Виникнення бодгісаттв із розколин землі

І тоді, тієї миті, з-поміж бодгісаттв-магасаттв, що прийшли з інших світів, бодгісаттви-магасаттви, числом у вісім разів більші за піщинки ріки Ґанґи, підвелися з того кола зібрання. Склавши долоні й обернувшись лицем до Благословенного, вклоняючись Благословенному, вони мовили Благословенному таке: «Якби Благословенний нам дозволив, ми теж, Благословенний, по парінірвані Татхаґати в тій світовій сфері Сага проголошували б, виголошували б, записували б і вшановували б цей виклад Дгарми, і докладали б зусиль до цього викладу Дгарми. Тож нехай Благословенний і нам дозволить цей виклад Дгарми.» І тоді Благословенний мовив тим бодгісаттвам таке: «Годі, сини доброго роду. Нащо вам це діло? Є, сини доброго роду, тут-таки, у цій моїй світовій сфері Сага, тисячі бодгісаттв, числом у шістдесят разів більші за піщинки ріки Ґанґи, — почет одного-єдиного бодгісаттви. І таких бодгісаттв — тисячі, числом у шістдесят разів більші за піщинки ріки Ґанґи, і в кожного з них такий самий почет; вони по моїй парінірвані, в останню пору, в останній час, триматимуть, виголошуватимуть і проголошуватимуть цей виклад Дгарми.»

І щойно Благословенний вимовив ці слова, як ця світова сфера Сага звідусіль розкололася й розверзлася. І з тих розколин зринали численні сотні тисяч коті нают бодгісаттв із тілами золотої барви, наділених тридцятьма двома прикметами великої особи, — ті, що перебували під цією великою землею, у просторовій стихії. Спираючись на цю саму світову сферу Сага, вони, почувши такий голос Благословенного, здійнялися з-під землі; і кожен із них, бодгісаттва, мав почет бодгісаттв, числом у шістдесят разів більший за піщинки ріки Ґанґи, і був провідником громади, великим провідником громади, наставником громади. А таких бодгісаттв-магасаттв, провідників громад, великих провідників громад, наставників громад, було сотні тисяч коті нают, числом у шістдесят разів більші за піщинки ріки Ґанґи, — тих, що виринали тут, зі щілин землі світової сфери Сага. А що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв числом у п'ятдесят разів більший за піщинки ріки Ґанґи? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв числом у сорок разів більший за піщинки ріки Ґанґи? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв числом у тридцять разів більший за піщинки ріки Ґанґи? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв удвадцятеро більший? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв числом удесятеро більший за піщинки ріки Ґанґи? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв числом уп'ятеро, учетверо, утричі, удвічі більший за піщинки ріки Ґанґи? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв числом рівний піщинкам ріки Ґанґи? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв числом у половину піщинок ріки Ґанґи? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет бодгісаттв числом у чверть, у шосту, у восьму, у десяту, у двадцяту, у тридцяту, у сорокову, у п'ятдесяту, у соту, у тисячну, у стотисячну, у котійну, у стокотійну, у тисячокотійну, у стотисячокотійну, у сотнітисячокотінаютну частку піщинок ріки Ґанґи? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, чий почет — численні сотні тисяч коті нают бодгісаттв?

Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв із почтом у коті? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв із почтом у сто тисяч? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв із почтом у тисячу? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв із почтом у п'ятсот? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв із почтом у чотириста, триста, двісті? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв із почтом в одну сотню? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв із почтом у п'ятдесят бодгісаттв? І так далі. Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв із почтом у сорок, тридцять, двадцять, десять, п'ять, чотири, три, два бодгісаттви? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв, які були самі-другі? Що вже казати про бодгісаттв-магасаттв без почту, що мешкали самотою? Ані числа їм, ані лічби, ані порівняння, ані наближення не знайти — тим бодгісаттвам-магасаттвам, що виринали тут, у світовій сфері Сага, зі щілин землі. І, вирнувши, вони підходили туди, де в повітрі, у піднебессі, стояла та велика коштовна ступа, в якій відійшов у парінірвану той Благословенний Прабгутаратна, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, і сидів на левиному троні разом із Благословенним Шакямуні, Татхаґатою, архатом, досконало пробудженим. Підійшовши й уклонившись головами до стіп обох Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, і вклонившись та віддавши шану всім тим власним витвореним образам Татхаґати, що належали Благословенному Шакямуні, Татхаґаті, і що зібралися звідусіль, у десяти сторонах, по інших світах, сидячи на левиних тронах під різними коштовними деревами, — і обійшовши тих Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, з правого боку багато сотень тисяч разів, і вихваливши їх різними бодгісаттвовими хвалами, вони стали осторонь. Склавши долоні, вони вклонялися, звернені лицем до Благословенного Шакямуні, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, і до Благословенного Прабгутаратна, Татхаґати, архата, досконало пробудженого.

А тим часом, поки ті бодгісаттви-магасаттви виринали зі щілин землі, вклонялися Татхаґатам і вихваляли їх різними бодгісаттвовими хвалами, минуло повних п'ятдесят антаркалп. І ті п'ятдесят антаркалп той Благословенний Шакямуні, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, мовчав. І ті чотири зібрання ті самі п'ятдесят антаркалп перебували в мовчанні. І тоді Благословенний учинив таке витворення надприродної сили, що через нього тим чотирьом зібранням здалося, ніби минуло тільки одне пообіддя. І побачили вони цю світову сферу Сага, обійняту сотнями тисяч просторів і сповнену бодгісаттв. А в тому великому сонмі бодгісаттв, у тому великому зборищі бодгісаттв, було четверо бодгісаттв-магасаттв, що були на чолі, а саме: бодгісаттва-магасаттва на ім'я Вішіштачарітра, бодгісаттва-магасаттва на ім'я Анантачарітра, бодгісаттва-магасаттва на ім'я Вішуддгачарітра і бодгісаттва-магасаттва на ім'я Супратіштхітачарітра. Ці четверо бодгісаттв-магасаттв були на чолі того великого сонму бодгісаттв, того великого зборища бодгісаттв. І тоді четверо бодгісаттв-магасаттв, ставши попереду того великого сонму бодгісаттв, того великого зборища бодгісаттв, склали долоні, звернені до Благословенного, і мовили Благословенному таке: «Чи мало недуг у Благословенного, чи легка неміч, чи блаженне його перебування? Чи добра вдача в істот, Благословенний, чи легко їх напоумити, чи легко приборкати, чи легко очистити? Чи не завдають вони Благословенному втоми?»

І тоді ті четверо бодгісаттв-магасаттв звернулися до Благословенного цими двома ґатами:

Чи блаженно перебуваєш ти, Владико світу, світлотворче? Чи вільний ти від недуги, чи добре тілу твоєму, безпорочний?

Чи добра вдача в тих істот, чи легко їх приборкати й очистити? Чи не завдають вони втоми Владиці світу, коли він промовляє?

І тоді Благословенний мовив тим чотирьом бодгісаттвам-магасаттвам, що були на чолі того великого сонму бодгісаттв, того великого зборища бодгісаттв, таке: «Так воно, сини доброго роду, так воно. Перебування моє блаженне, недуг у мене мало, неміч легка. І добра вдача в цих моїх істот, легко їх напоумити, легко приборкати, легко очистити. І не завдають вони мені втоми, коли їх очищають. Чому так? Бо ці істоти, сини доброго роду, — саме мої, і вони вже звершили підготовчу працю при давніх досконало пробуджених. Тільки-но побачивши мене, сини доброго роду, і почувши мене, вони відчувають до мене довірливу відданість, входять і занурюються у знання будди. А ті, хто раніше звершував служіння на ступені шраваки чи на ступені пратьєкабудди, — і їх я нині ввів у знання дгарм будди й дав їм почути найвищу істину.»

І тоді ті бодгісаттви-магасаттви тієї миті проказали ці ґати:

Добре, добре, великий герою, ми радіємо разом із тобою: добра-бо вдача в тих істот, легко їх приборкати й очистити.

І ті, що чують це глибоке знання твоє, Проводарю, почувши, відчувають довірливу відданість і переправляються, Проводарю.

Коли це було сказано, Благословенний висловив похвалу тим чотирьом бодгісаттвам-магасаттвам, що були на чолі того великого сонму бодгісаттв, того великого зборища бодгісаттв: «Добре, добре, сини доброго роду, що ви так вітаєте Татхаґату.»

А тим часом бодгісаттві-магасаттві Майтрея й іншим сотням тисяч коті нают бодгісаттв, числом у вісім разів більшим за піщинки ріки Ґанґи, спало на думку таке: «Небаченим досі є для нас цей великий сонм бодгісаттв, це велике зборище бодгісаттв, і нечуваним досі — те, що вони, вирнувши зі щілин землі й ставши перед Благословенним, шанують, поважають, цінують і вшановують Благословенного й вітаються з Благословенним. Звідки ж прийшли ці бодгісаттви-магасаттви?»

І тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея, усвідомивши власний сумнів і вагання, і збагнувши думкою думку й роздум тих сотень тисяч коті нают бодгісаттв, числом рівних піщинкам ріки Ґанґи, тієї миті склав долоні й запитав Благословенного про цю саму річ ґатоспівом:

Многі тисячі, наюти й коті, безкраї, бодгісаттви, небачені досі, — розкажи, найвищий із двоногих.

Звідки й як вони приходять, наділені великою чудесною могуттю, великі тілом на вигляд, — звідки їхній прихід?

Усі вони стійкі, уважні, великі мудреці, і любі на вигляд, — звідки їхній прихід?

І в кожного з тих мудрих бодгісаттв, владарю світу, почет незмірний, як піщинки Ґанґи.

Повних шістдесят разів по піщинках Ґанґи — почет славного бодгісаттви, і всі вони вирушили до пробудження.

У таких героїв, оточених почтом, у захисників, міра їхня — саме шістдесят разів по піщинках Ґанґи.

А є й інші, ще численніші, з почтами безкраїми: п'ятдесят Ґанґ, і сорок, і тридцять.

У когось почет звідусіль — рівний двадцяти Ґанґам, а є й інші, ще численніші, у кого десять і п'ять.

Такий почет у кожного сина будди, захисника, — звідки прийшло сьогодні таке зібрання, Провіднику?

Чотири, три, а то й дві — рівні піщинкам Ґанґи — почти в кожного: ті, що навчаються слідом, супутники.

А є й інші, ще численніші, чия лічба безкрая: і за тисячі коті калп їх не злічити.

Пів Ґанґи, і третина, і десята та двадцята частка — такий почет у героїв, у бодгісаттв-захисників.

А є й інші, ще численніші, і міри їм не знайти: хоч лічи їх по одному сотнями коті калп.

А є й інші, ще численніші, з почтами безкраїми: коті, і коті, і коті, і так само півкоті.

І ще інші, що перевершують усяку лічбу, — у великих мудреців; бодгісаттви великої мудрості, усі стоять шанобливо.

І почет у тисячу, і в сто п'ятдесят, — лічби їм немає й за сотні коті калп.

Двадцять, десять, п'ять, а то чотири, три, а то й два — такий почет у героїв, і лічби їм не знайти.

І ті, що ходять самотою й самі знаходять спокій, — лічби їм немає, тим, що зійшлися тут сьогодні.

Якби людина лічила калпи, числом рівні піщинкам Ґанґи, тримаючи в руці лічильну паличку, вона не дійшла б до кінця.

Усіх цих великих духом, сповнених стійкого зусилля захисників, бодгісаттв-героїв — звідки їхнє походження?

Хто виклав їм Дгарму, хто утвердив їх у пробудженні? Чиє вчення їм миле, чиї вони охоронці вчення?

Розколовши всю землю звідусіль, на чотири сторони, виринають вони — великої мудрості, наділені чудесною могуттю, прозірливі.

Уся ця світова сфера звідусіль потрощена, мовчальнику, цими безстрашними бодгісаттвами, що виринають.

Ніколи й ніде ми досі їх не бачили; назви ж нам ім'я тієї світової сфери, Провіднику.

Десять сторін ми обходили знов і знов, та ніколи не бачили ми цих бодгісаттв.

Ніколи ми не бачили жодного з твоїх синів; сьогодні ж раптом побачили їх — розкажи про їхнє діяння, мовчальнику.

Тисячі, сотні й наюти бодгісаттв — усі, охоплені цікавістю, дивляться на найвищого з двоногих.

Розтлумач, великий герою, незмірний, вільний від опертя, звідки приходять ці звитяжці, безстрашні бодгісаттви.

А тим часом ті Татхаґати, архати, досконало пробуджені, що прийшли з інших сотень тисяч коті нают світів, — витворені постаті Благословенного Шакямуні, Татхаґати, — ті, що в інших світах викладали істотам Дгарму, і що сиділи, схрестивши ноги, на великих коштовних левиних тронах під коштовними деревами звідусіль, із восьми сторін довкола Благословенного Шакямуні, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, — то й прислужники тих Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, кожен у свого, побачивши той великий сонм бодгісаттв, те велике зборище бодгісаттв, що звідусіль виринало зі щілин землі й стояло у просторовій стихії, теж сповнилися подиву й мовили кожен своєму Татхаґаті таке: «Звідки, Благословенний, приходить стільки бодгісаттв-магасаттв, незмірних, незліченних?» Коли це було сказано, ті Татхаґати, архати, досконало пробуджені, мовили кожен своїм прислужникам таке: «Заждіть, сини доброго роду, хвилину. Ось бодгісаттва-магасаттва на ім'я Майтрея, якому Благословенний Шакямуні дав пророцтво про найвище досконале пробудження безпосередньо після себе; він запитає цього Благословенного Шакямуні, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, про цю річ. І цей Благословенний Шакямуні, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, дасть відповідь. Тоді ви й почуєте.»

І тоді Благословенний звернувся до бодгісаттви-магасаттви Майтрея: «Добре, добре, Аджіта. Про величну річ ти мене питаєш, Аджіта.» І тоді Благословенний звернувся до всього сонму бодгісаттв: «Тож будьте всі уважні, сини доброго роду. Будьте добре споряджені й міцні силою, увесь цей сонм бодгісаттв. Знання й бачення Татхаґати, сини доброго роду, нині проголошує Татхаґата, архат, досконало пробуджений, — владарну міць Татхаґати, діяння Татхаґати, гру Татхаґати, розгортання Татхаґати, звитягу Татхаґати.»

І тоді Благословенний тієї миті проказав ці ґати:

Будьте всі уважні, сини доброго роду, — я випускаю це слово, яке не буває інакшим; не впадайте тут у зневіру, мудрі: незбагненне знання Татхаґат.

Ставши всі стійкими й уважними, будьте зосереджені й непохитні; нечувану досі Дгарму належить почути сьогодні — дивовижну Дгарму Татхаґат.

Нізащо не майте сумніву, усі ви, — я-бо вас утверджую; я Провідник, чиє слово не буває інакшим, і знанню моєму немає жодної лічби.

Глибокі дгарми пізнав Сугата — недосяжні для роздумів, яким немає міри; їх, ті дгарми, я сьогодні проголошу — слухайте ж мене: які вони і як.

І тоді Благословенний, проказавши ці ґати, тієї миті звернувся до бодгісаттви-магасаттви Майтрея: «Сповіщаю тобі, Аджіта, звіщаю. Ці бодгісаттви, Аджіта, незмірні, незліченні, незбагненні, незрівнянні, нелічимі, яких ви досі не бачили, які нині вийшли зі щілин землі, — усіх цих бодгісаттв-магасаттв, Аджіта, я, звершившись у найвищому досконалому пробудженні в цій світовій сфері Сага, спонукав, надихнув і звеселив і навернув до найвищого досконалого пробудження. І цих синів доброго роду я привів до дозрівання в цій дгармі бодгісаттви, утвердив, оселив, зміцнив, увів, пробудив і очистив. І ці бодгісаттви-магасаттви, Аджіта, живуть у цій світовій сфері Сага, унизу, в обширі просторової стихії. Ці сини доброго роду віддані вивченню, виголошуванню, обмірковуванню й належному спрямуванню уваги; вони не тішаться товариством, не радіють гуртуванню, не складають ноші, стійкі в зусиллі. Ці сини доброго роду, Аджіта, тішаться самотою, радіють самоті. Не спираючись на девів і людей, живуть вони, сини доброго роду, радіючи життю без гуртування. Ці сини доброго роду тішаться Дгармою і віддані знанню будди.»

І тоді Благословенний тієї миті проказав ці ґати:

Ці бодгісаттви — незмірні, незбагненні, яким немає міри, наділені чудесною могуттю, мудрістю й ученістю, що багато коті калп ішли в знанні.

Усіх їх я привів до дозрівання для пробудження, і живуть вони в моєму ж полі; усіх їх привів до дозрівання саме я, і ці бодгісаттви — саме мої сини.

Усі вони віддані лісовому подвижництву й завжди уникають ґрунту гуртування; ці мої сини ходять без прив'язі, навчаючись мого найвищого діяння.

Живуть вони в цьому обширі простору, попід полем, — герої, віддані служінню, здобуваючи це найвище пробудження, ревні вдень і вночі, невсипущі.

Усі вони стійкі в зусиллі, уважні, утверджені в незмірній силі мудрості; безстрашно проповідують вони Дгарму — усі ці осяйні сини мої.

І я, здобувши це найвище пробудження в місті Ґая, там, під деревом, обернувши найвище колесо Дгарми, привів їх усіх до дозрівання в найвищому пробудженні.

Це моє слово вільне від течій і правдиве — почувши мене, усі йміть віри; так давно здобув я найвище пробудження, і всіх їх привів до дозрівання саме я.

І тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея й ті численні сотні тисяч коті нают бодгісаттв сповнилися подиву, дива й зачудування: «Як же це Благословенний за таке коротке перебування, за такий малий проміжок часу спонукав і привів до дозрівання в найвищому досконалому пробудженні отаку незліченну безліч бодгісаттв-магасаттв?» І тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея мовив Благословенному таке: «Як же це, Благословенний, Татхаґата, ще юнаком вийшовши з Капілавасту, міста Шакя, і діставшись найкращого престолу пробудження неподалік міста Ґая, звершився в найвищому досконалому пробудженні? Від того часу, Благословенний, минуло сорок із чимось років. То як же, Благословенний, Татхаґата за такий проміжок часу звершив це безмірне діло Татхаґати, як явив Татхаґата владарну міць Татхаґати, звитягу Татхаґати, — що цей сонм бодгісаттв, це зборище бодгісаттв за такий проміжок часу, Благословенний, було спонукано й приведено до дозрівання в найвищому досконалому пробудженні? Якби лічити цей сонм бодгісаттв, це зборище бодгісаттв, Благословенний, то й за сотні тисяч коті нают калп не знайти йому кінця. Отакі незмірні, Благословенний, ці бодгісаттви-магасаттви, отакі незліченні, що довго йшли чистим життям, що зростили корені блага при багатьох сотнях тисяч будд, що звершилися за багато сотень тисяч калп.»

Це наче, Благословенний, якийсь чоловік, молодий, юний, зовсім хлопчина, чорнявий, у першому віці, двадцяти п'яти років від народження, показував би столітніх синів і казав так: «Ці сини доброго роду — мої сини.» А ті столітні чоловіки казали б так: «Це наш батько, наш родитель.» І слово того чоловіка, Благословенний, було б неймовірне, важке для віри для світу. Так само й Благословенний недавно звершився в найвищому досконалому пробудженні, а ці бодгісаттви-магасаттви — численні й незмірні, ті, що багато сотень тисяч коті нают калп ішли й вправлялися в чистому житті, що довгий час мали тверду постанову, що в знанні будди вправні входити в сотні тисяч брам самадгі й виходити з них, що вирушили до підготовчої праці великих надзнань і звершили підготовчу працю великих надзнань, мудрі на ступені будди, вправні у виголошуванні дгарм Татхаґати, дивовижні й предивні для світу, наділені великою силою та міццю завзяття. А Благословенний каже про них так: «Це я від самого початку спонукав їх, надихнув, привів до дозрівання й навернув на цей ступінь бодгісаттви», і: «Це я, звершившись у найвищому досконалому пробудженні, учинив усю цю звитягу зусилля.» І хоч ми, Благословенний, приймемо слово Татхаґати з вірою — бо Татхаґата говорить те, що не буває інакшим, — і хоч лише Татхаґата й може знати цю річ, — усе ж, Благословенний, бодгісаттви-магасаттви, що щойно вирушили колісницею, впадуть у сумнів. У цій справі, по парінірвані Татхаґати, почувши цей виклад Дгарми, вони не йнятимуть віри, не довірятимуть, не відкриються йому. І тоді, Благословенний, вони будуть наділені складеним діянням, що веде до занепаду Дгарми. Тож нехай Благословенний виложить саме цю річ, щоб ми були без сумніву щодо цієї Дгарми і щоб у майбутні часи сини доброго роду та дочки доброго роду, що йдуть колісницею бодгісаттви, почувши, не впадали в сумнів.»

І тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея тієї миті звернувся до Благословенного цими ґатами:

Коли ти народився в оселі Шакя на ім'я Капіла і вийшов із дому, ти здобув пробудження в місті на ім'я Ґая, — а часу відтоді мало, Владико світу.

А ці твої безстрашні, численні, шляхетний, що йшли коті калп, великі провідники громад, утверджені в силі чудесної могуті, непохитні, добре навчені, що дійшли краю в силі мудрості.

Незаплямовані, як лотос водою, вони, розколовши землю, прийшли сюди сьогодні; усі стоять, склавши долоні, шанобливі, уважні — сини владаря світу.

Як же повірять цьому такому дивові ці бодгісаттви? Заради знищення сумніву промов про це — виклади так, як воно є.

Ото ніби якийсь чоловік був би тут юний, хлопчина, чорнявий, двадцяти років від народження чи трохи більше, — і показував би синів, що народилися сто років тому.

А ті — у зморшках і сивині — казали б: «Це наш творець тіла»; важко було б у те повірити, Владико світу: щоб у юнака були такі сини.

Так само й Благословенний — молодий літами, а ці численні бодгісаттви — мудрі, уважні, безстрашні в мудрості, добре навчені за тисячі коті калп.

Стійкі, прозірливі в мудрості, усі благовидні й гарні на позір, безстрашні в розсудах про Дгарму, вихвалені провідниками світу.

Вони ходять без прив'язі, наче вітер, у просторовій стихії, повсякчас ні на що не спираючись; сини Сугати знають зусилля, шукаючи цього ступеня будди.

Як же можна буде в це повірити, коли провідник світу відійде в парінірвану? У нас немає жодного сумніву, бо ми чуємо це віч-на-віч, Владико світу.

Аби ж бодгісаттви, засумнівавшись у цій справі, не пішли в лихі уділи; розтлумач, Благословенний, як воно є: як були приведені до дозрівання ці бодгісаттви.

Такий чотирнадцятий розділ, названий «Виникнення бодгісаттв із розколин землі», у благородному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)