Провіщення пʼятистам ченцям

І ось шановний Пурна Майтраяніпутра, почувши від Благословенного цей ось виклад знання й бачення вправності в засобах і викладення прихованого мовлення, і почувши провіщення цим великим шравакам, і почувши цю розповідь, пов'язану з давнім зв'язком, і почувши цю бичачу велич Благословенного, сповнився подиву, сповнився дива, і безкорисливим розумом був пройнятий радістю та втіхою. І з великою радістю та втіхою, з великою пошаною до Дгарми він підвівся з місця, припав до стіп Благословенного і зродив таку думку: «Дивовижно, Благословенний, дивовижно, Сугато! Украй важке звершують Татхаґати, архати, досконало пробуджені, коли супроводжують цей світ із його розмаїтими стихіями, і багатьма показами знання вправності в засобах навчають істот Дгарми, і вправністю в засобах визволяють істот, що поприлипали до того й того. Що ж тут, Благословенний, можемо вчинити ми? Лише Татхаґата знає наші наміри й діяння давнього зв'язку». І, схиливши голову до стіп Благословенного, він став осторонь, кланяючись самому Благословенному й дивлячись на нього немиготливими очима.

І ось Благословенний, оглянувши думки й наміри шановного Пурна Майтраяніпутра, звернувся до всієї чернечої сангги: «Чи бачите ви, ченці, цього шраваку Пурна Майтраяніпутра, якого я оголосив першим серед проповідників Дгарми в цій чернечій саннзі, якого вихваляв багатьма справжніми чеснотами і який багатьма способами старанно береже Добру Дгарму в цьому моєму вченні? Він звеселяє, спонукає, надихає й тішить чотири зібрання, невтомний у проповіді Дгарми, спроможний виголошувати цю Дгарму, спроможний підтримувати побратимів у чистому житті. Крім Татхаґати, ченці, ніхто інший не здатен вичерпати Пурна Майтраяніпутра ані за змістом, ані за словом. Що ви на це скажете, ченці: чи оберігає він Добру Дгарму лише мою? Ні, ченці, не так вам слід дивитися. Чому ж? Бо я згадую, ченці, у минулі часи дев'яносто дев'ять коті будд, і в ученні тих будд, Благословенних, саме він оберігав Добру Дгарму. Так само, як він нині в мене, він і там усюди був першим серед проповідників Дгарми; і всюди він досяг проникнення в порожнечу; і всюди він здобував розрізняльні знання; і всюди він досяг проникнення в надзнання бодгісаттв. І був він проповідником Дгарми добре впевненим, проповідником Дгарми без вагань, проповідником Дгарми цілком чистим. І в ученні тих будд, Благословенних, він жив чистим життям, доки тривала міра його віку. І всюди його вважали шравакою. Отак цим засобом він учинив користь незліченним, незчисленним сотням тисяч коті нают істот, і незліченних, незчисленних істот довів до дозрівання в найвищому досконалому пробудженні. І всюди він служив істотам справою будди. І всюди він очищував власне поле будди. І був старанний у дозріванні істот. І в цих семи Татхаґат, ченці, на чолі з Віпашїн, серед яких я — сьомий, саме він був першим серед проповідників Дгарми.

І в майбутні часи, ченці, у цій щасливій калпі буде тисяча будд без чотирьох; і в ученні тих також саме цей Пурна Майтраяніпутра буде першим серед проповідників Дгарми і буде оберігачем Доброї Дгарми. Так у майбутні часи він триматиме Добру Дгарму незліченних, незчисленних будд, Благословенних, чинитиме користь незліченним, незчисленним істотам і незліченних, незчисленних істот доведе до дозрівання в найвищому досконалому пробудженні. І постійно й безнастанно буде він старанний в очищенні власного поля будди й у дозріванні істот. Сповнивши таке ось діяння бодгісаттви, він через незліченні, незчисленні калпи пробудиться до найвищого досконалого пробудження. Він стане у світі Татхаґатою на ім'я Дгармапрабгаса, Сяйво Дгарми, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним. І з'явиться він саме в цьому полі будди.

І в той час, ченці, тритисячні великотисячні світи, числом як піщинки річки Ґанґи, стануть одним полем будди. Воно буде рівне, наче долоня, з семи коштовностей, без гір, і сповнене вежових палат із семи коштовностей. І палаци девів стоятимуть у небі. І деви бачитимуть людей, і люди бачитимуть девів. І в той час, ченці, це поле будди буде без зла й без жіноцтва. І всі ті істоти народжуватимуться самородно, житимуть у чистоті, з тілами, створеними розумом, самосяйні, наділені чудесною могуттю, ходячи в піднебессі, завзяті, пам'ятливі, мудрі, золотої барви, із поставою, оздобленою тридцятьма двома ознаками великого мужа. І в той час, ченці, у тому полі будди в тих істот буде дві поживи. Які ж дві? А саме: пожива радістю Дгарми і пожива радістю дгʼяни. І буде там незліченні, незчисленні сотні тисяч коті нают бодгісаттв, і всі вони здобудуть великі надзнання, досягнуть розрізняльних знань і будуть умілі в напучуванні істот. І шраваків у нього буде понад усяку лічбу — великої чудесної могуті, великої сили, тих, що споглядають вісім звільнень. Ось якими незмірними чеснотами буде наділене те поле будди. І та калпа зватиметься Ратнавабгаса, Сяйво коштовностей. І та світова сфера зватиметься Сувішуддга, Цілком чиста. І міра його віку буде незліченні, незчисленні калпи. І коли той Благословенний Дгармапрабгаса, Татхаґата, архат, досконало пробуджений, відійде в парінірвану, його Добра Дгарма стоятиме довго. І та світова сфера буде сповнена ступ із коштовностей. Ось якими немислимими чеснотами, ченці, буде наділене те поле будди того Благословенного.

Так мовив Благословенний. Мовивши це, Сугата, Вчитель, сказав іще й таке:

Послухайте від мене, ченці, про цю справу — як звершив діяння мій син, добре навчений вправності в засобах, і як звершив він це діяння задля пробудження.

Знаючи, що ці істоти віддані нижчому й жахаються величної колісниці, оці бодгісаттви стають шраваками і являють пробудження пратьєкабудди.

Багатьма сотнями вправностей у засобах вони доводять до зрілості численних бодгісаттв, і кажуть так: «Ми ж бо шраваки, ми далеко від найвищого, найпершого пробудження».

Навчаючись у них такого діяння, коті істот доходять до зрілості; і ті, віддані нижчому й ліниві на вигляд, поступово всі вони стають буддами.

Вони чинять діяння в незнанні: «Ми ж бо шраваки, у нас мало справ»; знеохочені до всіх смертей і народжень, вони очищують власне поле.

Вони являють у собі пристрасність, і ненависність, і оманливість; а бачачи істот, що поприлипали до поглядів, вони й тих поглядів прибирають.

Так чинячи, багато моїх шравак засобом визволяють істот; недосвідчені люди збожеволіли б, якби хтось відкрив усе це діяння.

Цей Пурна, ченці, мій шравака, у давнину чинив діяння в тисячах коті будд і оберігав їхню Добру Дгарму, шукаючи ось цього знання будди.

І всюди він був найпершим шравакою — багатовченим, барвистим у мові, безстрашним, тим, що звеселяє, невтомним повсякчас, і завжди готовим на справу будди.

Він завжди досягав проникнення у великі надзнання і здобував розрізняльні знання; знаючи чуття й обшир істот, він завжди навчав чистої Дгарми.

Розголошуючи найпершу Добру Дгарму, він доводив до зрілості тисячі коті істот у цій незрівнянній, найвищій колісниці, чудово очищуючи власне поле.

І в майбутні часи так само він шануватиме тисячі коті будд, і оберігатиме найпершу Добру Дгарму, і очищуватиме власне поле.

Він завжди навчатиме Дгарми, безстрашний, тисячами коті вправностей у засобах, і багатьох істот доведе до зрілості у всезнаючому знанні, вільному від течій.

Учинивши шану проводарям людей і завжди тримаючи найпершу Добру Дгарму, він стане у світі буддою, Самосущим, Дгармапрабгаса, славним у десятьох сторонах.

І поле його буде цілком чисте, завжди пишне сімома коштовностями; і та калпа буде Ратнавабгаса, і та світова сфера буде Сувішуддга.

Тисячі коті багатьох бодгісаттв, вельми вправних у великих надзнаннях, — ними буде сповнена та світова сфера, цілком чиста, чистими, наділеними великою чудесною могуттю.

І тисячі коті шравак — така буде тоді сангга того Проводаря: великої чудесної могуті, тих, що споглядають вісім звільнень і досягли розрізняльних знань.

І всі істоти в тому полі будди будуть чисті й житимуть у чистоті, усі самородні, золотої барви, носії тридцяти двох ознак.

І не буде там уявлення про їжу, окрім утіхи в Дгармі та радості дгʼяни; і жіноцтва там не буде, ані страху злощасних станів і лихих уділів.

Ось таким чудовим буде поле Пурна, наділеного повнотою чеснот, повне вельми щасливих істот — і це лише дещиця того, що тут розказано.

І ось у тих тисячі двохсот, що досягли влади над собою, виникла така думка: «Сповнилися ми подиву, сповнилися дива! Якби ж і нам Благословенний, як цим іншим великим шравакам, — якби й нам Татхаґата дав провіщення кожному окремо!» І ось Благословенний, пізнавши самим лише розумом хід думок тих великих шравак, звернувся до шановного Магакашяпа: «Оці тисяча двісті тих, що досягли влади над собою, Кашяпа, перед якими я нині стою, — усім цим тисячі двомстам, що досягли влади над собою, я, Кашяпа, зараз даю провіщення. Отже, Кашяпа, чернець Каундіня, великий шравака, по спливі шістдесяти двох сотень тисяч коті нают будд, іще далі за них, стане у світі Татхаґатою на ім'я Самантапрабгаса, Усебічне сяйво, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним. І там, Кашяпа, під цим одним ім'ям буде п'ятсот Татхаґат. Отже, п'ятсот великих шравак усі один за одним пробудяться до найвищого досконалого пробудження. І всі вони матимуть ім'я Самантапрабгаса. А саме: Ґаякашяпа, Надікашяпа, Урубілвакашяпа, Кала, Калодаїн, Аніруддга, Ревата, Каппхіна, Баккула, Чунда — оці п'ятсот, що досягли влади над собою, на чолі з ними».

І ось Благословенний тієї миті проказав такі ґати:

Цей мій шравака з роду Каундіня стане Татхаґатою, Владикою світу; у майбутні часи, у безкінечній калпі, він наставлятиме тисячі коті живих істот.

Він буде Переможцем на ім'я Самантапрабга, і поле його буде цілком чисте; у безкінечній калпі в майбутні часи, побачивши багатьох, безкінечно багатьох будд,

осяйний, наділений силою будди, чия слава лунає в десятьох сторонах, шанований тисячами коті живих істот, він навчатиме найвищого, найпершого пробудження.

Тоді бодгісаттви, старанні на вигляд, зійшовши на найкращі небесні палаци, перебувають там і розмірковують — з чистою моральністю, завжди доброї поведінки.

Почувши Дгарму від найвищого з двоногих, вони завжди йдуть і до інших полів, щоб уклонитися тисячам будд, і чинять їм щедру шану.

І вмить вони повертаються до поля того Провідника, найвищого з людей на ім'я Прабгаса, — така буде сила його діяння.

Шістдесят тисяч повних калп — міра віку того Сугати; а потім удвічі довше, коли Захисник відійде в парінірвану, стоятиме тут його Дгарма.

А подоба її буде втричі довше за той самий час; і коли Добра Дгарма того Захисника занепаде, зажуряться люди й деви.

Тих Переможців, однойменних, Самантапрабга, найвищих із мужів, Проводарів буде повних п'ятсот — і йтимуть вони один за одним.

У всіх них будуть такі самі оздоби, і така сила чудесної могуті, і таке поле будди; і громада, і Добра Дгарма достоту такі самі, і час стояння Доброї Дгарми буде однаковий.

У всіх них тоді буде таке саме ім'я у світі з його девами, як я щойно вихваляв ім'я Самантапрабгаса, найвищого з людей.

Один за одним, співчутливі до блага, вони провіщатимуть один одному: «Цей буде нині одразу після мене» — так, як я наставляю весь світ.

Отак, Кашяпа, тримай ти нині оцих — повних п'ятсот, — і тих, що досягли влади над собою, та інших моїх шравак; сповісти про це й іншим шравакам.

І ось ті п'ятсот архатів, почувши з уст Благословенного провіщення про самих себе, задоволені, піднесені, захоплені, зрадувані, сповнені радості й доброго настрою, підійшли туди, де був Благословенний. Підійшовши й схиливши голови до стіп Благословенного, вони сказали так: «Ми визнаємо свою провину, Благословенний, — ми, що повсякчас і безнастанно плекали таку думку: “Ось наша парінірвана; ми відійшли в парінірвану”, — наче ми, Благословенний, нетямущі, невмілі, необізнані з ладом. Чому ж? Бо ми, Благословенний, мали пробудитися до знання Татхаґати, а вдовольнилися отаким мізерним знанням. Це так, Благословенний, як коли б якийсь чоловік увійшов до дому приятеля і, сп'янілому чи сонному, той приятель прив'язав би йому до краю одежі безцінний самоцвіт: «Хай цей самоцвіт буде йому». І ось, Благословенний, той чоловік підвівся б з місця й пішов геть. Він дістався б до іншого краю. Там він зазнав би скрути. Задля пошуку їжі та одягу він потрапив би в скруту. І з великим зусиллям сяк-так здобув би трохи їжі. І тим був би вдоволений, утішений, радісний. І ось, Благословенний, той давній приятель того чоловіка, що прив'язав йому до краю одежі той безцінний самоцвіт, знову побачив би його. І сказав би йому так: «Чому ж ти, шановний, потрапляєш у скруту задля пошуку їжі та одягу, коли я, шановний, задля твого щасливого життя прив'язав тобі до краю одежі безцінний самоцвіт, що вдовольняє всі бажання? Я віддав тобі, шановний, цей мій самоцвіт. Ось же він, шановний, так і прив'язаний до краю твоєї одежі. І чи ж ти, шановний, не оглянув: що мені прив'язано, ким прив'язано, з якої причини, з якого приводу це прив'язано? Немов дитина ти, шановний, коли зі скрутою шукаєш їжі та одягу і з того вдовольняєшся. Іди-но, шановний, візьми цей самоцвіт, іди до великого міста і виміняй його. І тим багатством роби все, що робиться багатством».

Достоту так само, Благословенний, і в нас Татхаґата ще раніше, чинячи діяння бодгісаттви, зродив думки про всезнання. А ми, Благословенний, їх не знаємо й не усвідомлюємо. Ми, Благословенний, гадаємо: «Ми згаслі на землі архата». Ми живемо у скруті, бо ми, Благословенний, вдовольняємося таким мізерним знанням. А обітниця всезнаючого знання завжди лишалася незнищенною. І ось нас Благословенний пробуджує: «Не вважайте, ченці, це за нірвану. Є, ченці, у вашому потоці корені блага, які я раніше довів до дозрівання. І це нині моя ж вправність у засобах через промовляння Дгарми — те, що ви нині вважаєте це за нірвану». І ось, коли Благословенний нас так пробудив, ми нині дістали провіщення найвищого досконалого пробудження.

І ось ті п'ятсот, що досягли влади над собою, на чолі з Аджнятакаундіня, тієї миті проказали такі ґати:

Раді й вельми раді ми, почувши цю втіху, отаку незрівнянну, що нам дано провіщення до найвищого, найпершого пробудження. Уклін тобі, Проводарю, безмежноокий.

Ми визнаємо перед тобою провину — ми, наче ті дурні, невігласи, необізнані, бо вдовольнилися ми самим лише згасанням в ученні Сугати.

Так само, як був би якийсь чоловік, що ввійшов тут до дому приятеля, а приятель його, заможний і багатий, дав би йому багато наїдків і страв.

І, наситивши його стравою, дав би йому многоцінний самоцвіт, прив'язавши вузлом до споду одежі; і, віддавши, був би тим удоволений.

А той, нетямущий, вийшов би геть, підвівся б і подався до іншого міста; там, потрапивши в скруту, злиденний шукач, він шукає їжі, знемагаючи.

У пошуках він задовольнявся б їжею, не думаючи про щедрий обід; а той самоцвіт був би забутий — прив'язаний до споду одежі, і нема про нього пам'яті.

І побачив би його той давній приятель, який дав йому самоцвіт у своєму домі; і, добряче його насваривши, показує самоцвіт усередині одежі.

І, побачивши, той сповнився б найвищої втіхи — така-от могуть того самоцвіта; став би він багатієм, сильним скарбницею, наділеним п'ятьма різновидами жадань.

Достоту так, Благословенний, і ми не відали, що це дане наперед, разом з обітницею, — що саме Татхаґата дав нам його в попередніх існуваннях, довгими ночами.

І ми, Благословенний, тут із дитячим розумом, необізнані в ученні Сугати: ми вдовольнилися самим лише згасанням, не прагнули вищого й не думали про нього.

І пробудив нас Родич світу: «Це не якесь таке згасання; піднесене знання найвищих із мужів — ось воно, згасання і найвище блаженство».

І, почувши це щедре, розлоге, багатовиде, незрівнянне провіщення, ми зраділи, піднеслися, сповнилися широкої радості — від провіщення одне за одним, о Владико.

Так у шляхетному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» — восьмий розділ на ім'я «Провіщення п'ятистам ченцям».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)