Розділ 15. Дослідження власної природи

Виникнення самобутності з причин і умов не є логічним; самобутність, що виникла з причин і умов, була б створеною.

Як же самобутність могла б називатися створеною? Адже самобутність є нествореною і не залежною від іншого.

Звідки за відсутності самобутності виникне інобутність? Адже інобутністю називають самобутність іншого.

А без самобутності та інобутності — звідки ж тоді буття? Адже буття встановлюється лише за наявності самобутності та інобутності.

Якщо буття не доведене, то й небуття не встановлюється; адже люди називають небуттям інакшість буття.

Ті, хто бачать самобутність, інобутність, буття та небуття, не бачать істини в ученні Будди.

У повчанні Катьяяні і «існує», і «не існує» — обидва заперечені Благословенним, який розрізняє буття та небуття.

Якби існування було за [власною] природою, то не було б його неіснування; адже інакшість [власної] природи ніколи не є можливою.

За відсутності [власної] природи — у чого виникне інакшість? За наявності [власної] природи — у чого виникне інакшість?

«Існує» — це чіпляння за вічність; «не існує» — це погляд знищення. Тому мудрий не повинен спиратися ні на існування, ні на неіснування.

Те, що існує за самобутністю, не є неіснуючим — це вічність. «Тепер немає, а раніше було» — звідси випливає знищення.