ІІ.3 Вихваляння величі шестискладової великої відьї

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному так: «Звідки, Благословенний, здобувається шестискладова велика відья?» Благословенний сказав: «Важкоздобутна, сину доброго роду, ця шестискладова велика відья. Не знають її і Татхаґати, а тим паче ті, що є бодгісаттвами». Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному так: «Невже, Благословенний, не знають її Татхаґати, архати, досконало пробуджені?» Благословенний сказав: «Сину доброго роду, ця шестискладова велика відья — то найвище серце Авалокітешвара. А хто знає найвище серце, той знає звільнення». Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному так: «Чи є, Благословенний, якісь істоти, що знають шестискладову велику відью?» Благословенний сказав: «Ніхто не знає, сину доброго роду. Шестискладова велика відья — цариця. Вона неприступна, незмірна; знають її Татхаґати-йоґіни, а тим паче ті, що є бодгісаттвами. Задля цієї шестискладової великої відьї, сину доброго роду, усі Татхаґати, незліченні шістнадцятьма благими числами, блукали, а тим паче ті, що є бодгісаттвами, — звідки їм знати? Це і є те найвище серце Авалокітешвара. І хоч воно обертається по колу світу, мало хто знає шестискладову велику відью. Заслужені ті істоти, що безнастанно тримають шестискладову велику відью і ревно проказують її. А в час її проказування сходяться Татхаґати, числом рівні піщинкам дев’яноста дев’яти рік Ґанґ, сходяться бодгісаттви, числом рівні порошинкам, і шість параміт стають при дверях. І інші деви-сини з тридцяти двох сонмів девів зійшлися. І чотири великі царі бережуть чотири сторони. І цар наґів Саґара, і цар наґів Анаватапта, і цар наґів Такшака, і цар наґів Васукі — з цими на чолі многі сотні тисяч коті нают царів наґів бережуть землю. І інші, земні якші. А інші бережуть простір. У кожній порі волосинки того сина доброго роду спочивають коті Татхаґат, а спочивши, виголошують схвалення: «Добре, добре, сину доброго роду, що ти здобув такий здобуток — самоцвіт чінтамані! Звільнено сім твоїх родів, у передачі народжень. А ті живі істоти, сину доброго роду, що в лоні твоєму, — усі вони стануть незворотними бодгісаттвами». Хто б не тримав цю шестискладову велику відью на тілі чи на шиї, того, сину доброго роду, слід знати як того, чиє тіло — тіло ваджри; слід знати як ступу з мощами; слід знати як коті знання Татхаґат. Хоч який син доброго роду чи дочка доброго роду проказують цю шестискладову велику відью, той стає невичерпним у красномовності. Стає чистим у скупченні знання. Стає наділеним великим співчуттям. День у день він сповнює шість параміт. Здобуває посвяту обертача колеса серед відьядгарів. Кому б він не дав свого віддиху — вдиху чи видиху, — чи то з любов’ю, чи з ненавистю, усі ті стають незворотними бодгісаттвами і швидко пробуджуються до найвищого досконалого пробудження. Кого лише торкне дотик його шати, усі ті стануть бодгісаттвами в останньому існуванні. Самим лише баченням: жінка чи чоловік, чи дівчинка, чи звірі й птахи, чи корови, буйволи, віслюки та інші, що бачать його оком, — усі вони стануть бодгісаттвами в останньому існуванні, вільними від страждання народження, старості, хвороби, смерті й розлуки з любим. І стануть немислимими йоґінами. Отаке-то заохочення тому, хто проказує шестискладову велику відью».

Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному так: «Як мені, Благословенний, здобути шестискладову велику відью? Немислима вона для йоґ і для незмірних дг’ян, і не стоїть на місці в найвищому досконалому пробудженні; вона — показ нірвани, вхід у звільнення, втишення пристрасті й ненависті, сповнення царя Дгарми, викорінення самсари з п’ятьма уділами, висушення сквернів пекельних істот, знищення й переправа для тих, хто потрапив у лоно тварин, смакування дгарм і їхнє сповнення. Хочу почути невичерпний виклад знання всезнання. Благословенний, тому, хто дасть мені шестискладову велику відью, я віддам чотири материки, повні семи коштовностей. А якщо, Благословенний, для писання не знайдеться ні берести, ні чорнила, ні тростини — я вчиню чорнило зі своєї крові, здерши шкіру, вчиню з неї бересту, а зламавши кістку, вчиню тростину; і навіть тоді, Благословенний, не буде мені жалю тіла. А той буде мені за матір і батька, і вчителем над вчителями».

Тоді Благословенний сказав бодгісаттві Сарваніваранавішкамбгін так: «Пригадую, сину доброго роду, як задля цієї шестискладової великої відьї я блукав світовими сферами, числом рівними порошинкам. Многі сотні тисяч коті нают Татхаґат я вшановував. І від тих Татхаґат не почув я про неї навіть натяку. Тоді був Татхаґата на ім’я Ратноттама, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний. Перед ним я проливав сльози. Тоді той Татхаґата, архат, досконало пробуджений, промовив: «Не проливай, сину доброго роду, таких жалісних сліз. Іди, сину доброго роду, до світової сфери на ім’я Падмоттама. Там є Татхаґата на ім’я Падмоттама, архат, досконало пробуджений. Він дарує цю шестискладову велику відью». Тож, сину доброго роду, я вирушив від Татхаґати Ратноттама. І прийшов до поля будди Татхаґати Падмоттама. Прийшовши, схилив голову до стіп Благословенного і, склавши перед ним долоні, сказав: «Хай здобуду я, Благословенний Падмоттама, шестискладову велику відью-царицю, від самої лише згадки імені якої вичерпуються всі гріхи і здобувається важкоздобутне пробудження, — задля чого я змучився многими світовими сферами. Прийшовши аж сюди, хай не буде мій труд намарне». Тоді Татхаґата Падмоттама повів мову про чесноти цієї шестискладової великої відьї: «Так само, сину доброго роду, як можна злічити міру порошинок, так, сину доброго роду, не можна злічити скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї. Я, сину доброго роду, можу злічити кожну піщинку чотирьох морів, але не можу, сину доброго роду, злічити скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї. Так само, сину доброго роду, ніби був би якийсь чоловік. Він збудував би дім, повний, на тисячу йоджан, а вдвічі — на п’ятсот йоджан. І наповнив би його зернами кунжуту так, щоб не лишилося й голчаного просвіту; а при дверях поставили б чоловіка, не старіючого й не вмирущого. По сплині сотні калп він викидав би за двері одне зерня кунжуту. І час, за який отаким робом кунжут, складений у тому домі, вичерпався б і скінчився, — його я можу злічити. А от скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї, сину доброго роду, злічити не можна. Так само, сину доброго роду, ніби на чотирьох материках чинили б різноманітні оранки — ячменю, пшениці, рису шалі, бобів мудґа й маша, а також кунжуту, ягід коли, кулаттги й іншого; і час від часу царі наґів посилали б потоки дощу. Ті посіви достигли б, а достигши, були б пожаті. І отак учинили б із Джамбудвіпа тік, а тоді возами, ношами, оберемками, кошами, коровами, віслюками та іншими звезли б і скинули всередину того току, і, обмолотивши коровами й віслюками, склали б велику купу. Я можу, сину доброго роду, злічити кожне зерно, але не можу, сину доброго роду, злічити скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї. Так само, сину доброго роду, ці великі ріки течуть по Джамбудвіпа вночі і вдень — а саме: Ґанґа, Сіта, Ямуна, Сіндгу, Шатадру, Чандрабгаґа, Ераваті, Сумаґандга, Гімараті й Калашодарі. Кожна ріка має п’ять тисяч приточин. Уночі й удень вони течуть у велике море. Отак само тече скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї. І кожну краплю тих великих рік я можу злічити, але не можу, сину доброго роду, злічити скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї. Так само, сину доброго роду, на чотирьох материках чотириногі роди — корови, віслюки, буйволи, коні, слони; пси, шакали, кози та інша худоба; а також леви, тигри, гієни, олені, мавпи, зайці та інші, — кожну їхню волосинку я можу злічити, але скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї, сину доброго роду, злічити не можна. Так само, сину доброго роду, є цар гір на ім’я Ваджранкуша — дев’яносто дев’ять тисяч йоджан заввишки і вісімдесят чотири тисячі йоджан углиб. Один бік того царя гір Ваджранкуша — вісімдесят чотири тисячі йоджан. І при боці того царя гір був би невмирущий чоловік. По сплині калпи він раз провів би по ньому касійською тканиною. І коли б отак учинивши, вичерпалася вона і скінчилася, — роки, місяці, дні, мугурти, наді й кали того часу, аж до віддихів, можна злічити; а скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї злічити не можна. Так само, сину доброго роду, велике море — вісімдесят чотири тисячі йоджан углиб, незмірне в широчині, аж до Вадавамукха: кожну краплю в ньому я можу злічити кінчиком волосини, розщепленої на сто, але не можу, сину доброго роду, злічити скупчення заслуги шестискладової великої відьї. Так само, сину доброго роду, я можу злічити кожен листок гаю Шіршавана, але скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї злічити не можна. Так само, сину доброго роду, нехай усі жінки, чоловіки, хлопці й дівчата, що живуть на чотирьох материках, стали б бодгісаттвами, утвердженими на десяти щаблях. Яке скупчення заслуги в тих бодгісаттв — більше за нього скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї. Так само, сину доброго роду, коли б рік із дванадцяти місяців, або ж рік із додатковим місяцем, із тринадцяти місяців, і отак за ліком років цілу калпу дощило б удень і вночі, — кожну краплю того я можу, сину доброго роду, злічити, а от скупчення заслуги від одного проказування шестискладової великої відьї, сину доброго роду, злічити не можу. Отак, сину доброго роду: багато коті Татхаґат, подібних до мене, зібраних в одному місці, небесну калпу прислуговували б шатами, жебрацькими чашами, ложем і сидінням, ліками на час недуги й усім приладдям, і в жодному прислуговуванні не забракло б їх, — а проте не годні Татхаґати злічити скупчення заслуги шестискладової великої відьї; а тим паче я, що перебуваю в цій світовій сфері самотою. Постанням через немислимий щабель дг’яни, сину доброго роду, віддався я йозі споглядання. І та дгарма — тонка, невиявлена, ненадійшла, здобувна найвищим серцем; вона утверджена вправними в засобах дгармами бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара. Отак, сину доброго роду, аби здобути вправність у засобах шестискладової великої відьї, я, сину доброго роду, блукав многими сотнями тисяч коті нают світових сфер. І, пішовши, склав долоні перед Татхаґатою Амітабга і від пориву Дгарми проливав сльози; а Татхаґата Амітабга знає майбутнє і теперішнє».

Тоді мовив він мені: «Сину доброго роду, чи бажаєш ти шестискладової великої відьї-цариці, віддавшись йозі споглядання?» Я сказав: «Бажаю, Сугато. Як спраглий шукає води, так я, Благословенний, шукаючи шестискладової великої відьї, обійшов многі світові сфери. Вшанував я многі сотні тисяч коті нают Татхаґат, і ні від кого не здобув шестискладової великої відьї-цариці. Будь же ти, Благословенний, рятівником, притулком, найвищим пристановищем. Будь оком тому, чиї чуття ушкоджені. Будь провідником тому, хто загубив дорогу. Будь парасолею тим, кого спалив сонячний жар. Будь як дерево шала на роздоріжжі чотирьох великих шляхів. Будь тому, хто спраглий Дгарми, показником безмежного шляху Дгарми. Будь ваджровим панциром для добре утвердженого розуму».

Тоді Амітабга, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, милозвучним голосом, звуком і гуком сповіщає бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара: «Поглянь, сину доброго роду: цей Падмоттама, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, задля шестискладової великої відьї блукав многими сотнями тисяч коті нают світових сфер. Дай, сину доброго роду, шестискладову велику відью-царицю. Ось як блукає Татхаґата».

Такий третій розділ, названий «Вихваляння величі шестискладової великої відьї».

Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)