, що змагаються з апсарами, щонайпрекрасніші. І не гнітить їх страждання пристрасті. І не гнітить страждання ненависті. І не гнітить страждання омани. І немає в їхньому тілі жодного людського страждання. І ті ґандгарвські діви тричі на день згадують ім'я бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара. І коли вони згадують його тричі на день, тоді з'являються в них усі речі».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Піду я, Благословенний. Хочу побачити ті пори у волосинках». Благословенний сказав: «Невловні, сину доброго роду, ті пори у волосинках і невідчутні на дотик. Як просторова стихія невловна й невідчутна на дотик, достоту так, сину доброго роду, ті пори у волосинках невловні й невідчутні на дотик. У тих порах у волосинках бодгісаттва-магасаттва Самантабгадра блукав дванадцять років, і не побачив він тих пір у волосинках. Хоч у кожній порі у волосинці стоїть сотня будд, — і він їх не побачив, а що вже казати про інших, що стали бодгісаттвами».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Коли, Благословенний, бодгісаттва-магасаттва Самантабгадра, блукавши дванадцять років, не побачив, і не побачив він тих пір у волосинках, а в кожній його порі у волосинці стоїть сотня будд, — і їх він теж не побачив, то куди ж, зрештою, і я піду до тих пір у волосинках?» Той сказав: «Сину доброго роду, і мені, хоч я вдивляюся й вишукую, не видно його пори у волосинці. Сарваніваранавішкамбгін, сину доброго роду: цей чарівник недосяжний, тонкий, — отак він видніє. Незаплямований, наділений подобою, великий, стотисячорукий, той, хто має сотні тисяч коті очей, усеподібний, одинадцятиголовий, великий йогін, утверджений на землі нірвани, добросвідомий, велемудрий, той, хто переправляє з буття, шляхетного роду, той, що не являє себе, мудрий, вказівний, — і отак він, наче тінь, в усіх дгармах. Достоту так, сину доброго роду, бодгісаттва Авалокітешвара не чутий і нікому не видний. Ті, чия власна природа звернена в інший бік, його не бачать, а тим паче Самантабгадра та інші бодгісаттви. Незбагненний, сину доброго роду, цей бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара: він являє чудеса. І він приводить до дозрівання численні сотні тисяч коті нают бодгісаттв, і утверджує тих істот на шляху пробудження. Утвердивши, він іде до світової сфери Сукхаваті. Перед Татхаґатою Амітабга він слухає Дгарму».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Яким способом, Благословенний, я побачу бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара?» Благословенний сказав: «Якщо, сину доброго роду, він прийде сюди-таки, у світову сферу Сага, щоб побачити мене, вклонитися мені й прислужити мені». Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Прошу тебе, Благословенний: чи прийде бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара?» Благословенний сказав: «Коли, сину доброго роду, істоти дозріють, тоді Авалокітешвара прийде найпершим».

Тоді бодгісаттва Сарваніваранавішкамбгін, підперши щоку рукою, поринув у задуму: «Нащо ж мені, охопленому гріхом, це довголіття, коли я позбавлений бачення Авалокітешвара, коли я осліп і вирушив дорогою, огорненою темрявою?» Тоді бодгісаттва Сарваніваранавішкамбгін ще раз сказав Благословенному таке: «У який же час, Благословенний, прийде Авалокітешвара?» І Благословенний, почувши ці слова, усміхнувся й засміявся: «Не час іще, сину доброго роду, не пора для приходу Авалокітешвара. Ось як, сину доброго роду: зійшовши з тієї пори у волосинці, є пора у волосинці на ім'я Амритабінду (Крапля нектару). Там мешкають численні сотні тисяч коті нают дева-синів. Дехто на першому щаблі, дехто на другому щаблі, дехто на третьому щаблі, дехто на четвертому щаблі, дехто на п'ятому щаблі, дехто на шостому щаблі, дехто на сьомому щаблі, дехто на восьмому щаблі, дехто на дев'ятому щаблі, дехто на десятому щаблі — так утверджені мешкають там бодгісаттви-магасаттви. Ось як, Сарваніваранавішкамбгін: у цій порі у волосинці Амритабінду — шістдесят гір із золота й срібла. Кожна гора — шістдесят тисяч йоджан заввишки. І в тих гір — дев'яносто дев'ять тисяч вершин, укритих небесним золотом і коштовностями. Обіч мешкають деякі бодгісаттви, що вперше зродили серце. У тих пасмах гір мешкають численні сотні тисяч коті нают ґандгарв, які в тій порі у волосинці постійно й безнастанно тримають незамовкне звучання, наче сонце. Ось як, Сарваніваранавішкамбгін: у тій порі у волосинці Амритабінду — численні сотні тисяч коті нают небесних палаців, укритих коштовностями, гарних, милих на вигляд, розмаїтих, з обвішаними сотнями тисяч перлових намист. У тих небесних палацах бодгісаттви, спочивши, ведуть бесіду про Дгарму. Тоді, вийшовши з небесних палаців, вони простують кожен до свого місця для походжання. При кожному місці для походжання — по сімдесят ставків; одні повні води, наділеної вісьмома якостями, інші повні різноманітних квітів — повні квітів утпала, падма, кумуда, пундаріка, саугандгіка, мандарава й магамандарава. При тих місцях для походжання — звабливі дерева бажань, червоної барви, із золотим і срібним листям, обвішані небесними оздобами, обвішані вінцями, сережками, вінками й гірляндами, обвішані намистами й півнамистами, обвішані наручнями. А інші обвішані розмаїтими оздобами. У тих місцях для походжання вночі ті бодгісаттви походжають, і згадують розмаїту Магаяну, і розмірковують про землю нірвани. Розмірковують про самсарне страждання. Думають про вихід із пекла. Подумавши, плекають любов. Достоту так, Сарваніваранавішкамбгін, у тій порі у волосинці мешкають отакі бодгісаттви. Далі, зійшовши з пори у волосинці Амритавіттабінду, є пора у волосинці на ім'я Ваджрамукха (Алмазні уста). Там мешкають численні сотні тисяч кіннар. Видніють вони щонайпрекрасніші, з наручнями, сережками, обручами, розмаїтими вінками, оздобами й мазями. Повсякчас віддані будді, Дгармі й санзі, зосереджені на єдиному, перебувають у любові до Дгарми, звеличені терпінням, ті, хто мислить про нірвану, зворушені людською долею. Отакі, сину доброго роду, ті кіннари, віддані Дгармі. У тій самій порі у волосинці — численні сотні тисяч гірських печер. Одні з алмазу, одні з рубіну, одні із сапфіру, одні із семи коштовностей. І видніють там, сину доброго роду, у тій порі у волосинці такі прикмети Доброї Дгарми. У тій порі у волосинці — численні дерева бажань, численні коралові дерева, сандалові дерева, запашні дерева, численні сотні тисяч ставків, небесні палаци, палаци з кришталю та срібла, щонайпрекрасніші й звабливі. Де з'являються такі небесні палаци, у тих небесних палацах спочивають кіннари. Спочивши, ведуть бесіду про Дгарму. А саме: ведуть бесіду про параміту даяння. Ведуть бесіду про параміту дг'яни. Ведуть бесіду про параміту мудрості. Отак, повівши бесіду про шість парамітів, вони походжають кожен своїм місцем для походжання. Деякі місця для походжання — золоті. Обабіч тих місць для походжання — дерева бажань із червоними стовбурами, із золотим і срібним листям, обвішані небесними оздобами, обвішані вінцями, сережками, вінками й гірляндами, обвішані намистами й півнамистами, обвішані коштовними намистами. І ті дерева бажань стоять у тому місці для походжання, наче тереми; і в тих місцях для походжання, схожих на тереми, кіннари походжають. Походжаючи, вони розмірковують про самсарну істину: «О, страждання! Народження — страждання. О, страждання! Старість і смерть — страждання. О, страждання! І злидні — страждання. Розлука з любим і жаданим та поєднання з немилим — страждання. І це ще тяжче страждання. А ті, хто народився в Авічі, хто народився в Раурава, хто народився в Каласутра, хто народився у великому пеклі Гагава, хто народився в пеклі Пратапана, хто народився у вогняних горщиках, хто народився на алмазних скелях, хто народився в місті претів, — у тих усіх істот страждання ще тяжче». Отак ті кіннари міркують розумом. Поміркувавши, вони думають про землю нірвани. Достоту так, сину доброго роду, кіннари, віддані Дгармі, повсякчас згадують ім'я Авалокітешвара. І коли вони згадують його ім'я, тоді все начиння постає перед ними. Отак тяжко здибати, сину доброго роду, бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара, що став матір'ю й батьком усім істотам, що дарує безстрашність усім істотам; що вказує шлях усім істотам; що є добрим другом усім істотам. Отакий, сину доброго роду, бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара. Тяжко здобути, сину доброго роду, вимовляння його імені. І ті, хто згадує ім'я його шестискладової великої відьї, ті народжуються в тих порах у волосинках. І вже не блукають вони в самсарі. Вони переходять із пори у волосинці в пору у волосинці. І перебувають вони в тих порах у волосинках доти, доки не знайдуть землі нірвани».

Такий другий розділ, названий «Опис пор у волосинках».

Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)