← Назад до змісту
І.3 Визволення сфери істот
Розділ 3 — саттвадгатупарімокшанан
Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Коли ж, Благословенний, прийде бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара?» Благословенний відповів: «Він, сину доброго роду, вийшовши з великого пекла Авічі, увійшов до міста претів. Там сотні тисяч претів бігли попереду — з подобою обгорілих стовпів, здійняті, наче кістяні остови, з черевами, подібними до гірських надр, з ротами завбільшки з вушко голки. Коли бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара наближається до міста претів, тоді те місто претів прохолоджується, і громова блискавка вгамовується, і той брамник із піднятим дротиком, із руками, повними смертельної трути калакута, з червоними очима, — теж угамовується. Його могуттю він постійно зроджує серце любові: „Немає мені потреби в такому полі діянь“.»
Тоді шляхетний Авалокітешвара, бодгісаттва-магасаттва, побачивши те зібрання істот, зродив серце великого співчуття і з десяти пальців рук випустив десять рік Вайтарані; з десяти пальців ніг випустив десять рік Вайтарані. І з розуму бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, охопленого надмірним співчуттям, перед тими істотами з усіх пор у волосинках виходять великі ріки, повні води, наділеної вісьмома якостями. А коли ті істоти-прети скуштують тієї води, горлянки їхні стають широкими, а тіла — повними. І тією їжею, наділеною найкращим із небесних смаків, вони насичуються. Тоді, набувши людської свідомості, вони починають розмірковувати думкою про самсару: «О, які ж щасливі ті люди Джамбудвіпа, що втішаються прохолодним затінком! Щасливі ті люди Джамбудвіпа, що постійно чинять опіку батькові й матері та прислуговують їм. Щасливі ті доброчесні мужі, що завжди й повсякчас шукають доброго друга й бережуть його опіку. Свідомі ті доброчесні мужі, що завжди й повсякчас заглиблюються в Магаяну. Доброчесні ті мужі, що дотримуються шляхетного восьмичленного посту. Доброчесні ті мужі, що б’ють у калатало Дгарми. Доброчесні ті мужі, що поламані й потріскані оселі відновлюють і зводять наново. Доброчесні ті мужі, що відновлюють давні ступи й образи, поламані, потріскані й зруйновані. Доброчесні ті мужі, що завжди й повсякчас шанують проповідників Дгарми, переписувачів, охоронців, читців, слухачів царя сутр, і прислуговують їм. Доброчесні ті мужі, що бачать чуда Татхаґати, і різні місця для походжання Татхаґати, і озера Дгарми. Доброчесні ті мужі, що бачать місця для походжання пратьєкабудд. Доброчесні ті мужі, що бачать місця для походжання архатів. Доброчесні ті мужі, що бачать чудесні перетворення бодгісаттв і місця їхнього походжання.» Так, розмірковуючи про своє тіло, приналежне до світу претів, вони зрікаються уявних жадань, аби народитися вільними від них. Тоді від нього лунає звук «Карандавюга», коштовного царя сутр Магаяни. Тоді, розколовши ваджрою знання гору поглядів на самість у тілі, що здіймалася двадцятьма вершинами, усі вони народилися у світовій сфері Сукхаваті, народилися бодгісаттвами на ім’я Аканкшітамукха. І коли ті сфери істот були визволені й цілком звільнені, коли всі ті істоти народилися на щаблі бодгісаттви, тоді Авалокітешвара знову вийшов із того міста претів.
релігійна пропаганда
Такий третій розділ, названий «Визволення сфери істот».
Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)