Садапарібгута

Тоді Благословенний звернувся до бодгісаттви-магасаттви Магастхамапрапта: «І ось із такого викладу, Магастхамапрапта, слід зрозуміти таке: ті, хто відкидатиме такий виклад Дгарми, і ті ченці, черниці, миряни й мирянки, що лаятимуть таких охоронців сутри, чинитимуть їм наругу й поводитимуться з ними неправдивою та грубою мовою, — тим випаде такий небажаний плід, що його й словом не переказати. А ті, хто таку сутру триматимуть, виголошуватимуть, викладатимуть і засвоюватимуть та докладно роз'яснюватимуть іншим, — тим випаде такий бажаний плід, який я раніше проголосив: вони досягнуть отакої чистоти ока, вуха, носа, язика, тіла й розуму.

У минулому, Магастхамапрапта, у давно минулу добу, за незліченні калпи — ще незліченніші, розлогі, незмірні, незбагненні, — далі за них і ще далі, тоді, того часу й тієї доби, у калпі Вінірбгоґа, у світовій сфері Магасамбгава, Велике постання, з'явився у світі Татхаґата на ім'я Бгішмаґарджітасварараджа, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний. І ось той Благословенний Бгішмаґарджітасварараджа, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, Магастхамапрапта, у тій світовій сфері Магасамбгава проповідував Дгарму перед світом разом із девами, людьми й асурами. А саме: шравакам він проповідував Дгарму, поєднану з чотирма шляхетними істинами, задля подолання народження, старості, недуги, смерті, журби, голосіння, страждання, пригніченості й розпачу, — Дгарму, що завершується нірваною, перебіг залежного виникнення. Бодгісаттвам-магасаттвам він проповідував Дгарму, поєднану з шістьма досконалостями, що починається від найвищого досконалого пробудження і завершується знанням і баченням Татхаґати. А тривалість життя того Благословенного Бгішмаґарджітасварараджа, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, Магастхамапрапта, була сорок сотень тисяч коті нают калп, числом рівних піщинкам ріки Ґанґи. Коли ж він відійшов у парінірвану, Добра Дгарма стояла стільки сотень тисяч коті нают калп, скільки порошинок у Джамбудвіпа; а подоба Доброї Дгарми стояла стільки тисяч коті нают калп, скільки порошинок у чотирьох материках. І ось, Магастхамапрапта, у тій світовій сфері Магасамбгава, коли Благословенний Бгішмаґарджітасварараджа, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, відійшов у парінірвану і подоба Доброї Дгарми зникла, з'явився у світі ще один Татхаґата, теж Бгішмаґарджітасварараджа, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний. Таким-от чередуванням, Магастхамапрапта, у тій світовій сфері Магасамбгава було двадцять сотень тисяч коті нают Татхаґат, архатів, досконало пробуджених на ім'я Бгішмаґарджітасварараджа. І там, Магастхамапрапта, той Татхаґата, що був найпершим із усіх, — Татхаґата на ім'я Бгішмаґарджітасварараджа, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний, — коли той Благословенний відійшов у парінірвану, і Добра Дгарма зникла, і подоба Доброї Дгарми вже зникала, у тому вченні, захопленому ченцями, охопленими пихою, був чернець-бодгісаттва на ім'я Садапарібгута. З якої ж причини, Магастхамапрапта, того бодгісаттву-магасаттву звуть Садапарібгута? А ось із якої, Магастхамапрапта: того ченця, чи черницю, чи мирянина, чи мирянку, кого лишень той бодгісаттва-магасаттва побачить, до того він підходить і каже так: «Я не зневажаю вас, шановні. Ви не зневажені. Чому ж? Бо всі ви, шановні, йдіть діянням бодгісаттви. Ви станете Татхаґатами, архатами, досконало пробудженими». Таким-от чином, Магастхамапрапта, той бодгісаттва-магасаттва, ставши ченцем, не чинить проказування, не чинить вивчення, а тільки — кого лишень побачить, хоч би й здалеку, до всіх підходить і так проголошує ченцеві, чи черниці, чи мирянинові, чи мирянці; підійшовши, каже так: «Я не зневажаю вас, сестри. Ви не зневажені. Чому ж? Бо всі ви йдіть діянням бодгісаттви. Ви станете Татхаґатами, архатами, досконало пробудженими». І кому лишень, Магастхамапрапта, той бодгісаттва-магасаттва в ту пору так проголошував — ченцеві, чи черниці, чи мирянинові, чи мирянці, — усі вони здебільшого гнівалися на нього, злобилися, породжували неприязнь, лаяли його й чинили йому наругу: «Звідки цей чернець, якого ніхто не питав, показує нам оцю думку про незневажання? Він робить себе зневаженим, прорікаючи нам найвище досконале пробудження, якого немає і якого ми не прагнемо». І ось, Магастхамапрапта, минає багато років, поки того бодгісаттву-магасаттву отак лають і отак йому чинять наругу. А він ні на кого не гнівається, не породжує злобливої думки. І тим, хто, коли він так проголошує, кидає в нього грудку чи палицю, він іздалеку, піднісши голос, проголошує: «Я не зневажаю вас». А через те, що тим ченцям, черницям, мирянам і мирянкам, охопленим пихою, це проголошувалося постійно й невпинно, йому й дано було ім'я Садапарібгута.

І ось, Магастхамапрапта, коли для бодгісаттви-магасаттви Садапарібгута настала пора кончини, коли надійшла година смерті, він почув цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми». А був той виклад Дгарми виголошений тим Благословенним Бгішмаґарджітасварараджа, Татхаґатою, архатом, досконало пробудженим, у двадцять разів по двадцять сотень тисяч коті нают ґат. І той бодгісаттва-магасаттва Садапарібгута, коли надійшла година смерті, почув цей виклад Дгарми з голосу в піднебессі. Почувши голос із піднебесся, виголошений кимось, він перейняв цей виклад Дгарми і здобув отаку чистоту ока, чистоту вуха, чистоту носа, чистоту язика, чистоту тіла й чистоту розуму. А щойно здобувши ті чистоти, він, утвердивши свої життєві формації ще на двадцять сотень тисяч коті нают років, проголошував цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми». І ті істоти, охоплені пихою, — ченці, черниці, миряни й мирянки, — яким він раніше проголошував: «Я не зневажаю вас», і які дали йому це ім'я Садапарібгута, — побачивши його велику силу й міць чудесної могуті, силу й міць обітниці та красномовності, силу й міць мудрості, усі стали його помічниками, щоб слухати Дгарму. Усіх їх, а ще й багато інших сотень тисяч коті нают живих істот, він спонукав до найвищого досконалого пробудження.

І ось той бодгісаттва-магасаттва, Магастхамапрапта, відійшовши звідти, догодив двадцяти сотням коті Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, що всі мали ім'я Чандрасварараджа, і перед усіма ними проголошував цей виклад Дгарми. Поступово, тим самим давнім коренем блага, він знову ж таки поступово догодив двадцяти сотням тисяч коті нают Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, що всі мали ім'я Дундубгісварараджа; і перед усіма ними здобув цей самий виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» і проголошував його чотирьом зібранням. Тим самим давнім коренем блага він знову ж таки поступово догодив двадцяти сотням тисяч коті Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, що всі мали ім'я Меґгасварараджа; і перед усіма ними здобув цей самий виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» і проголошував його чотирьом зібранням. І перед усіма ними був наділений отакою чистотою ока, наділений чистотою вуха, чистотою носа, чистотою язика, чистотою тіла й чистотою розуму.

І ось той бодгісаттва-магасаттва Садапарібгута, Магастхамапрапта, учинивши стільком сотням тисяч коті нают Татхаґат шанування, пошану, повагу, поклоніння, вшанування й схиляння, і вчинивши ще багатьом іншим сотням тисяч коті нают будд шанування, пошану, повагу, поклоніння, вшанування й схиляння, здобув перед усіма ними цей самий виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми»; а здобувши його, тим самим давнім коренем блага, що визрів, він пробудився до найвищого досконалого пробудження. Може, Магастхамапрапта, виникне в тебе такий сумнів, чи вагання, чи непевність: чи то був хтось інший — той бодгісаттва-магасаттва на ім'я Садапарібгута, що жив у той час, тієї доби, кого у вченні того Благословенного Бгішмаґарджітасварараджа, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, чотири зібрання вважали Садапарібгута і хто догодив стільком Татхаґатам, архатам, досконало пробудженим? Не так це слід бачити, Магастхамапрапта. Чому ж? Бо я сам, Магастхамапрапта, був того часу, тієї доби бодгісаттвою-магасаттвою на ім'я Садапарібгута. Якби я, Магастхамапрапта, раніше не перейняв цього викладу Дгарми і не тримав його, я не пробудився б так швидко до найвищого досконалого пробудження. А через те, Магастхамапрапта, що я від колишніх Татхаґат, архатів, досконало пробуджених тримав, виголошував і викладав цей виклад Дгарми, — через те я так швидко пробудився до найвищого досконалого пробудження. А ті сотні ченців і сотні черниць, сотні мирян і сотні мирянок, Магастхамапрапта, яким той бодгісаттва-магасаттва Садапарібгута у вченні того Благословенного проголошував цей виклад Дгарми: «Я не зневажаю вас. Хай усі ви, шановні, йдете діянням бодгісаттви. Ви станете Татхаґатами, архатами, досконало пробудженими», — ті з них, у кого щодо того бодгісаттви зродилася злоблива думка, протягом двадцяти сотень тисяч коті нают калп ніколи не бачили Татхаґати, і не чули ні звуку Дгарми, ні звуку сангги. І десять тисяч калп вони зазнавали жорстоких відчуттів у великому пеклі Авічі. А потім усі вони звільнилися від тієї перепони діяння. І той самий бодгісаттва-магасаттва привів їх до дозрівання в найвищому досконалому пробудженні. Може, Магастхамапрапта, виникне в тебе сумнів, чи вагання, чи непевність: хто ж були ті істоти того часу, тієї доби, які обмовляли й висміювали того бодгісаттву-магасаттву? Це в цьому самому зібранні, Магастхамапрапта, п'ять сотень бодгісаттв на чолі з Бгадрапала, п'ять сотень черниць на чолі з Сінгачандра і п'ять сотень мирянок на чолі з Суґатачетана: усіх їх зроблено незворотними в найвищому досконалому пробудженні. Отак, Магастхамапрапта, тримання, виголошування й викладання цього великозначного викладу Дгарми стає для бодгісаттв-магасаттв тим, що приносить найвище досконале пробудження. Тому-то, Магастхамапрапта, цей виклад Дгарми бодгісаттвам-магасаттвам, коли Татхаґата відійде в парінірвану, слід невпинно тримати, виголошувати, викладати й проголошувати».

І ось тоді Благословенний тієї миті промовив такі ґати:

Пригадую я добу минулу: коли був Переможець, цар Бгішмасвара, великомогутній, шанований людьми й девами, Проводар людей, девів, якшів і ракшасів.

Коли той Переможець відійшов у парінірвану і Добра Дгарма в останню пору йшла до струсу, був тоді чернець-бодгісаттва, і звався він на ім'я Садапарібгута.

Підходив він тоді до інших ченців, що трималися поглядів схоплювання, і так само до черниць: «Ніколи немає в мене зневаги до вас, бо ви йдете діянням до найвищого пробудження».

І так він проголошував повсякчас, зносячи їхню лайку й наругу. А коли настала пора кончини, почув він цю сутру.

Не сконавши тоді, мудрий утвердив собі вельми довгий вік і проголошував цю сутру там, у вченні того Провідника.

І всіх тих численних, що трималися схоплювання, він привів до дозрівання в пробудженні. А відійшовши звідти, той бодгісаттва догодив тисячам коті будд.

Поступово, тією вчиненою заслугою, повсякчас проголошуючи цю сутру, досяг пробудження той син Переможця: то був я сам, Шакямуні.

А ті ченці, що трималися тоді схоплювання, і ті черниці, і ті миряни, і ті мирянки, що були там тоді, кому мудрий проголошував пробудження, —

ті побачили багато коті будд; і ось вони, ті п'ять сотень, не менше, і так само ченці, і черниці, і мирянки — переді мною, перед моїм лицем.

Усім їм я дав почути найвищі дгарми, і всіх їх я привів до дозрівання; а коли я згасну, всі ці стійкі триматимуть цю найвищу сутру.

Через численні незбагненні коті калп ніколи не чути такої Дгарми; і бувають сотні коті будд, та не проголошують вони цієї сутри.

Тож, почувши таку Дгарму, проголошену самим Самосущим, і здобувши її знову й знову, хай проголошує цю сутру, коли я тут згасну.

Так — дев'ятнадцятий розділ, названий «Садапарібгута», у славному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)