Всеосяжна брама

Тоді бодгісаттва-магасаттва Акшаяматі підвівся зі свого сидіння, накинув верхню шату на одне плече, поставив праве коліно на землю і, склавши долоні в бік Благословенного, сказав Благословенному так: «З якої причини, Благословенний, бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара звуть Авалокітешвара?» Коли він так сказав, Благословенний сказав бодгісаттві-магасаттві Акшаяматі так: «Тут, сину доброго роду, скільки б сотень тисяч коті нают істот не зазнавало страждань, — якщо вони почують ім’я бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, усі вони звільняться від того скупчення страждань. І ті істоти, сину доброго роду, що триматимуть ім’я бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, — якщо вони впадуть у велике вогнище, усі вони могуттю бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара звільняться від того великого вогнища. Якщо ж, сину доброго роду, істоти, яких несуть ріки, вигукнуть до бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, усі ті ріки дадуть тим істотам брід. Якщо ж, сину доброго роду, серед моря корабель сотень тисяч коті нают істот, які зійшли на судно й набрали скарбів — злитків, золота, самоцвітів, перлів, алмазів, лазуриту, мушель, каменю, коралів, смарагдів, агату, червоних перлів і подібного, — буде занесений чорним вітром на острів ракшасі, і якби на ньому була хоч одна-єдина істота, яка вигукнула б до бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, — усі вони звільнилися б від того острова ракшасі. Саме з цієї причини, сину доброго роду, бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара знають як Авалокітешвара.

Якщо, сину доброго роду, хтось, відданий на страту, вигукне до бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, зброя тих катів розлетиться на друзки. Якщо ж, сину доброго роду, цей тритисячний великотисячний світ був би повен якшів і ракшасів, то через вимовляння імені магасаттви Авалокітешвара вони, злобливі серцем, не змогли б навіть глянути. Якщо ж, сину доброго роду, якась істота була б закута дерев’яними чи залізними колодками, оковами й путами — винна чи невинна, — то через вимовляння імені бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара ті колодки, окови й пута швидко розступляться. Така, сину доброго роду, могутність бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара.

Якщо, сину доброго роду, цей тритисячний великотисячний світ був би повен шахраїв, ворогів і розбійників зі зброєю в руках, і серед них ішов би один провідник каравану, взявши великий караван, багатий на коштовності, безцінний. І, йдучи, вони побачили б тих розбійників, шахраїв і ворогів зі зброєю в руках. А побачивши, злякані й нажахані, визнали б себе беззахисними. І той провідник каравану сказав би тому караванові так: «Не бійтеся, сини доброго роду, не бійтеся! Усі разом одним голосом вигукніть до бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, що дарує безстрашність. Тоді ви швидко звільнитеся від цього страху перед розбійниками, від страху перед ворогами». І тоді весь той караван одним голосом вигукнув би до Авалокітешвара: «Поклін, поклін тому бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара, що дарує безстрашність!» І самим лише вимовлянням імені той караван звільнився б від усіх страхів. Така, сину доброго роду, могутність бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара.

Ті істоти, сину доброго роду, чия поведінка — пристрасть, вклонившись бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара, стають вільними від пристрасті. Ті істоти, чия поведінка — ненависть, вклонившись бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара, стають вільними від ненависті. Ті істоти, чия поведінка — омана, вклонившись бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара, стають вільними від омани. Така велика чудесна могуть, сину доброго роду, бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара.

І та з жіноцтва, сину доброго роду, яка бажає сина і вклоняється бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара, — у неї народиться син, гарний, милий, приємний на вигляд, наділений прикметами сина, любий багатьом людям, приємний, і такий, що посадив корені блага. А та, що прагне доньки, — у неї народиться донька, гарна, мила, приємна на вигляд, наділена найвищою вродою чистої барви й ніжністю, наділена прикметами доньки, люба багатьом людям, приємна, і така, що посадила корені блага. Така, сину доброго роду, могутність бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара.

І в тих, сину доброго роду, хто вклонятиметься бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара й триматиме його ім’я, плід не буде марний. І той, сину доброго роду, хто вклониться бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара й триматиме його ім’я, — і той, хто вклонився б шістдесяти двом буддам-благословенним, числом рівним піщинкам ріки Ґанґи, і тримав би їхні імена, і хто вшановував би стількох же будд-благословенних, поки вони стоять, тривають і живуть, шатами, милостинею, ложем і сидінням, ліками на випадок недуги та припасами, — як ти гадаєш, сину доброго роду, скільки накопичення заслуги породив би через це син доброго роду або дочка доброго роду?» Коли він так сказав, бодгісаттва-магасаттва Акшаяматі сказав Благословенному так: «Багато, Благословенний, багато, Сугато, накопичення заслуги породив би через це син доброго роду або дочка доброго роду». Благословенний сказав: «І накопичення заслуги в того, сину доброго роду, хто виявив пошану стільком буддам-благословенним, і в того, хто хоч би один-єдиний раз вклонився б бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара й тримав його ім’я, — накопичення заслуги в обох буде рівне, не більше й не надмірне. І в того, хто виявив би пошану тим шістдесяти двом буддам-благословенним, числом рівним піщинкам ріки Ґанґи, і тримав їхні імена, і в того, хто вклонився б бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара й тримав його ім’я, — ці два скупчення заслуги нелегко вичерпати навіть за сотні тисяч коті нают калп. Таке незмірне, сину доброго роду, заслуга від тримання імені бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара.

Тоді бодгісаттва-магасаттва Акшаяматі сказав Благословенному так: «Як, Благословенний, бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара мандрує цією світовою сферою Сага? Як він проповідує Дгарму істотам? Яка ж сфера вправності в засобах бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара?» Коли він так сказав, Благословенний сказав бодгісаттві-магасаттві Акшаяматі так: «Є, сину доброго роду, світові сфери, де бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара проповідує Дгарму істотам у подобі будди. Є світові сфери, де бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара проповідує Дгарму істотам у подобі бодгісаттви. Одним бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара проповідує Дгарму в подобі пратьєкабудди. Одним бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара проповідує Дгарму в подобі шраваки. Одним бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара проповідує Дгарму в подобі Брагма. Одним бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара проповідує Дгарму в подобі Шакра. Одним бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара проповідує Дгарму істотам у подобі ґандгарви. Одним бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара проповідує Дгарму істотам у подобі ґандгарви. Істотам, яких належить наставляти через якшу, він проповідує Дгарму в подобі якші. Істотам, яких належить наставляти через Ішвара, — у подобі Ішвара; істотам, яких належить наставляти через Магешвара, — у подобі Магешвара. Істотам, яких належить наставляти через царя-обертача колеса, він проповідує Дгарму в подобі царя-обертача колеса. Істотам, яких належить наставляти через пішачу, він проповідує Дгарму в подобі пішачі. Істотам, яких належить наставляти через Вайшравана, він проповідує Дгарму в подобі Вайшравана. Істотам, яких належить наставляти через воєводу, він проповідує Дгарму в подобі воєводи. Істотам, яких належить наставляти через брагмана, він проповідує Дгарму в подобі брагмана. Істотам, яких належить наставляти через Ваджрапані, він проповідує Дгарму в подобі Ваджрапані. Такими незбагненними якостями, сину доброго роду, наділений бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара. Тож, сину доброго роду, вшановуйте бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара. Цей бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара, сину доброго роду, дарує безстрашність зляканим істотам. З цієї причини його й знають тут, у світовій сфері Сага, як того, що дарує безстрашність.

Тоді бодгісаттва-магасаттва Акшаяматі сказав Благословенному так: «Піднесемо ми, Благословенний, бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара дар Дгарми, шату Дгарми». Благословенний сказав: «Роби, сину доброго роду, як вважаєш за час». І тоді бодгісаттва-магасаттва Акшаяматі, знявши зі своєї шиї перлове намисто вартістю в сто тисяч, підніс його бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара як шату Дгарми: «Прийми, доброчесний муже, цю шату Дгарми від мене». Той не приймав. Тоді бодгісаттва-магасаттва Акшаяматі сказав бодгісаттві-магасаттві Авалокітешвара так: «Прийми ти, сину доброго роду, це перлове намисто зі співчуття до нас». І тоді бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара прийняв те перлове намисто від бодгісаттви-магасаттви Акшаяматі зі співчуття до бодгісаттви-магасаттви Акшаяматі і зі співчуття до тих чотирьох зібрань і до тих девів, наґів, якшів, ґандгарв, асурів, ґаруд, кіннар, магораґів, людей і нелюдей. Прийнявши ж, він поділив його на дві частки. Поділивши, одну частку віддав Благословенному Шакямуні, а другу частку підніс до ступи з коштовностей Благословенного Прабгутаратна, Татхаґати, архата, досконало пробудженого. Таким, сину доброго роду, чудесним перетворенням бодгісаттва-магасаттва Авалокітешвара мандрує цією світовою сферою Сага.

Тоді Благословенний у той час виголосив ці ґати:

Акшаяматі запитав Чітрадгваджа про цю річ, про її причину: «З якої підстави, сину Переможця, звуть його Авалокітешвара?»

Тоді той, оглянувши сторони світу: «О океане обітниць, Акшаяматі!» — Чітрадгваджа промовив: «Слухай про діяння Авалокітешвара».

Упродовж незліченних сотень коті калп, при тисячах коті численних будд як він очистив свою обітницю — про те слухай від мене почасти.

Слухання, а також бачення, і так само послідовна пам’ятливість не марні тут для живих істот: вони нищать усі страждання, буття й журбу.

Якщо хтось зі злобливим наміром, задля вбивства, скине його у вогняну яму, — тому, хто згадає Авалокітешвара, вогонь згасне, наче политий водою.

Якщо скине його в морську безодню, оселю наґів, макар, асурів і бгут, — тому, хто згадає Авалокітешвара, він ніколи не потоне в царстві вод.

Якщо хтось зі злобливим наміром, задля вбивства, скине його з вершини Меру, — тому, хто згадає Авалокітешвара, він, наче сонце, стоятиме в небі.

Якщо алмазна гора задля вбивства обвалиться йому на голову, — тому, хто згадає Авалокітешвара, вони не здатні пошкодити й волосяної пори.

Якщо його оточать юрби ворогів зі зброєю в руках, із наміром скривдити, — тому, хто згадає Авалокітешвара, вони тієї ж миті стануть люблячими серцем.

Якщо він стане на місці страти, потрапивши під владу катів, — тому, хто згадає Авалокітешвара, зброя тоді розпадеться на шматки.

Якщо тут його скують дерев’яними чи залізними колодками, оковами й путами, — тому, хто згадає Авалокітешвара, пута миттю розпадуться.

Замовляння, сили, чари, зілля, бгути, ветали, що нищать тіло, — тому, хто згадає Авалокітешвара, вони вертаються туди, звідки були наслані.

Якщо його оточать викрадачі життєвої сили — наґи, якші, асури, бгути, ракшаси, — тому, хто згадає Авалокітешвара, вони не здатні пошкодити й волосяної пори.

Якщо його оточать хижі звірі з гострими іклами й пазурами, вельми страшні, — тому, хто згадає Авалокітешвара, вони швидко розбіжаться на всі боки без кінця.

Якщо його оточать змії, чий погляд — отрута, злі й люті, мов язики полум’я, — тому, хто згадає Авалокітешвара, вони миттю стануть без отрути.

Хмара глибока, з блискавками, що виривається, з громом, перунами й потоками води, — тому, хто згадає Авалокітешвара, усе тієї ж миті швидко втихне.

Побачивши істот, гнаних сотнями численних страждань, змучених численними стражданнями, він, наділений силою чистого знання, оглядає їх — тому він рятівник світу разом із девами.

Досягши досконалості в силі чудесної могуті, навчений розлогому знанню й засобам, він скрізь у світі десяти сторін, в усіх полях без винятку зримий.

І страхи безпросвітних лихих уділів — у володінні пекла, тварин і Яма, — і муки народження, старості й хвороби живих істот поступово втихають.

Тоді Акшаяматі, з радісним і втішеним розумом, виголосив ці ґати:

Із прекрасним зором, із зором любові, із зором, вирізненим мудрістю і знанням, із зором співчуття, із чистим зором — любий, із прекрасним обличчям, прекрасноокий.

Із сяйвом бездоганним, чистим, без плями, без темряви, із сяйвом сонця знання, із сяйвом, що відбирає силу вітру й полум’я, ти сяєш, осяваючи світ.

Ти — велика хмара, що гримить співчуттям, доброчесністю й любов’ю, з чистими якостями, з розумом любові: ти гасиш вогонь сквернів у живих істот, проливаєш дощ Дгарми, безсмертний.

У сварці, у суперечці й розбраті, у великому страху людської битви — тому, хто згадає Авалокітешвара, злі юрби ворогів утихомиряться.

Голос хмари, голос литавр, гуркіт грозової хмари, прекрасний голос Брагма, — він досяг досконалості в обширі голосів; гідний спогадування Авалокітешвара.

Згадуйте, згадуйте, не вагайтеся про Авалокітешвара, чисту істоту: у смерті, у нещасті, у біді він стає захистом, прибіжищем, найвищим пристановищем.

Він досяг досконалості в усіх якостях, з очима співчуття й любові до всіх істот, сама втілена якість, великий океан якостей; гідний поклоніння Авалокітешвара.

Той, хто милосердний до світу, стане буддою в майбутньому часі; нищителеві всіх страждань, страху й журби — Авалокітешвара — я вклоняюся.

Владар світу, цар-проводар, чернець, джерело Дгарми, вшанований світом, — здійснивши діяння впродовж багатьох сотень калп, він досяг найвищого пробудження, вільного від пороху.

Стоячи так праворуч і ліворуч, обвіваючи проводаря Амітабга, самадгі подібності до омани він ішов в усі поля й ушановував Переможців.

На заході — світова сфера Сукхаваті, джерело щастя, вільна від пороху, де нині перебуває цей проводар Амітабга, візничий істот.

І там не буває жінок, і зовсім немає дгарми злягання; ті рідні сини Переможця, самородні, сидять у лотосових лонах, без плями.

І сам той проводар Амітабга в лотосовому лоні, безпорочному й чарівному, сидячи на лев’ячому престолі, сяє, наче цар салових дерев.

Так само й той проводар світу, якому немає рівного в трьох існуваннях: хай заслугою, яку я зібрав цією хвалою, я швидко стану таким, як ти, найвищий з-поміж людей.

Отак.

Тоді бодгісаттва-магасаттва Дгараніндгара підвівся зі свого сидіння, накинув верхню шату на одне плече, поставив праве коліно на землю і, склавши долоні в бік Благословенного, сказав Благословенному так: «Не малим коренем блага будуть наділені ті істоти, Благословенний, які почують цей розділ викладу Дгарми про бодгісаттву-магасаттву Авалокітешвара — виклад про чудесні перетворення бодгісаттви-магасаттви Авалокітешвара, названий розділом про Всеосяжну браму, чудо перетворень бодгісаттви Авалокітешвара».

Коли ж Благословенний викладав цей розділ про Всеосяжну браму, у вісімдесяти чотирьох тисяч живих істот із того зібрання зродилися помисли про найвище досконале пробудження, рівне незрівнянному.

Такий у славному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» двадцять четвертий розділ, названий розділом про Всеосяжну браму, — виклад про чудесні перетворення Авалокітешвара.

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)