Давнє діяння Бгайшаджяраджа

І ось бодгісаттва-магасаттва Накшатрараджасанкусумітабгіджня сказав Благословенному таке: «З якої причини, Благословенний, бодгісаттва-магасаттва Бгайшаджяраджа мандрує цією світовою сферою Сага, і чому, Благословенний, видно сотні тисяч коті нают його важких діянь? Тож нехай Благословенний, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, добре викладе бодай найменшу частку поведінки бодгісаттви-магасаттви Бгайшаджяраджа, — почувши яку, деви, наґи, якші, ґандгарви, асури, ґаруди, кіннари, магораґи, люди й нелюди, і бодгісаттви-магасаттви, що прийшли з інших світових сфер, і ці великі шраваки — усі, почувши, стали б радісні, задоволені, піднесені й захоплені».

І ось Благословенний, знаючи прохання бодгісаттви-магасаттви Накшатрараджасанкусумітабгіджня, тієї часини сказав бодгісаттві-магасаттві Накшатрараджасанкусумітабгіджня таке: «Було колись, сине доброго роду, у минулі часи, калп тому числом рівно піщинкам ріки Ґанґи. У той час, у ту пору з’явився у світі Татхаґата на ім’я Чандрасурявімалапрабгасашрі, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний. І в того Благословенного Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, було велике зібрання вісімдесяти коті бодгісаттв-магасаттв, а зібрання шравак його було числом у сімдесят два рази більше за піщинки ріки Ґанґи. І вчення його було позбавлене жіноцтва, а поле будди його було вільне від пекла, від лона тварин, від претів і від тіл асурів, рівне, звабливе, наче поверхня долоні, із землею з небесного лазуриту, прикрашене самоцвітними й сандаловими деревами, повите самоцвітними сітями, з підвішеними стрічками й гірляндами, що звисали, і обкурене самоцвітними глеками з пахощами. І біля коріння всіх самоцвітних дерев, на відстані пострілу стріли одне від одного, стояли самоцвітні помости. І на верхівці кожного самоцвітного помосту перебувала сотня коті дева-синів із музикою, ударами в такт і спільним співом задля вшанування того Благословенного Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґати, архата, досконало пробудженого. І той Благословенний розлого виголошував цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» тим великим шравакам і тим бодгісаттвам-магасаттвам, чинячи бодгісаттву-магасаттву Сарвасаттвапріядаршана своїм утвердженням. І тривалість життя того Благословенного Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, була сорок дві тисячі калп, і в тих бодгісаттв-магасаттв та в тих великих шравак тривалість життя була така сама. І той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана у вченні того Благословенного віддався важкому подвижництву. Дванадцять тисяч років він не сходив із місця для походжання і з великим стійким зусиллям віддавався вправлянню. Через дванадцять тисяч років він здобув самадгі, зване «Явлення всіх образів». І щойно здобувши те самадгі, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана, задоволений, піднесений, захоплений, зрадуваний, сповнений радості й доброго настрою, тієї часини подумав так: «Завдяки цьому викладові Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» я здобув це самадгі «Явлення всіх образів»». Тієї часини той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана подумав так: «А чи не вчинити мені вшанування Благословенного Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґати, і цього викладу Дгарми «Лотос Доброї Дгарми»?» Тієї часини він увійшов у таке самадгі, що щойно бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана у нього ввійшов, як з піднебесся пролився великий дощ квітів мандарава й великих мандарава. Постала хмара сандалу каланусарі. Пролився дощ сандалу ураґасара. І такий то був, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, різновид пахощів, що одна карша його вартістю дорівнює всій цій світовій сфері Сага.

І ось знову, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана, памʼятливий і свідомий, вийшов із того самадгі. А вийшовши, подумав так: «Не явленням чудесної могуті чиниться вшанування Благословенного, а відданням власного тіла». І ось знову, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана тієї часини їв сік аґуру, турушки й кундуруки і пив олію чампаки. І так, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, повсякчас і безнастанно поїдаючи пахощі й пʼючи олію чампаки, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана перебув дванадцять років. І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, по спливі тих дванадцяти років той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана обгорнув своє власне тіло небесними тканинами, просочив його запашною олією і вчинив своє утвердження. А вчинивши своє утвердження, підпалив своє тіло задля вшанування Татхаґати і задля вшанування цього викладу Дгарми «Лотос Доброї Дгарми». І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, полумʼям сяйва того світильника-тіла бодгісаттви-магасаттви Сарвасаттвапріядаршана наповнилися світові сфери числом у вісімдесят разів більші за піщинки ріки Ґанґи. І в тих світових сферах будди-благословенні, теж числом у вісімдесят разів більші за піщинки ріки Ґанґи, — усі вони виголосили схвалення: «Добре, добре, сине доброго роду! Воістину добре, сине доброго роду! Оце і є справжнє стійке зусилля бодгісаттв-магасаттв. Оце і є справжнє вшанування Татхаґати, вшанування Дгарми. Не таке — вшанування квітами, пахощами, ароматами, вінками, мастями, порошками, шатами, парасолями, прапорами й стягами, ані вшанування речовими дарами, ані вшанування сандалом ураґасара. Оце, сине доброго роду, найвищий з дарів. Не таке — дар віддання царства, ані дар віддання любих синів і дружини. Оце ж, сине доброго роду, вирізнене, найперше, найкраще, найдобірніше, найвитонченіше вшанування Дгарми — оце віддання власного тіла». І ось знову, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, ті будди-благословенні, вимовивши ці слова, замовкли.

І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, тіло Сарвасаттвапріядаршана палало, і минуло дванадцять сотень років, і воно не згасало. Аж по спливі дванадцяти сотень років воно згасло. І той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, вчинивши таке вшанування Татхаґати й таке вшанування Дгарми, відійшов звідти і у вченні того самого Благословенного Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, народився в домі царя Вімаладатта самородним народженням. Він постав на його лоні, сидячи схрестивши ноги. І щойно народившись, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана тієї часини промовив до своїх матері й батька ґатою:

Оце моє місце для походжання, найліпший з-поміж царів, стоячи на якому я здобув самадгі, розпочав міцне зусилля, велику обітницю, віддавши любе власне тіло.

І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана, промовивши цю ґату, сказав своїм матері й батькові таке: «Ще й нині, матінко й батьку, той Благословенний Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, стоїть, тримається, живе й проповідує Дгарму, — той Благословенний Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґата, вшанувавши якого я здобув дгарані вправності в усіх звуках, і від якого я почув цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» у вісімдесят сотень тисяч коті нают ґат, а також канкар, вівар і акшобгʼїв. Тож дозвольте, матінко й батьку: піду я до того Благословенного, а прийшовши туди, знову вчиню вшанування того Благословенного». І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана тієї часини знявся в піднебесся на висоту сімох тал, сів, схрестивши ноги, у теремі з сімох коштовностей і рушив туди, де перебував той Благословенний. Прийшовши й схиливши голову до стіп того Благословенного, обійшовши того Благословенного сім разів по правий бік, склавши долоні в бік того Благословенного і вклонившись йому, він вихваляв того Благословенного такою ґатою:

О владарю людей із пречистим обличчям, о мудрий, сяйво твоє променіє в десятьох сторонах; вчинивши тобі, Сугато, найвище вшанування, я прийшов сюди, Владико, аби тебе побачити.

І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана, промовивши тієї часини цю ґату, звернувся до того Благословенного Чандрасурявімалапрабгасашрі. І тоді, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той Благословенний Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, сказав тому бодгісаттві-магасаттві Сарвасаттвапріядаршана таке: «Настав, сине доброго роду, час і пора моєї парінірвани; настав, сине доброго роду, час мого скону. Тож іди, сине доброго роду, приготуй мені ложе — я відійду в парінірвану».

І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той Благословенний Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґата, сказав тому бодгісаттві-магасаттві Сарвасаттвапріядаршана таке: «І це вчення, сине доброго роду, я передаю тобі, і цих бодгісаттв-магасаттв, і цих великих шравак, і це пробудження будди, і цю світову сферу, і ці самоцвітні помости, і ці самоцвітні дерева, і цих дева-синів, моїх прислужників, — усе це я передаю тобі. І коли я відійду в парінірвану, сине доброго роду, ті мощі, що лишаться, я передаю тобі. І ти сам, сине доброго роду, маєш учинити щедре вшанування моїх мощей. І маєш поширити ті мощі. І маєш звести багато тисяч ступ». І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той Благословенний Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, отак наставивши того бодгісаттву-магасаттву Сарвасаттвапріядаршана, тієї ж таки ночі, в останню сторожу, відійшов у парінірвану в стихії нірвани, де не лишається жодного опертя.

І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана, дізнавшись, що Благословенний Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґата, відійшов у парінірвану, склав вогнище із сандалу ураґасара і спалив тіло Татхаґати. А побачивши, що тіло Татхаґати згоріло й погасло, він зібрав звідти мощі, і плакав, ридав і голосив. І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана, наплакавшись, наридавшись і наголосившись, звелів зробити вісімдесят чотири тисячі глеків із сімох коштовностей, поклав у них ті мощі Татхаґати і поставив вісімдесят чотири тисячі ступ із сімох коштовностей, заввишки аж до світу Брагма, оздоблених рядами парасоль і повитих стрічками та дзвіночками. Поставивши ті ступи, він подумав так: «Учинив я вшанування мощей того Благословенного Чандрасурявімалапрабгасашрі, Татхаґати. А тепер учиню ще вище й ще вирізненіше вшанування мощей Татхаґати». І ось знову, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана звернувся до всього того сонму бодгісаттв, і до тих великих шравак, і до тих гуртів девів, наґів, якшів, ґандгарвів, асурів, ґаруд, кіннарів, магораґів, людей і нелюдей: «Усі ви, сини доброго роду, зважте на це: учинімо вшанування мощей того Благословенного». І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана тієї часини перед тими вісімдесятьма чотирма тисячами ступ із мощами Татхаґати підпалив свою власну руку, розцвічену сотнею заслуг. А підпаливши, сімдесят дві тисячі років чинив вшанування тих ступ із мощами Татхаґати. І, чинячи вшанування, він наставив незліченні сотні тисяч коті нают шравак із того зібрання. І всі ті бодгісаттви здобули самадгі «Явлення всіх образів».

І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, увесь той сонм бодгісаттв і всі ті великі шраваки, побачивши бодгісаттву-магасаттву Сарвасаттвапріядаршана позбавленим члена, зі сльозами на обличчі, плачучи, ридаючи й голосячи, казали одне одному: «Цей бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана — наш учитель і наставник. І ось нині він став позбавлений члена, позбавлений руки». І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана звернувся до тих бодгісаттв, і до тих великих шравак, і до тих дева-синів: «Не плачте, сини доброго роду, бачачи мене позбавленим члена, не ридайте, не голосіть. Ось я, сини доброго роду, беручи за свідків усіх тих будд-благословенних, які в десятьох сторонах у безмежних і безкраїх світових сферах стоять, тримаються й живуть, — перед ними чиню утвердження істини: тією правдою, тим правдивим словом, що я, віддавши свою руку задля вшанування Татхаґати, матиму тіло барви золота, — тією правдою, тим правдивим словом нехай ця моя рука стане такою, як була, і нехай ця велика земля здригнеться шістьма способами, і нехай дева-сини, що в піднебессі, проллють великий дощ квітів». І ось, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, щойно бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана учинив це утвердження істини, як тритисячний великотисячний світ здригнувся шістьма способами, і згори, з піднебесся, пролився великий дощ квітів. А рука того бодгісаттви-магасаттви Сарвасаттвапріядаршана стала такою, як була, — а саме через наділення силою знання й наділення силою заслуги того самого бодгісаттви-магасаттви. Може ж бути, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, що виникне в тебе сумнів, чи вагання, чи непевність: чи то був хтось інший — той бодгісаттва-магасаттва Сарвасаттвапріядаршана у той час, у ту пору? Не слід тобі, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, так дивитися. Чому ж так? Бо це він, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, бодгісаттва-магасаттва Бгайшаджяраджа, був у той час, у ту пору бодгісаттвою-магасаттвою Сарвасаттвапріядаршана. Ось скільки, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, сотень тисяч коті нают важких діянь чинить бодгісаттва-магасаттва Бгайшаджяраджа, і чинить віддання власного тіла. А ще більше, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, здобуде той син доброго роду чи та дочка доброго роду, що вирушив колісницею бодгісаттви і прагне цього найвищого досконалого пробудження, якби спалив великий палець ноги перед чайтьями Татхаґати. Якби спалив один палець руки, чи палець ноги, чи один член, чи руку, — той син доброго роду чи та дочка доброго роду, що вирушив колісницею бодгісаттви, породжує ще більше накопичення заслуги. Не так — від віддання царства, ані від віддання любих синів, дочок і дружини, ані від віддання тритисячного великотисячного світу з його лісами, морями, горами, джерелами, озерами, ставками, криницями й садами. І далі, Накшатрараджасанкусумітабгіджня: якщо син доброго роду чи дочка доброго роду, що вирушив колісницею бодгісаттви, наповнивши цей тритисячний великотисячний світ сімома коштовностями, дав би його в дар усім буддам, бодгісаттвам, шравакам і пратьєкабуддам, — той син доброго роду чи та дочка доброго роду, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, породжує стільки заслуги, скільки той син доброго роду чи та дочка доброго роду, що з цього викладу Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» зберігав би бодай чотирирядкову ґату; і кажу, що в цього накопичення заслуги більше. Не так — у того, хто, наповнивши цей тритисячний великотисячний світ сімома коштовностями, дає його в дар усім буддам, бодгісаттвам, шравакам і пратьєкабуддам.

Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, з-поміж усіх джерел, озер і ставків найвище місце посідає велике море, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, з-поміж усіх сутр, промовлених Татхаґатами, найвище місце посідає цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми». Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, з-поміж усіх чорних гір, чакравал і великих чакравал найвище місце посідає Сумеру, цар гір, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» є царем усіх сутр, промовлених Татхаґатами, і посідає найвище місце. Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, з-поміж усіх сузірʼїв місяць, що творить сяйво, посідає перше місце, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, з-поміж усіх сутр, промовлених Татхаґатами, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми», що творить сяйво, більше за сотні тисяч коті нают місяців, посідає перше місце. Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, коло сонця розганяє всю темряву й морок, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» розганяє всю темряву й морок неблагого. Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, з-поміж девів Траястрінша Шакра є владикою девів, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» є владикою всіх сутр, промовлених Татхаґатами. Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, Брагма Сагампаті, цар усіх девів сонму Брагма, чинить у світі Брагма батьківську справу, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» чинить батьківську справу для всіх істот — і для тих, що навчаються, і для тих, що вже не потребують навчання, — для всіх шравак, пратьєкабудд і тих, хто вирушив колісницею бодгісаттви. Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той, хто ввійшов у потік, хто вертається один раз, хто не вертається, архат і пратьєкабудда перевершують усіх нетямущих простих людей, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, слід знати, що цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми», перевершивши всі сутри, промовлені Татхаґатами, підноситься над ними й посідає найвище місце. І про тих істот, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, слід знати, що вони посідають найвище місце, — про тих, хто триматиме цього царя сутр. Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, з-поміж усіх шравак і пратьєкабудд бодгісаттва зветься найпершим, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» зветься найпершим з-поміж усіх сутр, промовлених Татхаґатами. Достоту як, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, для всіх шравак, пратьєкабудд і бодгісаттв Татхаґата є царем Дгарми, увінчаним повʼязкою, — так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» є Татхаґатою для тих, хто вирушив колісницею бодгісаттви. І ще, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» — рятівник усіх істот від усіх страхів, визволитель від усіх страждань. Він — як ставок для спраглих, як вогонь для змучених холодом, як одіж для голих, як провідник каравану для купців, як мати для синів, як човен для тих, що переправляються на той берег, як лікар для хворих, як світильник для оповитих темрявою й мороком, як коштовність для тих, що шукають багатства, як чакравартин для всіх дрібних царів, як море для річок, як смолоскип, що розганяє всю темряву й морок. Так само, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» визволяє від усіх страждань, відтинає всі недуги, визволяє від усіх страхів, пут і тіснот самсари. І хто почує цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми», Накшатрараджасанкусумітабгіджня, і хто перепише його, і хто дасть його переписати, — тих накопичень заслуги, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, навіть знанням будди неможливо осягнути до краю: скільки накопичення заслуги породить той син доброго роду чи та дочка доброго роду. Хто, зберігши цей виклад Дгарми, чи проказавши, чи виклавши, чи почувши, чи переписавши, чи зробивши з нього книгу, шанував би його, поважав, цінував і вшановував квітами, пахощами, ароматами, вінками, мастями, порошками, шатами, парасолями, прапорами, стягами й корогвами, музикою, тканинами й складеними долонями, або світильниками з топленого масла, або світильниками з запашної олії, або світильниками з олії чампаки, або світильниками з олії сумани, або світильниками з олії патали, або світильниками з олії варшики, або світильниками з олії навамаліки, і розмаїтими вшануваннями чинив би пошану, шанобу, повагу й поклоніння, — багато заслуги, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, породить той син доброго роду чи та дочка доброго роду, що вирушив колісницею бодгісаттви, — той, хто триматиме, проказуватиме й слухатиме цей розділ «Давнє діяння Бгайшаджяраджа». А якщо, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, жіноцтво, почувши цей виклад Дгарми, засвоїть його і триматиме, то це буде його останнє жіноче буття. І хто б із жіноцтва, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, почувши цей розділ «Давнє діяння Бгайшаджяраджа» в останнє пʼятдесятиліття, повівся згідно з ним, — той, відійшовши звідси, народиться у світовій сфері Сукхаваті, де перебуває, тримається й живе Благословенний Амітаюс, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, оточений сонмом бодгісаттв. Там він народиться, сидячи на лев’ячому престолі в осерді лотоса. І не мучитиме його ані жага, ані ненависть, ані омана, ані пиха, ані заздрість, ані гнів, ані злоба. І щойно народившись, він здобуде п’ять надзнань. І здобуде терпіння щодо ненародженості дгарм. А здобувши терпіння щодо ненародженості дгарм, той бодгісаттва-магасаттва, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, побачить татхаґат числом у сімдесят два рази більше за піщинки ріки Ґанґи. І таким чистим стане його чуття ока, що тим чистим чуттям ока він побачить тих будд-благословенних. І ті будди-благословенні виголосять йому схвалення: «Добре, добре, сине доброго роду, що ти, почувши виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми», у вченні того Благословенного Шакямуні, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, проказував його, вивчав, плекав, обмірковував, брав до розуму й виголошував іншим істотам. Цього твого накопичення заслуги, сине доброго роду, ні вогнем не спалити, ні водою не змити. Цього твого накопичення заслуги, сине доброго роду, не спроможна викласти й тисяча будд. Ти, сине доброго роду, розбив Мара й супротивників, переправився через битву страху, розтоптав шпичаки ворогів. Ти утверджений сотнями тисяч будд. Немає тобі рівного, сине доброго роду, у світі разом із девами, з Мара, з Брагма, серед людності з її шраманами й брагманами, — окрім єдиного Татхаґати. Немає жодного іншого — ні шраваки, ні пратьєкабудди, ні бодгісаттви, — хто був би спроможний перевершити тебе заслугою, мудрістю чи самадгі». Отак, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, той бодгісаттва здобуде наділення силою знання.

Хто б, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, почувши, як виголошується цей розділ «Давнє діяння Бгайшаджяраджа», виголосив схвалення, — з уст того віятиме пахощами утпали, а від тіла його йтиме пахощами сандалу. Хто виголосить схвалення цьому викладові Дгарми, той матиме такі видимі вже в цьому житті добрі якості й хвалу, які я оце виклав. Тому ж, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, я передаю тобі цей розділ про давнє діяння бодгісаттви-магасаттви Сарвасаттвапріядаршана, — щоб в останні часи, в останню пору, в останнє пʼятдесятиліття, коли воно настане, він поширювався в Джамбудвіпа і не зникав, і щоб ані Мара Папіян не дістав до нього доступу, ані божества сонму Мара, ані наґи, ані якші, ані ґандгарви, ані кумбганди не дістали доступу. Тому ж, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, я утверджую цей виклад Дгарми в Джамбудвіпа. Він стане ліками для істот недужих, вражених хворобою. Хто почує цей виклад Дгарми, до того в тіло не ввійде ні хвороба, ні старість, ні дочасна смерть. І якщо, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, хтось із тих, що вирушили колісницею бодгісаттви, побачить такого ченця — охоронця цієї сутри, — нехай обсипле його порошком сандалу й синіми утпалами; а обсипавши, нехай породить таку думку: «Цей син доброго роду піде до престолу пробудження. Він візьме трави. Він розстелить на престолі пробудження підстилку з трави. Він завдасть поразки Мара і якшам. Він засурмить у мушлю Дгарми. Він ударить у литаври Дгарми. Він переправиться через море становлення». Отак, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, тому синові доброго роду чи тій дочці доброго роду, що вирушили колісницею бодгісаттви, побачивши такого ченця — охоронця цієї сутри, — слід породити таку думку; і будуть у нього такі добрі якості й хвала, які виклав Татхаґата.

І коли виголошувався цей розділ «Давнє діяння Бгайшаджя[раджа]», вісімдесят чотири тисячі бодгісаттв здобули дгарані, що йде за вправністю в усіх звуках. І той Благословенний Прабгутаратна, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, виголосив схвалення: «Добре, добре, Накшатрараджасанкусумітабгіджня, — що тебе Татхаґата виклав як наділеного такими незбагненними якостями Дгарми, і що ти запитуєш Татхаґату, наділеного незбагненними якостями Дгарми».

Так — двадцять другий розділ, названий «Давнє діяння Бгайшаджяраджа», у славному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)