Давнє діяння

Було колись, ченці, у минулі часи, за незліченні калпи, ще незліченніші, розлогі, незмірні, немислимі, безмежні, безмірні, і ще далі за них, і ще далі — тоді, того часу, тієї пори, у світі з'явився Татхаґата на ім'я Магабгіджняджнянабгібгу, архат, досконало пробуджений, наділений знанням і поведінкою, Сугата, знавець світу, незрівнянний погонич людей, яких належить приборкати, вчитель девів і людей, будда, Благословенний — у світовій сфері Самбгава, у калпі Магарупа. Як давно з'явився той Татхаґата, ченці? Ось як, ченці: скільки є земляної стихії в цьому тритисячному великотисячному світі, якийсь чоловік усю її розтер би на порох, обернув би на пил. І от, узявши з того світу одну порошинку атома, він пішов би на схід, минув би тисячу світів і поклав би ту одну порошинку атома. Потім той чоловік узяв би другу порошинку атома, минув би, ідучи далі й далі, ще тисячу світів і поклав би другу порошинку атома. У такий спосіб той чоловік розклав би на схід усю земляну стихію без останку. Що ви на це скажете, ченці: чи можна лічбою дійти кінця або краю тих світів? Вони відповіли: Ні, Благословенний; ні, Сугато. Благословенний сказав: А проте, ченці, якийсь лічильник або великий урядник-лічильник міг би лічбою дійти краю тих світів — і тих, у які покладено ті порошинки атомів, і тих, у які не покладено. Але аж ніяк не можна лічбою дійти краю тих сотень тисяч коті нают калп. Скільки калп минуло, відколи той Благословенний Татхаґата Магабгіджняджнянабгібгу відійшов у парінірвану — ось який то був час, ось який немислимий, ось який безмірний. І того Татхаґату, ченці, що так давно відійшов у парінірвану, я силою знання й бачення Татхаґати згадую так, наче він відійшов у парінірвану сьогодні чи вчора.

І тоді Благословенний тієї миті проказав такі ґати:

Минуло багато коті калп; я згадую найвищого з двоногих — Абгіджняджнянабгібгу, великого мудреця; був він тоді незрівнянним Переможцем.

Наче хтось цей тритисячний світ обернув би на порох, на розмір порошинок, і, взявши звідти одну порошинку, пройшов би тисячу полів і поклав би її.

Так само поклав би й другу, і третю, і все, що обернулося на порох, він розклав би; спорожнів би цей світ, і весь той пил вичерпався б.

Ті світи, куди він ішов, — пил, якому немає міри; обернувши все без останку на порох, він клав би знак, коли минала сотня калп.

Ось так незмірно багато коті калп минуло, відколи той Сугата відійшов у парінірвану; усіх порошинок не злічити як знаків — стільки калп уже вичерпалося.

Так давно відійшов той Провідник, і ті шраваки, і ті бодгісаттви; таке ось знання Татхаґат — я згадую те, що було, наче воно сьогодні чи завтра.

Ось таке, ченці, це знання, і безмежне знання Татхаґати: я пізнав [те, що було] за багато сотень калп, памʼяттю тонкою і вільною від течій.

Далі, ченці, тривалість життя того Татхаґати Магабгіджняджнянабгібгу, архата, досконало пробудженого, становила п'ятдесят чотири сотні тисяч коті нают калп. А перед тим той Благословенний Татхаґата Магабгіджнянабгібгу, ще не пробуджений до найвищого досконалого пробудження, сидячи на самому вершечку престолу пробудження, розтрощив і переміг усе військо Мара. Розтрощивши й перемігши його, [він постановив]: «Пробуджуся до найвищого досконалого пробудження», — але ті дгарми ще не поставали перед ним. Він просидів під деревом пробудження на престолі пробудження одну антаркалпу. Просидів і другу антаркалпу — і все ще не пробудився до найвищого досконалого пробудження. І третю, і четверту, і п'яту, і шосту, і сьому, і восьму, і дев'яту, і десяту антаркалпу він сидів під деревом пробудження на престолі пробудження в одній і тій самій позі, схрестивши ноги, і ані разу не підвівся. Сидів із незрушним розумом, із нерухомим, нетремтячим тілом. І все ще ті дгарми не поставали перед ним.

Далі, ченці, для того Благословенного, що перебував на вершечку престолу пробудження, деви Траястрінша приготували великий левиний трон сто тисяч йоджан заввишки; сівши на нього, той Благословенний пробудився до найвищого досконалого пробудження. І щойно той Благословенний сів на престолі пробудження, деви-сини з роду Брагма пролили дощ небесних квітів. Навколо престолу пробудження на сто йоджан і в піднебессі вони пускали вітри, що зносили прив'ялі квіти. І той квітковий дощ, що проливався, вони безперервно проливали на Благословенного, який сидів на престолі пробудження. Повні десять антаркалп вони обсипали того Благословенного. І так само проливали той квітковий дощ і обсипали того Благословенного аж до часу парінірвани того Благословенного. А деви-сини з роду Чотирьох великих царів били в небесні литаври. На пошану тому Благословенному, що перебував на вершечку престолу пробудження, вони били безперервно повні десять антаркалп, поки той Благословенний сидів. А потім вони раз у раз грали на тих небесних інструментах аж до часу великої парінірвани того Благословенного.

І от, ченці, після спливу десяти антаркалп той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, пробудився до найвищого досконалого пробудження. І щойно вони дізналися, що він пробудився, — а було в того Благословенного, ще коли він був царевичем, шістнадцять рідних синів, і найстаршого з них звали Джнянакара. У кожного з тих шістнадцяти царевичів, ченці, були різноманітні втішні іграшки, розмаїті й гарні на вигляд. І от, ченці, ті шістнадцять царевичів покинули ті різноманітні втішні іграшки і, дізнавшись, що Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, пробудився до найвищого досконалого пробудження, оточені й супроводжувані матерями та годувальницями, що плакали, а також великим царем-чакравартіном Аряка Магакоша, царськими радниками й багатьма сотнями тисяч коті нают істот, рушили туди, де перебував Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, на вершечку престолу пробудження. Прийшли вони, щоб ушанувати того Благословенного, шанобливо поважити, звеличити, вшанувати підношенням, віддати йому шану й виявити пошану. Прийшовши, вони вклонилися головами до ніг Благословенного, тричі обійшли Благословенного праворуч, склали долоні й, стоячи перед Благословенним, вихваляли його такими доладними ґатами:

Ти великий лікар, ти незрівнянний, ти дійшов [сюди] через безмежні калпи, щоб переправити тут усіх утілених; сповнився цей твій благий намір.

Найважче звершив ти: десять антаркалп просидів на одному сидінні, і тим часом тіло твоє ані разу не ворухнулося — ані рука, ані нога, ані інший член.

І розум твій, що зійшов до спокою, добре встановлений, незрушний, завжди непохитний; розсіяння в тебе не було ніколи — ти перебуваєш у цілковитому спокої, вільний від течій.

Яке щастя, що в безпеці й добробуті, неушкоджений, ти досяг цього найвищого пробудження; таке ось наше багатство — яке щастя, що ми зростаємо, леве серед володарів людей.

Цей люд без провідника, увесь у стражданні, наче з вирваними очима, позбавлений щастя; вони не знають шляху, що веде до кінця страждання, і не породжують завзяття задля звільнення.

Довгими ночами примножуються злощасні стани, а сонми девів мають природу занепаду; ніколи не чути голосу Переможців — сліпа пітьма цей увесь світ.

А нині ти, знавцю світу, здобув тут благий, найвищий стан, вільний від течій; і нам, і світові виявлено ласку — до тебе йдемо по захисток, Владико.

І тоді, ченці, ті шістнадцять царевичів — ще діти, ще малі, — вихваливши так, перед лицем, того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, цими доладними ґатами, попросили того Благословенного повернути колесо Дгарми: «Хай Благословенний навчає Дгарми, хай Сугата навчає Дгарми — на благо багатьом людям, на щастя багатьом людям, зі співчуття до світу, задля користі, блага і щастя великого загалу людей, девів і людей». І тієї миті вони проказали такі ґати:

Навчай Дгарми, ти, чиї ознаки — сотня заслуг, незрівнянний Провіднику, великий мудрецю; здобув ти знання найпередніше, найвизначніше — яви ж його світові разом із девами.

І нас переправ, і цих істот; покажи знання Татхаґат, щоб і ми осягнули це найвище пробудження, і ці істоти теж.

Ти знаєш усе — і поведінку, і знання, і глибокі наміри, і давніше створену заслугу; ти знаєш довірливу відданість усіх живих — поверни ж найпередніше, найвище колесо.

Ось так.

І тоді, ченці, тієї пори, коли той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, пробуджувався до найвищого досконалого пробудження, у десятьох сторонах світу, у кожній стороні, п'ятдесят сотень тисяч коті нают світів здригнулися шістьма способами й сповнилися великим сяйвом. І в усіх тих світах у міжсвітових проваллях — безпросвітних, зімкнених, оповитих сліпою темрявою, де навіть оці місяць і сонце, такі могутні, такі величні, такі осяйні, не досягають своїм світлом [їхнього] світла, ані барвою барви, ані жаром жару, — і в них тієї пори з'явилося велике сяйво. І ті істоти, що народилися в тих міжсвітових проваллях, побачили одна одну й упізнали одна одну: «О, є тут, виявляється, й інші істоти, що тут народилися! О, є тут, виявляється, й інші істоти, що тут народилися!» І в усіх тих світах оселі девів і небесні палаци девів, аж до світу Брагма, здригнулися шістьма способами й сповнилися великим сяйвом, що перевершило велич самих девів. Отак, ченці, тієї пори в тих світах з'явилися у світі велике двигтіння землі й велике розлоге сяйво.

Тоді на східному боці, у тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, палаци Брагма надзвичайно засяяли, запалали, заяскріли, стали пишні й осяйні. І тоді, ченці, тим великим Брагма спало на думку: «Ці палаци Брагма надзвичайно сяють, палають, яскріють, пишні й осяйні. Чого ж це знамення?» І тоді, ченці, всі ті великі Брагма, що були в тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, пішли один до одного в оселі й розповіли про це.

І тоді, ченці, великий Брагма на ймення Сарвасаттватратри звернувся до того великого зібрання Брагма такими ґатами:

Нині ми всі надзвичайно втішені: ці найкращі палаци палають, пишні, осяйні й чарівні для ума — з якої ж причини таке сталося нині?

Тож дослідімо гарненько цю справу: який дева-син народився нині, чиєю величчю постало таке, чого раніше не бувало, а нині видно?

Чи, може, будда, цар-володар людей, нині десь у світі з'явився, чиїм знаменням є оце, що нині палає пишнотою в десятьох сторонах?

І тоді, ченці, всі ті великі Брагма, що були в тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, разом, у повному складі, зійшли кожен на свій небесний палац Брагма і, взявши небесні кошики квітів завбільшки як Сумеру, ходили й блукали чотирма сторонами, а тоді рушили в західний бік. І ті великі Брагма з тих п'ятдесяти сотень тисяч коті нают світів, ченці, побачили в західному боці того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, що перебував на вершечку престолу пробудження, під деревом пробудження, сидячи на левиному троні, оточений і супроводжуваний девами, наґами, якшами, ґандгарвами, асурами, ґарудами, кіннарами, магораґами, людьми й нелюдами, і як шістнадцятеро синів-царевичів просять його повернути колесо Дгарми. Побачивши, вони підійшли туди, де був той Благословенний. Підійшовши, вклонилися головами до ніг того Благословенного, багато сотень тисяч разів обійшли Благословенного праворуч і обсипали, засипали того Благословенного тими кошиками квітів завбільшки як Сумеру, а також те дерево пробудження, десять йоджан заввишки. Обсипавши, вони піднесли ті палаци Брагма тому Благословенному: «Хай Благословенний прийме ці палаци Брагма зі співчуття до нас. Хай Сугата скористається цими палацами Брагма зі співчуття до нас».

І тоді, ченці, ті великі Брагма, піднісши кожен свій палац тому Благословенному, тієї миті перед лицем того Благословенного вихваляли його такими доладними ґатами:

Дивовижний, незмірний Переможцю, ти з'явився у світі, зичливий і співчутливий; ти став Владикою, ти Вчитель, ти Наставник — нині обласкані десять сторін світу.

Повних п'ятдесят тисяч коті світів звідси — звідти ми прийшли вклонитися Переможцю, покинувши геть свої найкращі палаци.

Завдяки давньому діянню, тут учиненому, ці палаци розмаїті й барвисті; прийми їх нам на ласку — хай знавець світу вживає їх, як забажає.

І тоді, ченці, ті великі Брагма, вихваливши перед лицем того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, цими доладними ґатами, сказали тому Благословенному так: «Хай Благословенний поверне колесо Дгарми, хай Сугата поверне колесо Дгарми у світі. Хай Благословенний навчить згасання. Хай Благословенний переправить істот. Хай Благословенний обласкає цей світ. Хай Благословенний, владар Дгарми, навчає Дгарми цей світ із його Мара, із його Брагма, увесь люд разом зі шраманами й брагманами, з девами, людьми й асурами. Це буде на благо багатьом людям, на щастя багатьом людям, зі співчуття до світу, задля користі, блага і щастя великого загалу людей, девів і людей».

І тоді, ченці, ті п'ятдесят сотень тисяч коті нают Брагма одним голосом, спільним співом, звернулися до того Благословенного такими доладними ґатами:

Навчай, Благословенний, Дгарми, навчай, найвищий з двоногих; навчи й сили любові, переправ істот, що страждають.

Рідкісний світоч світу, наче квітка удумбара; ти з'явився, великий звитяжцю, — просимо тебе, Татхаґато.

І тоді, ченці, той Благословенний мовчанням дав згоду тим великим Брагма.

І тоді, ченці, тієї пори в південно-східному боці, у тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, палаци Брагма надзвичайно засяяли, запалали, заяскріли, стали пишні й осяйні. І тоді, ченці, тим Брагма спало на думку: «Ці палаци Брагма надзвичайно сяють, палають, яскріють, пишні й осяйні. Чого ж це знамення?» І тоді, ченці, всі ті великі Брагма, що були в тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, теж пішли один до одного в оселі й розповіли про це. І тоді, ченці, великий Брагма на ймення Адгіматракаруніка звернувся до того великого зібрання Брагма такими ґатами:

Чого це знамення, шановні, що нині явилося, чому всі палаци сяють надзвичайно, повні слави?

Чи, може, нині сюди прийшов дева-син, багатий на заслуги, чиєю величчю всі ці палаци так прикрашені?

Чи, може, у цьому світі з'явився будда, найвищий з двоногих, чиєю величчю нині ці палаци стали такі?

Разом усі шукаймо: причина цього немала; адже такого знамення раніше ніколи не бувало видно.

Рушмо в чотири сторони, полинемо через коті полів; очевидно, нині у світі станеться з'ява будди.

І тоді, ченці, ті п'ятдесят сотень тисяч коті нают Брагма теж зійшли кожен на свій небесний палац Брагма і, взявши небесні кошики квітів завбільшки як Сумеру, ходили й блукали чотирма сторонами, а тоді рушили в північно-західний бік. І ті великі Брагма, ченці, побачили в північно-західному боці того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, що перебував на вершечку престолу пробудження, під деревом пробудження, сидячи на левиному троні, оточений і супроводжуваний девами, наґами, якшами, ґандгарвами, асурами, ґарудами, кіннарами, магораґами, людьми й нелюдами, і як шістнадцятеро синів-царевичів просять його повернути колесо Дгарми. Побачивши, вони підійшли туди, де був той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений. Підійшовши, вклонилися головами до ніг того Благословенного, багато сотень тисяч разів обійшли Благословенного праворуч і обсипали, засипали того Благословенного тими кошиками квітів завбільшки як Сумеру, а також те дерево пробудження, десять йоджан заввишки. Обсипавши, вони піднесли ті палаци Брагма тому Благословенному: «Хай Благословенний прийме ці палаци Брагма зі співчуття до нас. Хай Сугата скористається цими палацами Брагма зі співчуття до нас».

І тоді, ченці, ті великі Брагма, піднісши кожен свій палац тому Благословенному, тієї миті перед лицем того Благословенного вихваляли його такими доладними ґатами:

Шана тобі, незрівнянний великий мудрецю, дево над девами, чий голос солодкий, як у калавінки; Провіднику у світі разом із девами, вклоняюся тобі, зичливий і співчутливий до світу.

Дивовижний ти: якось з'явився у світі нині, по такому довгому часі, Владико; повних вісімдесят сотень калп цей світ живих був порожній від будд.

Порожній був він від найвищих із двоногих, а злощасні світи тоді переповнювались, і сонми девів тоді занепадали — повних вісімдесят сотень калп.

А нині він — і око, і путь, і пристановище, і захист, і батько, і рідня; з'явився у світі, зичливий і співчутливий, цар Дгарми — завдяки нашим заслугам.

І тоді, ченці, ті великі Брагма, вихваливши перед лицем того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, цими доладними ґатами, сказали тому Благословенному так: «Хай Благословенний поверне колесо Дгарми. Хай Сугата поверне колесо Дгарми у світі. Хай Благословенний навчить згасання. Хай Благословенний переправить істот. Хай Благословенний обласкає цей світ. Хай Благословенний навчає Дгарми цей світ із його Мара, із його Брагма, увесь люд разом зі шраманами й брагманами, з девами, людьми й асурами. Це буде на благо багатьом людям, на щастя багатьом людям, зі співчуття до світу, задля користі, блага і щастя великого загалу людей, девів і людей».

І тоді, ченці, ті п'ятдесят сотень тисяч коті нают Брагма одним голосом, спільним співом, звернулися до того Благословенного такими двома доладними ґатами:

Поверни найпередніше колесо, великий мудрецю, яви Дгарму в десятьох сторонах; переправ істот, гноблених дгармами страждання, породи в утілених радість і втіху.

Почувши [її], хай стануть здобувачами пробудження і хай досягнуть небесних осель; хай поменшають усі сонми асурів, і хай, утихомирені й приборкані, стануть щасливі.

І тоді, ченці, той Благословенний і тим великим Брагма дав згоду мовчанням.

І тоді, ченці, тієї пори в південній стороні, у тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, палаци Брагма надзвичайно засяяли, запалали, заяскріли, стали пишні й осяйні. І тоді, ченці, тим великим Брагма спало на думку: «Ці палаци Брагма надзвичайно сяють, палають, яскріють, пишні й осяйні. Чого ж таке знамення?» І тоді, ченці, всі ті великі Брагма, що були в тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, пішли один до одного в оселі й розповіли про це. І тоді, ченці, великий Брагма на ймення Судгарма звернувся до того великого зібрання Брагма двома ґатами:

Не без причини й не без підстави, шановні, нині тут палають усі палаци; вони являють якесь знамення у світі — дослідімо ж гарненько цю справу.

Минули цілі сотні калп, і такого знамення ніколи не бувало; чи то дева-син тут народився, чи то будда з'явився тут у світі.

І тоді, ченці, всі ті великі Брагма, що були в тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, разом, у повному складі, зійшли кожен на свій небесний палац Брагма і, взявши небесні кошики квітів завбільшки як Сумеру, ходили й блукали чотирма сторонами, а тоді рушили в північний бік. І ті великі Брагма, ченці, побачили в північному боці того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, що перебував на вершечку престолу пробудження, під деревом пробудження, сидячи на левиному троні, оточений і супроводжуваний девами, наґами, якшами, ґандгарвами, асурами, ґарудами, кіннарами, магораґами, людьми й нелюдами, і як шістнадцятеро синів-царевичів просять його повернути колесо Дгарми. Побачивши, вони підійшли туди, де був той Благословенний. Підійшовши, вклонилися головами до ніг того Благословенного, багато сотень тисяч разів обійшли Благословенного праворуч і обсипали, засипали того Благословенного тими кошиками квітів завбільшки як Сумеру, а також те дерево пробудження, десять йоджан заввишки. Обсипавши, вони піднесли ті небесні палаци Брагма тому Благословенному: «Хай Благословенний прийме ці палаци Брагма зі співчуття до нас. Хай Сугата скористається цими палацами Брагма зі співчуття до нас».

І тоді, ченці, ті великі Брагма, піднісши кожен свій палац тому Благословенному, тієї миті перед лицем того Благословенного вихваляли його такими доладними ґатами:

Вельми рідкісне видіння Проводарів; у добрий час ти прийшов, трощителю жаги буття; по такому довгому часі нині твоя з'ява у світі — по повних сотнях калп ти став видимий.

Наситиш спраглий люд, Владико світу; раніше небачений, ти якось тепер видимий; як квітка удумбара, що рідко трапляється, — так і тебе якось побачено, Проводарю.

Ці наші палаци, Провіднику, нині твоєю величчю прикрашені; прийми їх, всеокий, і вживай їх нам на ласку.

І тоді, ченці, ті великі Брагма, вихваливши перед лицем того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, цими доладними ґатами, сказали тому Благословенному так: «Хай Благословенний поверне колесо Дгарми у світі. Хай Благословенний навчить згасання. Хай Благословенний переправить істот. Хай Благословенний обласкає цей світ. Хай Благословенний навчає Дгарми цей світ із його Мара, із його Брагма, увесь люд разом зі шраманами й брагманами, з девами, людьми й асурами. Це буде на благо багатьом людям, на щастя багатьом людям, зі співчуття до світу, задля користі, блага і щастя великого загалу людей, девів і людей».

І тоді, ченці, ті п'ятдесят сотень тисяч коті нают Брагма одним голосом, спільним співом, звернулися до того Благословенного такими двома доладними ґатами:

Навчай Дгарми, Благословенний, Провіднику, поверни колесо, зіткане з Дгарми; ударь у литаври, зіткані з Дгарми, і засурми в мушлю Дгарми.

Пролий на світ дощ Доброї Дгарми, промов милозвучним голосом добре сказане слово; на наше прохання виголоси Дгарму, звільни коті нают істот.

І тоді, ченці, той Благословенний дав тим великим Брагма згоду мовчанням. І так далі. Так само в південно-західній стороні, так само в західній стороні, так само в північно-західній стороні, так само в північній стороні, так само в північно-східній стороні, так само в нижній стороні.

І тоді, ченці, у горішній стороні, у тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, палаци Брагма надзвичайно засяяли, запалали, заяскріли, стали пишні й осяйні. І тоді, ченці, тим великим Брагма спало на думку: «Ці палаци Брагма надзвичайно сяють, палають, яскріють, пишні й осяйні. Чого ж таке знамення?» І тоді, ченці, всі ті великі Брагма, що були в тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, пішли один до одного в оселі й розповіли про це.

І тоді, ченці, великий Брагма на ймення Шікхін звернувся до того великого зібрання Брагма такими ґатами:

З якої ж причини це сталося, шановні, що палаци сповнилися [сяйвом], надзвичайно зросли силою, барвою і блиском? Що тут причиною?

Такого ми не бачили ніколи раніше, і ні від кого не чули, щоб таке колись було; вони сповнені сили, як нині, надзвичайно сяють — що тут причиною?

Чи то якийсь дева-син, наділений чистим діянням, тут народився і це його велич, — чи, може, у світі колись з'явився будда?

І тоді, ченці, всі ті великі Брагма, що були в тих п'ятдесяти сотнях тисяч коті нают світів, разом, у повному складі, зійшли кожен на свій небесний палац Брагма і, взявши небесні кошики квітів завбільшки як Сумеру, ходили й блукали чотирма сторонами, а тоді підійшли до нижнього боку. І ті великі Брагма, ченці, побачили в нижньому боці того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, що перебував на вершечку престолу пробудження, під деревом пробудження, сидячи на левиному троні, оточений і супроводжуваний девами, наґами, якшами, ґандгарвами, асурами, ґарудами, кіннарами, магораґами, людьми й нелюдами, і як шістнадцятеро синів-царевичів просять його повернути колесо Дгарми. Побачивши, вони підійшли туди, де був той Благословенний. Підійшовши, вклонилися головами до ніг Благословенного, багато сотень тисяч разів обійшли Благословенного праворуч і обсипали, засипали того Благословенного тими кошиками квітів завбільшки як Сумеру, а також те дерево пробудження, десять йоджан заввишки. Обсипавши, вони піднесли кожен свій небесний палац Брагма тому Благословенному: «Хай Благословенний прийме ці палаци Брагма зі співчуття до нас. Хай Сугата скористається цими палацами Брагма зі співчуття до нас».

І тоді, ченці, ті великі Брагма, піднісши кожен свій палац тому Благословенному, тієї миті перед лицем того Благословенного вихваляли його такими доладними ґатами:

Благо — бачити будд, владик світу, Захисників; будди, що в трьох сферах, — ті, хто визволяє істот.

Всеокі володарі світу оглядають десять сторін; відчинивши браму безсмертя, вони переправляють багатьох людей.

Порожні, немислимі калпи минули, ті, що були раніше; через невидимість володарів-Переможців сліпими були десять сторін.

Множаться люті пекла, так само тваринні лона й асури; тисячами коті народжуються живі істоти серед претів.

Сонми девів меншають; відпавши звідти, вони йдуть у злощасний стан; не почувши Дгарми будд, вони мають лихий уділ.

Поведінка, чистота, уділ і мудрість занепадають в усіх живих; щастя їхнє гине, і навіть уявлення про щастя пропадає.

Стають вони безчесні, утвердившись у поганій дгармі; не приборкані владикою світу, вони падають у злощасний стан.

Тебе побачено, світочу світу; по такому довгому часі ти прийшов; з'явився ти задля всіх істот, співчутливий.

Яке щастя, що в безпеці ти досяг незрівнянного знання будди; ми радіємо за тебе, і весь світ разом із девами.

Ці прегарно оздоблені палаци — твоєю величчю, о могутній; даємо їх тобі, великий звитяжцю, прийми їх, великий мудрецю.

Зі співчуття до нас вживай їх, Провіднику; а ми і всі істоти хай торкнемося найпереднішого пробудження.

І тоді, ченці, ті великі Брагма, вихваливши перед лицем того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґату, архата, досконало пробудженого, цими доладними ґатами, сказали тому Благословенному так: «Хай Благословенний поверне колесо Дгарми. Хай Сугата поверне колесо Дгарми. Хай Благословенний навчить згасання. Хай Благословенний переправить усіх істот. Хай Благословенний обласкає цей світ. Хай Благословенний навчає Дгарми цей світ із його Мара, із його Брагма, увесь люд разом зі шраманами й брагманами, з девами, людьми й асурами. Це буде на благо багатьом людям, на щастя багатьом людям, зі співчуття до світу, задля користі, блага і щастя великого загалу людей, девів і людей».

І тоді, ченці, ті п'ятдесят сотень тисяч коті нают Брагма одним голосом, спільним співом, звернулися до того Благословенного такими двома доладними ґатами:

Поверни найпередніше, найвище колесо, вдар у литаври безсмертя; звільни істот від сотень страждань і покажи шлях до нірвани.

На наше прохання виголоси Дгарму; обласкай нас і цей світ; випусти милозвучний і солодкий [голос], здобутий за тисячі коті калп.

І тоді, ченці, той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, зваживши на прохання тих сотень тисяч коті нают Брагма і тих шістнадцятьох синів-царевичів, тієї миті повернув колесо Дгарми — із трьома оборотами й дванадцятьма проявами, — колесо, якого не повернув би у світі згідно з Дгармою ані шраман, ані брагман, ані дева, ані Мара, ані Брагма, ані будь-хто інший. А саме: це страждання, це виникнення страждання, це припинення страждання, це шляхетна істина — шлях, що веде до припинення страждання. І докладно роз'яснив плин залежного виникнення: «Отак, ченці: із незнання як умови [постають] формації; із формацій як умови — свідомість; зі свідомості як умови — ім'я-і-форма; з імені-і-форми як умови — шість аятан; із шести аятан як умови — дотик; із дотику як умови — відчуття; з відчуття як умови — жага; із жаги як умови — чіпляння; із чіпляння як умови — становлення; зі становлення як умови — народження; із народження як умови постають старість і смерть, скорбота, лемент, страждання, пригніченість і розпач. Так виникає ця ціла велика громада страждання. Із припиненням незнання — припинення формотворень; із припиненням формотворень — припинення свідомості; із припиненням свідомості — припинення імені-і-форми; із припиненням імені-і-форми — припинення шести аятан; із припиненням шести аятан — припинення дотику; із припиненням дотику — припинення відчуття; із припиненням відчуття — припинення жаги; із припиненням жаги — припинення чіпляння; із припиненням чіпляння — припинення становлення; із припиненням становлення — припинення народження; із припиненням народження припиняються старість і смерть, скорбота, лемент, страждання, пригніченість і розпач. Так припиняється ця ціла велика громада страждання».

І щойно, ченці, той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, повернув це колесо Дгарми перед світом із його девами, з його Мара, з його Брагма, перед усім людом зі шраманами й брагманами, з девами, людьми й асурами, перед тим зібранням, — тієї ж таки миті, за одну коротку хвилю, у шістдесяти сотнях тисяч коті нают живих істот розум звільнився від течій без чіпляння. І всі вони здобули три знання, шість надзнань і стали споглядальниками восьми визволень. І далі, поступово, ченці, той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, виголосив другу проповідь Дгарми, виголосив і третю проповідь Дгарми, виголосив і четверту проповідь Дгарми.

І тоді, ченці, на кожній проповіді Дгарми того Благословенного Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, у стількох сотнях тисяч коті нают живих істот, скільки піску в річці Ґанґа, розум звільнився від течій без чіпляння. А потому, ченці, сангга шравак того Благословенного перевершила будь-яку лічбу.

І тієї пори, ченці, ті шістнадцять царевичів, бувши ще дітьми, з віри покинули дім і пішли в бездомність. І всі вони стали шраманерами — вченими, тямущими, розумними, вправними, що вели поведінку в багатьох сотень тисяч будд і прагнули найвищого досконалого пробудження. І тоді, ченці, ті шістнадцять шраманер сказали тому Благословенному Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґаті, архатові, досконало пробудженому, так: «Ці численні сотні тисяч коті нают шравак Татхаґати, Благословенний, — могутні, величні, славні — досягли досконалості завдяки проповіді Дгарми Благословенного. Тож хай Благословенний, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, зі співчуття до нас навчає Дгарми, почавши від найвищого досконалого пробудження, щоб і ми навчалися в Татхаґати. Ми прагнемо, Благословенний, знання й бачення Татхаґати. Сам Благословенний — нам свідок у цій справі. І ти, Благословенний, що знаєш наміри всіх істот, знаєш і наші глибокі наміри».

І тієї пори, ченці, побачивши, що ті малі діти-царевичі відреклися від дому й стали шраманерами, половина всього почту того царя-чакравартіна теж відреклася — вісімдесят сотень тисяч коті нают живих істот.

І тоді, ченці, той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, зваживши на глибокі наміри тих шраманер, після спливу двадцяти тисяч калп докладно виклав усім тим чотирьом зібранням виклад Дгарми на ім'я «Лотос Доброї Дгарми» — сутру, велику розлогу, настанову для бодгісаттв, збережену всіма буддами.

І тієї пори, ченці, ті шістнадцять царевичів-шраманер перейняли, утримали, засвоїли й опанували сказане тим Благословенним.

І тоді, ченці, той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, провістив тим шістнадцятьом шраманерам найвище досконале пробудження. А коли, ченці, той Татхаґата Магабгіджняджнянабгібгу, архат, досконало пробуджений, промовляв цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми», шраваки перейнялися довірливою відданістю. А ті шістнадцять шраманер і багато сотень тисяч коті нают живих істот запали в сумнів.

І тоді, ченці, той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, промовляючи цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» вісім тисяч калп без перепочинку, увійшов до обителі, щоб усамітнитися в спогляданні. І, так усамітнившись, ченці, той Татхаґата вісімдесят чотири тисячі калп залишався в обителі.

І тоді, ченці, ті шістнадцять шраманер, дізнавшись, що той Благословенний Татхаґата Магабгіджняджнянабгібгу усамітнився, приготували кожен окремо сидіння Дгарми, левині трони, і, сівши на них, вклонилися тому Благословенному Татхаґаті Магабгіджняджнянабгібгу і вісімдесят чотири тисячі калп докладно виголошували чотирьом зібранням той виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми». І кожен із тих шраманер-бодгісаттв, ченці, довів до зрілості, спонукав, звеселив, надихнув, потішив і увів у найвище досконале пробудження стільки сотень тисяч коті нают живих істот, скільки піску в шістдесяти річках Ґанґа.

І тоді, ченці, той Благословенний Магабгіджняджнянабгібгу, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, по спливі тих вісімдесяти чотирьох тисяч калп, памʼятливий і свідомий, підвівся з того самадгі. Підвівшись, той Благословенний Татхаґата Магабгіджняджнянабгібгу підійшов туди, де було те сидіння Дгарми. Підійшовши, сів на приготованому сидінні. І щойно той Благословенний Татхаґата Магабгіджняджнянабгібгу сів на те сидіння Дгарми, ченці, він одразу оглянув усе коло зібрання і звернувся до сангги ченців: «Дивовижні, ченці, надзвичайні ці шістнадцять шраманер — мудрі, ті, що служили багатьом сотням тисяч коті нают будд, що звершили поведінку, що шанують знання будди, приймають знання будди, уводять у знання будди, показують знання будди. Служіть, ченці, цим шістнадцятьом шраманерам знову і знову. Ті, ченці, хто на колісниці шравак, чи на колісниці пратьєкабудд, чи на колісниці бодгісаттв, — хто не відкине проповіді Дгарми цих синів доброго роду і не чинитиме їй опору, усі вони швидко здобудуть найвище досконале пробудження і всі осягнуть знання Татхаґати».

І ті шістнадцять синів доброго роду, ченці, у вченні того Благословенного знову і знову виголошували цей виклад Дгарми «Лотос Доброї Дгарми». І ті сотні тисяч коті нают істот, стільки, скільки піску в шістдесяти річках Ґанґа, яких кожен із тих шістнадцяти шраманер-бодгісаттв-магасаттв спонукав до пробудження, — усі вони в кожному з тих народжень разом із ними йшли в бездомність. Дивлячись на них, саме від них вони слухали Дгарму. Ними вдоволено сорок тисяч коті будд. А дехто вдовольняє й донині.

Сповіщаю вам, ченці, звіщаю вам: ті шістнадцять царевичів, що були ще дітьми і стали у вченні того Благословенного шраманерами-проповідниками Дгарми, — усі вони пробудилися до найвищого досконалого пробудження. І всі вони й нині перебувають, тривають, живуть; у десятьох сторонах, у різних полях будд вони проповідують Дгарму багатьом сотням тисяч коті нают шравак і бодгісаттв. А саме: на сході, ченці, у світовій сфері Абгіраті — Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Акшобгя, і Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Мерукута. На південному сході, ченці, — Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Сінгаґгоша і Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Сінгадгваджа. На півдні, ченці, — Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Акашапратіштхіта і Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Нітяпарінірврита. На південному заході, ченці, — Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Індрадгваджа і Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Брагмадгваджа.

На заході, ченці, — Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Амітаюс і Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Сарвалокадгатупадраводвеґапратюттірна. На північному заході, ченці, — Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Тамалапатрачанданаґандгабгіджня і Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Мерукалпа. На півночі, ченці, — Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Меґгасварадіпа і Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Меґгасварараджа. На північному сході, ченці, — Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Сарвалокабгаяччхамбгітатвавідгвансанакара. А я, ченці, Татхаґата, архат, досконало пробуджений на ім'я Шакямуні, шістнадцятий, посередині, у цій світовій сфері Сага пробудився до найвищого досконалого пробудження.

А ті істоти, ченці, що тоді, коли ми були шраманерами, слухали Дгарму у вченні того Благословенного, — багато сотень тисяч коті нают істот, стільки, скільки піску в річці Ґанґа, у кожного бодгісаттви-магасаттви, яких ми спонукали до найвищого досконалого пробудження, — ті самі, ченці, і донині стоять на щаблі шравак. Вони саме дозрівають до найвищого досконалого пробудження. Такий у них поступ до пробудження в найвище досконале пробудження. Чому ж так? Бо так важко, ченці, довіритися знанню Татхаґати. А хто ж, ченці, ті істоти, яким я, бувши бодгісаттвою, у вченні того Благословенного дав почути Дгарму всезнання — незмірним, незліченним сотням тисяч коті нают істот, стільки, скільки піску в річці Ґанґа? Ви, ченці, і були тими істотами того часу, тієї пори.

А ті, що будуть моїми шраваками в майбутньому часі, коли я відійду в парінірвану, і слухатимуть про поведінку бодгісаттви, але не усвідомлять: «Ми — бодгісаттви», — хоч вони всі, ченці, з уявленням про парінірвану відійдуть у парінірвану, — а проте, ченці, в інших світових сферах, де я перебуватиму під іншими іменами, вони знову народяться, шукаючи знання Татхаґати. І там вони знову почують саме це діяння. Парінірвана Татхаґат лише одна. Немає іншої, другої нірвани, крім цієї. Це, ченці, слід знати як вправність у засобах Татхаґат і як спосіб, у який вони виголошують Дгарму. Коли, ченці, Татхаґата бачить, що настав час його власної парінірвани, і бачить, що зібрання чисте, міцне в довірливій відданості, що вступило в осягнення дгарми порожнечі, що має дгʼяну, велику дгʼяну, — тоді, ченці, Татхаґата, знаючи: «Це час», — скликає всіх бодгісаттв і всіх шравак і аж тоді сповіщає їм цю річ. Немає, ченці, у світі жодної другої колісниці чи парінірвани — що вже казати про третю. Це, ченці, вправність у засобах Татхаґат, архатів: знаючи, що царина істот далеко заблукала, що вони втішаються нікчемним і загрузли в багні жадання, Татхаґата, ченці, саме тому проповідує їм ту нірвану, якій вони здатні довіритися.

Ось як, ченці: нехай була б тут глуха пуща завдовжки п'ятсот йоджан. І великий людський гурт рушив би нею до Острова коштовностей. І був би в них один провідник — тямущий, учений, вправний, розумний, обізнаний із небезпечними місцями пущі. І він повів би той караван у пущу. І тоді той великий людський гурт, зморений, утомлений, зляканий, настрашений, сказав би так: «Знай, шановний провіднику й ватажку: ми зморені, втомлені, злякані, настрашені, немає нам спокою. Ми повернемо назад. Надто далеко звідси кінець цієї пущі». І тоді, ченці, той провідник, вправний у засобах, зрозумівши, що ті люди хочуть повернути назад, подумав би так: «Хай би ці бідолахи не проминули такого великого острова коштовностей». І зі співчуття до них він застосував би вправність у засобах. Посеред тієї пущі, пройшовши сто йоджан, чи двісті йоджан, чи триста йоджан, він створив би чарівне місто. І тоді сказав би тим людям: «Не бійтеся, шановні, не вертайте назад. Ось вона, велика країна. Відпочиньте тут. Робіть тут усе, що маєте робити. Перебувайте тут, досягнувши нірвани, відпочивши тут. А хто матиме потребу, той піде на той великий острів коштовностей».

І тоді, ченці, ті істоти, що дісталися пущі, були б здивовані й вражені: «Ми звільнилися з глухої пущі. Тут перебуватимемо, досягнувши нірвани». І тоді, ченці, ті люди ввійшли б у те чарівне місто і гадали б, що прийшли [до мети], гадали б, що переправилися. Думали б: «Ми згасли, ми охололи». Тоді провідник, побачивши, що вони відпочили, змусив би те чарівне місто зникнути. А змусивши його зникнути, сказав би тим людям: «Ходімо, шановні. Ось поблизу той великий острів коштовностей. А це місто я створив, щоб ви перепочили».

Так само, ченці, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, — провідник вам і всім істотам. І от, ченці, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, бачить так: «Велика ця пуща скверн, з якої треба вийти, яку треба покинути, яку треба відкинути. Хай би вони, почувши лише про єдине знання будди, не завернули хутко назад і зовсім не підійшли. Багато зусиль треба, щоб здобути це знання будди». Тож Татхаґата, знаючи, що ці істоти мають кволі наміри, — як той провідник створює чарівне місто, щоб ті істоти перепочили, а коли вони відпочили, каже їм: «Це ж було чарівне місто», — так само, ченці, і Татхаґата, архат, досконало пробуджений, великою вправністю в засобах проповідує й виголошує дві проміжні землі нірвани, щоб істоти перепочили, а саме: землю шравак і землю пратьєкабудд. А коли, ченці, ті істоти стануть на них, тоді, ченці, Татхаґата сповіщає їм так: «Не звершили ви, ченці, того, що мали звершити, не виконали, що належало виконати. А проте, ченці, ви вже поруч. Огляньте звідси, ченці, знання Татхаґати, зважте його. Ваша нірвана — то зовсім не нірвана. А проте це вправність у засобах Татхаґат, архатів, досконало пробуджених — те, що вони виголошують три колісниці».

І тоді Благословенний, показуючи цю саму річ іще повніше, тієї миті проказав такі ґати:

Абгіджняджнянабгібгу, проводар світу, коли сидів на престолі пробудження, повних десять антаркалп тут не здобував пробудження, той, хто бачить найвищу мету.

Деви, наґи, асури й ґуг'яки завзято взялися вшановувати того Переможця, і проливали там дощ квітів на будду і на пробудження цього проводаря людей.

А вгорі, у небі, гриміли литаври на пошану й ушанування того Переможця; і вельми журилися вони, що Переможець там так довго пробуджувався до найвищого стану.

І по спливі десяти антаркалп торкнувся пробудження Благословенний, якого не подолати; зраділи й звеселилися тоді всі — деви, люди, змії й асури.

А ті шістнадцять героїв-царевичів, сини того проводаря людей, багаті на чесноти, підійшли, супроводжувані тисячами коті живих істот, до того найпершого володаря двоногих.

Уклонившись у ноги Провідникові, вони попросили: яви Дгарму, наситиш нас і цей світ добрим словом, леве серед володарів людей.

По довгому часі пізнано тебе, великий Провіднику, що з'явився тут, у десятьох сторонах світу, — як знамення на спонуку живих істот, і палаци Брагма стрясаються.

У східній стороні здригнулися п'ятдесят тисяч коті полів; і там найкращі палаци Брагма стали надзвичайно осяйні.

Побачивши таке знамення, вони підійшли до володаря-провідника світу; обсипавши тут Проводаря квітами, всі вони віддали йому свої палаци.

Попросили його повернути колесо і вихваляли співаними ґатами; а він, цар-володар людей, мовчав: «Ще не час мені проповідувати Дгарму».

Так само й у південній стороні, і в західній, і в нижній, і в північній, і у верхній, і в проміжних сторонах — прийшли тисячі коті Брагма.

Обсипавши Проводаря квітами й уклонившись у ноги Провідникові, віддавши всі свої палаци й вихваливши його, вони знову благали:

Поверни колесо, безмежноокий; ти вельми рідкісний за багато коті калп; яви силу любові, здавна плекану, відчини браму безсмертя.

Знаючи їхнє прохання, безмежноокий виголошує Дгарму на багато ладів: чотири істини докладно, і те, що всі ці буття постають у залежності.

Почавши від незнання, зрячий проповідує страждання, що кінчається смертю; з народження постають усі ці вади — знайте ж і смерть, і людське життя такими самими.

Щойно він виголосив Дгарму — багатоладну, розмаїту, безмежну, — вісімдесят нают коті істот, почувши її, хутко стали на землю шравак.

Була й друга нагода, коли той Переможець виголошував багато Дгарми: істоти, чисті, числом як пісок у Ґанґа, тієї ж миті стали шраваками.

А далі сангга того проводаря світу стала незліченна: лічачи коті нают калп, одну по одній, не дійшли б їм кінця.

А ті шістнадцять царевичів, усі рідні сини, що вбралися в чернече рам'я, ставши шраманерами, сказали тому Переможцю: яви, Проводарю, найпершу Дгарму,

щоб ми стали знавцями світу, як і ти, найвищий з усіх Переможців, і щоб усі ці істоти стали такі, як ти, звитяжцю з чистим оком.

І той Переможець, знаючи наміри тих царевичів, своїх синів, явив найвище, найперше пробудження численними коті нают прикладів,

показуючи тисячами доводів і являючи знання надзнань; владика світу показав істинну поведінку — як чинять мудрі бодгісаттви.

Саме цю розлогу сутру «Лотос Доброї Дгарми» виголосив Благословенний тисячами немалих ґат, число яких — як пісок у Ґанґа.

І, виголосивши цю сутру, той Переможець увійшов до обителі й поринув у споглядання; повних вісімдесят чотири калпи владика світу пробув зосереджений на одному сидінні.

А ті шраманери, знаючи, що Проводар в обителі й не виходить, дали почути багатьом коті живих істот це знання будди, вільне від течій, благе.

Приготувавши кожен окремо сидіння, вони виголосили їм саме цю сутру; у вченні того Сугати вони чинили служіння таке саме, як оце моє.

Незмірним, як пісок у Ґанґа, — шістдесят тисяч разів — вони тоді дали почути; кожен син того Сугати навертав немало істот.

Коли той Переможець відійшов у парінірвану, вони, мандруючи, побачили коті будд; разом із тими, кому дали почути, вони вшановували найвищих із двоногих.

Звершивши розлогу, визначну поведінку, вони стали буддами й [здобули] пробудження в десятьох сторонах; ті шістнадцять синів того Переможця — по двоє Переможців у кожній стороні.

А ті, кому тоді було дано почути, — усі вони шраваки тих Переможців; вони приводять їх до цього самого пробудження крок за кроком, розмаїтими засобами.

І я був серед них, і вам усім я теж дав почути; тому ви нині мої шраваки, і я всіх вас тут засобом веду до пробудження.

Ось яка була та давня причина, ось яка умова, задля якої я проповідую Дгарму: щоб вести вас до мого найвищого пробудження — не лякайтеся ж, ченці, на цьому місці.

Наче була б пуща — люта, страшна, порожня, без опертя й без притулку, повна хижого звіра й безводна, і була б вона грізна для нерозумних.

І були б там незліченні тисячі людей, що вирушили в ту пущу, а пуща та була б порожня й довга — повних п'ятдесят йоджан.

І був би там чоловік — заможний, памʼятливий, тямущий, стійкий, вихований і сміливий, який став би їм провідником у тій пущі, небезпечній і вельми страшній.

І ті виснажені, багато коті живих істот, сказали б тоді тому провідникові: «Ми виснажені, шановний, більше не можемо; нині нам до вподоби повернути назад».

А він, вправний і мудрий, тоді, як проводар, обміркував би засіб: «Ой лихо, ці нерозумні позбуваються всіх тих коштовностей, повертаючи назад».

«А що, коли я нині силою чудесної могуті створю велике місто, оздоблене тисячами коті осель, прикрашене домами й садами,

створю ставки й річки, прикрашу його квітами гаїв, оздоблю мурами й брамами, наповню незрівнянними жінками й чоловіками?»

Створивши це чудом, він сказав би їм так: «Не бійтеся і радійте: ви дійшли до найкращого міста; увійдіть і хутко робіть свої справи.

З піднесеним серцем кажіть тут: „Ми згасли, уся пуща пройдена без останку“». Щоб їх заспокоїти, він мовить таке слово — аби ніхто з них не повернув з неї назад.

А побачивши, що всі вони відпочили, він знову скликає їх і каже: «Ходіть, слухайте, що я скажу: це місто створене чудесною могуттю.

Знаючи вашу втому і щоб не сталося повернення назад, я вжив оцю свою вправність у засобах; породіть же завзяття, щоб іти на острів».

Так само і я, ченці, — провідник і проводар тисяч коті живих істот; так само бачу, що живі істоти знемагають і не годні розбити яєчну шкаралупу скверн.

Тоді я обміркував таку річ: щоб вони перепочили, я вчинив їм згасання: «Ось припинення всього страждання; на землі архата ви звершили те, що мали звершити».

А коли ви станете на це місце і я побачу вас усіх там архатами, тоді, скликавши всіх сюди, я викладу справжню річ — яка ця Дгарма насправді.

Це вправність у засобах Провідників — те, що великі мудреці проповідують три колісниці; адже колісниця одна, другої немає, а дві колісниці проповідано задля перепочинку.

Тому нині я кажу вам, ченці: породіть завзяття, найвище й величне; ваше діло — знання всезнання, а самим лише цим ніякого згасання не буває.

А коли ви торкнетеся знання всезнання, десятьох сил і дгарм Переможців і носитимете подобу з тридцятьма двома ознаками, — ставши буддами, ви будете згаслі.

Ось яка проповідь Проводарів: заради перепочинку вони говорять про згасання; а знаючи, що ті відпочили в згасанні, приводять усіх до знання всезнання.

Так у шляхетному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» — сьомий розділ на ім'я «Давній зв'язок».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)