← Назад до змісту
Дослідження вогню та палива
Розділ 10 — аґніндганапарікша
10.1
Якщо паливо — це і є вогонь, тоді діяч і дія — одне; якщо ж вогонь інший, ніж паливо, то він існував би й без палива.
10.2
Він палав би вічно, без причини запалення, починати знову було б марно, і, таким чином, він був би без дії.
10.3
Через незалежність від іншого — він був би без причини запалення, починати знову було б марно, і випливало б, що він палає вічно.
10.4
Тут можуть сказати: те, що палає, — то і є паливо. Але чим же тоді запалюється паливо, коли воно саме тільки цим і є?
10.5
Як інший — не досягне; не досягнувши — не спалить; не спалюючи ж — не згасне; а не згасаючи — лишатиметься з власною ознакою.
в 10.5 він розкручує наслідок через ланцюжок «якби вогонь був чимось цілком іншим від палива»: анйо на прапсяте — бувши іншим, він не досягне палива (не зустрінеться з ним, бо вони роздільні самосущі сутності); апрапто на дгакшяті — не досягнувши, не спалить; адаган на нірвасяті — не спалюючи, не згасне (бо згасання — це вичерпання процесу горіння); анірванах стхасяте свалінґаван — не згасаючи, лишатиметься вічно, зі своєю власною ознакою «вогонь». Тобто вийде самосущий вічний вогонь, що ніколи нічого не торкається. Абсурд.
10.6
Якби вогонь, інший від палива, досягав палива — то як жінка досягає чоловіка, а чоловік — жінки.
10.6 — це відповідь на можливе заперечення. Опонент міг би сказати: «та ні, чому ж не досягне? Ось же інші різні речі досягають одна одної — жінка й чоловік, наприклад, теж різні, але ж зустрічаються». Нагарджуна цей аргумент ніби озвучує: «якби вогонь, інший від палива, досягав палива — то як жінка досягає чоловіка, а чоловік жінки». Тобто: добре, твій контрприклад мав би працювати так.
10.7
Нехай би вогонь, інший від палива, досягав палива — якби вогонь і паливо взаємно виключали одне одного.
у 10.7, він робить тонкий хід: аґніндгане яді сятам анйонєна тіраскрите — «якби вогонь і паливо взаємно виключали одне одного» (були б повністю окремі, як два вже-готові, замкнені в собі предмети), тоді так — вогонь міг би досягати палива, як чоловік жінки. Але в тому-то й річ, що вогонь і паливо не такі. Жінка і чоловік — кожне має свою повну визначеність до зустрічі: жінка є жінкою й без чоловіка, чоловік є чоловіком і без жінки. Їхня зустріч нічого в їхньому визначенні не змінює. А от вогонь без палива — не вогонь у жодному змістовному сенсі; паливо без вогню — не паливо, а просто дрова як матеріал. Їхня «різність» не того ж типу, що різність двох людей.
10.8
Якщо вогонь залежить від палива, а паливо залежить від вогню — то що з них постало першим, відносно чого є вогонь чи паливо?
10.9
Якщо вогонь залежить від палива, то це було б доведенням уже встановленого вогню, а за такого стану й паливо існувало б без вогню.
Перша половина строфи розкриває перший ріг дилеми. Опонент казав: «вогонь залежить від палива». Добре, каже Нагарджуна — але «залежати» означає, що вогонь уже має бути як дещо, що може вступити в цей стосунок залежності. Тобто вогонь уже встановлений до того, як залежить від палива. Але тоді для чого йому паливо? Виходить, що залежність тут — це не встановлення вогню, а просто додавання чогось до вже наявного. Це садганам — «доведення», «встановлення» — перетворюється на порожню процедуру: ти «встановлюєш» те, що вже встановлене.
Друга половина — наслідок. Якщо вогонь уже є як вогонь до контакту з паливом, то він не потребує палива сутнісно; а тоді й паливо, зі свого боку, не потребує вогню, щоб бути паливом. Вони розходяться на дві незалежні сутності — і вся теза про взаємозалежність розсипається.
10.10
Якщо суще, що встановлюється залежно від чогось, установлюється саме в залежності від того, що само має бути встановленим, — то що ж тоді встановлюється залежно від чого?
Це продовження тих самих кліщів, але тепер із вищим рівнем абстракції — Нагарджуна знімає розмову з конкретного прикладу вогню-й-палива і формулює загальний принцип.
Розклад такий. Опонент каже: А встановлюється в залежності від Б. Добре. Але ж Б — це не щось уже готове десь збоку; Б, за тією ж логікою взаємозалежності, саме встановлюється в залежності від А (це якраз те, що було у 10.8: «вогонь залежить від палива, а паливо залежить від вогню»). Тобто те, відносно чого А встановлюється, — само потребує встановлення.
І ось питання Нагарджуни: катарат пурванішпаннам — що постало першим? Якщо А чекає на Б, а Б чекає на А, то процес встановлення ніде не може стартувати. Нема точки, з якої почати: кожне з двох відсилає до іншого як до своєї опори, а та опора сама висить у тому ж очікуванні.
10.11
Суще, що встановлюється залежно від чогось, — як же воно, ще не встановлене, може залежати? А якщо вже встановлене залежить — то залежність для нього не має сенсу.
Логіка гранично проста, і саме тому вбивча. Нагарджуна каже: розглянь уважно, що значить «А залежить від Б». Є тільки два варіанти щодо А в момент цієї залежності — або А вже є, або А ще нема. Третього не дано.
Перший ріг: А ще не встановлене. Тоді хто залежить? Залежати — це дія, відношення, стан; а стан потребує чогось, що в ньому перебуває. Невстановлене — це ніщо; ніщо не може ні від чого залежати, бо його просто нема як учасника відношення. асіддго ’пекшате катхам — «як ще не встановлене може залежати?».
Другий ріг: А вже встановлене. Тоді навіщо йому залежати? Воно вже є тим, чим є. Залежність мала б виконувати якусь роботу — робити А тим, чим воно стає. Але робота вже зроблена, А вже тут. Залежність у такому разі — порожня операція, вона ні до чого не додається. апекшася на юджяте — «залежність для нього не має сенсу».
І там, і там — залежність як відношення між самосущими сутностями не проходить. Вона або приходить до того, кого ще нема, або до того, кому вона вже не потрібна.
Це дуже схоже на парадокс руху з другого розділу: той, хто вже пройшов, не йде (бо вже пройшов); той, хто ще не пройшов, не йде (бо ще не почав); і немає «того, хто йде посередині», окремого від уже-пройденого і ще-не-пройденого. І дуже схоже на парадокс діяча з восьмого розділу, який ми щойно проходили: справжній діяч не творить (бо вже готовий), несправжній не творить (бо його нема).
10.12
Вогонь не є ні таким, що залежить від палива, ні таким, що не залежить; паливо не є ні таким, що залежить від вогню, ні таким, що не залежить.
10.13
Вогонь не приходить звідкілясь іншого, і в паливі вогню не існує; щодо палива решту сказано через «те, що долається», «пройдене» і «непройдене».
10.14
Паливо не є вогнем, і вогонь — не десь інде, поза паливом; вогонь не володіє паливом, і паливо не в вогні, і він — не в них.
10.15
Через вогонь і паливо роз’яснено порядок «я» і привласнюваного — весь, без залишку, разом із глеком, тканиною та іншим.
10.16
Тих, хто проголошує самосутність «я» і сущого — кожне окремо, — я не вважаю знавцями сенсу вчення.
Санскритський оригінал: GRETIL, Nāgārjuna: Mūlamadhyamakakārikā (введення Douglas Bachman, ред. Richard Mahoney)