Хвала проповідникові Дгарми

Тоді Благословенний звернувся до бодгісаттви-магасаттви Сататасамітабгіюкта: «Хто б, сине доброго роду, не тримав цього викладу Дгарми, чи не проголошував його, чи не викладав, чи не переписував, — той син доброго роду або та дочка доброго роду здобуде вісімсот якостей ока, здобуде тисячу двісті якостей вуха, здобуде вісімсот якостей носа, здобуде тисячу двісті якостей язика, здобуде вісімсот якостей тіла, здобуде тисячу двісті якостей розуму. Завдяки цим численним сотням якостей сукупність його шести чуттів стане чистою, цілком чистою. І таким очищеним чуттям ока, звичайним тілесним оком, народженим від матері й батька, він побачить тритисячний великотисячний світ ізсередини й ззовні, з горами, лісами й гаями, знизу — беручи аж до великого пекла Авічі, а вгорі — аж до вершини буття: усе те він побачить звичайним тілесним оком. І всіх істот, що там народилися, він побачить, і визрівання їхньої карми пізнає».

Тоді Благословенний тієї миті проказав такі ґати:

Хто виголошуватиме цю сутру, безстрашний серед зібрань, хто, не занепадаючи духом, звіщатиме її, — про його якості послухай мене.

Вісімсот якостей ока стають у нього повністю, і завдяки їм його око стає бездоганним, чистим, незамутненим.

Тим тілесним оком, народженим від матері й батька, він бачить цю світову сферу з горами, лісами й пущами.

Меру, Сумеру і всі кола Чакравала він бачить, і інші гори та їхні пасма, і моря також бачить.

Скільки є внизу — аж до Авічі, а вгорі — аж до вершини буття, усе те бачить мудрий: таке ось його тілесне око.

Небесного ока в нього ще немає, і воно ще не народилося, а обсяг його тілесного ока став би отакий.

Далі, Сататасамітабгіюкта, той син доброго роду або та дочка доброго роду, розголошуючи цей виклад Дгарми і даючи іншим його чути, наділений тими тисячею двомастами якостями вуха, чує ті різноманітні звуки, що лунають у тритисячному великотисячному світі — аж до великого пекла Авічі й аж до вершини буття, ізсередини й ззовні, — а саме: звуки слонів, або звуки коней, або звуки верблюдів, або звуки волів, або звуки кіз, або звуки людних країв, або звуки колісниць, або звуки плачу, або звуки скорботи, або звуки жаху, або звуки мушель, або звуки дзвонів, або звуки барабанів, або звуки литавр, або звуки забав, або звуки співу, або звуки танцю, або звуки музичних знарядь, або звуки гри, або звуки жінок, або звуки чоловіків, або звуки хлопчиків, або звуки дівчаток, або звуки Дгарми, або звуки не-Дгарми, або звуки щастя, або звуки страждання, або звуки нетямущих, або звуки шляхетних, або звуки приємні, або звуки неприємні, або звуки девів, або звуки наґів, або звуки якшів, або звуки ракшасів, або звуки ґандгарв, або звуки асурів, або звуки ґаруд, або звуки кіннар, або звуки магораґів, або звуки людей, або звуки нелюдей, або звуки вогню, або звуки вітру, або звуки води, або звуки сіл, або звуки міст, або звуки ченців, або звуки шравак, або звуки пратьєкабудд, або звуки бодгісаттв, або звуки татхаґат, — скільки б звуків не лунало в тритисячному великотисячному світі ізсередини й ззовні, ті звуки він чує тим звичайним очищеним чуттям вуха. І при цьому він ще не викликає небесного вуха. І мову тих і тих істот він розуміє, розрізняє й розбирає тим самим звичайним чуттям вуха. І коли він чує мову тих і тих істот, чуття його вуха не буває пригнічене всіма тими звуками. Такого роду, Сататасамітабгіюкта, буває здобуття чуття вуха в того бодгісаттви-магасаттви, і при цьому він ще не викликає небесного вуха.

Це промовив Благословенний. Промовивши це, Сугата, Вчитель, сказав ще й таке:

Чуття вуха стає в нього очищеним, незамутненим — і то ще звичайним, бо ним він чує тут різноманітні звуки в цій світовій сфері, і то без останку.

Він чує звуки слонів і коней, колісниць, волів, кіз та овець, литавр і мриданґ, дзвінкоголосих, він, а також флейт і валлакі.

Спів приємний і солодкий він чує, та не прив'язується до нього мудрий; він чує звуки коті людей — що б і де б вони не мовили.

І звуки девів він чує повсякчас, і голос співу, солодкий та приємний, і мову чоловіків і жінок, а також хлопчиків і дівчаток.

Ті, що живуть у печерах серед гір, — калавінки, зозулі й павичі, і ті птахи, що звуться джівакаджівака, — милозвучні їхні звуки він чує.

Ті, що в пеклах зазнають відчуттів і видають украй люті звуки, і ті звуки, що так само видають прети, змучені муками голоду, —

і асури, що живуть посеред моря, здіймають гуки, і ще всілякі інші, — усе те, стоячи тут, той проповідник Дгарми чує; він чує ті звуки й не буває ними подоланий.

Мова, яка є в лонах тварин, коли вони перемовляються між собою, — стоячи тут, і її він чує, звуки різноманітні й багатовидні.

Деви, що живуть у світі Брагма, деви Аканіштха і деви Абгасвара, і ті гуки, що вони видають одні одним, — усе те він чує без останку.

І ченці, що вивчають тут, відійшовши від дому у вченні Сугати, і ті, що виголошують Дгарму серед зібрань, — і їхній голос він чує повсякчас.

Бодгісаттви, що в цій світовій сфері вивчають одні з одними, і ті, що влаштовують спільні виголошення щодо дгарм, — він чує їхні різноманітні звуки.

І Благословенний Будда, погонич людей, яких належить приборкати, коли виголошує серед зібрань найвищу Дгарму, — і те чує тієї самої миті той бодгісаттва, що триматиме цю сутру.

Усі істоти в цьому тритисячному полі, що видають численні звуки, і зсередини, і ззовні, аж по Авічі, а вгору — до вершини буття, —

звуки всіх тих істот він чує, і поле те не перепиняє його; з гострими чуттями, він знає, що можливе й що неможливе, — а чуття вуха в нього поки що звичайне.

І щодо небесного він поки що не докладає зусиль: це вухо стоїть на своїй природній основі. Хто безстрашно тримає цю сутру, у того такі ось якості бувають.

Далі, Сататасамітабгіюкта, у того бодгісаттви-магасаттви, який тримає, розголошує, вивчає й переписує цей виклад Дгарми, чуття носа, наділене вісьмастами якостями, стає очищене. Тим очищеним чуттям носа він чує ті різноманітні запахи, які є в тритисячному великотисячному світі ізсередини й ззовні, а саме: чи то запахи смороду, чи то запахи приємні, запахи різного роду суманас, а саме: запахи джаті, малліки, чампаки й патали, — ті запахи він чує. І запахи водяних квітів, різноманітні, він чує, а саме: запахи утпали, падми, кумуди й пундаріки він чує. І запахи квітів та плодів різноманітних квітучих і плодоносних дерев він чує, а саме: запахи сандалу, тамалапатри, таґари, аґуру й запашних рослин він чує. Сотні тисяч видозмін запахів, розмаїто змінених, — усі їх він, стоячи на одному місці, чує. І запахи істот, різноманітні, він чує, а саме: запахи слонів, коней, волів, овець і худоби він чує. І запахи тіл різноманітних живих істот, що перебувають у лонах тварин, він чує. Запахи тіл жінок і чоловіків він чує. Запахи тіл хлопчиків і дівчаток він чує. І запахи трав, кущів, зілля й дерев, навіть далеко розташованих, він чує. Справжні запахи він розпізнає, і тими запахами не буває захоплений, не впадає в оману. І, стоячи тут-таки, він чує навіть запахи девів, а саме: запахи небесних квітів паріджатаки, ковідари, мандарави, магамандарави, манджушаки й магаманджушаки він чує. Запахи небесного порошку аґуру й порошку сандалу він чує. І запахи сотень тисяч небесних видозмін різноманітних квітів він чує, і назви їх розпізнає. Запахи тіл дева-синів він чує, а саме: запах тіла Шакра, владаря девів, він чує. І про нього він знає, чи бавиться той, тішиться й забавляється в палаці Вайджаянта, чи виголошує Дгарму девам Траястрінша в небесному зібранні Судгарма, чи виходить у садові угіддя на розваги. І запахи тіл інших дева-синів, кожного зокрема, він чує. І запахи тіл дів-девів та жон-девів він чує. І запахи тіл юнаків-девів він чує. І запахи тіл дівчат-девів він чує.

І тими запахами він не буває захоплений. Таким самим чином він чує запахи тіл навіть тих істот, що народилися на вершині буття. І запахи тіл дева-синів Брагмакаїка, і навіть великих Брагма він чує. Таким самим чином він чує запахи тіл усіх сонмів девів. Він чує запахи тіл шравак, пратьєкабудд, бодгісаттв і татхаґат. Він чує й запахи сидінь татхаґат. І те місце, де перебувають ті татхаґати, архати, досконало пробуджені, він теж знає. І чуття носа його тими чи тими різноманітними запахами не вражається, не пошкоджується, не гнітиться. І, забажавши, він і іншим сповіщає ті чи ті запахи. І памʼятливість його не пошкоджується.

Тоді Благословенний тієї миті проказав такі ґати:

Чуття носа стає в нього очищене, і різноманітні запахи, багато їх, він нюхає — усі, які лиш є в цій світовій сфері: чи то пахучі, чи то смердючі.

Запах джаті, а також малліки, тамалапатри й сандалу, запах таґари й аґуру також, і різноманітних квітів та плодів.

І запахи істот він так само знає — чоловіків і жінок, стоячи здалеку; і юнаків, і дівчат — за запахом він знає, де вони.

І царів він знає, обертачів колеса, і обертачів колеса силою, і володарів округ, і царевичів, і радників їхніх так само, — за запахом він знає всі жіночі покої.

Многовидні коштовності вжитку, і руди, закладені в землі, і ті, що є жінками-коштовностями, — за запахом їх знає той бодгісаттва.

І ті оздоби, що бувають на них, надіті на тіло, розмаїті на вигляд, і одяг, і вінки, і мазі — за запахом їх знає той бодгісаттва.

Чи стоять вони, чи сидять, чи так само лежать, і всю їхню забаву, і втіху, і силу чудесної могуті — усе те знає силою нюху мудрий, який триматиме цю найпревосходнішу сутру.

Так само запахи запашних олій, запахи різноманітних квітів і плодів він, стоячи на одному місці, знає й чує: у такому-то краї — ось такі запахи.

У розколинах поміж гір, де багато сандалових дерев цвіте, і ті істоти, що там живуть, — усіх їх за запахом мудрий розпізнає.

Ті, що бувають при схилах Чакравала, ті, що живуть посеред моря, і ті істоти, що живуть у надрах землі, — усіх за запахом мудрий розпізнає.

І девів він знає, і так само асурів, і дів асурів розпізнає, і забави асурів, і втіху їхню знає: така ось сила його нюху.

Які лише чотириногі є в нетрях — леви, і тигри, і слони-наґи, буйволи, воли й ґаваї, що там водяться, — за нюхом він знає їхні лігва.

І жінки, що бувають при надії, чи хлопчика, чи дівчинку носять у лоні, змучені тілом, — за запахом він знає, хто там буде.

І ту, що зачала, він розпізнає, і ту, чий плід приречений загинути, розпізнає: і ця жінка, звільнена від страждання, породить сина, сповненого заслуг.

Багато прагнень людських він розпізнає, і так само запах тих прагнень чує: запах жадібних, злобних і лицемірних, а також тих, чий розум утихомирений, він чує.

І ті скарби, що є в землі, — грудкове золото, і золото, і срібло, і скрині, і мідні посудини, ущерть повні, — за запахом чує їх той бодгісаттва.

Намиста й піврядні намиста, самоцвіти й перли, і різноманітні коштовності, що не мають ціни, — за запахом він знає їх усі, і безцінне ймення їхнє, і склад їхнього сяйва.

І вгорі, серед девів, так само квіти — мандарави й манджушаки, і ті квіти, що є на паріджаті, — стоячи тут, чує їх той мудрий.

Небесні палаци, які і чиї вони є, — величні, ниці й середні, і розмаїті на вигляд, які лиш там бувають, — стоячи тут, він чує їх силою нюху.

І садові угіддя він так само знає, і Судгарма, зібрання девів, і Вайджаянта, і найкращий палац так само розпізнає, і тих дева-синів, що там тішаться.

Стоячи тут, він чує їхній запах; за запахом він знає дева-синів: хто де чинить діло, чи стоїть, чи спить, чи куди йде.

Ті діви-деви, прибрані багатьма квітами, у надітих вінках і оздобах, вичепурені, тішаться і йдуть, куди б не йшли, — за запахом їх знає той бодгісаттва.

Аж до вершини буття й вище — деви, Брагма, великі Брагма, що мандрують у небесних палацах, і їх він там за запахом розпізнає, і тих, що перебувають у дгʼяні, і тих, що з неї вийшли.

Дева-синів Абгасвара він знає — і тих, що відійшли, і тих, що народилися, і тих, яких раніше не було. Отаке ось буває чуття носа в того бодгісаттви, що триматиме цю сутру.

Які лиш ченці у вченні Сугати, старанні на вигляд, стоять на місцях для походжання, і ченці, що втішаються проказуванням і вивченням, — усіх їх знає той бодгісаттва.

Ті шраваки, що є синами Переможця, а декотрі повсякчас перебувають при корені дерева, — за запахом усіх їх мудрий знає: там ось чернець, а там ось стоїть інший.

Ті бодгісаттви, що памʼятливі й споглядають, і ті, що повсякчас утішаються проказуванням і вивченням, і виголошують Дгарму серед зібрань, — за запахом їх знає той бодгісаттва.

У якому напрямку Сугата, великий мовчальник, виголошує Дгарму, співчутливий до добра, шанований посеред сангги шравак, — за запахом він знає того Владику світу.

І ті істоти, що слухають його Дгарму, і ті, що, почувши, стають радісні розумом, — стоячи тут, знає той бодгісаттва і все те зібрання Переможця там.

Отака ось буває в нього сила нюху; а небесного нюху в нього ще немає. Але це в нього передує небесному нюхові, вільному від течій.

Далі, Сататасамітабгіюкта, той син доброго роду або та дочка доброго роду, тримаючи, викладаючи, розголошуючи й переписуючи цей виклад Дгарми, здобуде чуття язика, наділене тими тисячею двомастами якостями язика. Тим таким чуттям язика, які б смаки він не куштував, які б смаки не клав на чуття язика, — усі вони випускатимуть небесний великий смак. І куштуватиме він так, що жодного неприємного смаку не скуштує: навіть ті смаки, що неприємні, покладені на його чуття язика, випускатимуть небесний смак. І яку б Дгарму він не проголошував, перебуваючи посеред зібрання, від того ті істоти стануть утішені в чуттях, задоволені, украй задоволені, сповнені радості. І виходитиме з нього голос солодкий, милозвучний і приємний, глибокий, той, що йде до серця, любий. Від того ті істоти стануть задоволені й піднесені розумом. І ті, кому він виголошуватиме Дгарму, почувши його солодкий гук, милозвучний і приємний, — навіть деви вважатимуть за належне підійти, щоб побачити, вклонитися, прислужувати й слухати Дгарму. І дева-сини, і діви-деви вважатимуть за належне підійти, щоб побачити, вклонитися, прислужувати й слухати Дгарму. І Шакра, і Брагма, і дева-сини Брагмакаїка вважатимуть за належне підійти, щоб побачити, вклонитися, прислужувати й слухати Дгарму. І наґи, і діви наґів вважатимуть за належне підійти, щоб побачити, вклонитися, прислужувати й слухати Дгарму. І асури, і діви асурів вважатимуть за належне підійти, щоб побачити, вклонитися, прислужувати й слухати Дгарму. І ґаруди, і діви ґаруд вважатимуть за належне підійти, щоб побачити, вклонитися, прислужувати й слухати Дгарму. І кіннари, і діви кіннар, і магораґи, і діви магораґів, і якші, і діви якшів, і пішачі, і пішачки вважатимуть за належне підійти, щоб побачити, вклонитися, прислужувати й слухати Дгарму. І вони виявлятимуть йому пошану, шанобу, повагу, поклоніння, вшанування й честь. І ченці, черниці, миряни й мирянки жадатимуть його побачити. І царі, і царевичі, і царські радники, і царські великі сановники жадатимуть його побачити. І царі — обертачі колеса силою, і обертачі колеса, наділені сімома коштовностями, разом із царевичами, разом із радниками, разом із жіночими покоями та почтом, жадатимуть його побачити, прагнучи виявити шану. Так солодко той проповідник Дгарми виголошуватиме Дгарму — як воно є насправді, як сказано Татхаґатою. І інші брагмани й господарі, городяни та селяни повсякчас невідступно триматимуться того проповідника Дгарми аж до кінця його життя. І шраваки Татхаґати жадатимуть його побачити. І пратьєкабудди жадатимуть його побачити. І будди Благословенні жадатимуть його побачити. І в якому б напрямку той син доброго роду або та дочка доброго роду не перебували, у тому напрямку він виголошуватиме Дгарму, повернений обличчям до Татхаґати, і стане посудиною для дгарм будди. Так приємно виходитиме з нього глибокий звук Дгарми.

Тоді Благословенний тієї миті проказав такі ґати:

Чуття язика стає в нього виняткове: ніколи не скуштує він ницого смаку; тільки-но покладене — стає воно небесним і наділеним небесним смаком.

Милозвучну, солодку мову він виголошує — варту слухання, жадану й розкішну для розуму; посеред зібрання він повсякчас виголошує любу мову й глибокий гук.

І хто слухає його Дгарму, коли він виголошує її незліченними коті нают порівнянь, той і собі викликає найвищу радість і чинить йому безмірне вшанування.

І деви, і наґи, асури й ґуг'яки хочуть його бачити повсякчас, і з пошаною слухають Дгарму: усі ці якості в нього бувають.

І, забажавши, він міг би своїм голосом сповістити всю цю світову сферу; голос його мʼякий і солодкий, глибокий, милозвучний і вельми любий.

Царі, владарі землі, обертачі колеса приходять до нього, прагнучи вшанувати, і, разом із синами й дружинами склавши долоні, повсякчас слухають Дгарму.

І якші повсякчас ставлять його попереду, і наґи, і сонми ґандгарв, і пішачі та пішачки добре шанують його, цінують і вшановують.

І Брагма стає йому підвладний, і Магешвара, дева-син Ішвара, і Шакра, і так само інші дева-сини, і багато дів-девів приходять до нього.

І будди, співчутливі до добра світу, разом зі шраваками, почувши його голос, чинять йому захист, щоб бачити його обличчя, і бувають задоволені, коли він виголошує Дгарму.

Далі, Сататасамітабгіюкта, той бодгісаттва-магасаттва, тримаючи, чи проголошуючи, чи розголошуючи, чи викладаючи, чи переписуючи цей виклад Дгарми, здобуде вісімсот якостей тіла. Тіло його стане чисте, цілком чисте, барви шкіри, чистої як лазурит, любе для очей істот. У тому очищеному тілі своєму він побачить увесь тритисячний великотисячний світ. І тих істот, що в тритисячному великотисячному світі відходять і народжуються, ницих і піднесених, гарної барви й поганої барви, у щасливому уділі й у лихому уділі, і тих істот, що мешкають на Чакравала й Магачакравала та на Меру й Сумеру, царях гір, і тих істот, що мешкають унизу — в Авічі, а вгорі — аж до вершини буття, — усіх їх він побачить у власному тілі. І які лиш шраваки, чи пратьєкабудди, чи бодгісаттви, чи татхаґати мешкають у цьому тритисячному великотисячному світі, і яку Дгарму ті татхаґати виголошують, і які істоти прислуговують тим татхаґатам, — здобуті тіла всіх тих істот він побачить у власному тілі. Чому ж? Бо тіло його цілком чисте.

Тоді Благословенний тієї миті проказав такі ґати:

Тіло його стає цілком чисте, наче зроблене з лазуриту, чисте, і повсякчас любе для очей істот — у того, хто тримає цю величну сутру.

Як на поверхні дзеркала видно відбиток, так у його тілі видно цей світ; сам він бачить, а інші істоти — ні: така ось чистота в цьому тілі.

Ті істоти, що є тут, у світовій сфері, — люди, деви, асури чи ґуг'яки, у пеклах, серед претів, у лонах тварин, — відбиток їхній видніє в тому тілі.

Небесні палаци девів аж до вершини буття, і скелі, і гори Чакравала, Гімаван, і Сумеру, і великий Меру — усі вони видні в тому тілі.

І будд він бачить у своєму тілі, разом зі шраваками, і так само інших синів будди, і тих бодгісаттв, що перебувають на самоті, і тих, що виголошують Дгарму в громаді.

Отака ось чистота тіла в нього, у якому видно всю світову сферу; а небесного він поки що не досяг: така ось стає природа його тіла.

Далі, Сататасамітабгіюкта, у того бодгісаттви-магасаттви, який після парінірвани Татхаґати тримає, викладає, розголошує, переписує й проголошує цей виклад Дгарми, чуття розуму, наділене тими тисячею двомастами якостями уважання, стане цілком чисте. Тим очищеним чуттям розуму, якщо він почує хоч би одну-єдину ґату, він збагне багатий її зміст. І, збагнувши це, він на тій підставі виголошуватиме Дгарму й місяць, виголошуватиме Дгарму й чотири місяці, і цілий рік. І та Дгарма, яку він виголошуватиме, буде йому памʼятна й не піде в забуття. Які лиш є світські справи, світський ужиток, мовлення чи заклинання, — усі їх він приведе в лад зі способом Дгарми. І скільки б істот, народжених у шести уділах, не блукало в тритисячному великотисячному світі, — порухи розуму й поведінки всіх тих істот він знатиме. Їхні коливання, гадки й розумування він знатиме й розбиратиме. І, ще не здобувши шляхетного знання, він матиме таке ось очищене чуття розуму. І яке б тлумачення Дгарми він, обміркувавши, не виголошував, усе те він виголошуватиме як воно є насправді. Усе те — сказане Татхаґатою; усе, що він говорить, — виказане в сутрах і викладах давніших Переможців.

Тоді Благословенний тієї миті проказав такі ґати:

Чуття розуму стає в нього очищене, осяйне, чисте й незамутнене; ним він розпізнає різноманітні дгарми — ниці, а також піднесені й так само середні.

Почувши хоч би одну ґату, мудрий знає багатий її зміст, і повсякчас виголошує його суцільно і як воно є насправді — і чотири місяці, і так само рік.

І ті істоти, що в цій світовій сфері живуть — усередині чи назовні, деви, люди, асури й ґуг'яки, і наґи, і ті, що в лонах тварин, —

істоти, що живуть у шести уділах, — що б вони не помислили, усе те в одну мить розпізнає мудрий: така хвала тому, хто триматиме цю сутру.

І яку Дгарму будда, що має сто прикмет заслуги, проголошує в усьому цьому світі, — і його голос він чує очищено, і що б той не виголошував, те він схоплює.

Багато найвищих дгарм він обмірковує, і багато їх виголошує повсякчас, і ніколи не буває в нього затьмарення: така хвала тому, хто триматиме цю сутру.

Сполучення й розʼєднання він розпізнає, і в усіх дгармах — їхні розрізняльні ознаки; він розпізнає зміст і тлумачення, і як він те знає, так і виголошує.

Та сутра, що була виголошена тут упродовж довгої ночі давніми вчителями світу, — ту Дгарму він виголошує повсякчас, не боячись, посеред зібрання.

Отаке ось буває в нього чуття розуму, коли він триматиме цю сутру й проголошуватиме її; а безперешкодного знання він тут іще не здобуває — але це в нього тому знанню передує.

І стоїть він на щаблі наставника, щоб усім істотам оповідати Дгарму, і стає вправний у коті тлумачень — тримаючи цю сутру Сугати.

Такий вісімнадцятий розділ, названий «Хвала проповідникові Дгарми», у славному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)