← Назад до змісту
І.4 Постання Місяця та інших
Розділ 4 — чандрадютпаттір
Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Благословенний, невже й досі не приходить бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара?» Благословенний відповів: «Він, сину доброго роду, приводить до дозрівання сотні тисяч коті нают істот. День у день він приходить і приводить їх до дозрівання. Немає, сину доброго роду, такої красномовності навіть у Татхаґат, яка є в шляхетного Авалокітешвара, бодгісаттви-магасаттви.»
Тоді Сарваніваранавішкамбгін спитав: «Яким же чином, Благословенний?» Благословенний відповів: «Колись давно, сину доброго роду, у світі постав Татхаґата на ім’я Віпашїн, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний. У той час, тієї пори, Сарваніваранавішкамбгін, я був сином купця на ім’я Суґандгамукха. Тоді я почув від Татхаґати Віпашїн вихваляння чеснот шляхетного Авалокітешвара.»
Тоді Сарваніваранавішкамбгін сказав Благословенному таке: «Яке ж вихваляння чеснот ти почув, Благословенний? Хай усе те буде повідано. Царю мудрих, Благословенний, просвіти мене: яке вихваляння чеснот бодгісаттви-магасаттви шляхетного Авалокітешвара ти почув, Благословенний?»
Благословенний відповів: «З очей його постали Місяць і Сонце, з чола — Магешвара, з плечей — Брагма та інші, із серця — Нараяна, з іклів — Сарасваті, з уст народилися вітри, із ніг — Земля, а з живота — Варуна. Коли ці деви народилися з тіла шляхетного Авалокітешвара, тоді бодгісаттва-магасаттва шляхетний Авалокітешвара сказав деві-синові Магешвара таке: „Ти, Магешвара, у калі-юґу, що настане, з’явившись у злиденній сфері істот, будеш зватися первісним девою, творцем і зиждителем. Усі ті істоти, що ведуть такі бесіди поміж таких простих людей, будуть позбавлені шляху пробудження“.»
полеміка з шайвізмом
Буддійська традиція системно відкидає ішвара-вада — вчення про бога-творця: якщо світ створений і керований чиєюсь волею, то ні залежне виникнення, ні карма, ні власна практика не мають сенсу, а звільнення стає справою чужої милості. Тому ті, хто «ведуть такі бесіди поміж простих людей» (притхаґджана — невчений, звичайний люд), випадають зі шляху: йдеться про популярну проповідь креаціонізму, а не про приватну помилку.
Простір, кажуть, — це лінґа, а земля — його підніжжя; оселя всіх істот, він у грі зветься лінґою.
Таке, сину доброго роду, вихваляння чеснот шляхетного Авалокітешвара почув я від Татхаґати Віпашїн.
Коли й та пора минула, з’явився Татхаґата на ім’я Шікхін, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний. У той час, тієї пори, Сарваніваранавішкамбгін, я був бодгісаттвою-магасаттвою на ім’я Данашура. Від того Татхаґати Шікхін я почув вихваляння чеснот бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара.
Такий четвертий розділ, названий «Постання Місяця та інших».
Санскритський оригінал: GRETIL, Kāraṇḍavyūha (вид. P. L. Vaidya, Mahāyāna-sūtra-saṃgrahaḥ, ч. 1, Дарбганґа, 1961)