Давнє діяння царя Шубгавюга

Тоді Благословенний звернувся до всього сонму бодгісаттв: «Колись давно, сини доброго роду, у минулому часі, незліченні й ще незліченніші калпи тому, було так. Того часу, тієї пори у світі з'явився Татхаґата на ім'я Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний, — у калпі Пріядаршана (Мила на вигляд), у світовій сфері Вайрочанарашміпратімандіта (Оздоблена сяйним промінням). І ось, сини доброго роду, у вченні того Татхаґати Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня був цар на ім'я Шубгавюга. І була, сини доброго роду, у того царя Шубгавюга дружина на ім'я Вімаладатта. І було, сини доброго роду, у того царя Шубгавюга двоє синів: один на ім'я Вімалаґарбга, другий на ім'я Вімаланетра. І обидва ті хлопці були наділені чудесною могуттю, і мудрі, і заслужені, і знаючі, і віддані поведінці бодгісаттви. А саме: були віддані параміті даяння, параміті моральності, параміті терпіння, параміті зусилля, параміті дгʼяни, параміті мудрості, параміті вправності в засобах, любові, співчуттю, радості, незворушності — аж до тридцяти семи дгарм, що сприяють пробудженню. В усьому вони сягнули другого берега: сягнули другого берега самадгі Вімала (Незаплямоване), сягнули другого берега самадгі Накшатрараджадітя (Сонце царя сузір'їв), сягнули другого берега самадгі Вімаланірбгаса (Незаплямований відблиск), сягнули другого берега самадгі Вімалабгаса (Незаплямоване сяйво), сягнули другого берега самадгі Аланкарашубга (Прекрасна оздоба), сягнули другого берега самадгі Магатеджоґарбга (Лоно великої величі). І той Благословенний того часу, тієї пори виклав цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» — із співчуття до тих істот і зі співчуття до того царя Шубгавюга. І тоді, сини доброго роду, хлопець Вімалаґарбга і хлопець Вімаланетра підійшли туди, де була їхня рідна мати. Підійшовши й склавши долоні з десятьма нігтями, вони сказали рідній матері: «Ходімо, матінко, підемо до того Благословенного Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, — щоб побачити того Благословенного Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, поклонитися йому й шанобливо служити йому. Чому ж так? Бо цей Благословенний Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, матінко, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, перед лицем світу разом із девами розлого проголошує виклад Дгарми, званий „Лотос Доброї Дгарми“; послухати його ми й підемо». Коли вони так сказали, сини доброго роду, цариця Вімаладатта промовила до хлопця Вімалаґарбга і хлопця Вімаланетра: «Але ж, сини мої, ваш батько, цар Шубгавюга, прихилений до брагманів. Тому вам не вдасться піти побачити того Татхаґату». І тоді, сини доброго роду, хлопець Вімалаґарбга і хлопець Вімаланетра, склавши долоні з десятьма нігтями, сказали своїй рідній матері: «Невже ми народилися в цій родині хибних поглядів? Адже ми — сини царя Дгарми». І тоді, сини доброго роду, цариця Вімаладатта сказала тим двом хлопцям: «Добре, добре, сини мої. Задля співчуття до вашого батька, царя Шубгавюга, покажіть якесь чудо. Може, він тоді проникнеться до вас довірою; а з довірою в серці він, може, дозволить нам піти до того Благословенного Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого».

І тоді, сини доброго роду, хлопець Вімалаґарбга і хлопець Вімаланетра тієї миті знялися в повітря на сім тал заввишки і задля співчуття до свого батька, царя Шубгавюга, вчинили парні чуда, дозволені буддою. Там-таки, у піднебессі, вони простелили ложе; там-таки, у піднебессі, походжали; там-таки, у піднебессі, обтрушували з себе порох; там-таки, у піднебессі, з нижньої частини тіла випускали потоки води, а з верхньої частини тіла розпалювали стовп вогню; з верхньої частини тіла випускали потоки води, а з нижньої частини тіла розпалювали стовп вогню. Там-таки, у просторі, вони, ставши великими, робилися малими, а ставши малими, робилися великими. Там-таки, у піднебессі, зникали. Виринали із землі. Вирнувши із землі, виринали в повітря. Ось якими чудами надприродної сили, сини доброго роду, ті двоє хлопців наставили свого батька, царя Шубгавюга. І тоді, сини доброго роду, той цар Шубгавюга, побачивши те чудо надприродної сили своїх двох хлопців, тієї миті — задоволений, піднесений, захоплений, зрадуваний, сповнений радості й доброго настрою — склав долоні з десятьма нігтями і сказав тим двом хлопцям: «Хто ваш учитель, сини мої, чиї ви учні?» І тоді, сини доброго роду, ті двоє хлопців сказали цареві Шубгавюга: «Це, великий царю, Благословенний Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, — він стоїть, тримається, живе біля підніжжя коштовного дерева пробудження, сидячи на сидінні Дгарми, і перед лицем світу разом із девами розлого проголошує виклад Дгарми, званий „Лотос Доброї Дгарми“. Він — наш Благословенний учитель, а ми, великий царю, — його учні». І тоді, сини доброго роду, той цар Шубгавюга сказав тим двом хлопцям: «Побачмо ж і ми, сини мої, вашого вчителя. Підемо до того Благословенного».

І тоді, сини доброго роду, ті двоє хлопців, зійшовши з піднебесся, підійшли туди, де була їхня рідна мати. Підійшовши й склавши долоні з десятьма нігтями, вони сказали своїй рідній матері: «Наставлений нами, матінко, наш батько на найвище досконале пробудження. Ми виконали для батька справу вчителя. Тож тепер ти можеш нас відпустити. Ми обидва приймемо постриг у того Благословенного».

І тоді, сини доброго роду, хлопець Вімалаґарбга і хлопець Вімаланетра тієї миті звернулися до своєї рідної матері двома ґатами:

Дозволь нам, матінко, вийти з дому в бездомність; ми таки підемо в ченці, бо рідкісний Татхаґата.

Як квітка удумбари, ще рідкісніший Переможець; полишивши все, ми підемо в ченці, бо рідкісна щаслива мить.

Цариця Вімаладатта сказала:

Відпускаю вас нині, ідіть, гаразд, хлопці мої; і ми теж підемо в ченці, бо рідкісний Татхаґата.

Так.

І тоді, сини доброго роду, ті двоє хлопців, промовивши ці ґати, сказали своїм матері й батькові: «Добре, матінко, добре, батьку, — ходіть! Ми всі разом підемо до того Благословенного Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого. Підійдемо до того Благословенного, щоб побачити його, поклонитися йому, шанобливо служити йому й слухати Дгарму. Чому ж так? Бо рідкісна, матінко й батьку, поява будди — як квітка удумбари, як черепасі просунути шию в дірку ярма у великому океані. Рідко з'являються, матінко й батьку, будди, Благословенні. Тому ж, матінко й батьку, ми, підтримані найвищою заслугою, і народилися за такого вчення. Тож добре, матінко й батьку, відпустіть нас. Ми обидва підемо. Ми обидва приймемо постриг у того Благословенного Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого. Бо рідкісне, матінко й батьку, бачення Татхаґат. Рідкісний нині час. Такий цар Дгарми! Надзвичайно рідкісна така щаслива мить».

А того часу, сини доброго роду, вісімдесят чотири тисячі жінок із жіночих покоїв царя Шубгавюга стали посудинами для цього викладу Дгарми «Лотос Доброї Дгарми». І хлопець Вімаланетра був вправний у цьому викладі Дгарми. А хлопець Вімалаґарбга багато сотень тисяч коті нают калп вправлявся в самадгі Сарвасаттвапападжагана (Відкидання гріха всіх істот) — щоб усі істоти відкинули всякий гріх. А мати тих двох хлопців, цариця Вімаладатта, спізнала спільне виголошення всіх будд і таємні місця дгарми всіх будд. І тоді, сини доброго роду, цар Шубгавюга був наставлений тими двома хлопцями у вченні Татхаґати, і введений у нього, і приведений до дозрівання разом з усією своєю ріднею та почтом. І та цариця Вімаладатта з усією своєю ріднею та почтом, і ті двоє хлопців, сини царя Шубгавюга, разом із сорока двома тисячами живих істот, разом із жіночими покоями й радниками, усі разом, усі гуртом, підійшли туди, де був Благословенний Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґата, архат, досконало пробуджений. Підійшовши й уклонившись головою до стіп того Благословенного, тричі обійшовши того Благословенного посолонь, вони стали осторонь.

І тоді, сини доброго роду, той Благословенний Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, збагнувши, що цар Шубгавюга з почтом підійшов, бесідою про Дгарму показував, спонукав, надихав і звеселяв його. І тоді, сини доброго роду, цар Шубгавюга, добре й досконало показаний, спонуканий, надиханий і звеселений тим Благословенним через бесіду про Дгарму, тієї миті — задоволений, піднесений, захоплений, зрадуваний, сповнений радості й доброго настрою — повив голову свого молодшого брата царською пов'язкою, поставив його на царство, і разом із синами, ріднею та почтом, а з ним і та цариця Вімаладатта з усім своїм жіночим гуртом та почтом, і ті двоє хлопців разом із тими сорока двома тисячами живих істот, — усі разом, усі гуртом, з вірою вийшли з дому в бездомність у вченні того Благословенного Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого. А прийнявши постриг, цар Шубгавюга з почтом вісімдесят чотири тисячі років пильно перебував, обмірковуючи, плекаючи й очищаючи цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми». І тоді, сини доброго роду, після тих вісімдесяти чотирьох тисяч років той цар Шубгавюга здобув самадгі, зване Сарваґуналанкаравюга (Оздоба з прикрас усіх чеснот). А щойно він здобув те самадгі, як тієї ж миті знявся в повітря на сім тал заввишки.

І тоді, сини доброго роду, той цар Шубгавюга, стоячи в небесному просторі, сказав тому Благословенному Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґаті, архатові, досконало пробудженому: «Оці двоє моїх синів, Благословенний, є моїми вчителями. Бо саме вони чудом надприродної сили відвернули мене від того великого хибного погляду, і утвердили у вченні Татхаґати, і привели до дозрівання, і ввели в нього, і спонукали побачити Татхаґату. Добрі друзі, Благословенний, оці двоє моїх хлопців: вони народилися в моєму домі в подобі синів — а саме задля того, щоб я згадав давні корені блага».

Коли він так сказав, Благословенний Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, промовив до царя Шубгавюга: «Так воно і є, великий царю, так воно і є, як ти кажеш. Бо синам доброго роду й дочкам доброго роду, великий царю, які посадили корені блага і які народилися в будь-яких місцях буття, уділах, відходу й народження, легко здобуваються добрі друзі — ті, що стають при них, справляючи справу вчителя, ті, що навчають, уводять і приводять до дозрівання в найвищому досконалому пробудженні. Велике це діло, великий царю, — а саме приймання доброго друга, що спонукає побачити Татхаґату. Чи бачиш ти, великий царю, оцих двох хлопців?» Той сказав: «Бачу, Благословенний, бачу, Сугато». Благословенний сказав: «Оці двоє синів доброго роду, великий царю, робитимуть підношення Татхаґатам, архатам, досконало пробудженим, число яких у шістдесят п'ять разів більше за піщинки ріки Ґанґи, і триматимуть цей виклад Дгарми „Лотос Доброї Дгарми“ — із співчуття до істот, а також задля того, щоб істоти хибних поглядів набули правильного погляду й породили зусилля».

І тоді, сини доброго роду, той цар Шубгавюга, зійшовши з небесного простору й склавши долоні з десятьма нігтями, сказав тому Благословенному Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґаті, архатові, досконало пробудженому: «Тож добре, Благословенний! Хай викладе Татхаґата: яким знанням наділений Татхаґата, архат, досконало пробуджений, що в нього на маківці сяє ушніша, і що Благословенний — незаплямоокий, і що між бровами в нього сяє пучок волосся, білястий, як місяць і мушля, і що в устах його виблискує рівний, зімкнутий ряд зубів, і що Благословенний має вуста, як плід бімби, а Сугата — прекрасні очі?»

І тоді, сини доброго роду, той цар Шубгавюга, вихваливши такими чеснотами того Благословенного Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, і ще іншими сотнями тисяч коті нают чеснот вихваливши того Благословенного, тієї миті сказав тому Благословенному Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґаті, архатові, досконало пробудженому: «Дивовижно, Благословенний, який великий сенс має це вчення Татхаґати, і якими незбагненними чеснотами наділені Дгарма й Виправа, проголошені Татхаґатою, і як добре встановлена настанова Татхаґати. Віднині, Благословенний, ми більше не будемо в неволі власного розуму, більше не будемо в неволі хибного погляду, більше не будемо в неволі гніву, більше не будемо в неволі злих порухів розуму. Наділений отакими неблагими дгармами, Благословенний, я не хочу підходити до Благословенного». І, вклонившись головою до стіп того Благословенного Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, він так і лишився стояти в піднебессі.

І тоді той цар Шубгавюга й та цариця Вімаладатта кинули над Благословенним у піднебессі перлове намисто вартістю в сто тисяч. І щойно те намисто було кинуте, як воно стало над маківкою того Благословенного теремом — чотирикутним, на чотирьох стовпах, рівних частин, добре розмірених, гарним на вигляд. І в тому теремі з'явилося ложе, застелене багатьма сотнями тисяч тканин. І на тому ложі виднівся образ Татхаґати, що сидів, схрестивши ноги. І тоді цареві Шубгавюга спало на думку: «Велика могуть цього знання будди, і незбагненними чеснотами наділений Татхаґата, коли ось цей образ Татхаґати, що перебуває всередині терема, видніється такий милий, гарний на вигляд, наділений найвищою красою барви й повнотою».

І тоді Благословенний Джаладгараґарджітаґгошасусваранакшатрараджасанкусумітабгіджня, Татхаґата, звернувся до чотирьох зібрань: «Чи бачите ви, ченці, царя Шубгавюга, що стоїть у небесному просторі й видає левиний рик?» Вони сказали: «Бачимо, Благословенний». Благословенний сказав: «Оцей цар Шубгавюга, ченці, ставши ченцем у моєму вченні, буде у світі Татхаґатою на ім'я Шалендрараджа, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним — у світовій сфері Вістірнаваті (Розлога). А калпа та зватиметься Абгюдґатараджа (Цар, що височіє). І в того Татхаґати Шалендрараджа, архата, досконало пробудженого, ченці, буде незмірна сангга бодгісаттв, незмірна сангга шравак. І та світова сфера Вістірнаваті буде рівна, як долоня, і з лазуриту. Отакий незбагненний буде той Татхаґата, архат, досконало пробуджений». Може, сини доброго роду, у вас виникне сумнів, вагання чи ваганина: чи то хтось інший був того часу, тієї пори царем на ім'я Шубгавюга? Не слід вам, сини доброго роду, так гадати. Чому ж так? Бо саме цей бодгісаттва-магасаттва Падмашрі був того часу, тієї пори царем на ім'я Шубгавюга. Може, сини доброго роду, у вас виникне сумнів, вагання чи ваганина: чи то хтось інший був того часу, тієї пори царицею на ім'я Вімаладатта? Не слід вам, сини доброго роду, так гадати. Чому ж так? Бо саме цей бодгісаттва-магасаттва на ім'я Вайрочанарашміпратімандітадгваджараджа був того часу, тієї пори царицею на ім'я Вімаладатта. Задля співчуття до того царя Шубгавюга й до тих істот він прийняв на себе стан дружини царя Шубгавюга. Може, сини доброго роду, у вас виникне сумнів, вагання чи ваганина: чи то хтось інший був тими двома хлопцями того часу, тієї пори? Не слід вам, сини доброго роду, так гадати. Чому ж так? Бо саме оці Бгайшаджяраджа і Бгайшаджясамудґата були того часу, тієї пори синами того царя Шубгавюга. Отакими незбагненними чеснотами наділені, сини доброго роду, бодгісаттви-магасаттви Бгайшаджяраджа і Бгайшаджясамудґата; вони посадили корені блага в багатьох сотнях тисяч коті нают будд, і обидва ці доброчесні мужі наділені незбагненними дгармами. А всі ті, хто триматиме імена цих двох доброчесних мужів, будуть гідні поклоніння від світу разом із девами.

А коли виголошувався цей розділ про давнє діяння, у вісімдесяти чотирьох тисяч живих істот очистилося щодо дгарм неопорошене, безплямне око Дгарми.

Такий двадцять п'ятий розділ, званий «Давнє діяння царя Шубгавюга», у славному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)