Цілющі трави

І ось Благословенний звернувся до достойного Магакашяпа та до інших старійшин, великих шравак: «Добре, добре, Магакашяпа! Добре ж, Кашяпа, що ви виголошуєте істинні хвали чеснотам Татхаґати. І це, Кашяпа, істинні чесноти Татхаґати. Але є й інші, незмірні, незліченні, межі яких нелегко досягти, навіть промовляючи безмірні калпи. Владар Дгарми, Кашяпа, Татхаґата — цар усіх дгарм, повелитель, самовладний. І яку Дгарму, Кашяпа, і куди Татхаґата покладає, така вона й стає. І всі дгарми Татхаґата покладає вправно; покладає знанням Татхаґати — так, що ті дгарми йдуть саме до рівня всезнання. І плин змісту всіх дгарм Татхаґата озирає. Той, хто досяг влади над змістом усіх дгарм, хто досяг найглибшого наміру щодо всіх дгарм, хто досяг найвищої досконалості знання й вправності у розрізненні всіх дгарм, хто показує знання всезнаючого, вводить у знання всезнаючого, покладає знання всезнаючого, — такий, Кашяпа, Татхаґата, архат, досконало пробуджений.»

Так само, Кашяпа, як у цьому тритисячному великотисячному світі всі трави, кущі, цілющі рослини й дерева — різнобарвні, різного роду, різні громади цілющих трав під різними назвами, — що зросли на землі чи в горах, у гірських ущелинах; і здійметься хмара, повна великих вод, а знявшись, укриє весь тритисячний великотисячний світ; а вкривши, скрізь водночас проллє воду. І тоді, Кашяпа, ті трави, кущі, цілющі рослини й дерева, що є в цьому тритисячному великотисячному світі, — і ті молоді, з ніжними стеблами, гілками, листям і пелюстками трави, кущі, цілющі рослини й дерева, деревця й великі дерева, — усі вони п'ють водну стихію з тієї води, пролитої великою хмарою, за своєю силою і за своєю мірою. І від тієї єдиної на смак води, рясної, пролитої хмарою, вони, кожне відповідно до свого насіння, набувають зросту, розвитку й повноти, і так само родять квіти та плоди. І кожне з них окремо дістає свою назву. І всі ці громади цілющих трав, громади насіння, укорінені в одній землі, зрошені водою одного смаку. Достеменно так, Кашяпа, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, з'являється у світі. Як здіймається велика хмара, так і Татхаґата, з'явившись, своїм голосом сповіщає весь світ із девами, людьми й асурами. І так само, Кашяпа, як велика хмара вкриває весь тритисячний великотисячний світ, достеменно так, Кашяпа, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, перед світом із девами, людьми й асурами підносить таке слово, розголошує такий поклик: «Я — Татхаґата, о шановні деви й люди, архат, досконало пробуджений. Переправившись, переправляю; звільнившись, звільняю; заспокоївшись, заспокоюю; увійшовши в парінірвану, вводжу в парінірвану. Я цей світ і той світ достеменно, правильною мудрістю, пізнаю як воно є, — всезнаючий, всевидющий. Підійдіть до мене, шановні деви й люди, задля слухання Дгарми. Я — той, хто виголошує шлях, указує шлях, знає шлях, вправний у шляху». І тоді, Кашяпа, сотні тисяч коті нают істот підходять до Татхаґати задля слухання Дгарми. І Татхаґата, знаючи розмаїття здібностей та завзяття тих істот, вищих і нижчих, подає їм ті чи ті виклади Дгарми, виголошує ту чи ту бесіду про Дгарму — розлогу, розмаїту, втішну, що дарує вдоволення, що спричиняє радість, що веде до блага й щастя. Від тієї бесіди ті істоти вже в цьому видимому житті стають щасливими, а по смерті народжуються в щасливих уділах, де споживають щедрі втіхи й слухають Дгарму. А почувши ту Дгарму, стають вільними від перепон. І поступово вправляються в дгармах всезнання — за своєю силою, за своєю мірою, за своїм становищем.

Так само, Кашяпа, як велика хмара, вкривши весь тритисячний великотисячний світ, рівно проливає воду і всі трави, кущі, цілющі рослини й дерева наповнює водою; і за своєю силою, за своєю мірою, за своєю снагою ті трави, кущі, цілющі рослини й дерева п'ють воду і доходять кожне до власного розміру свого роду, — достеменно так, Кашяпа, Дгарма, яку виголошує Татхаґата, архат, досконало пробуджений, уся вона єдина на смак, а саме: смак звільнення, смак безпристрасності, смак припинення, і завершується вона у знанні всезнаючого. І ті істоти, Кашяпа, що слухають Дгарму, коли Татхаґата її виголошує, тримають її і вправляються в ній, — вони самі себе не знають, не відчувають і не усвідомлюють. Чому так? Лише Татхаґата, Кашяпа, знає тих істот такими, які вони є: хто вони, як вони, які вони; що вони мислять, як вони мислять, чим вони мислять; що вони плекають, як вони плекають, чим вони плекають; чого вони досягають, як вони досягають, чим вони досягають. Лише Татхаґата, Кашяпа, тут є очевидцем, тим, хто бачить безпосередньо і бачить, які є ті істоти, що стоять на тих чи тих рівнях, — наче трави, кущі, цілющі рослини й дерева, нижчі, найвищі й середні. І я, Кашяпа, знаючи цю Дгарму єдиного смаку, а саме — смаку звільнення, смаку згаснення, ту, що завершується нірваною, вічно згаслу, єдиного рівня, що прямує в простір, — оберігаючи довірливу відданість істот, не відразу проголошую знання всезнаючого. Ви ж, Кашяпа, вражені й здивовані тим, що не спроможні увійти у приховане мовлення Татхаґати. Чому так? Бо тяжко пізнаване, Кашяпа, приховане мовлення Татхаґат, архатів, досконало пробуджених.»

І ось тоді Благословенний, іще повніше показуючи цей самий зміст, виголосив такі ґати:

Я — цар Дгарми, що з'явився у світі, той, хто трощить буття; я виголошую Дгарму, пізнавши довірливу відданість істот.

Стійкі розумом, великі звитяжці довго бережуть сказане і тримають його в таємниці, і не виголошують живим істотам.

Бо тяжко збагненне те знання: почувши його раптово, нерозумні, вельми недоумні, впали б у сумнів і, відпавши, блукали б.

Я виголошую за мірою кожного, яка в кого сила; різними значеннями я випрямляю їхній погляд.

Наче хмара, Кашяпа, що здійнялася над світом і все огортає, вкриваючи землю-скарбницю;

і та велика водоносна хмара, повна води, у вінку блискавок, гримлячи громом, звеселила б усіх утілених.

Заступивши проміння сонця, зробивши коло прохолодним, ставши так низько, що рукою дістати, вона проллє воду навсібіч.

І проллє вона немалу масу вод, струменіючи звідусіль, напоїть оцю землю.

Які тільки цілющі трави зросли тут на землі, трави, кущі, дерева, деревця чи великі дерева,

різноманітні збіжжя і все, що є зеленню, що є в горах, в ущелинах і в гущавинах, —

усіх їх напоїть хмара — трави, кущі й дерева, напоїть спраглу землю і зросить цілющі трави.

І ту воду єдиного смаку, пролиту хмарою, що стоїть тут, трави й кущі п'ють за своєю силою, за своєю мірою.

І дерева, які тільки є, і великі дерева, малі, середні й ті, що за віком, усі п'ють воду за своєю силою; п'ють і ростуть, як кожне бажає.

Стовбуром, стеблом, корою, так само гілками й галузками, так само й листям ростуть від пролитого хмарою дощу великі цілющі трави — квітами й плодами.

За своєю силою, і яка в кожної міра, і яке в кожної насіння, вони дають кожна свій власний плід, — а вода та пролита єдиного смаку.

Достеменно так і будда з'являється у світі, Кашяпа, наче водоносна хмара у світі; а з'явившись, Владика світу говорить і показує живим істотам істинну дорогу.

І так проголошує великий ріші, вшанований у цьому світі з девами: «Я — Татхаґата, найвищий із двоногих, Переможець, я з'явився у світі, наче хмара.

Я напою всіх істот, з висохлими тілами, застряглих у трьох буттях; висохлих від страждання поставлю у щасті, дам їм і втіхи, і згаснення.

Слухайте мене, зібрання девів і людей, підійдіть, щоб мене побачити; я — Татхаґата, Благословенний, неподоланний, я народився в цьому світі задля переправи.

І я виголошую тисячам коті живих істот Дгарму, чисту й гідну споглядання; і єдина в ній рівність, така-от таковість: а саме — звільнення і згаснення.

Одним голосом я повідаю Дгарму, завжди беручи пробудження за основу; бо це рівне, і нерівності тут немає: ні до кого немає в мене ні ненависті, ні пристрасті.

Немає в мене жодної упередженості, ані любові, ані ворожості до когось; і рівну Дгарму я виголошую втіленим — як одній істоті, так і іншій.

Не маючи іншої справи, я виголошую Дгарму — чи вони йдуть, чи стоять, чи сидять; сидячи, зійшовши на ложе чи на сидіння, — втоми в мене ніколи не буває.

Я напоюю весь цей світ, наче хмара, що проливає воду рівно, з однаковим розумом до благородних і до низьких, до злочестивих і до доброчесних.

І так само до людей, чия поведінка зруйнована, і до тих, хто наділений доброю поведінкою; до тих, хто стоїть у поглядах, і до тих, чиї погляди зруйновані, до тих, хто бачить правильно, і до тих, чиї погляди нечисті.

І до нижчих, і до тих, хто високого розуму, і до тих, у кого слабкі чуття, я виголошую Дгарму; відкинувши всяку втому, я щиро проливаю дощ Дгарми.

І, почувши мене за своєю силою, вони утверджуються на різних рівнях: серед девів, серед смертних, серед звабливих, серед Шакра, серед Брагма, серед вселенських володарів.

Малі й найменші оці цілющі трави, оці дрібні, скільки їх є тут у світі; а є й інші — середні й велика цілюща трава: слухайте, я все те роз'ясню.

Люди, які пізнають Дгарму, вільну від течій, і перебувають, досягши нірвани, і які стають володарями шести надзнань і трьох знань, — то названо дрібною цілющою травою.

І ті люди, що перебувають у гірських печерах і прагнуть пробудження пратьєкабудди, такі, чий розум середньо очищений, — то названо середньою цілющою травою.

Ті ж, хто прагне стану бика серед мужів: «Я стану буддою, владикою людей і девів», — і вправляється у завзятті й дгʼяні, — та звана найвищою цілющою травою.

А ті сини Сугати, які, зосереджені, плекають тут любов і мирне діяння, і здобули безсумнівність щодо стану бика серед мужів, — той зветься деревом такого роду.

Ті стійкі, які обертають незворотне колесо і стоять у силі надприродних здібностей, визволяючи багато коті живих істот, — той зветься великим деревом.

І рівна та Дгарма, виголошена Переможцем, наче вода, пролита хмарою рівно; розмаїті надзнання такого ось роду — наче цілющі трави, що стоять на поверхні землі.

З цього прикладу й показу пізнай засіб Татхаґати: як він виголошує єдину Дгарму багатьма висловами, наче краплі води.

І нехай проллється мій дощ Дгарми — увесь цей світ буде ним напоєний; і за своєю силою вони обмірковують добре сказану Дгарму єдиного смаку.

Наче трави й кущі, коли йде дощ, і так само середні цілющі трави, і дерева, і ті великі дерева, — як усі вони красуються в десяти сторонах,

так ця природа Дгарми завжди на благо світові напоює Дгармою весь цей світ; а напоєний, увесь світ випускає квіти цілющих трав.

І середні цілющі трави він вирощує — це архати, що стоять у вичерпанні течій, і пратьєкабудди, які ходять по лісових гущавинах: він приводить до звершення цю добре виголошену Дгарму.

Численні бодгісаттви, уважні й стійкі, що обійшли всі уділи в трьох сферах, шукаючи цього найвищого пробудження, — вони, наче дерева, ростуть повсякчас.

Ті, хто має надприродні сили і споглядає чотири дгʼяни, хто, почувши про порожнечу, породжує радість, хто випромінює тисячі променів, — ті звуться тут великими деревами.

Отаке, Кашяпа, повчання Дгарми — наче вода, пролита хмарою рівно; від нього ростуть численні великі цілющі трави й незліченні людські квіти.

Я роз'яснюю Дгарму, самому собі засвідчену, і свого часу показую пробудження будди; це найвища моя вправність у засобах — і всіх Провідників світу.

Оце найвищий зміст, істинно мною виголошений: усі ті шраваки не входять у згаснення; вони чинять найкраще діяння пробудження — усі ці шраваки стануть буддами.

І ще, Кашяпа, Татхаґата в приборканні істот рівний, а не нерівний. Так само, Кашяпа, як світло місяця й сонця освітлює весь світ — і того, хто чинить благе, і того, хто чинить неблаге, і того, хто перебуває вгорі, і того, хто внизу, і запашне, і смердюче, — і те світло скрізь падає рівно, а не нерівно, — достеменно так, Кашяпа, світло розуму, знання всезнаючого, Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, і повчання Доброї Дгарми рівно поширюється на всіх істот, народжених у п'яти уділах, за їхньою довірливою відданістю — чи вони належать до великої колісниці, чи до колісниці пратьєкабудд, чи до колісниці шравак. І у світла знання Татхаґати немає ні нестачі, ні надміру: воно постає відповідно до нагромадження заслуг і знання. Немає, Кашяпа, трьох колісниць. Лише поведінка істот різна між собою — тому й проголошуються три колісниці.

Коли це було сказано, достойний Магакашяпа сказав Благословенному таке: «Якщо, Благословенний, немає трьох колісниць, то з якої причини в нинішньому часі проголошується проголошення шравак, пратьєкабудд і бодгісаттв?» Коли це було сказано, Благословенний сказав достойному Магакашяпа таке: «Так само, Кашяпа, як гончар із однакової глини робить посуд: серед нього одні посудини — для патоки, інші — для топленого масла, інші — для кислого молока й молока, інші — низькі, для нечистого; а різниці в глині немає, і лише через те, що в них вкладено, пізнається різниця посудин, — достеменно так, Кашяпа, ця колісниця одна-єдина, а саме — колісниця будди. Немає ні другої, ні третьої колісниці.»

Коли це було сказано, достойний Магакашяпа сказав Благословенному таке: «Хоча, Благословенний, істоти, що вийшли з трьох сфер, мають різну довірливу відданість, — чи нірвана в них одна, чи дві, чи три?» Благословенний сказав: «Нірвана, Кашяпа, — від пробудження до рівності всіх дгарм. І вона одна, не дві й не три. Тож наведу тобі, Кашяпа, порівняння: через порівняння декотрі тямущі мужі осягають тут зміст сказаного. Так само, Кашяпа, як чоловік, сліпий від народження. Він казав би так: «Немає ані гарних, ані поганих на вигляд форм; немає й тих, хто бачить гарні й погані на вигляд форми; немає ні сонця, ні місяця; немає сузір'їв; немає планет; немає тих, хто бачить планети». А інші люди перед тим сліпим від народження чоловіком казали б так: «Є гарні й погані на вигляд форми; є ті, хто бачить гарні й погані на вигляд форми; є сонце й місяць; є сузір'я; є планети; є ті, хто бачить планети». А той сліпий від народження чоловік не йняв би тим людям віри й не приймав би сказаного. І ось був би якийсь лікар, що знає всі недуги. Він побачив би того сліпого від народження чоловіка. І подумав би так: «У цього чоловіка недуга постала від колишнього злого діяння. А всі недуги, які тільки постають, бувають чотирьох родів: від вітру, від жовчі, від слизу і від їх поєднання». І тоді той лікар, щоб утишити його недугу, знову й знову обмірковував би засіб.

І подумав би так: «Тими ліками, що ходять у вжитку, цієї недуги вилікувати не можна. Але є на Гімавант, царі гір, чотири цілющі трави. Які ж чотири? А саме: перша зветься «та, що доходить до всіх кольорів, смаків і місць»; друга зветься «та, що звільняє від усіх недуг»; третя зветься «та, що нищить усі отрути»; четверта зветься «та, що дарує щастя тому, хто стоїть на своєму місці». Оце ті чотири цілющі трави». І тоді той лікар, породивши співчуття до сліпого від народження, обмірковував би такий засіб, яким засобом він міг би дійти до Гімавант, царя гір. А дійшовши, і вгору піднявся б, і вниз спустився б, і впоперек шукав би. І, отак шукаючи, здобув би ті чотири цілющі трави. А здобувши, одну дав би, розтерши зубами; другу дав би, розтовкши; ще одну зварив би, поєднавши з іншими речовинами, і дав би; ще одну дав би, змішавши з невареними речовинами; котрусь дав би, проколовши голкою місце на тілі; котрусь дав би, пропікши вогнем; котрусь дав би, поєднавши з іншими речовинами, аж до напоїв і страв. І тоді той сліпий від народження чоловік завдяки застосуванню того засобу здобув би зір. А здобувши зір, він побачив би зовні й усередині, далеко й близько, світло місяця й сонця, сузір'я, планети й усі форми. І сказав би так: «О, який же я був дурний, що раніше не йняв віри тим, хто мені казав, і не приймав сказаного! Тепер же я все бачу. Я звільнений від сліпоти. Я здобув зір. І немає нікого, хто був би вищий за мене». І в той час були б ріші п'яти надзнань — вправні в небесному оці, небесному вусі, знанні чужих думок, знанні спогаду про минулі оселі, надприродній силі й діянні звільнення; вони сказали б тому чоловікові так: «Ти, шановний чоловіче, лише зір здобув, але нічого не знаєш. Звідки в тебе постала пиха? І немає в тебе мудрості. І не мудрець ти». І сказали б йому ще так: «Коли ти, шановний чоловіче, сидиш усередині дому, ти не бачиш інших форм зовні й не знаєш їх, і не знаєш, які істоти прихильні серцем, а які злостиві. Не розпізнаєш мови людини, що стоїть за п'ять йоджан. Звуку барабанів, мушель і решти не пізнаєш і не чуєш. І не можеш пройти хоч би й на відстань кроші, не піднімаючи ніг. Ти був зачатий і виріс у материнському лоні — і того діяння не пам'ятаєш. То як же ти мудрець? І як ти кажеш: «Я все бачу»? Тож знай, шановний чоловіче: те, що є темрявою, ти вважаєш світлом, а те, що є світлом, ти вважаєш темрявою».

І тоді той чоловік сказав би тим ріші так: «Який засіб, або яке добре діяння вчинивши, я здобув би таку мудрість, здобув би вашою ласкою ці чесноти?» І ось ті ріші сказали б тому чоловікові: «Якщо бажаєш — оселися в пущі. Або, сидячи в гірських печерах, обмірковуй Дгарму. І скверни належить тобі облишити. Так, наділений чеснотами очищення, ти здобудеш надзнання». І тоді той чоловік, узявши цей зміст, пішов у безхатнє життя. Живучи в пущі, зосереджений на одному, облишивши жагу до світу, здобув би п'ять надзнань. А здобувши надзнання, подумав би: «Що я раніше чинив інше діяння — тим я не досяг жодної чесноти. Тепер же я йду так, як задумано. А раніше я був малої мудрості, малого розуміння, був наче сліпий».

Отак, Кашяпа, наведено це порівняння задля з'ясування цього змісту. І ось який зміст тут слід бачити. «Сліпий від народження», Кашяпа, — це означення істот, що перебувають у самсарі шести уділів, які не знають Доброї Дгарми і примножують темряву скверн. І вони засліплені невіданням. А засліплені невіданням, вони накопичують формації; а зумовлене формаціями — ім'я-і-форма; і так виникає ціла ця велика маса страждання. Отак істоти перебувають у самсарі, засліплені невіданням. Татхаґата ж, породивши співчуття, вийшов із трьох сфер; наче батько, що породив співчуття до єдиного любого сина, він зійшов у три сфери і бачить істот, що кружляють у колесі самсари. А вони не знають виходу з самсари. І тоді Благословенний бачить їх оком мудрості. А побачивши, знає: «Ці істоти, вчинивши раніше благе, мають слабку ненависть і сильну пристрасть; ті — слабку пристрасть і сильну ненависть; декотрі малої мудрості, декотрі мудреці, декотрі чисті через дозрівання, декотрі з хибними поглядами». Тим істотам Татхаґата вправністю в засобах навчає три колісниці. І як ті ріші п'яти надзнань із очищеним оком, так бодгісаттви, породивши думки про пробудження і здобувши терпіння щодо ненародженості дгарм, досягають найвищого досконалого пробудження.

І як той великий лікар, так слід бачити Татхаґату. Як той сліпий від народження, так слід бачити істот, засліплених оманою. Як вітер, жовч і слиз, так слід бачити пристрасть, ненависть і оману, а також шістдесят два роди поглядів. Як чотири цілющі трави, так слід бачити порожнечу, безознаковість, безбажаність і браму нірвани. І як застосовуються ліки, так утишуються недуги. Отак, плекаючи брами звільнення — порожнечу, безознаковість і безбажаність, — істоти припиняють невідання. Від припинення невідання — припинення формацій, і так виникає припинення цієї цілої великої маси страждання. І так розум його не стоїть ні в благому, ні в лихому.

Як сліпий здобуває зір, так слід бачити того, хто належить до колісниці шравак і пратьєкабудд. Він розтинає пута скверн самсари. Звільнившись від пут скверн, він визволяється з шести уділів, із трьох сфер. Тому той, хто належить до колісниці шравак, знає так і промовляє таке слово: «Немає інших дгарм, які слід би осягнути. Я досяг нірвани». І ось тоді Татхаґата навчає його Дгарми: «Якщо всіх дгарм не досягнуто, то звідки в нього нірвана?» Благословенний спонукає його до пробудження. А в кого постала думка про пробудження, той ані стоїть у самсарі, ані досяг нірвани. Осягнувши, він бачить три сфери в десяти сторонах порожніми, а світ — подібним до витвору, подібним до мани, подібним до сну, марева й відлуння. Він бачить усі дгарми ненародженими, неприпиненими, незв'язаними, невизволеними, не темними й не світлими. Хто так бачить глибокі дгарми, той бачить через не-бачення усі три сфери, сповнені різних намірів і різної довірливої відданості істот.

І ось тоді Благословенний, іще повніше показуючи цей самий зміст, у той час виголосив такі ґати:

Як світло місяця й сонця падає рівно на людей — на доброчесних і на лихих, і немає у світлі ні нестачі, ні надміру,

так само й сяйво мудрості Татхаґати рівне, наче сонце й місяць: воно приборкує всіх істот, і не менше воно й не більше.

Як гончар, роблячи глиняний посуд із однакової глини, має посудини для патоки, молока, топленого масла й води,

а декотрі з них бувають для нечистого, інші ж — для кислого молока; одну глину бере гончар, роблячи посуд, —

яку речовину вкладено, за тією й розпізнається посудина; так само й Татхаґати, хоч істоти й не різняться, — через різницю уподобань

проголошують різницю колісниць, хоча певна лише колісниця будди; через незнання колеса самсари вони не пізнають згаснення.

Хто ж пізнає дгарми порожніми й позбавленими самості, той істинно знає пробудження досконало пробуджених Благословенних.

Через утвердження в середній мудрості зветься він пратьєка-переможцем; через брак знання порожнечі зветься він шравакою.

А через пробудження до всіх дгарм зветься він досконало пробудженим; тому він сотнями засобів повсякчас навчає живих істот Дгарми.

Наче хтось сліпий від народження, не бачачи сонця, місяця, планет і зірок, казав би так: «Форм немає зовсім»,

а великий лікар, оселивши співчуття до сліпого від народження, пішов би на Гімавант — і впоперек, і вгору, і вниз,

і здобув би з гори цілющі трави — «ту, що доходить до всіх кольорів, смаків і місць», і решту, чотири; і тоді вчинив би приготування:

одну розтерши зубами, другу розтовкши, і так само ще іншу, увівши вістрям голки в тіло, приклав би до сліпого від народження.

І він, здобувши зір, побачив би сонце, місяць, планети й зірки; і так було б у нього з тим, що сказано про його колишнє знання.

Так само істоти у великому незнанні, сліпі від народження, кружляють у самсарі через незнання колеса залежного виникнення, дороги страждання.

Отак у світі, засліпленому незнанням, найвищий з-поміж усевідців, Татхаґата, великий лікар, з'явився, сповнений співчуття.

Наставник, вправний у засобах, він навчає Доброї Дгарми; тим, хто в найвищій колісниці, він навчає найвищого пробудження будди.

А тому, хто середньої мудрості, Проводар проголошує середнє, і тому, хто боїться самсари, він вихваляє ще й інше пробудження.

У шраваки, що вийшов із трьох сфер і розуміє, постає така думка: «Мною здобуто нірвану, бездоганну, благу».

Йому ж я роз'яснюю: це не зветься нірваною; лише через пробудження до всіх дгарм здобувається безсмертна нірвана.

Як великі ріші, оселивши до нього співчуття, кажуть: «Ти дурний; хай не буде в тебе такого: “я — знаючий”».

«Коли ти перебуваєш усередині, у комірчині, ти не знаєш, що діється зовні, — ти, малорозумний».

«А хто перебуває всередині, той і донині не знає, що зовні зроблено й не зроблено; звідки ж тобі знати, малорозумний?»

«Звуку, що лунає тут хоч би за п'ять йоджан, ти не спроможен почути, а тим паче іншого, здалеку».

«Ті, хто злий серцем до тебе, і ті, хто прихильний, — не можеш ти їх пізнати; звідки ж у тебе пиха?»

«Навіть щоб пройти одну крошу, немає ходу без стежки; а що діялося в материнському лоні — те тобою забуте».

«Хто має ці п'ять надзнань, той зветься тут усевідцем; ти ж від омани, не знаючи нічого, кажеш: “я — всевідець”».

«Якщо прагнеш всезнання — здійсни надзнання; а задля здійснення тих надзнань, оселившись у пущі, обміркуй чисту Дгарму: нею ти здобудеш надзнання».

І він, узявши той зміст, пішов у пущу й обмірковував, добре зосереджений; і невдовзі здобув п'ять надзнань, наділений чеснотами.

Так само й усі шраваки, які гадають, що досягли нірвани; Переможець же навчає його: «Це відпочинок, а не згаснення».

Це засіб будд — так вони кажуть про цей спосіб; окрім всезнання, нірвани немає — то ж берися до нього.

Безмежне знання трьох часів і шість благих досконалостей, порожнеча, безознаковість і позбавленість прагнень,

думка про пробудження і всі інші дгарми, що ведуть до нірвани, з течіями й без течій, умиротворені, — усі подібні до неба.

Чотири брагмавігари й ті засоби притягнення, що оспівані, — оспівані найвищими ріші задля приборкання істот.

І хто пізнає дгарми, що мають природу мани й сну, без серцевини, наче стовбур бананового дерева, подібні до відлуння,

і пізнає без остачі природу трьох сфер, незв'язану й невизволену, — той не уявляє собі згаснення.

Усі дгарми рівні, порожні, позбавлені розрізнення, і він не споглядає їх, і не вбачає жодної дгарми.

Він, великомудрий, бачить тіло Дгарми без остачі; немає жодних трьох колісниць — тут є лише єдина колісниця.

Усі дгарми рівні, всі рівні, завжди рівні між рівними; хто так знає, той пізнає нірвану, безсмертну, благу.

Такий п'ятий розділ, названий «Цілющі трави», у благородному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)