Розділ 7. Дослідження зумовленого

Якщо виникнення є зумовленим, то в ньому доречна трійця ознак; а якщо виникнення є незумовленим, — як воно може бути ознакою зумовленого?

Трійця, що починається з виникнення, узята порізно, не здатна виконати роль ознаки зумовленого; а як би вони могли бути разом в одному місці, в один час?

Якщо у виникнення, тривання і зникнення є ще якась інша ознака зумовленого — тоді це нескінченний регрес; а якщо немає — то вони самі не є зумовленими.

nāgārjuna писав(-ла):

тоді це нескінченний регрес; а якщо немає — то вони самі не є зумовленими

Виникнення виникнення — це виникнення самого лише кореневого виникнення; а кореневе виникнення, у свою чергу, породжує виникнення виникнення.

abhidharmika писав(-ла):

кореневе виникнення, у свою чергу, породжує виникнення виникнення

Якщо, за твоїми словами, виникнення виникнення породжує кореневе виникнення, — то, не породжене самим кореневим, як воно зможе його породити?

Якщо, за твоїми словами, породжене кореневим [виникненням виникнення] породжує кореневе, то як це кореневе, ще не породжене тим, могло б його породити?

Це твоє «те, що зараз виникає», гаразд, нехай породжувало б оце, — якби оте, ще не народжене, було здатне породити оце.

nāgārjuna писав(-ла):

якби оте, ще не народжене, було здатне породити оце

Як світильник освітлює і себе, і інше — так само і виникнення [нібито] породжує і себе, і інше.

abhidharmika писав(-ла):

виникнення [нібито] породжує і себе, і інше

У світильнику немає темряви, і там, де він встановлений, — [її теж немає]; що ж тоді освітлює світильник? Адже освітлення — це знищення темряви.

Як же світильником, що тільки-но виникає, темряву знищено, коли світильник, що тільки-но виникає, самої темряви ще не досягає?

А якщо ж темряву знищено світильником без жодного з нею дотику, то цей [світильник], перебуваючи тут, знищив би темряву в усьому світі.

Якщо світильник освітлює і себе, і інше, то й темрява, без сумніву, заступатиме і себе, і інше.

Це виникнення, ще не виниклим бувши, — як воно породить саме себе? А якщо воно вже виникле, — то в уже народженому що ще породжувати?

Ні те, що виникає зараз, ні вже виникле, ні ще не виникле — жодним чином не виникає; це вже пояснено [аналізом] того, що проходиться зараз, пройденого і непройденого.

Якщо це «те, що виникає зараз» не вступає у виникнення, то як же можна казати, що «те, що виникає зараз» [виникає] в залежності від виникнення?

Те, що є залежно-виниклим, — те заспокоєне за власною природою; тому й «те, що виникає зараз», і саме виникнення — заспокоєні.

Якщо десь існує якесь ще не виникле суще, воно могло б виникнути; [але] якщо такого сущого немає — що ж виникає?

Якщо виникнення породжує оце «те, що виникає зараз», то яке ж виникнення породжуватиме саме це виникнення?

Якщо його породжує інше виникнення — [виходить] нескінченний регрес; а якщо воно виникає без [попереднього] виникнення — нехай тоді все так само виникає.

Виникнення як сущого, так і не-сущого — не годиться; так само [не годиться] ні сущого, ні не-сущого — це вже було доведено раніше.

Виникнення того сущого, що зараз зникає, неможливе; а те суще, що не зникає, — саме таке суще неможливе.

Не-встояне суще не стоїть [далі]; встояне суще не стоїть [тим, що стояння, яке його вже встановило, до нього не додається вдруге]; і те, що зараз стоїть, теж не стоїть; а що стоятиме не-виникле?

Тривання того сущого, що зараз зникає, неможливе; а те суще, що не зникає, — саме таке суще неможливе.

Серед усіх сущих, що завжди мають природою старіння і смерть, — які ж саме сущі стоять без старіння і смерті?

Тривання триває через інше тривання — [і цим самим воно і] не годиться; так само, як виникнення виникнення — ні через себе, ні через інше.

Не зникає те, що ще не зникло, не зникає й те, що вже зникло; і так само «те, що зараз зникає» — [не зникає]; а що вже ненароджене зникатиме?

Зникнення сущого, що триває, не годиться [визнати можливим]; не годиться й зникнення сущого, що не триває.

Бо тим самим станом стан не зникає — не сам же він [своєю власною присутністю] зникає; і іншим станом стан теж не зникає — не інший же [зовсім] зникає.

Оскільки виникнення всіх дгарм не є можливим, остільки й зникнення всіх дгарм не є можливим.

Насамперед, зникнення сущого, що є, не годиться [визнати можливим]; адже в тотожності [одного й того самого] і суще, і не-суще [водночас] неможливі.

Так само не годиться [визнати можливим] зникнення не-сущого сущого — так само, як не буває відрубування другої голови.

Немає зникнення через себе, немає зникнення через інше; так само, як і виникнення виникнення — ні через себе, ні через інше.

Оскільки виникнення, тривання і зникнення не стверджуються, то й зумовленого немає; а якщо не стверджується зумовлене — як стверджуватиметься незумовлене?

Як ілюзія, як сновидіння, як місто гандгарвів — так само, сказано, є виникнення, так тривання, так і зникнення.