Провіщення Ананда та іншим

І ось тоді достойний Ананда тієї миті подумав так: «Ото ж бо, якби й ми здобули таке пророцтво!» І, подумавши так, розміркувавши й забажавши, він підвівся з сидіння і припав до стіп Благословенного; і достойний Рагула, так само подумавши, розміркувавши й забажавши, припав до стіп Благословенного і промовив такі слова: «Хай і нам, Благословенний, випаде нагода. Хай і нам, Сугато, випаде нагода. Адже Благословенний нам батько й родитель, притулок і захист. Бо нас, Благословенний, у світі з девами, людьми й асурами вельми уславлюють: „Оце сини Благословенного, і прислужники Благословенного, і вони тримають скарбницю Дгарми Благословенного“. Тож належало б, Благословенний, щоб Благословенний хутко дав нам пророцтво про найвище досконале пробудження».

І інші дві з лишком тисячі ченців — шраваки, ті, що навчаються, і ті, що вже не потребують навчання, — підвівшись зі своїх сидінь, оголили одне плече, склали долоні й стали обличчям до Благословенного, дивлячись на Благословенного і плекаючи ту саму думку, а саме про це знання будди: «Ото ж бо, якби й ми здобули пророцтво про найвище досконале пробудження!»

І ось тоді Благословенний звернувся до достойного Ананда: «Ти, Ананда, у майбутньому часі станеш Татхаґатою на ім'я Саґараварадгарабуддгівікрідітабгіджня, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним. Учинивши шанування шістдесяти двом коті будд, учинивши пошану, повагу й поклоніння, зберігши Добру Дгарму тих будд-Благословенних і взявши на себе оберігання їхнього вчення, ти досягнеш найвищого досконалого пробудження. І ти, Ананда, досконало пробудившись до найвищого досконалого пробудження, приведеш до найвищого досконалого пробудження сотні тисяч коті нают бодгісаттв, числом рівні піщинкам двадцяти рік Ґанґ. І буде твоє поле будди щедре й зроблене з лазуриту. І той світ зватиметься Анаванамітавайджаянті, Непохилений стяг перемоги. І та калпа зватиметься Маноджняшабдабгіґарджіта, Гуркіт приємних звуків. І незмірними калпами буде тривалість життя того Благословенного Саґараварадгарабуддгівікрідітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, — калп, кінця яким не досягти лічбою. Отак незліченними сотнями тисяч коті нают калп буде тривалість життя того Благословенного. І скільки, Ананда, триватиме життя того Благословенного Саґараварадгарабуддгівікрідітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, удвічі довше по його парінірвані стоятиме Добра Дгарма. І скільки стоятиме Добра Дгарма того Благословенного, удвічі довше стоятиме подоба Доброї Дгарми. І ще, Ананда, у десяти сторонах багато сотень тисяч коті нают будд, числом рівних піщинкам ріки Ґанґи, виголошуватимуть хвалу тому Татхаґаті Саґараварадгарабуддгівікрідітабгіджня».

І ось тоді Благословенний тієї миті виголосив такі ґати:

Сповіщаю я спільноті ченців: Анандабгадра, охоронець моєї Дгарми, у майбутньому часі стане Переможцем, ушанувавши шістдесят коті Сугат.

На ім'я буде він Саґарабуддгідгарі, і уславлять його там як того, хто здобув надзнання, у цілком чистому полі, прекрасному на вигляд, у Непохиленому стязі перемоги.

Там бодгісаттв, як піщинок Ґанґи, і ще більше за те, приведе він до дозрівання; і буде той Переможець наділений великою чудесною могуттю, і слава його розійдеться десятьма сторонами світу.

І безмірним буде тоді життя його, і стоятиме він на добро й на співчуття світові; а коли Переможець-Захисник відійде в парінірвану, Добра Дгарма його стоятиме удвічі довше.

А подоба її стоятиме ще вдвічі довше у вченні того Переможця; і тоді істоти, як піщинки Ґанґи, породять тут причину до пробудження будди.

І ось тоді восьми тисячам бодгісаттв у тому зібранні, що нещодавно вирушили колісницею, спало на думку: «Навіть бодгісаттви ще не чули такого піднесеного пророцтва — що вже казати про шравак? Яка ж тут буде причина, яка умова?» І ось тоді Благословенний, пізнавши власним розумом перебіг думок тих бодгісаттв, звернувся до тих бодгісаттв: «Разом, сини доброго роду, одної миті, в одну хвилину, і я, і Ананда зародили думку про найвище досконале пробудження перед Татхаґатою Дгармаґаґанабгюдґатараджа, архатом, досконало пробудженим. Там, сини доброго роду, він був постійно й невідступно відданий багатознанню, а я був відданий стійкому зусиллю. Тому я швидше досконало пробудився до найвищого досконалого пробудження. А цей Анандабгадра став саме тим, хто тримає скарбницю Доброї Дгарми будд-Благословенних, — а саме, сини доброго роду, така обітниця цього сина доброго роду задля довершення бодгісаттв».

І ось тоді достойний Ананда, почувши від Благословенного своє пророцтво про найвище досконале пробудження, і почувши про оздоби чеснот свого поля будди, і почувши про давню обітницю та поведінку, став задоволений, піднесений, захоплений, зрадуваний, сповнений радості й доброго настрою. І тієї часини він згадав Добру Дгарму багатьох сотень тисяч коті нают будд і свою давню обітницю.

І ось тоді достойний Ананда тієї миті виголосив такі ґати:

Дивовижні Переможці, незмірні, що нагадують мені виклад Дгарми; бо Переможців-Захисників, які відійшли в парінірвану, я згадую, наче то нині або завтра.

Я досяг безсумнівності, я утвердився в пробудженні; отака ось моя вправність у засобах: я стаю прислужником Сугати і тримаю Добру Дгарму задля пробудження.

І ось тоді Благословенний звернувся до достойного Рагулабгадра: «Ти, Рагулабгадра, у майбутньому часі станеш Татхаґатою на ім'я Саптаратнападмавікрантаґамі, архатом, досконало пробудженим, наділеним знанням і поведінкою, Сугатою, знавцем світу, незрівнянним погоничем людей, яких належить приборкати, вчителем девів і людей, буддою, Благословенним, — учинивши шанування, вчинивши пошану, виявивши повагу, поклонившись і вшанувавши Татхаґат, архатів, досконало пробуджених, числом рівних порошинкам десяти світів. І повсякчас будеш ти найстаршим сином тих будд-Благословенних, так само як нині в мене. І ще, Рагулабгадра, у того Благословенного Саптаратнападмавікрантаґамі, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, тривалість життя буде саме така, і саме така буде повнота чеснот усіх різновидів, як і в того Благословенного Саґараварадгарабуддгівікрідітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого; і оздоби чеснот його поля будди будуть наділені чеснотами всіх різновидів. І в того Саґараварадгарабуддгівікрідітабгіджня, Татхаґати, архата, досконало пробудженого, ти, Рагула, теж будеш найстаршим сином. А по тому, згодом, ти досягнеш найвищого досконалого пробудження».

І ось тоді Благословенний тієї миті виголосив такі ґати:

Оце мій Рагула, найстарший син, що був мені рідним сином за княжичих часів; і тепер, коли я досяг пробудження, він мій син — той, хто тримає спадок Дгарми, великий мудрець.

У майбутньому часі багато коті будд ти побачиш, і немає їм міри; і всім тим Переможцям він буде сином, шукаючи пробудження.

Незнана ця поведінка Рагула; обітницю його я знаю. Він звіщає хвалу поміж родичами світу: «Я, мовляв, син Татхаґати».

Чеснот у нього коті нают, незмірних, і міри їм ніколи немає, — тих чеснот Рагула, мого рідного сина тут; бо так утвердився він задля пробудження.

І побачив далі Благословенний ті дві тисячі шравак — тих, що навчаються, і тих, що вже не потребують навчання, — які дивилися на Благословенного, повернувшись до нього обличчям, з проясненим розумом, з м'яким розумом, з лагідним розумом. І ось тоді Благословенний тієї миті звернувся до достойного Ананда: «Чи бачиш ти, Ананда, ці дві тисячі шравак — тих, що навчаються, і тих, що вже не потребують навчання?» Той відповів: «Бачу, Благословенний; бачу, Сугато». Благословенний сказав: «Усі ці дві тисячі ченців, Ананда, разом здійснюватимуть поведінку бодгісаттви; і, вшанувавши, вчинивши пошану, виявивши повагу, поклонившись, ушанувавши й схилившись перед буддами-Благословенними, числом рівними порошинкам п'ятдесяти світів, і зберігши Добру Дгарму, в останньому тілі, однієї миті, в одну хвилину, в одну частку, в одне сходження, у десятьох сторонах, у різних світах, кожен у своєму власному полі будди, вони досягнуть найвищого досконалого пробудження. І стануть вони Татхаґатами, архатами, досконало пробудженими на ім'я Ратнакетураджа. І тривалість їхнього життя буде повна калпа. І однакові будуть оздоби чеснот їхніх полів будди. І однаковим буде гурт шравак і гурт бодгісаттв. І однаковою буде їхня парінірвана. І однаково стоятиме їхня Добра Дгарма».

І ось тоді Благословенний тієї миті виголосив такі ґати:

Оці дві тисячі шравак, Ананда, що стоять переді мною, — їм, мудрим, я нині даю пророцтво про стан Татхаґати в майбутньому часі.

Незліченним буддам, що понад усякі уподібнення й приклади, вчинивши найвищу пошану, вони здобудуть моє найвище пробудження, утвердившись в останньому тілі.

Під одним ім'ям, у десятьох сторонах, одної миті й так само в одну хвилину, сівши при корені найкращих дерев, вони стануть буддами, торкнувшись знання.

І одне буде в них ім'я: Ратнакету — так уславлять їх тут, у світі. Однакові й найкращі будуть їхні поля, однаковий гурт шравак і бодгісаттв.

Багаті на чудесну могуть тут, у всьому світі, повсюди в десятьох сторонах, явивши Дгарму, вони згаснуть, — і Добра Дгарма їхня стоятиме однаково.

І ось тоді ті шраваки, що навчаються, і ті, що вже не потребують навчання, почувши віч-на-віч від Благословенного кожен своє пророцтво, задоволені, піднесені, захоплені, зрадувані, сповнені радості й доброго настрою, промовили до Благословенного двома ґатами:

Наситилися ми, світочу світу, почувши це пророцтво; немов безсмертям окроплені, ми втішені, о Татхаґато.

Немає в нас ані сумніву, ані вагання: ми станемо найвищими з-поміж людей; нині ми здобули щастя, почувши це пророцтво.

Так у шляхетному викладі Дгарми «Лотос Доброї Дгарми» — дев'ятий розділ на ім'я «Пророцтво для Ананда, Рагула та ще двох тисяч ченців».

Санскритський оригінал: GRETIL, Saddharmapuṇḍarīkasūtra (вид. P. L. Vaidya, 1960)