Наполегливість

І тоді бодгісаттва-магасаттва Бгайшаджяраджа та бодгісаттва-магасаттва Магапратібгана, оточені двадцятьма сотнями тисяч бодгісаттв, промовили перед лицем Благословенного такі слова: «Хай Благословенний не турбується про це. Ми, Благословенний, після парінірвани Татхаґати проповідуватимемо й виголошуватимемо істотам цей виклад Дгарми. І хоч, Благословенний, істоти тієї пори будуть лукаві, з мізерними коренями блага, охоплені пихою, прив'язані до здобутку й шани, ті, що вступили на коріння недоброго, важкі до приборкання, позбавлені довірливої відданості, сповнені зневіри, — а проте ми, Благословенний, явивши силу терпіння, тієї пори проказуватимемо цю сутру, триматимемо її, проповідуватимемо, переписуватимемо, шануватимемо, поважатимемо, цінуватимемо, вшановуватимемо. І, Благословенний, зрікшись тіла й життя, ми виголошуватимемо цю сутру. Хай Благословенний не турбується».

І тоді в тому зібранні п'ять сотень ченців із тих, що навчаються, і тих, що вже не потребують навчання, сказали Благословенному таке: «Ми теж, Благословенний, беремося виголошувати цей виклад Дгарми, — а проте, Благословенний, в інших світових сферах». І тоді всі шраваки Благословенного, ті, що навчаються, і ті, що вже не потребують навчання, яким Благословенний дав пророцтво про найвище досконале пробудження, — вісім тисяч ченців, — усі вони, склавши долоні в бік Благословенного, сказали Благословенному таке: «Хай Благословенний не турбується. Ми теж виголошуватимемо цей виклад Дгарми по парінірвані Татхаґати, в останню пору, в останній час, — а проте в інших світових сферах. Чому ж? Бо в цій світовій сфері Сага, Благословенний, істоти охоплені пихою, з мізерними коренями блага, серцем повсякчас злобливі, лукаві, кривої вдачі».

І тоді Магапраджапаті Ґаутамі, сестра матері Благословенного, разом із шістьма тисячами черниць — тими, що навчаються, і тими, що вже не потребують навчання, — підвелася зі свого сидіння, склала долоні в бік Благословенного і стояла, дивлячись на Благословенного. І тоді, тієї миті, Благословенний звернувся до Магапраджапаті Ґаутамі: «Чому ти, Ґаутамі, стоїш зажурена й вдивляєшся в Татхаґату? „Мене не названо й не дано мені пророцтва про найвище досконале пробудження“. Але ж, Ґаутамі, тобі дано пророцтво пророцтвом усьому зібранню. А ще, Ґаутамі, відтепер, учинивши перед тридцятьма вісьмома сотнями тисяч коті нают будд шанування, пошану, повагу, поклоніння, вшанування й схиляння, ти станеш бодгісаттвою-магасаттвою, проповідником Дгарми. І оці шість тисяч черниць — тих, що навчаються, і тих, що вже не потребують навчання, — разом із тобою перед тими Татхаґатами, архатами, досконало пробудженими стануть бодгісаттвами, проповідниками Дгарми. А далі, ще згодом, сповнивши діяння бодгісаттви, ти станеш у світі Татхаґатою на ім'я Сарвасаттвапріядаршана, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним. І той, Ґаутамі, Татхаґата Сарвасаттвапріядаршана, архат, досконало пробуджений, дасть тим шістьом тисячам бодгісаттв почергове пророцтво про найвище досконале пробудження».

І тоді черниці Яшодгара, матері Рагула, спало на думку таке: «Мого імені Благословенний не назвав». І тоді Благословенний, своїм розумом збагнувши хід думок черниці Яшодгара, мовив черниці Яшодгара таке: «Сповіщаю тобі, Яшодгара, звіщаю тобі. Ти теж, учинивши перед десятьма тисячами коті будд шанування, пошану, повагу, поклоніння, вшанування й схиляння, станеш бодгісаттвою, проповідником Дгарми. І, поступово сповнивши діяння бодгісаттви, ти станеш у світі Татхаґатою на ім'я Рашмішатасагасрапаріпурнадгваджа, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним — у світовій сфері Бгадра, Щаслива. І безмірною буде тривалість життя того Благословенного Рашмішатасагасрапаріпурнадгваджа, Татхаґати, архата, досконало пробудженого».

І тоді черниця Магапраджапаті Ґаутамі, оточена шістьма тисячами черниць, і черниця Яшодгара, оточена чотирма тисячами черниць, почувши від Благословенного своє пророцтво про найвище досконале пробудження, здобули подив і захват і тієї миті промовили таку ґату:

Благословенний, ти Наставник, ти Провідник, ти вчитель світу з його девами, подавач утіхи, вшанований людьми й девами; і ми сьогодні втішені, Владико.

І тоді ті черниці, промовивши цю ґату, сказали Благословенному таке: «Ми теж, Благословенний, беремося виголошувати цей виклад Дгарми в останню пору, в останній час, — а проте в інших світових сферах».

І тоді Благословенний глянув у бік тих вісімдесяти сотень тисяч коті нают бодгісаттв, які здобули дгарані й обертають незворотне колесо Дгарми. І тоді ті бодгісаттви-магасаттви, ледве Благословенний глянув на них, підвелися зі своїх сидінь, склали долоні в бік Благословенного й подумали так: «Благословенний просить нас виголошувати цей виклад Дгарми». І, поміркувавши так, вони, зворушені, сказали одне одному: «Як же нам чинити, сини доброго роду, коли Благословенний просить виголошувати цей виклад Дгарми в майбутньому часі?» І тоді ті сини доброго роду з поваги до Благословенного і через власну обітницю попередніх діянь видали перед лицем Благословенного левиний рик: «Ми, Благословенний, у майбутньому часі, коли Татхаґата відійде в парінірвану, підемо в десять сторін і спонукатимемо всіх істот переписувати, проказувати й обмірковувати цей виклад Дгарми та виголошуватимемо його — самою могуттю Благословенного. А Благословенний, перебуваючи в іншій світовій сфері, дасть нам захист, покров і охорону».

І тоді ті бодгісаттви-магасаттви спільним співом звернулися до Благословенного такими ґатами:

Не турбуйся, Благословенний; ми тоді, коли ти відійдеш у парінірвану, в ту останню, вельми страшну пору виголошуватимемо цю найвищу сутру.

Лайку й погрози, а також замахи палицею від нерозумних ми зноситимемо, стерпимо, Проводарю.

Злого розуму, криві, лукаві, нерозумні, охоплені пихою, ті, що недосягнене мають за досягнене, — у люту останню пору.

Ті, що ведуть життя лісових пустельників, і, вбравшись у лахміття, «ми провадимо життя суворої стриманості» — так казатимуть недоумні.

Ласі до смаків і прив'язані до них, вони проповідуватимуть Дгарму домогосподарям, і шануватимуть їх так, наче вони мають шість надзнань.

Люті серцем і злобиві, думками при домі й статках, вони, зайшовши в лісову схованку, ганитимуть нас.

І про нас казатимуть ті, що прив'язані до здобутку й шани: «Та ці ченці — іновірці, вони проповідують власні витвори».

Самі склавши сутри задля здобутку й шани, вони говоритимуть посеред зібрання, обмовляючи нас.

Перед царями, царевичами, а також перед царськими радниками, перед брагманами й господарями, а також перед іншими ченцями —

вони казатимуть на нас хулу й виставлятимуть нас за іновірців. Ми все стерпимо з поваги до великих мудреців.

А ті нерозумні, що ганитимуть нас тієї пори, — «вони стануть буддами»: і ми стерпимо все до кінця.

У цьому струсі калпи, лютому й вельми страшному, багато ченців із подобою якшів чинитимуть нам наругу.

З поваги до Владики світу ми беремося тут за вельми важке; оперезавшись попругою терпіння, виголошуватимемо цю сутру.

Ми не дбаємо ні про тіло, ні про життя, Проводарю, а дбаємо про пробудження, тримаючи довірений тобою скарб.

Сам Благословенний знає, які лихі ченці будуть в останню пору, — ті, що не відають прихованого мовлення.

Треба буде зносити всяке насуплення брів, раз у раз неприйняття, вигнання з осель, ув'язнення й побої всякого роду.

Пам'ятаючи наказ Владики світу, в останню пору ми проголошуватимемо цю сутру посеред зібрання, безстрашні.

По містах і селах — тим, хто прагнутиме цього, ми, приходячи знову й знову, віддаватимемо довірений тобою скарб, Проводарю.

Ми виконуватимемо твоє послання, Владико світу, великий мовчальнику; не турбуйся ж ти, що досяг спокою й добре згас.

І всі світочі світу, що прийшли з десяти сторін, — ми промовляємо правдиве слово; ти знаєш нашу довірливу відданість.

Такий дванадцятий розділ, названий «Наполегливість», у благородному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)