Розряди заслуг

І ось, коли виголошувався цей виклад про міру життя Татхаґати, це принесло користь незліченним, безмірним істотам. Тоді Благословенний звернувся до бодгісаттви-магасаттви Майтрея: у той час, Аджіта, коли виголошувався цей виклад Дгарми про міру життя Татхаґати, у шістдесяти восьми сотнях тисяч коті нают бодгісаттв, числом рівних піщинкам ріки Ґанґи, народилося терпіння щодо ненародженості дгарм. А в тисячу разів більшої кількості бодгісаттв-магасаттв відбулося здобуття дгарані. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам тисячного світу, почувши цей виклад Дгарми, здобули безперешкодну красномовність. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам двотисячного світу, здобули дгарані сотень тисяч коті нают обертів. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам тритисячного світу, почувши цей виклад Дгарми, привели в рух незворотне колесо Дгарми. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам середнього світу, почувши цей виклад Дгарми, привели в рух колесо бездоганного сяйва. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам малого світу, почувши цей виклад Дгарми, стали привʼязані ще вісьмома народженнями до найвищого досконалого пробудження. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам чотирьох світів із чотирма материками, почувши цей виклад Дгарми, стали привʼязані чотирма народженнями до найвищого досконалого пробудження. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам трьох світів із чотирма материками, почувши цей виклад Дгарми, стали привʼязані трьома народженнями до найвищого досконалого пробудження. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам двох світів із чотирма материками, почувши цей виклад Дгарми, стали привʼязані двома народженнями до найвищого досконалого пробудження. А інші бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам одного світу з чотирма материками, почувши цей виклад Дгарми, стали привʼязані одним народженням до найвищого досконалого пробудження. А бодгісаттви-магасаттви, числом рівні порошинкам восьми тритисячних великотисячних світів, почувши цей виклад Дгарми, зродили думки про найвище досконале пробудження.

І щойно Благословенний виголосив це, щойно ці бодгісаттви-магасаттви утвердилися в осягненні Дгарми, як тієї ж миті згори, з піднебесся, пролився дощ квітів мандарава й великих мандарава. І всі ті сотні тисяч коті нают будд, які прийшли в ті сотні тисяч коті нают світових сфер і сиділи на левових сидіннях біля підніж коштовних дерев, — усіх їх обсипали, зверху обсипали, довкола обсипали квітами. І Благословенного Шакямуні, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, і того Благословенного Прабгутаратна, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, який згас і сидів на левовому сидінні, обсипали, зверху обсипали, довкола обсипали. І весь той сонм бодгісаттв, і ті чотири зібрання обсипали, зверху обсипали, довкола обсипали. І небесний порох сандалу й аґару сипався дощем із піднебесся. А вгорі, в піднебессі, у просторі великі литаври, яких ніхто не торкався, гриміли милозвучним, солодким, глибоким гулом. І сотні тисяч пар небесних тканин спадали згори з піднебесся. І намиста, півнамиста, перлові намиста, самоцвіти й великі коштовності звисали вгорі, у піднебесному просторі, звідусіль, з усіх сторін. І звідусіль тисячі коштовних кадильниць із безцінними пахощами самі собою пливли навколо. І над кожним Татхаґатою бодгісаттви-магасаттви тримали в піднебесному просторі, аж до світу Брагми, вервечку коштовних парасоль. У такий спосіб над усіма тими незліченними, безмірними сотнями тисяч коті нают будд ті бодгісаттви-магасаттви тримали в піднебесному просторі, аж до світу Брагми, вервечку коштовних парасоль. І кожен зокрема, складаючи ґати, правдивими хвалами будді вихваляв тих Татхаґат.

Тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея в ту годину промовив такі ґати:

Дивовижну Дгарму сповістив Сугата — ніколи раніше не чули ми такого: яка велич душі у Проводарів і яка безмежна міра їхнього життя!

І, почувши сьогодні таку Дгарму, що її Сугата розкриває віч-на-віч, сповнилися радістю тисячі коті живих істот — ті, що є рідними синами Провідника світу.

Одні — незворотні, інші утвердилися в найвищому пробудженні, інші утвердилися в найкращій дгарані, а ще інші утвердилися в безперешкодній красномовності і в дгарані тисячі коті.

А інші — числом як порошинки поля — вирушили до найвищого знання будди, а деякі так само через вісім народжень стануть Переможцями, що бачать безмежне.

Одні ж, перейшовши чотири [народження], інші через три, а ще інші через два здобудуть пробудження, узрівши найвищу мету, почувши цю Дгарму Проводаря.

А деякі, проживши одне народження, стануть всезнаючими в наступному бутті: почувши про це життя Проводаря, вони здобули такий плід, вільний від течій.

Скільки було б порошинок у восьми полях — стільки ж, безмірних для лічби, коті істот, почувши Дгарму, зродили думку про найвище пробудження.

Таке діяння звершив великий мудрець, являючи це пробудження будди — безкрає, чиєї міри немає, безмірне, як просторова стихія.

Пролився дощ квітів мандарава; багато тисяч коті дева-синів, і Шакра, і Брагма, числом як піщинки Ґанґи, прийшли з тисяч коті полів.

Розсипаючи запашний порох сандалу і порох аґару, вони линуть у небі, наче птахи, як належить обсипаючи владарів Переможців.

А вгорі, в піднебессі, литаври, яких ніхто не торкався, солодко гримлять; сотні тисяч коті небесних тканин кидають і кружляють вони над Проводарями.

І тисячі коті коштовних кадильниць із безцінними пахощами самі собою пливли там довкола для вшанування владаря світу, Захисника.

Високі, величезні, з коштовностей, незліченні коті нают парасоль тримають ці мудрі бодгісаттви — вінцем аж до світу Брагми.

І корогви, і прекрасні на вигляд стяги піднесли вони Проводарям; тисячами ґат вихваляють їх сини Сугати з радісним серцем.

Такі дивовижні, надзвичайні, чудесні, розмаїті постають нині ці Проводарі; через показ міри життя усі ці істоти здобули втіху.

Велика нині користь у десяти сторонах, і знявся голос Проводарів; наситилися тисячі коті живих істот і наділені благом задля пробудження.

Тоді Благословенний звернувся до бодгісаттви-магасаттви Майтрея: Аджіта, ті істоти, у яких, коли виголошувався цей виклад Дгарми про міру життя Татхаґати, зродилася довірлива відданість бодай на одну мить думки або постала віра, — скільки заслуги породжують такі сини доброго роду чи дочки доброго роду? Слухай це і добре, ретельно затям. Я скажу, скільки заслуги вони породжують. Ось, Аджіта, нехай якийсь син доброго роду чи дочка доброго роду, прагнучи найвищого досконалого пробудження, вісімсот тисяч коті нают калп чинить пʼять параміт — а саме параміту даяння, параміту моральності, параміту терпіння, параміту стійкого зусилля, параміту дгʼяни, — але без параміти мудрості. І ось, Аджіта, супроти цього накопичення заслуги, накопичення блага в того сина доброго роду чи дочки доброго роду, у яких, почувши цей виклад Дгарми про міру життя Татхаґати, зродилася довірлива відданість бодай на одну мить думки або постала віра, — те попереднє накопичення заслуги, накопичення блага, повʼязане з пʼятьма парамітами й довершене за вісімсот тисяч коті нают калп, не сягає й сотої частки, не сягає й тисячної, ані стотисячної, ані стотисячно-котієвої, ані тисячно-котієво-наютової, ані стотисячно-котієво-наютової частки, не витримує ні лічби, ні частки, ні числення, ні порівняння, ні подібності. Той син доброго роду чи дочка доброго роду, Аджіта, хто наділений таким накопиченням заслуги, — щоб він відпав від найвищого досконалого пробудження, того не може бути.

Тоді Благословенний у ту годину промовив такі ґати:

І той, хто, взявши на себе пʼять параміт, перебуває в них тут, шукаючи цього знання — найвищого знання будди;

вісім тисяч коті калп повних він трудиться, даючи дари буддам і шравакам знову й знову;

насичуючи пратьєкабудд і коті бодгісаттв їжею твердою й мʼякою, питвом, одежею, ложами й сидіннями;

нехай споруджує тут притулки й оселі із сандалу, і втішні сади, оздоблені місцями для походжання;

давши такий дар, розмаїтий і багатовидий, тисячі коті калп даючи, нехай спрямує це до пробудження;

і нехай береже моральність, чисту, вихвалену досконало пробудженим, непорушну, схвалену мудрими, заради знання будди;

і нехай плекає терпіння, утвердившись на щаблі приборканості, стійкий і памʼятливий, терплячи багато наруг.

І тих істот, що тримаються схоплювання й утвердилися в пихатості, нехай терпить він ганьбу від них заради знання будди.

Завжди ревний і відданий стійкому зусиллю, твердий у памʼяті, неподільний думкою й задумом, нехай буде він коті калп.

Живучи в лісі, стоячи і сходячи на місце для походжання, відкинувши млявість і сонливість, — нехай так чинить він коті калп.

І той, хто споглядальник, великий споглядальник, хто втішається дгʼяною й зосереджений, нехай перебуває в дгʼяні коті калп — вісім тисяч, не менше.

Тією дгʼяною той герой нехай прагне найвищого пробудження: «Хай стану я всезнаючим, сягнувши параміти дгʼяни».

І яка б не була заслуга в тих, хто справляв це діяння тисячі коті калп — у тих, що названі раніше, —

той, хто, почувши про моє життя, чи жінка, чи чоловік, повірить бодай на одну мить, — оця заслуга безкрая.

І хто, відкинувши сумнів, хитання й гадання, буде відданий бодай на хвилю — такий саме в нього плід.

І ті бодгісаттви, які вправлялися коті калп, — вони не лякаються, чуючи це незбагненне моє життя.

І схиляють голови в поклоні: «Хай і я стану таким, у прийдешні часи хай перевезу коті живих істот,

як Шакямуні, Владика, лев із роду Шакя, великий мовчальник, що, сівши на престолі пробудження, виголосив цей левиний рик.

І я у прийдешні часи, вшанований усіма тілесними, сівши на престолі пробудження, так само проповім про життя».

Ті люди, що наділені глибокими намірами й тримають почуте, розуміють приховане мовлення — сумніву в них не буває.

І далі, Аджіта: хто, почувши цей виклад Дгарми про міру життя Татхаґати, увійде в нього, буде відданий йому, зануриться в нього, збагне його, той породить іще безмірніше накопичення заслуги, що веде до знання будди. А що вже казати про того, хто цей такий виклад Дгарми слухає, дає слухати іншим, промовляє, тримає, записує чи дає записати, або, склавши його в книгу, шанує, поважає, цінує, вшановує, вшановує квітами, пахощами, ароматами, вінками, мастями, порошками, одежею, парасолями, стягами й прапорами, олійними світильниками, світильниками з топленого масла чи світильниками з запашної олії, — той породить іще більше накопичення заслуги, що веде до знання будди.

А коли, Аджіта, той син доброго роду чи дочка доброго роду, почувши цей виклад Дгарми про міру життя Татхаґати, буде відданий йому глибокими намірами, тоді слід знати таку прикмету його глибоких намірів: а саме, він побачить мене на горі Ґридгракута, як я виголошую Дгарму, оточений сонмом бодгісаттв, із сонмом бодгісаттв поперед себе, посеред сангги шравак. І це моє поле будди, світову сферу Сага, він побачить із лазуриту, рівною площиною, розкресленою на вісім частин золотими нитками, оздобленою коштовними деревами. І побачить бодгісаттв, що мешкають тут у високих теремах. Оце, Аджіта, і слід знати як прикмету глибоких намірів у сина доброго роду чи дочки доброго роду, відданих глибокими намірами.

А втім, Аджіта, я називаю відданими глибокими намірами й тих синів доброго роду, які, почувши цей виклад Дгарми після парінірвани Татхаґати, не відкинуть його, а ще й радітимуть йому. А що вже казати про тих, хто триматиме його й промовлятиме! Той несе Татхаґату на плечі — хто, склавши цей виклад Дгарми в книгу, носить його на плечі. Такому синові доброго роду чи дочці доброго роду, Аджіта, не треба зводити мені ступ, не треба будувати оселі, не треба подавати сангзі ченців ліки та припаси для хворих. Чому ж? Бо той син доброго роду чи дочка доброго роду, Аджіта, уже вчинили мені шану мощам, уже спорудили ступи із семи коштовностей — заввишки аж до світу Брагми, звужені догори, з парасолями, з корогвами, дзвінкі від суголосся дзвіночків, — і тим ступам із мощами вже вчинили різноманітну шану всілякими небесними й людськими квітами, пахощами, ароматами, вінками, мастями, порошками, одежею, парасолями, стягами, прапорами, корогвами, розмаїтими солодкими, милозвучними гулкими барабанами, литаврами й великими литаврами, звуками, суголоссями й гулом музики й такту, і всілякими співами, танцями та ігрищами, численними й безмірними, — шану, вчинювану багато безмірних сотень тисяч коті нают калп. Утримавши після моєї парінірвани цей виклад Дгарми, промовивши його, записавши, розголосивши, той, Аджіта, уже й оселі спорудив, широкі й розлогі. І звів тридцять два палаци з червоного сандалу, восьмиповерхові, на тисячу ченців житлом; прикрашені садами й квітами, з гаями для походжання, обставлені ложами й сидіннями, повні їжі твердої й мʼякої, питва, ліків та припасів для хворих, оздоблені всіляким приладдям для втіхи. А таких — багато й безмір: сотня, чи тисяча, чи сто тисяч, чи коті, чи сто коті, чи тисяча коті, чи сто тисяч коті, чи сотня тисяч коті нают. І їх передано мені перед лицем моїм і сангзі шравак, і слід знати, що я ними користуюся. Хто після парінірвани Татхаґати триматиме цей виклад Дгарми, чи промовлятиме, чи проповідуватиме, чи записуватиме, чи давав би записати, — про того, Аджіта, я в такий спосіб і кажу: не треба йому зводити ступ із мощами по моїй парінірвані, ані вшановувати санггу. А що вже казати, Аджіта, про того, хто, тримаючи цей виклад Дгарми, ще й довершує його даянням, або моральністю, або терпінням, або стійким зусиллям, або дгʼяною, або мудрістю! Такий син доброго роду чи дочка доброго роду породять іще більше накопичення заслуги, що веде до знання будди, — безмірне, незліченне, безкрає. Достеменно, Аджіта, як просторова стихія безкрая на схід, південь, захід, північ, униз і вгору, в сторони й проміжні сторони, — так безмірні й незліченні накопичення заслуги, що ведуть до знання будди, породить той син доброго роду чи дочка доброго роду, хто триматиме цей виклад Дгарми, чи промовлятиме, чи проповідуватиме, чи записуватиме, чи давав би записати. І нехай буде він відданий шануванню чайтій Татхаґати, і нехай виголошує хвалу шравакам Татхаґати, і нехай прославляє сотні тисяч коті нают чеснот бодгісаттв-магасаттв, і нехай розголошує їх іншим; і нехай довершує себе терпінням, і нехай буде доброчесний, доброї Дгарми, приємний у співжитті, терплячий; і нехай буде приборканий, незаздрісний, з думкою, вільною від гніву, з думкою, вільною від злоби, памʼятливий і сильний; і нехай буде повний стійкого зусилля й завжди відданий; і нехай, шукаючи дгарм будди, буде споглядальником, шанувальником усамітнення в спогляданні, багатим на таке усамітнення, і вправним у розборі питань, тим, хто розвʼязує сотні тисяч коті нают питань. Якщо в котрогось бодгісаттви-магасаттви, Аджіта, що тримає цей виклад Дгарми після парінірвани Татхаґати, будуть отакі чесноти, які я перелічив, то про такого сина доброго роду чи дочку доброго роду, Аджіта, слід знати ось що: цей син доброго роду чи дочка доброго роду вирушили до престолу пробудження, вони йдуть до підніжжя дерева пробудження, щоб осягнути пробудження. І де б, Аджіта, той син доброго роду чи дочка доброго роду не стояли, не сиділи, не походжали, — там, Аджіта, слід звести чайтью на честь Татхаґати, і світ разом із девами має назвати її: «Це ступа Татхаґати».

Тоді Благословенний у ту годину промовив такі ґати:

Безкрає скупчення заслуги я вихваляв знову й знову в того, хто триматиме цю сутру, коли Проводар людей згасне.

Він і мене вшанував, і ступи з мощами звів — з коштовностей, розмаїті, прекрасні на вигляд, осяйні,

високі, врівень зі світом Брагми, з вервечками парасоль, широкі, величні, з корогвами при них.

І дзвінко бринять дзвіночки, оздоблені стрічковими вінками; колихані вітром, ті дзвіночки сяють над мощами Переможця.

І велику шану вчинено їм квітами, пахощами й мастями, музикою, тканинами й литаврами — знову й знову.

Солодкі музичні знаряддя грали над тими мощами, і світильники з запашної олії поставлено там звідусіль.

Хто триматиме цю сутру й проповідуватиме її в час занепаду — той учинив мені таку розмаїту, безмежну шану.

І найкращі коті осель, багато яких зведено із сандалу, і тридцять два палаци заввишки у вісім поверхів;

обставлені ложами й сидіннями, наділені їжею твердою й мʼякою, з розстеленими добірними килимами, і житла тисячами;

віддано сади й місця для походжання, прикрашені квітниками, багато вкриті покровами й розцвічені багатьма видами.

Розмаїту шану сангзі вчинив він переді мною — той, хто триматиме цю сутру, коли Провідник згасне.

Хто ж матиме за осердя довірливу відданість, той іще більшу за це здобуде заслугу — хто цю сутру промовлятиме чи записуватиме.

Якщо котрийсь чоловік дасть записати її у книгу, добре витлумачену, і ту книгу вшанує пахощами, вінками й мастями,

і повсякчас подаватиме світильник, налитий запашною олією, і оберемки квітів жасмину, утпали, атімуктаки й чампаки, —

хто вчинить таку шану над книгами, той чоловік породжує велику заслугу, міри якої не буде.

Як у просторовій стихії міри не знайти в десяти сторонах повсякчас — таке ж і це скупчення заслуги.

А що вже казати про того, хто був би терплячий, приборканий, зосереджений, доброчесний і споглядальний, чия сфера — усамітнення в спогляданні;

без гніву, без обмови, утверджений у пошані до чайтії, завжди схилений перед ченцями, не охоплений пихою й не ледачий;

мудрий і стійкий, хто, запитаний, не гнівається, а проповідує згідно з питанням, із серцем співчуття до живих істот.

Хто б не був таким і тримав би цю сутру — міри його скупчення заслуги не знайти.

Якщо котрийсь чоловік побачить такого проповідника Дгарми, що тримає цю сутру, — хай учинить йому шану:

хай обсипле його небесними квітами й укриє небесними тканинами, хай схилить голову до його стіп і хай зродить думку: «Це Татхаґата».

І, побачивши його, хай подумає тієї миті: «Він піде до підніжжя дерева, він пробудиться до найвищого, благодатного пробудження на благо світу разом із девами».

І там, де такий мудрець походжав, чи стояв би, чи сідав, чи де б стійкий послав собі ложе, чи виголошував бодай одну ґату з цієї сутри, —

хай там споруджує ступу найвищому з людей, розцвічену й прекрасну на вигляд, на честь будди, Благословенного, Проводаря, і хай так само чинить там розмаїту шану.

Тим клаптем землі скористався я, сам я там походжав, і я ж сидів на тому місці, де перебував той син будди.

Такий у славному Лотосі Доброї Дгарми, викладі Дгарми, шістнадцятий розділ, що зветься «Розряди заслуг».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)