Розділ 18. Дослідження самості

Якщо «я» було б скандгами, воно мало б частку у виникненні й зникненні; а якщо було б іншим від скандг, воно мало б ознаку, що не належить скандгам.

За відсутності «я» — звідки ж візьметься «моє»? Через втишення «я» і «мого» немає ні «моє», ні «я-творення».

Той, хто без «мого» і без «я-творення», — і його також не існує; хто бачить когось без «мого» і без «я-творення», той не бачить.

Коли вичерпані «моє» і «я» — як зовні, так і всередині, — припиняється привласнення; через його вичерпання — вичерпання народження.

Звільнення — від вичерпання карми і клеш; карма і клеші — від концептуального розрізнення; вони — від концептуальної розгорнутості; а концептуальна розгорнутість припиняється в порожнечі.

«Я» було умовно проголошено, і «не-я» було проповідано; буддами також було проповідано, що немає ні «я», ні якогось «не-я».

Те, що має бути сказано, припинилося; припинилася і сфера розуму; адже невиникла й неприпинена природа дгарм — як нірвана.

Усе є істинним, або не є істинним; є і істинним, і не-істинним; ні не-істинним, ні істинним — це є наставлення Будди.

Незалежне від іншого, втишене, не розгорнуте концептуальною розгорнутістю, без концептуального розрізнення, без множинності змісту — така ознака істини.

Те, що виникає у залежності від чогось, не є тим самим, що те; але й не є іншим від того; тому воно ні перерване, ні вічне.

Не як одне, не як множинне; ні перерване, ні вічне — таким є нектар учення будд, владик світу.

За невиникнення повністю просвітлених і за вичерпання шравак знання пратьєкабудд розгортається завдяки відсутності з’єднання.