Заслуга від співрадості

І ось тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея сказав Благословенному таке: «Благословенний, коли син доброго роду чи дочка доброго роду, почувши цей виклад Дгарми, що його проповідують, співрадіє йому, — скільки заслуги, Благословенний, породить той син доброго роду чи та дочка доброго роду?»

І ось тоді бодгісаттва-магасаттва Майтрея у ту пору виголосив таку ґату:

Хто, коли великий герой згас, почує таку сутру і, почувши, співрадіє їй, — скільки в нього буде блага?

І ось тоді Благословенний сказав бодгісаттві-магасаттві Майтрея таке: «Хто б то не був, Аджіта, — син доброго роду чи дочка доброго роду, — хто по парінірвані Татхаґати почує цей виклад Дгарми, що його проповідують і виголошують, чи то чернець, чи черниця, чи мирянин, чи мирянка, чи розумний муж, чи хлопчик, чи дівчинка, і, почувши, співрадіє йому; і якщо, підвівшись від того слухання Дгарми, він піде звідти, і, прийшовши до обителі, чи додому, чи в ліс, чи на вулицю, чи в село, чи в округу, перекаже іншій істоті ті підстави, ті причини, ту Дгарму — так, як почув, як затямив, у міру своєї сили, — матері, чи батькові, чи родичеві, чи тому, з ким тішиться, чи ще комусь знайомому; і якщо той, почувши, теж співрадіє, а співрадівши, перекаже це знову іншому; і якщо той, почувши, теж співрадіє, а співрадівши, теж перекаже це наступному, і той, почувши, теж співрадіє, — і так за цим чином аж до п'ятдесятого в передачі. І ось, Аджіта, тому п'ятдесятому чоловікові, який співрадіє почутому через передачу, — навіть тому синові доброго роду чи тій дочці доброго роду, Аджіта, я вкажу накопичення заслуги, що йде разом зі співрадістю. Слухай це і добре та пильно тримай в умі. Я скажу тобі».

«Ось наче, Аджіта, у чотирьох світових сферах, у незліченних сотнях тисяч їх, усі істоти, що є й перебувають, народжені в шести уділах, — чи то яйценароджені, чи лононароджені, чи народжені з вологи, чи самородні, чи з формою, чи без форми, чи зі сприйняттям, чи без сприйняття, чи ані зі сприйняттям, ані без сприйняття, чи безногі, чи двоногі, чи чотириногі, чи багатоногі, — усі істоти, скільки їх є, сходяться й збираються докупи у сфері істот. І ось постав би якийсь чоловік, що прагне заслуги, прагне добра, і дав би тому загалові істот усе, чого бажають для розваги, втіхи й насолоди, — жадане, миле, любе, приємне. Кожній окремій істоті він дав би цілий Джамбудвіпа для бажань, розваги, втіхи й насолоди; дав би золото самородне й золото щире, срібло, самоцвіти, перли, лазурит, мушлі, гірський кришталь, корали, кінні колісниці, волові колісниці, слонові колісниці; дав би палаци й тереми. Отак, Аджіта, той чоловік, жертводавець, великий жертводавець, роздавав би дари повних вісімдесят років. І ось, Аджіта, той чоловік, жертводавець, великий жертводавець, подумав би так: «Усі ці істоти вже й розважені мною, і втішені, і прожили щасливо. Але ці шановні істоти вже вкриті зморшками, сивоголові, старі й немічні, підтоптані, вісімдесятилітні від народження. Вони наблизилися до смертної години. То чи не ввести мені їх у Дгарму й дисципліну, звіщену Татхаґатою, і не наставити їх?» І ось, Аджіта, той чоловік спонукав би всіх тих істот; а спонукавши, увів би їх у Дгарму й дисципліну, звіщену Татхаґатою, і дав би їм її осягнути. І ті його істоти почули б ту Дгарму; і, почувши, за одну мить, за одну хвилю, за один змиг усі стали б тими, хто ввійшов у потік, тими, хто вертається один раз, тими, хто не вертається, здобули б плід невороття, аж до того, що стали б архатами, чиї течії вичерпані, тими, хто занурюється в дгʼяну, у велику дгʼяну, у дгʼяну восьми звільнень. Що ти на це, Аджіта, — чи ж не породив би той чоловік, жертводавець, великий жертводавець, із цієї причини багато заслуги, незмірної, незліченної?» Коли це було сказано, бодгісаттва-магасаттва Майтрея сказав Благословенному таке: «Так воно, Благословенний, так воно, Сугато. Уже з самої цієї причини, Благословенний, той чоловік, жертводавець, великий жертводавець, породив би багато заслуги, — той, хто стільком істотам дав усе знаряддя щастя. А що вже казати, коли він понад те утвердив би їх в архатстві».

Коли це було сказано, Благословенний мовив бодгісаттві-магасаттві Аджіта таке: «Сповіщаю тобі, Аджіта, звіщаю. Ось той чоловік, жертводавець, великий жертводавець, що наситив би всіх істот у чотирьох світових сферах, у незліченних сотнях тисяч, усім знаряддям щастя, утвердив би їх в архатстві й породив заслугу; а ось п'ятдесятий чоловік, до якого слухання дійшло через передачу і який, почувши з цього викладу Дгарми бодай одну ґату, бодай одне слово, співрадіє їй. І ось діяння заслуги, що йде разом зі співрадістю того чоловіка, і діяння заслуги того чоловіка, жертводавця, великого жертводавця, що йде разом із даруванням і з утвердженням в архатстві, — оце саме більше за те. Той чоловік, що п'ятдесятий, що з тієї передачі від людини до людини почує з цього викладу Дгарми бодай одну ґату, бодай одне слово й співрадіє їй, — перед його накопиченням заслуги, що йде разом зі співрадістю, перед накопиченням кореня блага, що йде разом зі співрадістю, Аджіта, те попереднє накопичення заслуги, що йде разом із даруванням і з утвердженням в архатстві, не сягає й сотої частки, ні тисячної, ні стотисячної, ні частки з коті, ні зі ста коті, ні з тисячі коті, ні зі ста тисяч коті, ні зі ста тисяч коті нают — такої частки не сягає. Не витримує воно ні числа, ні частки, ні лічби, ні порівняння, ні навіть подібності. Отака незмірна, отака незліченна, Аджіта, заслуга, яку породжує вже й той п'ятдесятий чоловік у передачі слухання, співрадівши бодай одній ґаті, бодай одному слову з цього викладу Дгарми. А що вже казати, Аджіта, про того, хто почує цей виклад Дгарми віч-на-віч зі мною і, почувши, співрадіє йому: ще незмірнішим, ще незліченнішим, Аджіта, називаю я його накопичення заслуги».

«І ще, Аджіта, коли син доброго роду чи дочка доброго роду задля слухання цього викладу Дгарми вийде зі свого дому й піде до обителі; і, прийшовши, послухає там цей виклад Дгарми бодай хвилину, стоячи чи сидячи, — та істота вже самим тим накопиченням заслуги, вчиненим і зібраним, відвернувшись від цього народження, у другому тілі, у другому здобутті власного буття стане здобувачем волових колісниць, стане здобувачем кінних колісниць, слонових колісниць, паланкінів, волових повозів, повозів, запряжених биками, і небесних летючих палаців. А якщо, посидівши там при слуханні Дгарми бодай хвилину, він послухає цей виклад Дгарми, або посадить когось іншого, або поділиться сидінням з іншою істотою, — тим накопиченням заслуги він стане здобувачем сидінь Шакра, сидінь Брагма, престолів обертача колеса. І ще, Аджіта, якщо якийсь син доброго роду чи дочка доброго роду скаже іншому чоловікові так: «Ходи-но, шановний, послухай виклад Дгарми, названий Лотосом Доброї Дгарми», — і той чоловік, прийшовши на те спонукання, послухає бодай хвилину, — та істота через те спонукання, через накопичений корінь блага здобуде зустріч із бодгісаттвами, які осягли дгарані. І не буде він тупий, а гострий чуттями й мудрий. І навіть за сотні тисяч народжень не буде в нього ні гнилого рота, ні смороду з нього. І не буде в нього ні хвороби язика, ні хвороби рота. І не буде він ні чорнозубим, ні нерівнозубим, ні жовтозубим, ні криво посадженими зубами, ні щербатим, ні з випалими зубами, ні з кривими зубами, ні з обвислою губою; ні з губою, загорнутою всередину, ні з випнутою, ні з розсіченою, ні з кривою, ні з чорною, ні з гидкою губою. І не буде він приплюснутоносим, ні кривоносим. І не буде довголицим, ні перекошеним на лиці, ні чорнолицим, ні з лицем, немилим на вигляд. А навпаки, Аджіта, язик, зуби й губи в нього будуть тонкі й гарно вирослі, а ніс — довгий. Кружало обличчя в нього прекрасне, брови гарні, чоло добре окреслене. І здобуде він повноту прикмет мужа. І здобуде Татхаґату за напутника й наставника. І швидко здобуде зустріч із буддами, Благословенними. Дивись, Аджіта, скільки заслуги породжує той, хто спонукав бодай одну істоту! А що вже казати про того, хто шанобливо слухає, шанобливо виголошує, шанобливо проповідує, шанобливо звіщає».

І ось тоді Благословенний у ту пору виголосив такі ґати:

І той п'ятдесятий, хто в передачі почує одну ґату цієї сутри і співрадіє їй із ясним серцем, — слухай, скільки в нього буде заслуги.

А був би той чоловік подавцем дарів істотам у коті нают повсякчас, — тим, кого я перед тим узяв за порівняння, — усім їм давав би наситу вісімдесят років.

Він, побачивши, що їх спостигла старість, зморшки, щербини й побілілу голову: «Гай-гай! — ось до чого віддаються всі істоти. То чи не наставити мені їх Дгармою?»

І він потому проповідує їм тут Дгарму й звіщає ґрунт нірвани: «Усі становлення подібні до піни й марева — відверніться ж мерщій від усіх становлень».

І всі ті істоти, почувши Дгарму від того самого чоловіка-подавця, стали архатами в одну мить, із вичерпаними течіями, носіями останнього тіла.

Проте більша за те буде заслуга того, хто в передачі почує одну ґату; і скільки б не було заслуги того, хто співрадіє їй, — попереднє скупчення заслуги не сягає й частки її.

Отака велика буде його заслуга — безкрая, якій немає міри, — коли він почує бодай одну ґату через передачу; а що вже казати про того, хто почує віч-на-віч?

І хто хоч одній істоті там скаже, спонукаючи: «Іди, послухай Дгарму! Бо ця сутра вельми труднодосяжна за багато коті нают калп»,

і та істота, спонукана ним, послухає сутру бодай хвилину, — слухай же плід тієї Дгарми для нього: хвороби рота в нього не буде ніколи.

І язик його ніколи не болітиме, і зуби його не випадатимуть, ні чорних, ні жовтих, ні нерівних не буде зроду; і гидкої губи не буде ніколи.

Ні кривого, ні висохлого, ні задовгого лиця, ані приплюснутого не буде в нього ніколи; добре сформований ніс, а так само чоло, і зуби, і губи, і кружало обличчя.

Він завжди любий на вигляд людям, і ніколи не буде ні гнилі, ні кривизни; як у лотоса-утпали, завжди запашний, лине віддих із його вуст.

Хай мудрий, вийшовши з дому до обителі, іде слухати цю сутру; і, прийшовши, послухає там хвилину — слухайте ж плід для того, хто має ясне серце.

Вельми поважним стає його тілесне буття, і мудрий об'їжджає округу на кінних колісницях; зійшовши на високі слонові колісниці, оздоблені самоцвітами, він поволі проїжджає.

Він здобуде оздоблену паланкіну, яку несуть багато людей; за те, що пішов слухати Дгарму, плід йому буває отакий гарний.

І, сівши там серед зібрання, тим учиненим світлим діянням він стає здобувачем сидінь Шакра, і сидінь Брагма, і сидінь царів.

Такий сімнадцятий розділ, названий «Виклад заслуги від співрадості», у славному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)